27 березня, 2015
Біліарна патологія: камінь спотикання на рівній дорозі сучасної гастроентерології?
Під біліарною патологією розуміють низку захворювань жовчного міхура та жовчовивідних шляхів. До найбільш поширених уражень цієї групи відносять функціональні розлади жовчного міхура та сфінктера Одді, хронічний некалькульозний (безкам’яний) холецистит та холангіти, холестероз жовчного міхура, жовчнокам’яну хворобу, постхолецистектомічний синдром. Значно рідше зустрічаються ксантогранульоматозний холецистит, первинний склерозуючий холангіт та онкологічні ураження біліарного тракту (поліпи, рак, тощо).
У розвинутих країнах відмічають потужне зростання кількості пацієнтів з указаною патологією, яке останнім часом набуває значення соціальної проблеми. Науковці досить часто обговорюють різноманітні аспекти цих недуг. Є певні успіхи, досягнуті у вивченні процесів жовчоутворення та жовчовиділення як у нормі, так і патології. Нові методи діагностики, що активно розробляються та впроваджуються у широку практику, дозволяють виявляти функціональні та органічні захворювання біліарного тракту, які раніше вважалися рідкісною патологією або складно діагностувались.
Більш досконалими стали оперативні втручання на жовчному міхурі та жовчних протоках, у тому числі із застосуванням робототехніки. Проте багато питань стосовно етіології, патогенезу, вибору адекватних методів діагностики, лікування та профілактики захворювань біліарного тракту ще далекі від свого визначення. Однією з причин, яка стримує їх вирішення, є відсутність сучасної класифікації захворювань жовчного міхура та жовчовивідних шляхів.