27 березня, 2015

Роль лікувально-діагностичних кабінетів «Пульміс» у ранній діагностиці ХОЗЛ

– Які тенденції щодо захворюваності на ХОЗЛ спостерігаються у м. Львові упродовж останніх років?
– Захворюваність на ХОЗЛ у м. Львові зросла з 19 випадків на 100 тис. населення у 2005 р. до 25 випадків на 100 тис. населення у 2007 р. На мій погляд, ці цифри не відображають реальної ситуації, тому в подальшому, після вирішення проблеми гіподіагностики ХОЗЛ, ці показники можуть значно зрости. Слід відзначити, що ситуація з діагностикою ХОЗЛ суттєво поліпшилася протягом останніх років після відкриття в 1998 р. кабінету «Пульміс» у м. Львові. Згодом було відкрито ще 2 кабінети спірометрії, проте цього недостатньо, щоб забезпечити належний рівень діагностики легеневої патології в місті.

– Ви є керівником кабінету «Пульміс» у м. Львові. Розкажіть, будь ласка, про його функціонування та значення для пацієнтів.
– Кабінет «Пульміс», що створений на базі міського пульмонологічного відділення, забезпечений сучасним комп’ютерним спірометричним комплексом. Спеціалісти нашого лікувально-діагностичного кабінету мають високу професійну підготовку і можуть навчати інших лікарів основам спірометрії. Із 2001 р. для лікарів функціональної діагностики, терапевтів і сімейних лікарів, які працюють у міських лікарнях м. Львова, проводяться семінари з метою підвищення їх кваліфікації щодо дослідження функції зовнішнього дихання.
За 10 років існування у львівському кабінеті «Пульміс» обстежено 30 118 осіб (з них 20 128 пацієнтів пройшли моніторинг-контроль), виявлено 3124 хворих із ранніми стадіями ХОЗЛ (I-II ст.).
На момент відкриття кабінету «Пульміс» пацієнти з ХОЗЛ мали обмежену інформацію про своє захворювання, його перебіг, ускладнення та заходи щодо запобігання прогресуванню цієї патології. Постійні консультації з висококваліфікованими лікарями, інформація про сучасні методи лікування ХОЗЛ, можливість спостереження за позитивними змінами у власному стані за об’єктивними даними спірометрії забезпечили підвищення інформованості пацієнтів та їх високу прихильність до лікування.
Окрім діагностики й лікування захворювань органів дихання, завданням центру «Пульміс» є проведення навчальних циклів для хворих у рамках програм «Астма-школа» та «Школа пацієнтів з ХОЗЛ». Під час проведення тематичних занять у таких школах хворі отримують необхідну інформацію про свою хворобу, навчаються методам самоконтролю, правильному користуванню пристроями доставки інгаляційних препаратів, діляться власним досвідом щодо подолання труднощів у здійсненні контролю за перебігом хвороби.
За час роботи цих шкіл заняття відвідали 4800 пацієнтів, усі вони позитивно оцінили таку форму навчання і відзначили, що завдяки застосуванню методів самоконтролю зменшується частота загострень захворювання.
За цей час сформувався своєрідний клуб пацієнтів «Пульмісу», адже хворі спілкуються й поза межами лікувальних установ. Це дуже важливо для людей, які знають, що це захворювання буде супроводжувати їх упродовж усього життя. Такі пацієнти потребують не лише медичної, а й психологічної підтримки. На жаль, сьогодні держава і суспільство не забезпечують належної допомоги хворим на ХОЗЛ; наразі цю патологію не визначають як тяжку, соціально значущу хворобу, що потребує не меншої уваги, ніж бронхіальна астма. Змінити ставлення до ХОЗЛ на рівні держави і суспільства є завданням як для лікарів, що інтегровані в цю проблему, так і для пацієнтів.
Досвід роботи львівського кабінету «Пульміс» демонструє, що діяльність таких центрів відіграє важливу роль у поліпшенні якості діагностики й підвищенні ефективності лікування хворих на ХОЗЛ. Чимало лікарів, що працюють із цією категорією пацієнтів, вважають центри «Пульміс» доступною і необхідною ланкою у їх практичній роботі.
На мою думку, створення в Україні мережі безкоштовних діагностичних центрів «Пульміс» є однією з найважливіших складових програми «Здорові легені України», розпочатої за ініціативи Міністерства охорони здоров’я України, Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Асоціації фтизіатрів і пульмонологів України та за активної підтримки фармацевтичної компанії «Берінгер Інгельхайм». Програма є одним із напрямів великого пульмонологічного проекту, що постійно підтримує компанія. Важливим завданням цього проекту є активне поширення серед практичних лікарів і пацієнтів інформації про сучасні методи діагностики й лікування захворювань органів дихання.
У центрах «Пульміс» кваліфіковані фахівці – пульмонологи і алергологи – мають можливість своєчасно виявляти хворих на ХОЗЛ, диференціювати ступінь важкості захворювання, призначати своєчасне адекватне лікування відповідно до міжнародних рекомендацій щодо ведення пацієнтів із таким захворюванням, здійснювати контроль ефективності терапевтичних втручань.

– Сьогодні медичні установи м. Львова забезпечені сучасним обладнанням, зокрема спірометрами, для діагностики ХОЗЛ. Які інші чинники можуть суттєво вплинути на покращення діагностики ХОЗЛ у місті?
– У м. Львові, так само як і в інших регіонах України, спостерігаються нестача висококваліфікованих пульмонологів, недостатня увага до пацієнтів із кашлем з боку лікарів-терапевтів, а також низька поінформованість населення щодо перебігу і наслідків ХОЗЛ.
Наші пацієнти рідко звертаються до лікаря з приводу першого симптому ХОЗЛ – кашлю, який випереджає другу клінічну ознаку – задишку – на 7-10 років.
Сьогодні поширена думка, що кашель у курця має бути обов’язковим. Зміна ставлення до цього небезпечного симптому потребує постійної просвітницької роботи серед населення.
Нині хворі звертаються до лікаря, як правило, за наявності задишки – основної причини занепокоєння пацієнтів, тобто на III-IV стадії ХОЗЛ. Безумовно, завдяки існуванню сучасних препаратів можна покращити стан хворих на пізніх стадіях ХОЗЛ, але надовго призупинити патологічний процес у разі несвоєчасно розпочатого лікування неможливо. Тому настороженість лікарів загальної практики щодо пацієнтів із факторами ризику виникнення ХОЗЛ та ранніми клінічними ознаками цього захворювання могла б значно поліпшити ситуацію у сфері діагностики та лікування ХОЗЛ. Адже ХОЗЛ – це захворювання, яке можна попередити і яке піддається лікуванню, при цьому найбільшого ефекту можна досягти, розпочавши терапію на I-II стадії процесу.
Усі заходи, що проводяться завдяки спільним зусиллям обласних і міських управлінь охорони здоров’я, фармацевтичних компаній та лікарів, сприяють підвищенню грамотності та настороженості лікарів первинної ланки охорони здоров’я щодо ХОЗЛ. Терапевти повинні знати про суттєву роль спірометрії у диференційній діагностиці бронхіальної астми та ХОЗЛ, в оцінюванні відповіді на схему терапії, а також у моніторуванні перебігу захворювання і його прогнозі. Спірометричне дослідження слід проводити всім пацієнтам, які мають довготривалий кашель і задишку, та усім особам із групи ризику розвитку захворювання (курцям, працівникам шкідливих підприємств).

– І все ж на сьогодні більшість пацієнтів центру «Пульміс» – це хворі з III-IV стадією ХОЗЛ. Наскільки вдається покращити стан цих пацієнтів за допомогою сучасних методів лікування?
– Ми намагаємося використовувати індивідуальний підхід до лікування хворих із пізніми стадіями ХОЗЛ, враховуючи те, що ці пацієнти мають досить тяжкі супутні захворювання. Досвід останніх років свідчить, що більшість із них реагує на терапію сучасним бронхолітичним препаратом Спірива^® компанії «Берінгер Інгельхайм». Завдяки використанню Спіриви у таких хворих вдається покращити показники функції зовнішнього дихання, поступово збільшити толерантність до фізичного навантаження, зменшити задишку.
Представлені клінічні випадки – яскравий приклад того, що навіть у хворих із III-IV стадією ХОЗЛ можна продовжити період активного життя за умови використання сучасних методів терапії та постійного контролю ефективності лікування.

Клінічний випадок № 1
Пацієнт 69 років, IV стадія ХОЗЛ, хворіє близько 30 років. В анамнезі – туберкульоз легень у віці 20 років, з приводу чого пацієнт був прооперований (верхньочасткова пульмонектомія справа). Під час обстеження виявлені деформація грудної клітки, декомпенсація хронічної легеневої гіпертензії. До квітня 2003 р. хворий застосовував комбіновані бронхолітики Беродуал і Комбівент, а також інгаляційні кортикостероїди.
У квітні 2003 р. пацієнтові призначили препарат Спірива^® в дозі 18 мкг/добу щодня та інгаляційний кортикостероїд у низькій дозі.
Згідно з даними моніторинг-контролю, що проводився від початку лікування препаратом Спірива^®, характеристики основних показників функції зовнішнього дихання змінювалися таким чином:
– життєва ємність легень (ЖЄЛ) поступово зростала: з 33,7% – у червні 2003 р. до 38,8% – у вересні 2008 р.;
– об’єм форсованого видиху за 1 с (ОФВ1) також відчутно збільшився та становив 27,3% (проти 21,1 у 2003 р.).
Таким чином, уведення в схему лікування Спіриви навіть у тяжкого пацієнта з некомпенсованою хронічною легеневою гіпертензією значно покращило показники функції зовнішнього дихання та дало можливість знизити дозу інгаляційного кортикостероїду з 500 до 125 мг/добу.

Клінічний випадок № 2
Пацієнт 63 років, звернувся до фахівців кабінету «Пульміс» у лютому 2003 р. Хворий курив упродовж 50 років до моменту появи вираженої задишки. Тривалість хвороби – 8 років. Час від часу пацієнт приймав бронхолітичні препарати, проте його стан поступово погіршувався.
З лютого 2003 р. пацієнту було призначено препарат Спірива^® в дозі 18 мкг/добу.
У ході терапії завдяки ефективності та зручності застосування препарату Спірива^® прихильність хворого до лікування підвищилася, що сприяло регулярному виконанню ним лікарських рекомендацій.
Згідно з даними моніторинг-контролю ефективності терапії, показник ЖЄЛ підвищився з 47,8% у 2003 р. до 54% у 2007 р., ОФВ1 – з 30,3% у 2003 р. до 41,8% у 2007 р.
Пацієнт відзначав збільшення толерантності до фізичного навантаження, зменшення задишки та поліпшення якості життя в цілому.

Сучасні терапевтичні можливості забезпечують ефективне лікування ХОЗЛ навіть у пацієнтів старечого віку із серйозними супутніми захворюваннями, про що свідчить наступний випадок.

Клінічний випадок № 3
Пацієнт 88 років, звернувся до пульмонологічного кабінету «Пульміс» у 2004 р. з ХОЗЛ III стадії і такими тяжкими супутніми патологіями, як ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, недостатність кровообігу IIА ст. Виражена позитивна фармакопроба зі Спіривою стала підставою для призначення цього препарату як базисної терапії ХОЗЛ.
У 2006 р. показник ОФВ1 збільшився до 57,8% (порівняно з 41,3% у 2004 р.).
Важливо відзначити, що під час лікування хворих із використанням препарату Спірива^® у жодного пацієнта не спостерігалось серйозних побічних реакцій.

Таким чином, застосування препарату Спірива^® в терапії ХОЗЛ надає додаткові можливості у лікуванні пацієнтів похилого віку із супутньою серцево-судинною патологією.

Підготувала Наталія Очеретяна

Номер: № 22 Листопад - Медична газета "Здоров’я України"