27 березня, 2015
Первинна профілактика серцевої недостатності
Хронічна серцева недостатність (СН) – тяжкий, поширений і часто незворотний клінічний синдром, який є підсумком багатьох серцевих захворювань, істотно зменшує очікувану тривалість життя хворих та погіршує її якість. Епідеміологія СН характеризується значною поширеністю, особливо в пацієнтів похилого віку, несприятливим прогнозом виживання, високою захворюваністю і смертністю. У переважній більшості випадків СН спричинена ішемічною хворобою серця (ІХС) і/або артеріальною гіпертензією (АГ). СН є причиною принаймні 20% усіх госпіталізацій осіб віком понад 65 років, причому останнім часом кількість госпіталізацій стрімко зростає [16, 20].
У країнах Європи хворі з СН нараховують 6,5 млн [24]. На відміну від багатьох серцево-судинних захворювань, наприклад інфаркту міокарда (ІМ) і мозкового інсульту, поширеність СН у розвинутих країнах збільшується. За даними Фремінгемського дослідження та оглядів NHANES вона становить від 3 до 20 випадків на 1 тис. осіб у популяції, збільшуючись до понад 100 випадків на 1 тис. осіб віком понад 65 років [13, 32]. Щороку в усьому світі діагностують близько 1 млн нових випадків СН.