27 березня, 2015
Концепція розвитку служби діабетичної стопи в Україні
Кількість хворих на цукровий діабет (ЦД) у світі щороку збільшується: за прогнозами експертів, у 2025 р. цей показник становитиме понад 330 млн. В Україні дотепер немає реальних даних щодо поширеності ЦД. Наприклад, за інформацією МОЗ України, цей показник становить 2,2%, однак результати дослідження Діа Скрін 50 свідчать про те, що насправді ця цифра набагато вища – 13,69%.
Ускладнення ЦД, до яких, окрім класичних (мікро- та макроангіопатії, нефро-, ретино- і нейропатії), відносять синдром діабетичної стопи (СДС), призводять до ранньої інвалідності, а нерідко і до смерті хворого, що зумовлює велике соціальне значення цього захворювання.
СДС характеризується як інфекція, виразка та/або деструктивні зміни глибоких тканин, пов’язані з порушенням трофіки та магістрального кровотоку різного ступеня важкості в артеріях нижніх кінцівок. Найбільш серйозними наслідками СДС є ампутації нижніх кінцівок, а також розвиток гнійно-некротичного процесу (сепсису), що може призвести до смерті хворого.
За даними Міжнародної робочої групи з проблем діабетичної стопи, в економічно розвинених країнах світу щороку проводиться 6-8 ампутацій на 1 тис. пацієнтів із ЦД. За різними даними, частота атравматичних ампутацій нижніх кінцівок серед пацієнтів із ЦД в 15-46 разів вища за аналогічний показник у загальній популяції. У розвинених країнах світу із середини минулого сторіччя почав розвиватися новий напрям, присвячений вивченню захворювань стоп, – подіатрія. Підготовку відповідних фахівців (подіатрів) здійснюють на базі медичних університетів і коледжів упродовж 5 років. Подіатри надають медичну допомогу хворим з різними порушеннями з боку нижніх кінцівок, у тому числі СДС.