Эпилепсия у женщин: особенности выбора противоэпилептического препарата

27.03.2015

Судороги – одно из наиболее распространенных неврологических нарушений, встречающихся в клинической практике. Приблизительно у 3% населения к 75 годам устанавливают диагноз эпилепсии (W.A. Hauser et al., 1993). В США зарегистрировано около 2,8 млн пациентов с эпилепсией (M.S. Yerby et al., 2000). По подсчетам экспертов, в Украине около 500 тыс. больных эпилепсией (С.М. Харчук, 2007). Хотя распространенность этой патологии несколько выше у мужчин, в течение первых 5 лет жизни существует тенденция к преобладанию в структуре больных женщин. В мире более 1,1 млн женщин детородного возраста страдают эпилепсией.

При лечении эпилепсии неврологи назначают препарат исходя из характера эпилептической активности (фокальная или генерализованная). Чаще всего врачи сталкиваются с больными симптоматической парциальной эпилепсией (C.P. Panayiotopoulos, 2007).

Физиологические и гормональные различия женщин и мужчин ставят врачей перед проблемой выбора терапии в зависимости от пола пациента. Надпочечниковые и половые гормоны, также как и противоэпилептические препараты, могут влиять на судорожную активность головного мозга (M.J. Morrell, 1999). В то же время следует обращать внимание на воздействие противоэпилептических средств на эндокринную функцию.

Цель лечения – избавить пациента от приступов без возникновения побочных реакций. Таким образом, клиницист должен стремиться к индивидуализации применения противоэпилептических средств в зависимости от фазы репродуктивного цикла. Кроме того, колебания уровня половых гормонов могут усугубить клиническое течение эпилепсии в определенные периоды жизни женщины, в частности при становлении менархе, во время менструации (катамениальная эпилепсия), беременности или в перименопаузе. Это является сложным аспектом лечения эпилепсии у женщин.

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

20.02.2024 Алергія та імунологія Обґрунтування застосування фіксованої комбінації інтраназального кортикостероїда мометазону та антигістамінного засобу олапатадину в терапії у пацієнтів з алергічним ринітом різного ступеня тяжкості

Алергічний риніт (АР) є глобальною проблемою охорони здоров’я, на нього хворіє від 10 до 20% населення, а серед дітей – ​від 4,0 до 40%. Останніми роками спостерігається зростання частоти алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів, що проявляється збільшенням як абсолютних (захворюваності та поширеності), так і відносних (частка в структурі алергологічної та отоларингологічної патології) показників. Згідно з результатами досліджень, проведених за програмою ISAAC у багатьох регіонах світу, перше місце за поширеністю алергічних симптомів посідає Україна, яка поділяє його з Великою Британією. ...

20.02.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Ефективність рослинного лікарського засобу BNO 1016 у лікуванні гострого риносинуситу в контексті раціональної антибіотикотерапії

Гострий риносинусит (ГРС) являє собою інфекцію верхніх дихальних шляхів, поширеність якої протягом 1 року становить 6-15% [1]. Велика кількість звернень пацієнтів до лікарів первинної ланки створює значний економічний тягар для системи охорони здоров’я [2]. В Європі, наприклад, 1-2% звернень до лікарів зумовлено підозрою на ГРС [1]. У США на частку ГРС припадає 2-10% звернень до лікарів первинної медичної допомоги й отоларингологів [3]; прямі витрати, пов’язані з ГРС, у 2000 р. оцінювалися майже в 6 млрд доларів США [4]....

20.02.2024 Психіатрія Ефективність та безпека призначення прегабаліну за тривожних розладів

Тривожні розлади (ТР) – ​це біопсихосоціальні стани, пов’язані з узагальненими чи специфічними для ситуації відповідями на передбачувані загрози. Вони є одними з найпоширеніших психічних розладів (1,5-3,1%) (Kessler and Wang, 2008); зазвичай з’являються на ранньому етапі життя, характеризуються високим ступенем хронізації (середня тривалість складає >10 років) (Bruce et al., 2005) і підвищеним ризиком розвитку супутніх захворювань, як-от артеріальна гіпертензія, серцево‑судинні захворювання, деменція....

20.02.2024 Неврологія Розширення терапевтичних можливостей реабілітації пацієнтів із перенесеним ішемічним інсультом

Глобальний тягар інвалідності після інсульту зростає попри терапевтичні досягнення. Інсульт залишається другою провідною причиною інвалідності в усьому світі. Кожна четверта доросла людина має інсульт; ≈63% цих випадків трапляється до 70 років. 87% інвалідності, пов’язаної з інсультом, припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу, де доступ до втручань у разі гострого інсульту часто обмежений. Це робить ефективну реабілітацію потенційно найкращим доступним втручанням для сприяння відновленню після інсульту, а також є глобальним пріоритетом охорони здоров’я [1, 2]....