Оперативно о главном

27.03.2015

С 3 по 7 июня в г. Чикаго (США) проходил ежегодный конгресс Американского общества клинической онкологии (ASCO-2011). На конгрессе были представлены результаты трех испытаний, подтвердивших эффективность карфилзомиба в лечении рецидивирующей или резистентной множественной миеломы (ММ) при использовании как в качестве монотерапии, так и в комбинации с другими химиотерапевтическими средствами. В одном из них было показано, что у пациентов с рецидивирующей ММ и резистентностью к бортезомибу карфилзомиб был эффективен в 42-51% случаев (A.K. Stewart еt al.). Во втором исследовании применение данного препарата ассоциировалось с 24% уровнем ответа при использовании в качестве монотерапии у пациентов с рецидивирующей/рефрактерной ММ (D.S. Siegel et al.). При применении комбинации карфилзомиба с леналидомидом и дексаметазоном в низких дозах на терапию ответили 78% пациентов с рецидивирующей/рефрактерной ММ (M. Wang et al.).

Большие надежды ученые возлагали на препарат инипариб, однако его эффективность в лечении трижды негативного метастатического рака молочной железы в исследовании ІІІ фазы не подтвердилась. Добавление инипариба к химиотерапии позволило увеличить выживаемость без прогрессирования заболевания (ВБП) всего на 1 мес, что не имело статистической значимости по сравнению с применением только химиотерапии (J. O’Shaughnessy et al.).

Большим разочарованием стали и результаты двух исследований с участием женщин, страдающих раком яичников. В одном из них изучалась роль препарата таргетной терапии – ингибитора киназ энзастаурина. Добавление данного препарата к паклитакселу и карбоплатину приводило к статистически не достоверному 4-месячному увеличению ВБП (I. Vergote et al.). В другом исследовании – MIMOSA – подкожное введение экспериментального моноклонального антитела абаговомаба не снизило риск развития рецидива заболевания у женщин с распространенным раком яичника и не повысило уровень общей выживаемости по сравнению с таковыми при применении плацебо (J. Pfisterer et al).

 

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

01.03.2024 Терапія та сімейна медицина Набута гемофілія А: рідкісна коагулопатія в післяпологовому періоді

Набута гемофілія — це аутоімунне органоспецифічне порушення згортання крові, що розвивається вторинно внаслідок утворення аутоантитіл до плазмових факторів згортання. Найчастіше виявляють антитіла до фактора згортання крові VIII (FVIII), тому набута гемофілія А (НГА) є найпоширенішою формою захворювання. У пацієнтів з аномальними за кількістю або локалізацією кровотечами, із відсутністю особистого/сімейного анамнезу коагулопатії та за наявності подовженого активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ) слід виключити наявність набутої гемофілії. ...

29.02.2024 Терапія та сімейна медицина Ведення пацієнтів із гострим болем у спині

Біль у спині – ​актуальний та широко розповсюджений стан, що нерідко супроводжується вираженою дезадаптацією і зниженням якості життя хворих. У лютому відбулася науково-практична конференція «Академія сімейного лікаря. Для кого небезпечні сезонні інфекції? Загроза сезонних інфекцій. Погляд пульмонолога, інфекціоніста, алерголога, ендокринолога, кардіолога, педіатра», під час проведення якої керівник Центру ревматології, остеопорозу та імунобіологічної терапії клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами (м. Київ), доктор медичних наук, професор Ірина Юріївна Головач представила доповідь «Гострий біль у спині: діагностичні та лікувальні акценти»....

29.02.2024 Неврологія Комбінована терапія розувастатином та езетимібом у пацієнтів із дисліпідемією та ризиком серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються основною причиною смерті у світі. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічні втрати від них сягають понад 17 млн осіб (близько 30% загальної смертності); серед причин смерті лідирують ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярна патологія (WHO, 2021). Одним із чинників ризику ССЗ є дисліпідемія, що потребує ретельного контролю параметрів ліпідного обміну, передусім рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). ...

28.02.2024 Інфекційні захворювання Обґрунтування підходів до противірусної терапії респіраторних інфекцій на основі доказової медицини

На щастя, існує не так багато збудників інфекційних хвороб, які спричиняють епідемії або пандемії. Але кількість їхніх жертв серед людей може налічувати мільйони. Найнебезпечнішими, з огляду на швидкість поширення та кількість уражених осіб, є саме ті, що передаються через повітря. Це зумовлено найлегшим механізмом передачі патогенів, які спричиняють респіраторні захворювання. У довакцинальну еру натуральна віспа, дифтерія, кір та інші інфекційні хвороби були причиною вкрай високої смертності, особливо серед дитячого населення. Після створення та масового застосування вакцин проти цих небезпечних хвороб епідемії або припинилися, або набули мінімального масштабу, а натуральна віспа навіть була повністю ліквідована в світі. Останній її осередок у 70-х роках минулого століття – ​Індія....