27 березня, 2015
Ризики перименопаузального періоду: патогенетичні аспекти корекції менопаузального метаболічного синдрому у жінок
Жінки в перименопаузі належать до категорії високого ризику розвитку серцево-судинних захворювань, у першу чергу артеріальної гіпертензії (АГ) та ішемічної хвороби серця (ІХС). Саме ці захворювання посідають перше місце серед усіх причин смерті у жінок у перименопаузальному періоді, що у структурі загальної смертності становить 46%.
На сьогодні існує концепція «вазоактивності статевих гормонів», що ґрунтується на даних про мультифакторіальний вплив естрогенів і прогестерону на механізми, що контролюють артеріальний тиск (АТ). Вважається, що саме дефіцит естрогенів лежить в основі змін ліпідного профілю, перерозподілу жирової тканини за андроїдним типом у жінок у менопаузі та інсулінорезистентності – розвитку так званого менопаузального метаболічного синдрому (ММС). За даними дослідження NHANES III, ММС зустрічається у 35-49% жінок у постменопаузі, і частота цього синдрому невпинно зростає. Доведено, що абдомінальне ожиріння є незалежним фактором ризику серцево-судинних ускладнень і смерті від ІХС, а також розвитку хронічної серцевої недостатності не лише в чоловіків, а й у жінок.