Опыт клинического применения инсулина глюлизин у детей и подростков, страдающих сахарным диабетом 1 типа

27.03.2015

Согласно оценкам Международной диабетической федерации (IDF) во всем мире число детей, страдающих сахарным диабетом (СД) 1 типа, составляет около 440 тыс., при этом ежегодно диагностируется 70 тыс. новых случаев заболевания. Согласно данным Европейской педиатрической ассоциации (EPA/UNEPSA) последние 10 лет характеризуются отчетливым ростом распространенности СД у детей. Это в первую очередь касается Скандинавских стран, Бельгии, Польши, России. В США СД 1 типа страдает один из 400-600 детей и подростков [1].

В США у лиц до 20-летнего возраста СД регистрируют в 0,26% случаев, в Англии у лиц до 16-летнего возраста – в 0,22%. В России пациенты в возрасте до 16 лет с СД 1 типа составляют 3-5% от общего числа больных СД [2]. Ежегодный прирост количества больных, нуждающихся в инсулинотерапии, составляет примерно 8-10% [3].

У детей выделяют два возрастных пика заболеваемости СД 1 типа. Один пик наблюдается в возрасте 10-12 лет, меньший возрастной пик приходится на 5-7 лет. В течение последних лет, особенно в регионах с высокой заболеваемостью (Финляндия, Швеция, Дания), отмечена тенденция к более высокой частоте заболевания среди детей очень раннего возраста (0-5 лет). В этих странах заболеваемость СД 1 типа приблизительно одинакова во всех возрастных группах: 0-5 лет, 6-10 лет, 10-15 лет. Рост числа заболевших СД 1 типа в возрасте до 5 лет отмечен также в других странах Европы [4].

Возможно, это обусловлено влиянием факторов внешней среды в пренатальном или раннем постнатальном периоде. Кроме того, в последние два десятилетия среди детей и подростков отмечается рост заболеваемости СД не только 1, но и 2 типа, основным фактором риска возникновения которого является ожирение. Эти больные во многих случаях (25-30%) также нуждаются в применении инсулинотерапии.

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

27.05.2024 Терапія та сімейна медицина 24 травня – ​ Всесвітній день шизофренії

Шизофренія – ​складний нейропсихіатричний розлад, який не лише глибоко порушує емоційно-вольову сферу, мислення та поведінку людини, а й узагалі кидає виклик нашому розумінню того, як працюють мозок і психіка. Межі «нормального» для переважної більшості реалій розмиваються або й зовсім зникають для людей із шизофренією, частка яких у популяції є досить стабільною: в усі часи та в усіх народів світу поширеність шизофренії в популяції становить близько 1%. Втрата контролю за думками та діями, дивакувата поведінка, марення й галюцинації, манія величі або переслідування найяскравіше висвітлені в літературі і кіно як стереотипні ознаки хвороби, хоча вони є лише «верхівкою айсберга» комплексних, різноманітних, мінливих у часі проявів порушень взаємодії нейрональних мереж головного мозку при шизофренії....

27.05.2024 Онкологія та гематологія Супровідна терапія в онкології

Протягом останніх років прогрес у клінічній онкології, який супроводжувався покращенням виживаності пацієнтів та досягненням тривалих ремісій захворювань, парадоксально сприяв появі нових синдромів, що стали наслідками побічних ефектів (ПЕ) успішної протипухлинної терапії. Це питання активно обговорювалося провідними фахівцями у рамках науково-практичної конференції «Терапія супроводу в онкології», яка відбулася 4 квітня....

23.05.2024 Онкологія та гематологія Роль імуногенності пухлини у персоналізованій терапії раку грудної залози

Рак грудної залози (РГЗ) залишається одним з найпоширеніших видів раку у жінок у світі та однією з провідних причин смерті, пов’язаної з онкологічними захворюваннями. Незважаючи на досягнутий прогрес у розробленні нових терапевтичних підходів, резистентність до лікування та несприятливий прогноз у деяких підгрупах пацієнток залишаються серйозною проблемою....

23.05.2024 Алергія та імунологія Антигістамінні препарати в лікуванні свербежу при алергічних захворюваннях

Останніми роками захворюваність на алергію стрімко зростає в усьому світі (WHO, 2012). Крім того, спостерігається ускладнення перебігу та тяжкості алергічних захворювань (АЗ), особливо в дітей і молодих людей. Це спричиняє серйозну глобальну проблему, яка загрожує як здоров’ю населення, так і економіці країн (Pawankar, 2014). Часто алергію супроводжує свербіж, що погіршує якість життя і зумовлює психологічний стрес, а застосування антигістамінних препаратів (АГП) за такого стану може провокувати розвиток небажаних наслідків, як-от сонливість, пригніченість, зниження концентрації, уваги тощо, тому вибір ефективного та водночас позбавленого вищезазначених наслідків препарату для полегшення симптомів свербежу є ключовим моментом під час лікування АЗ....