От хронического бронхита к хроническому обструктивному заболеванию легких: история, эпидемиология, патогенез, лечение

27.03.2015

В декабре 1952 г. в течение нескольких дней в столице Великобритании г. Лондоне было зафиксировано более 400 случаев смерти вследствие хронического бронхита (ХБ).

Эта трагедия, известная в истории медицины как the London smog disaster of 1952, или британская болезнь, обратила внимание медицинского сообщества на проблему ХБ, считавшегося до указанных событий «обычным» заболеванием. Причины эпидемии в то время были непонятны, поскольку знания, которыми располагала медицина, были недостаточны для объяснения случившегося. Тем не менее для многих врачей эти печальные события стали фактом, который позволил объяснить их прежний клинический опыт. И тогда ХБ стали повсеместно выявлять, особенно у мужчин – жителей промышленных городов, что подчеркивало связь между развитием болезни и воздействием индустриальных поллютантов.

Не следует забывать, что в 1952-1953 гг. отсутствовало понятие хронического обструктивного бронхита. Последнее было ведено в начале 1960-х гг. W.A. Brisco, который подчеркнул, что в случае ХБ в патологический процесс вовлечено не только бронхиальное дерево, но и сосудистые и паренхиматозные отделы легких. Но медицинская общественность не была застигнута врасплох лондонскими событиями 1952 г., так как десятилетием ранее R.V. Christie уже акцентировал внимание на эмфиземе легких, раскрывая в публикации за 1944 г. не только клинические симптомы и патофизиологические особенности бронхиальной обструкции как функцию снижения эластической способности легких и диффузного нарушения бронхиальной проходимости, но и введя понятие патологического мертвого пространства.

 

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

20.02.2024 Алергія та імунологія Обґрунтування застосування фіксованої комбінації інтраназального кортикостероїда мометазону та антигістамінного засобу олапатадину в терапії у пацієнтів з алергічним ринітом різного ступеня тяжкості

Алергічний риніт (АР) є глобальною проблемою охорони здоров’я, на нього хворіє від 10 до 20% населення, а серед дітей – ​від 4,0 до 40%. Останніми роками спостерігається зростання частоти алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів, що проявляється збільшенням як абсолютних (захворюваності та поширеності), так і відносних (частка в структурі алергологічної та отоларингологічної патології) показників. Згідно з результатами досліджень, проведених за програмою ISAAC у багатьох регіонах світу, перше місце за поширеністю алергічних симптомів посідає Україна, яка поділяє його з Великою Британією. ...

20.02.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Ефективність рослинного лікарського засобу BNO 1016 у лікуванні гострого риносинуситу в контексті раціональної антибіотикотерапії

Гострий риносинусит (ГРС) являє собою інфекцію верхніх дихальних шляхів, поширеність якої протягом 1 року становить 6-15% [1]. Велика кількість звернень пацієнтів до лікарів первинної ланки створює значний економічний тягар для системи охорони здоров’я [2]. В Європі, наприклад, 1-2% звернень до лікарів зумовлено підозрою на ГРС [1]. У США на частку ГРС припадає 2-10% звернень до лікарів первинної медичної допомоги й отоларингологів [3]; прямі витрати, пов’язані з ГРС, у 2000 р. оцінювалися майже в 6 млрд доларів США [4]....

20.02.2024 Психіатрія Ефективність та безпека призначення прегабаліну за тривожних розладів

Тривожні розлади (ТР) – ​це біопсихосоціальні стани, пов’язані з узагальненими чи специфічними для ситуації відповідями на передбачувані загрози. Вони є одними з найпоширеніших психічних розладів (1,5-3,1%) (Kessler and Wang, 2008); зазвичай з’являються на ранньому етапі життя, характеризуються високим ступенем хронізації (середня тривалість складає >10 років) (Bruce et al., 2005) і підвищеним ризиком розвитку супутніх захворювань, як-от артеріальна гіпертензія, серцево‑судинні захворювання, деменція....

20.02.2024 Неврологія Розширення терапевтичних можливостей реабілітації пацієнтів із перенесеним ішемічним інсультом

Глобальний тягар інвалідності після інсульту зростає попри терапевтичні досягнення. Інсульт залишається другою провідною причиною інвалідності в усьому світі. Кожна четверта доросла людина має інсульт; ≈63% цих випадків трапляється до 70 років. 87% інвалідності, пов’язаної з інсультом, припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу, де доступ до втручань у разі гострого інсульту часто обмежений. Це робить ефективну реабілітацію потенційно найкращим доступним втручанням для сприяння відновленню після інсульту, а також є глобальним пріоритетом охорони здоров’я [1, 2]....