27 березня, 2015
Тріумф і трагедія піонера вітчизняної педіатрії С.Х.Хотовицького
Узагальнивши досвід своїх колег-попередників, Степан Хомич Хотовицький довів, що педіатрія має право на існування як одна з провідних гілок великого дерева під назвою «Медична наука».
Порядність і любов до людей
Син священника з містечка Красилів, що на Волині, Степан Хотовицький у 12 років розпочав навчання в духовній семінарії стародавнього м. Острога. Здібний юнак, окрім латині, вивчив грецьку, німецьку та французьку мови. По закінченню навчання у семінарії проводився набір студентів до Медико-хірургічної академії, що в м. Петербурзі. Для складання іспитів до Волинської губернської лікарської управи були направлені 12 семінаристів, п’ятеро, серед них і юний Степан Хотовицький, отримали путівки до столичної академії.
Разом з атестатом йому видали блискучу характеристику: «Зразковий учень, старанний, невтомний; досягнув визначних успіхів і в усіх відношеннях високої моральності». Забігаючи наперед, процитуємо визначення лікаря-педіатра за академіком С.Х. Хотовицьким (34 роки потому): «Cтараться уметь сделаться другом детей, находить удовольствие в общении с ними… что намного облегчает исследование и определение болезненного состояния… во всех своих действиях в отношении к детям врач должен соблюдать величайшую осторожность и ни одеждою, ни поступью, ни голосом не сделать на них неприятного впечатления». У цих словах віддзеркалена сутність особистості самого Степана Хомича – людини доброї, чуйної і милосердної.