27 березня, 2015
Остеопороз та серцево-судинна патологія у постменопаузальному періоді: існує зв'язок чи ні?
Менопауза призводить до розвитку різної соматичної патології, у тому числі серцево-судинної. Спостерігається зростання захворюваності на ішемічну хворобу серця (ІХС), збільшення виникнення кількості випадків інфаркту міокарда (ІМ), підвищення артеріального тиску (АТ), що є не тільки симптомом клімактеричного синдрому, а й ознакою розвитку самостійної патології – артеріальної гіпертензії (АГ).
Якщо АГ у жінок розвинулася до менопаузи, то в клімактерії відзначаємо значну резистентність до призначеної терапії, а звідси й збільшення частоти виникнення гіпертонічних кризів. Також у період менопаузи спостерігається зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) з розвитком остеопорозу та підвищенням крихкості кісток і збільшенням ризику переломів. Розповсюдженість остеопорозу й пов’язаних з ним переломів кісток скелета у популяції (у першу чергу в жінок) робить цю проблему однією з найважливіших для сучасної медицини.
На думку експертів ВООЗ, остеопоpоз у pейтинзі основних медико-соціальних проблем сучасності посідає третє місце після сеpцево-судинних захворювань (ССЗ) та цукрового діабету. У першу чергу це зумовлено його ускладненнями: переломами хребців, проксимального відділу стегнової кістки, променевої кістки тощо, які призводять до інвалідності та передчасної смерті від супутніх порушень серцево-судинної та дихальної системи. При переломах стегнової кістки більшість випадків смерті припадає на перші 3-6 місяців, 20-30% яких виникають унаслідок перелому як такого. Смертність від остеопорозу перевищує таку від усіх локалізацій раку за винятком раку легень.