Дисфункция сфинктеpa Одди: механизмы развития и пути коррекции

27.03.2015

Одной из важнейших проблем клинической гастроэнтерологии являются заболевания гепатобилиарной системы, имеющие в настоящее время тенденцию к росту. Данные литературы указывают на ежегодное увеличение во всем мире числа больных с заболеваниями гепатобилиарной системы на 15-30%. В связи с широким распространением этих заболеваний, высоким уровнем потери трудоспособности, длительным, рецидивирующим течением, недостаточной эффективностью применяемых лечебных мероприятий возникает необходимость поиска оптимальных путей решения этих проблем.

Желчнокаменная болезнь (холелитиаз) относится к наиболее распространенным заболеваниям гепатобилиарной зоны занимает третье место после сердечно-сосудистых заболеваний и сахарного диабета. По данным разных авторов, у 10-20% взрослого населения Украины, России и Западной Европы выявляют желчнокаменную болезнь. Так, 20 млн лиц трудоспособного возраста страдают от этого заболевания в Северной Америке (Канада, США, Мексика, Куба и др.)

Приблизительно каждый пятый мужчина и каждая третья женщина болеет холелитиазом. Ежегодно в мире производится около 2,5 млн операций на желчных путях (преимущественно холецистэктомии), в нашей стране – до 100 тыс. холецистэктомий в год, а в США – в 5-6 раз больше. Холецистэктомия занимает второе место среди хирургических вмешательств после аппендэктомии. В связи с этим проблема желчнокаменной болезни приобрела не только медицинское, но и важное социально-экономическое значение.

Несмотря на широкую распространенность желчнокаменной болезни и накопленный клинический опыт лечения больных с этой патологией, до сих пор остаются спорными вопросы о механизмах формирования желчных камней, подходах к медикаментозной коррекции изменений реологических свойств желчи, показаниях и противопоказаниях к оперативному лечению.

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

29.03.2024 Педіатрія Вроджена дисфункція кори надниркових залоз у дітей

Вроджена дисфункція кори надниркових залоз (ВДКНЗ) – це захворювання з автосомно-рецесивним типом успадкування, в основі якого лежить дефект чи дефіцит ферментів або транспортних білків, що беруть участь у біосинтезі кортизолу. Рання діагностика і початок лікування пацієнтів з ВДКНЗ сприяє покращенню показників виживаності та якості життя пацієнтів....

29.03.2024 Алергія та імунологія Педіатрія Діагностика та лікування алергічного риніту в дітей-астматиків

Алергічний риніт (АР) є поширеним запальним захворюванням верхніх дихальних шляхів (ВДШ), особливо серед педіатричних пацієнтів. Ця патологія може знижувати якість життя, погіршувати сон та щоденну продуктивність. Метою наведеного огляду є надання оновленої інформації щодо епідеміології АР та його діагностики, з урахуванням зв’язку з бронхіальною астмою (БА). ...

29.03.2024 Педіатрія Рекомендації Aмериканської академії педіатрії щодо профілактики та боротьби з грипом у дітей у сезон 2023-2024 рр.

Американська академія педіатрії (AAP) оновила рекомендації щодо контролю грипу серед дитячого населення під час сезону 2023-2024 рр. Згідно з оновленим керівництвом, для профілактики та лікування грипу в дітей необхідно проводити планову вакцинацію з 6-місячного віку, а також своєчасно застосовувати противірусні препарати за наявності показань. ...

27.03.2024 Алергія та імунологія Педіатрія Лікування алергічного риніту та кропив’янки: огляд новітнього антигістамінного препарату біластину

Поширеність і вплив алергічних захворювань часто недооцінюють [1]. Ключовим фактором алергічної відповіді є імуноглобулін (Ig) Е, присутній на поверхні тучних клітин і базофілів. Взаємодія алергену з IgЕ та його рецепторним комплексом призводить до активації цих клітин і вивільнення речовин, у тому числі гістаміну, які викликають симптоми алергії [2]. Враховуючи ключову роль гістаміну в розвитку алергічних реакцій, при багатьох алергічних станах, включаючи алергічний риніт і кропив’янку, пацієнту призначають антигістамінні препарати [3, 4]....