27 березня, 2015
Лікування артеріальної гіпертензії у жінок в перименопаузальному періоді
Артеріальна гіпертензія (АГ) – одна із найбільш актуальних проблем сучасної кардіології. Це патогенетично неоднорідне захворювання, яке виникає внаслідок багатьох механізмів підвищення артеріального тиску (АТ) [1, 4].
Особливо складні етіопатогенетичні чинники розвитку АГ у жінок у перименопаузальному періоді. Існує концепція вазоактивності статевих гормонів, яка ґрунтується на даних стосовно багатофакторного впливу естрогенів і прогестерону на механізми, що контролюють АТ [2].
Дефіцит естрогенів призводить до інсулінорезистентності, змін ліпідного обміну, перерозподілу жирової тканини та розвитку абдомінального ожиріння, що є фактором ризику серцево-судинних ускладнень, таких як АГ і хронічна серцева недостатність. Перебіг АГ у жінок в пре- і постменопаузальному періодах має свої особливості, зумовлені гормональним статусом жінки, що потребує особливої корекції. Слід зазначити, що у багатьох випадках застосування замісної гормонотерапії у такої категорії хворих також може зумовлювати підвищення АТ. Вибір гіпотензивної терапії має бути зумовлений здатністю препарату адекватно знижувати АТ, відновлювати як центральну, так і внутрікардіальну гемодинаміку, відповідно забезпечувати перфузію, призупиняти ураження органів-мішеней і бути безпечним [3].