27 березня, 2015
Лікування пацієнтів із артеріальною гіпертензією і високим серцево-судинним ризиком в умовах поліклінічної практики України
Протягом останніх десятиліть в Україні невпинно зростає захворюваність на артеріальну гіпертензію (АГ). Надзвичайно висока поширеність АГ серед дорослого населення (близько 40%) зумовлює високу частоту виникнення різних серцево-судинних ускладнень (ССУ), у тому числі фатальних. За даними C. Lawes і співавт. (2008), АГ є причиною 47% випадків ішемічної хвороби серця (ІХС) і 54% інсультів.
Основна мета лікування пацієнтів із АГ полягає в максимальному зниженні ризику розвитку ССУ і смерті від них, головним чином, за рахунок зниження артеріального тиску (АТ). Натомість результати деяких досліджень переконують, що провідними заходами в лікуванні хворих на АГ слід вважати не лише зниження АТ до цільового рівня, а й проведення органопротекції.
Сьогодні обговорюється стратегія раннього призначення антигіпертензивних препаратів. У дослідженнях TROPHY і PHARAO проведення фармакологічної корекції АТ продемонструвало можливість профілактики та уповільнення розвитку АГ. Усе більшої перспективи набуває стратегія комбінованої антигіпертензивної терапії, що відображено у рекомендаціях 2007 р. Окремо слід виділити досить низьку частоту призначення в Україні однієї з основних груп антигіпертензивних засобів – блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ (БРА), або сартанів. Натомість у світовій практиці БРА за обсягами продажу і частотою призначення займають одне з провідних місць, не поступаючись іншим класам антигіпертензивних препаратів.