27 березня, 2015
Біполярний розлад: клінічна типологія та нові підходи до класифікації
Розмежування біполярної (БПД) й уніполярної (УПД) депресії, діагностика коморбідного біполярного розладу (БПР) у хворих з алкогольною залежністю, тривожними, особистісними розладами належать до найбільш дискусійних проблем сучасної клінічної психіатричної практики. Чекають вивчення та визначення з позицій доказової медицини демографічні та клінічні особливості пацієнтів з поточним епізодом депресії, які є предикторами його біполярного чи уніполярного перебігу. Потребує глибокого вивчення вплив розширення діагностичних меж БПР, що спостерігається протягом останнього десятиріччя, на клінічну ефективність різних терапевтичних стратегій: наприклад, існує проблема розмежування показань до застосування антидепресантів і стабілізаторів настрою.
У статті Атанасиса Кокопулоса і Насира Гемі «Пріоритетність манії: новий погляд на афективні розлади», опублікованій у 2009 р. у журналі «Європейська психіатрія» [1], ставиться питання про необхідність перегляду уявлень про співвідношення симптомів депресії та манії в клінічній картині БПР. Автори наголошують, що, з одного боку, наявні діагностичні системи безпідставно розглядають депресії як більш типові, ніж манії, психічні стани та необґрунтовано розмивають їх межі; з іншого – вони застосовують необґрунтовано жорсткі критерії виключення, що безпідставно звужує дефініцію манії. Робиться висновок про необхідність уточнення діагностичних критеріїв як для БПД, так і для УПД.