27 березня, 2015
Проблемні питання в лікуванні кислотозалежних захворювань та шляхи їх вирішення
Кислотозалежні захворювання – група захворювань стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, в патогенезі розвитку яких лежить кислотно-пептичний фактор. До цієї групи входять гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), пептична виразка шлунка (ПВШ) та дванадцятипалої кишки (ПВДПК), асоційовані або не асоційовані з Helicobacter pylori, та синдром Золлінгера-Еллісона. Крім того, сюди відносять ерозивно-виразкові патології шлунка та дванадцятипалої кишки, пов’язані з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів, а також функціональну шлункову диспепсію.
Ураховуючи розповсюдженість кожної з наведених нозологій, слід відзначити, що поширеність кислотозалежних захворювань є однією з найбільших як серед хвороб шлунково-кишкового тракту, так і серед патології інших органів та систем організму. Зокрема, в Україні розповсюдженість ГЕРХ становить 21-30%, на ПВШ та ПВДПК хворіють приблизно 1 050 000 пацієнтів. ПВШ та ПВДПК у нашій країні вперше діагностують у 70 тис. хворих щорічно.