27 березня, 2015
Проблеми антибактеріальної терапії в Україні та застосування препарату Аксеф у комплексному лікуванні неспецифічних запальних захворювань легень
Цефалоспорини є біциклічною сполукою, що складається з b-лактамного та дигідротіазинового кілець. Обидва кільця становлять 7-аміноцефалоспоранову кислоту – загальне ядро молекули цефалоспоринів, при цьому модифікація хімічної структури 7-аміноцефалоспоранової кислоти супроводжується істотними змінами властивостей (антибактеріальної активності, параметрів фармакокінетики та ін.) відповідної сполуки.
Широко впроваджувати цефалоспорини в клінічну практику почали наприкінці 70-х років ХХ ст., і сьогодні налічується більше як півсотні їхніх представників. А глибша історія сягає у 40-ві роки ХХ ст., коли G. Brotzu припустив, що періодичне самоочищення стічних вод у Сардинії зумовлене інгібувальною активністю особливих мікроорганізмів. У 1945 р. йому вдалося виділити гриб Acremomum chrysogenum (нині відомий як Cephalosporium acremonium), що мав виражену антибактеріальну активність стосовно грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.