Залізодефіцитні стани у дітей на сучасному етапі

27.03.2015

За сучасними уявленнями залізодефіцитна анемія (ЗДА, шифр за МКХ-10 – Д50) – захворювання, яке виникає внаслідок дефіциту заліза в організмі при порушенні його надходження, засвоєння або патологічних втратах, і якому притаманні зниження рівня гемоглобіну в одиниці об’єму крові, зменшення середньої концентрації гемоглобіну в еритроцитах, кількісні та якісні зміни останніх, зниження вмісту заліза в сироватці крові, клінічні прояви анемічної гіпоксії, сідеропенії та метаболічної інтоксикації [2, 11, 15, 26].

Ю.В. МарушкоЗгідно з рекомендаціями ВООЗ (1973) у дітей до шестирічного віку анемія діагностується, якщо вміст гемоглобіну нижче 110 г/л, старших за 6 років – нижче 120 г/л [26]. 
Загальновідомо, що ЗДА має такі стадії розвитку:
І. Передлатентна – виснаження тканинних запасів заліза; показники крові в нормі, підвищення параметрів абсорбції заліза в кишечнику (за даними радіологічних досліджень); клінічних проявів немає.
ІІ. Латентна – дефіцит заліза в тканинах та зменшення його транспортного фонду; показники крові змінені мало; клінічна картина зумовлена трофічними порушеннями та проявляється сидеропенічним синдромом.
ІІІ. Залізодефіцитна анемія – характеризується найсуттєвішими порушеннями параметрів заліза у крові, клінікою сидеропенічного синдрому та загальноанемічних симптомів і наявністю гіпохромної мікроцитарної анемії [13, 15, 26].

Відповідно до рівня гемоглобіну ЗДА поділяється на ступені тяжкості: легкий – Нв 110-91 г/л; середній – Нв 90-71 г/л; тяжкий – Нв 70-591 г/л; надтяжкий – Нв 50 г/л та менше.

ЗДА – це одне із «захворювань бідності». Найсуттєвішими причинами її виникнення є недостатнє та незбалансоване харчування населення, незадовільні соціально-побутові умови проживання, низька харчова культура населення, поширеність захворювань шлунково-кишкового тракту. Підвищується ризик розвитку анемії у дітей, які народжені або годуються жінками з порушеним обміном заліза. ЗДА і навіть латентний дефіцит заліза (ЛДЗ) у вагітної в постнатальному періоді стають причиною сидеропенії у дитини як в перший, так і наступні роки життя. Вирішальну роль у процесах антенатального надходження заліза в організм дитини відіграють стан матково-плацентарного кровотоку та функціональний статус плаценти.
Залізодефіцитна анемія вагітної впливає не тільки на внутрішньоутробний розвиток, а й спричиняє гальмівний вплив на психомоторний розвиток дитини (запізнення становлення статики, дрібної моторики та появи перших слів і фразової мови). Анемія детермінує свою дію у часі; вплив ЗДА матері простежується і в більш пізні терміни, наприклад у шкільному віці [1, 32].
Недоношені діти мають несформований фонд заліза при народженні та становлять окрему групу ризику розвитку залізодефіцитних станів. Недоношеність зумовлює розвиток ендогенного та екзогенного дефіциту заліза, внаслідок чого частота ЗДА у передчасно народжених немовлят, особливо з дуже малою і екстремально малою масою тіла, коливається на першому році життя від 41 до 78,9% [14]. 
Важливу роль в обміні заліза відіграє функціональний стан шлунково-кишкового тракту. Певний зв’язок з виникненням та розвитком дефіциту заліза має стан печінки, а саме порушення її білковоутворюючої та детоксикуючої функції. Порушення всмоктування заліза викликає пригнічення роботи ферохелатази та інших гемопротеїдів субклітинних фракцій, у тому числі і зниження активності цитохром Р450-залежної монооксигеназної системи, що призводить до подальшого порушення обміну й утилізації заліза та формування патологічного кола [3, 9].
Ряд патологічних станів може підвищувати вірогідність розвитку залізодефіцитних станів у дітей. Існує кореляційний зв’язок сидеропенії з гіпотрофією, затримкою фізичного розвитку, рахітом, ексудативно-катаральним діатезом [6].
За даними літератури, лише 35-55% анемій у дітей спричинені переважним дефіцитом заліза, решта має характер полідефіцитних [33]. Незбалансоване харчування та забрудненість оточуючого середовища лише посилюють цю тенденцію. З обміном заліза пов’язані близько 10 мікроелементів. При цьому кобальт, цинк, мідь, марганець, нікель є одними з найважливіших. Так, мідь входить до складу цитохромоксидази, церулоплазміну, супероксиддисмутази та дифенолоксидази, стимулює синтез гемоглобіну та дозрівання ретикулоцитів в еритроцити, сприяє зміні валентності заліза, без чого неможливий його транспорт у клітини, бере участь в антиоксидантному захисті еритроцита; марганець, цинк також впливають на синтез гемоглобіну та разом з селеном входять до ензимів антиоксидантного захисту; кобальт входить до складу вітаміну В12 і сприяє всмоктуванню заліза в кишечнику [8, 16, 29]. Залізо конкурує з цинком, кобальтом, галієм та алюмінієм за центри в молекулі трансферину – білка, що транспортує залізо до тканин [4].
На обмін заліза впливає також екологічна ситуація. Так, за даними окремих дослідників, існує зворотний зв’язок між концентрацією гемоглобіну та рівнем вмісту тяжких металів, зокрема свинцю, у крові дітей [12]. 
Ми провели дослідження, метою якого стало виявлення порушень вмісту мікроелементів у волоссі дітей залежно від стану обміну заліза. Нами було обстежено 94 дитини у віці від 7 до 16 років. Обмін заліза вивчався за такими показниками: кількість еритроцитів, гемоглобіну, визначення сироваткового заліза, загальної залізозв’язуючої здатності сироватки за загальноприйнятими методиками та визначення вмісту заліза та інших мікроелементів у волоссі за допомогою рентгено-флюоресцентного спектрометра ElvaX. Діти були розділені на три групи залежно від стану обміну заліза. В першу групу ввійшли діти без порушень обміну заліза (n=27), в другу – з ЛДЗ (n=36), в третю (n=31) – діти, хворі на ЗДА. Для оцінки вмісту хімічних елементів використовували референтну базу рентгено-флюоресцентного спектрометра та дані літератури. Вміст мікроелементів у волоссі відображає мікроелементний статус у цілому.
Нами був проаналізований вміст окремих мікроелементів залежно від стану обміну заліза і було виявлено, що у дітей з латентним дефіцитом заліза та ЗДА вміст міді у волоссі має тенденцію до зниження порівняно з дітьми без порушення обміну заліза. Зниження кількості міді у дітей з сідеропенією спостерігалося у 42,1-82,4%. Певні зміни торкалися вмісту цинку, селену, марганцю та інших. В окремих пацієнтів спостерігалося підвищення деяких важких металів, у тому числі стронцію [17, 18].

 Таким чином, на сучасному етапі ЗДА та латентний дефіцит заліза супроводжуються мікроелементозами, які починають формуватися ще на ранніх етапах розвитку сидеропенії. Отже, анемія є полідефіцитним та поліетіологічним захворюванням, при якому розбалансування багатьох метаболічних процесів починається ще на ранніх, доклінічних етапах.

Експертами ВООЗ ЗДА була віднесена до третьої за важливістю серед хвороб, пов’язаних з дефіцитом харчування. Ця патологія визнана однією з провідних причин розладів здоров’я, яка займає дев’яте місце за значущістю, і навіть однією з причин смерті [34].
Клінічне значення дефіциту заліза зумовлене порушенням низки біохімічних процесів, що сприяє розвитку або погіршує перебіг багатьох захворювань у дітей та створює так званий несприятливий «преморбідний» фон перш за все у дітей раннього віку. Максимально він простежується під час гострих бронхо-легеневих захворювань та кишкових дисбактеріозів, так як навіть латентна сидеропенія спричиняє послаблення імунітету внаслідок зниження вмісту інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-2, пригнічення продукції α-інтерферонів, зрушень в гуморальній ланці імунітету у вигляді змін рівня IgA, IgM та IgG, незавершеності фагоцитозу внаслідок зменшення активності мієлопероксидази [21, 27].
Діти з дефіцитом заліза становлять вагомий відсоток випадків гострих респіраторних і гастроентерологічних захворювань, причому залізодефіцит частіше всього обтяжує перебіг основного захворювання. У літературі описаний зв’зок між ступенем тяжкості перебігу бронхіту, ускладненого інтоксикацією, обструктивним синдромом і дихальною недостатністю та наявністю супутнього залізодефіциту, причому цей зв’язок простежується ще до розвитку анемії, на стадії ЛДЗ [3].
Тривалий дефіцит заліза призводить до затримки фізичного, нервово-психічного, психомоторного розвитку, спричиняє збіднення емоційної сфери з переважанням поганого настрою, сприяє затримці статевого розвитку, викликає синдром хронічної втоми, впливає на імунний статус, дискоординує роботу ендокринних залоз та нервової системи, погіршує роботу травного каналу, серцево-судинної системи, збільшує абсорбцію тяжких металів. У результаті наростання гемічної гіпоксемії на фоні пригнічення активності ферментів тканинного дихання прогресують дистрофічні процеси в органах та тканинах. 
За даними літератури, є певний зв’язок між ЗДА, перенесеною в ранньому віці, та уповільненням інтелектуального та психомоторного розвитку. Таке становище було доведено в багатопрофільних контрольованих дослідженнях з тривалим катамнезом [10]. Причому, незважаючи на лікування та корекцію дефіциту заліза, ці порушення зберігаються довго. Отже, залізодефіцит у перші роки життя, коли відбувається найінтенсивніший ментальний та психомоторний розвиток, є найтяжчим, оскільки залишає тривалі наслідки та може безповоротно впливати на когнітивні функції [10, 15].
Діти, які часто хворіють, частіше всього мають ЛДЗ або ЗДА. В якості супутньої патології діти з сидеропенією частіше страждають на такі захворювання [21]:
– 90% пацієнтів мають патологію органів травлення як запального, так і незапального характеру: дискінезії жовчовивідних шляхів та шлунково-кишкового тракту, хронічний гастродуоденіт, холецистохолангіт, ентероколіт, коліт, кишковий дисбактеріоз;
– 25% – це діти, які скомпрометовані з боку патології органів дихання; діти, які часто хворіють;
– 15% інвазовані кишковими паразитами;
– 15% мають дисплазію сполучної тканини та патологію опорно-рухового апарату;
– 13% страждають на неврологічну патологію: астеноневротичний синдром, неврозоподібний синдром з гіперкінезами, затримка нервово-психічного розвитку;
– 11,7% хворих на залізодефіцитні стани мають аліментарну недостатність унаслідок незбалансованого харчування;
– 5% страждають на рахіт, ексудативно-катаральний діатез [21];
– треба відмітити, що частота анемічного синдрому при вроджених, генетично зумовлених та набутих захворюваннях нирок становить у цілому 54,5%, причому залізодефіцитні стани виявляються в абсолютно всіх дітей із вродженою та генетично зумовленою патологією нирок та значно рідше при набутих захворюваннях нирок [7].
Дефіцит заліза спричиняє негативні наслідки ще на ранніх етапах свого розвитку. Недостатність заліза призводить до несприятливих змін в організмі раніше, ніж розвивається клініка ЗДА, тобто ще на стадії латентного дефіциту заліза. Особливо подібні тенденції характерні для великих промислових центрів. Це зумовлено тим, що техногенні зміни в забруднених районах превалюють над адаптаційними можливостями організму дитини [12]. Отже, сидеропенічні стани пов’язані з екологічними проблемами довкілля.
У 1987 р. експертами ВООЗ дефіцит заліза того чи іншого ступеня був виявлений у кожного п’ятого мешканця Землі. У зв’язку з цим ВООЗ розробила та затвердила програму гемоглобінового оздоровлення населення земної кулі до 2000 р. Однак і тепер, через 20 років роботи цієї програми, поширеність сидеропенічних станів тримається на високому рівні.
За даними літератури, у Центральній та Східній Європі, навіть в економічно розвинутих країнах, приблизно 10-12% жінок та 3-8% чоловіків страждають на ЗДА. Частіше всього на залізодефіцитні стани страждають діти, особливо у періоди швидкого росту, підлітки, жінки дітородного віку, вагітні та ті, що годують груддю. На території пострадянських країн серед осіб молодого віку ЛДЗ або ЗДА мають 50%, а серед жінок дітородного віку дефіцит заліза спостерігається у 30% [11]. Здоров’я останньої категорії населення, особливо вагітних та жінок, що годують груддю, тісно пов’язане з подальшою захворюваністю дітей. 
За даними ВООЗ, у світі в 46% дітей віком від 5 до 14 років спостерігається анемія, пов’язана з дефіцитом заліза, а ЛДЗ – удвічі частіше. При цьому дефіцит заліза в країнах, що розвиваються, більш поширений і може сягати 30-90% [4, 15].
В Україні рівень дитячої захворюваності на ЗДА досить високий і спостерігається тенденція до збільшення поширеності ЗДА. Так, за даними МОЗ України, поширеність анемії у 2000 р. становила 35,98, у 2004 р. – 50,2, у 2006 р. – 42,5 на 1000 дитячого населення. Причому захворюваність на анемії становила, за статистичними даними, на 2000 р. – 14,8, 2006 р. – 16,3 на 1000 дитячого населення. В окремих областях України (Черкаська, Івано-Франківська, Вінницька), станом на 2004 р., поширеність анемій перевищувала середньоукраїнську в 2,5-2,8 раза [25].
В останні роки стає помітним, що найбільш вразливою до сидеропенії є категорія підлітків. Так, серед дитячого населення м. Києва поширеність ЗДА у 2006 р. становила 30,52; у 2007 р. – 31,6 на 1000 дитячого населення, з них серед підлітків 15-17 років у 2007 р. – 96,63 на 1000 (що на 12,42% більше, ніж у 2006 р.). Таке саме співвідношення спостерігається і для захворюваності на ЗДА. Так, у 2007 р. захворюваність серед дитячого населення м. Києва на ЗДА становила 12,23‰, а серед підлітків 15-17 років досягла 48,13‰ [23, 24].
На даний момент поширеність сидеропенічних станів оцінюється як 21,1-29,7% у школярів і 46,2-50,8% у дітей раннього віку [20, 21], але за даними деяких авторів частота залізодефіцитних станів у дітей в Україні перевищує 65% [5]. Серед них латентні залізодефіцитні стани у дітей на території країн СНД зустрічаються в 1,5-3 рази частіше, ніж маніфестні форми у вигляді ЗДА [12, 31]. 
Згідно з проведеними у 2006 р. дослідженнями серед підлітків старшої вікової категорії діагноз ЛДЗ було встановлено у 35,2% хлопців та 64,9% дівчат, тоді як клінічно маніфестна анемія була виявлена лише у 3% хлопців і в 10,6% дівчат, тобто поширеність латентних залізодефіцитних станів серед підлітків старшої вікової категорії значно більша [30]. Серед дітей молодшого віку, навпаки, більш поширені маніфестні форми сидеропенії – анемії І та ІІ ступеня порівняно з латентними залізодефіцитами. Так, серед дітей молодшого віку, в яких було виявлено дефіцит заліза різних ступенів, у хлопчиків ЛДЗ спостерігався у 39,3%, анемія I ступеня – у 32,1%, а ІІ ступеня – у 28,6%. Аналогічні цифри для дівчаток становлять 20, 44 та 36% [6]. 
Таким чином, сидеропенічні стани вражають від третини до половини дитячого населення, значно погіршують стан здоров’я дітей, створюють несприятливий преморбідний фон, сприяють виникненню та обтяжують перебіг інших захворювань, призводять до затримки фізичного та нервово-психічного розвитку, причому метаболічні порушення виникають значно раніше за клінічні прояви та лабораторні зміни, а наслідки при тривалому існуванні сидеропенії досить серйозні. Тому б хотілося привернути увагу практикуючих лікарів до лабораторної діагностики такого стану, як латентний дефіцит заліза. 
Клінічно педіатр у першу чергу повинен звернути увагу на такі ознаки, як: швидка втомлюваність, сонливість, частий головний біль, пригнічений або дуже лабільний емоційний стан, відставання в розумовому розвитку від однолітків, часті респіраторні захворювання. У першу чергу при сидеропеніях змінюються стан шкіри та її придатків (поява лущення, колінні та ліктьові гіперкератози, ламкість та тьмяність волосся та нігтів, погана загоюваність ран та подряпин), знижується м’язова сила та м’язовий тонус з подальшим розвитком порушень постави та збільшенням обсягів рухів у суглобах, виникають гіпотонічні та дистонічні функціональні порушення моторики шлунково-кишкового тракту. Класичні ознаки анемії, такі як блідість, тахікардія, функціональний систолічний шум, гепатоспленомегалія, з’являються значно пізніше. 

Наводимо лабораторні показники за умови ЛДЗ у дітей:
– вміст гемоглобіну у дітей віком до 6 років не нижче 110 г/л, понад 6 років – не нижче 120 г/л;
– гематокрит у дітей віком до 6 років не нижче 35%, понад 6 років – не нижче 37%;
– рівень концентрації сироваткового заліза (СЗ) нижче 14 мкмоль/л;
– загальна залізозв’язуюча здатність сироватки (ЗЗЗС) вище 63 мкмоль/л;
– насичення трансферину залізом (НТЗ) у межах 16-20%; 
– рівень концентрації сироваткового феритину (СФ) нижче 20 мг/мл;
– ступінь анізоцитозу еритроцитів (RDW) більше 14,5%;
– середній об’єм еритроцитів (MCV) нижче 80 фл;
– середній уміст гемоглобіну в еритроциті (MCH) у межах 27-35 пг;
– середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (MCHC) у межах 32-38 г/л [15].

Основним шляхом корекції латентної сидеропенії є усунення етіологічного чинника, тобто забезпечення раціонального збалансованого харчування дитини, збагачення раціону продуктами з підвищеним умістом заліза та інших мікроелементів, що покращують його метаболізм і всмоктування (Cu, Se, Zn, Mn, Cr тощо), та лікування наявних захворювань шлунково-кишкового тракту. За окремими рекомендаціями допустиме призначення препаратів заліза у профілактичній дозі 1-2 мг/кг/добу [22]. Однак підбір їх повинен враховувати низку параметрів, мінімальні побічні дії, безпеку в застосуванні. 
Згідно з Протоколом лікування ЗДА [26] основними принципами терапії є:
• усунення етіологічних чинників;
• раціональне лікувальне харчування;
• патогенетичне лікування препаратами заліза;
• профілактичні заходи з упередження її рецидиву.
Добова терапевтична доза пероральних препаратів заліза при середньому та важкому ступенях ЗДА становить: дітям до 3 років – 3-5 мг/кг/добу елементарного заліза, від 3 до 7 років – 50-70 мг/добу, понад 7 років – до 100 мг/добу. Контроль призначення дози здійснюється шляхом визначення підйому рівня ретикулоцитів на 10-14-й день лікування. Терапія залізом здійснюється до нормалізації рівня гемоглобіну з подальшим зменшенням дози на 1/2. Тривалість лікування – до 6 міс, а для недоношених – протягом двох років. 
За нашими даними, для ефективного лікування ЗДА необхідно враховувати патогенетичні особливості порушення обміну заліза та проводити їх корекцію. Для ліквідації клінічних проявів анемії (сідеропенія, гемічна гіпоксія, метаболічна інтоксикація) застосовується препарат заліза. Важливу роль відіграє додаткове призначення метаболічного препарату.
Нами апробована схема лікування ЗДА шляхом використання препаратів заліза згідно з протоколом [22]. У покращанні обмінних процесів, знятті астенічних проявів добре зарекомендував себе розчин цитруліну малату. 
Включення в терапію ЗДА цитруліну малату було зумовлене його детоксикаційною (інактивація амонію, лактату, покращання роботи цитохромоксидазної системи), антигіпоксичною (стимуляція роботи циклу Кребса, переключення утилізації глюкози на аеробний шлях), антиацидотичною (прискорення утилізації лактату – зменшення вираженості гемічного, тканинного, клітинного ацидозу) діями, ранньою появою ознак метаболічної інтоксикації (на стадії латентного дефіциту), поширеністю клінічних проявів гемічної гіпоксії у дітей, хворих на ЗДА (до 87% досліджуваних).
Під час комбінованого застосування препаратів заліза та цитруліну малату (з 10-14-го дня) спостерігалася більш швидка нормалізація показників червоної крові, покращання загального стану пацієнтів та скорочення терміну лікування, ніж під час застосування тільки препаратів заліза [19].
Отже, літературні дані та особисті спостереження вказують, що залізодефіцитні стани зустрічаються часто і становлять актуальну проблему педіатрії. Треба відмітити, що зростання поширеності анемії у жінок під час вагітності, дисбіотичні стани, незбалансоване харчування певних груп дітей, погіршення екологічної ситуації, зростання гастроентерологічної патології в педіатричній практиці сприяють підвищенню ризику виникнення сидеропенії. 
Таким чином, беручи до уваги таку негативну динаміку захворюваності, проблема діагностики (моніторингу), лікування та профілактики залізодефіцитних станів, особливо поєднаних з низкою патологічних станів, у дітей набуває надзвичайної актуальності.

Література
1. Безруков В.В. Вплив залізодефіцитної анемії вагітних на фізичний та психомоторний розвиток дітей раннього віку // Буковинський медичний вісник. – 2002 р. – т. 6, № 2 – С. 135-137. 
2. Бережной В.В., Корнева В.В., Унич Н.К. Железодефицитные анемии в детском возрасте // Журнал практичного лікаря. – 2000. – № 5 – С. 13-23.
3. Больбот Ю.К., Клімова О.В., Кліменко О.В. та співавт. Роль дефіциту заліза в тяжкості перебігу гострих респіраторних захворювань у дітей раннього віку // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2004 р. – № 2 – С. 58.
4. Гайдукова С.М., Выдыборец С.В. Железодефицитная анемия (лекция) // Ліки України. – 2004 г. – № 7-8. – С. 33-36.
5. Горобець Н.І. Вітамінний та мікроелементний статус дітей перших чотирьох років життя з латентним дефіцитом заліза та залізодефіцитними анеміями // Перинаталогія та педіатрія. – 2000. – № 1. – С. 28-32. 
6. Дука К.Д., Васильєва Т.Л., Данілова С.В. та співавт. Корекція порушень залізодефіцитних станів при анемії у дітей раннього віку препаратом Гемофер-краплі // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2002 р. – № 2 – С. 12-15.
7. Жетишев Р.А., Мамбетова А.М. Анемический синдром у детей и подростков с хронической почечной недостаточностью // Педиатрия. – 2005 г. – № 4 – С. 39-41.
8. Зубаренко А.В., Гуриенко Е.А. Патогенетические аспекты железодефицитных анемий у детей // Перинатология и педиатрия. – 2006. – № 1(25) – С. 120-124.
9. Иноятова Ф.Х., Акбарова Д.Ш. Значение изменений обмена гемопротеидов в развитии нарушений процессов детоксикации при железодефицитной анемии // Гематология и трансфузиология. – 2005. – № 5. – С. 64-67.
10. Казюкова Т.В., Самсыгина Г.А., Левина А.А. Дефицит железа у детей: проблемы и решения // Consilium-Medicum. – 2002. – Т. 4, № 3. – С. 17-22.
11. Коровина Н.А., Заплатников А.П., Захарова И.Н. Железодефицитные состояния у детей. – М.: Изд-во Посад, 1998. – 64 с.
12. Кувшинников В.А., Шенец С.Г., Стадник А.П. Железодефицитные состояния в современных экологических условиях // Здравоохранение. – 2002. – № 1 – С. 26-29.
13. Кузьмина Л.А. Гематология детского возраста. – М.: МЕДпресс-информ, 2001. – 400 с.
14. Лебедева О.В. Структура захворюваності та смертності недоношених з дуже малою масою тіла // Галицький лікарський вісник. – 2001. – Т. 8, № 3. – С. 63-67.
15. Майданник В.Г., Глєбова Л.П. Сучасні можливості діагностики та лікування залізодефіцитних станів у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2003. – № 2 – С. 27-32.
16. Маркевич В.Е., Лобода А.М. Дисбаланс мікроелементів та його корекція у дітей із залізодефіцитною анемією // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2003 р. – № 2 – С. 32-36.
17. Марушко Ю.В., Лісоченко О.О., Макаров А.С., Московенко О.Д. Особливості мікроелементного статусу у дітей на сучасному етапі // Науковий вісник НМУ ім. О.О. Богомольця «Стоматологічне здоров’я – дітям України». – 2007. – С.144-145.
18. Марушко Ю.В., Лісоченко О.О., Московенко О.Д. Сучасний стан проблеми залізодефіцитних станів у дітей // Охорона здоров’я України. – 2007. – № 1(25). – С. 33-34.
19. Марушко Ю.В., Лісоченко О.О. Залізодефіцитні анемії та латентний дефіцит заліза в кардіоревматологічній практиці / Матер. VІІ Всеукр. науч.-практ. конф. «Актуальные вопросы детской кардиоревматологии»: Таврический медико-биологический вестник. – 2008. – Т. 11. – № 2. – С. 90.
20. Нагорная Н.В., Лимаренко М.Л., Логвиненко Н.Г., Савченко И.С. Эффективность препарата «Мегаферин» в лечении железодефицитной анемии у детей раннего возраста // Современная педиатрия. – 2006. – № 3(12) – С. 127-300.
21. Омельченко Л.И., Цыпкун А.Г., Дудка И.В. и соавт. Применение препарата Ферумбо в терапии железодефецитной анемии у детей // Современная педиатрия. – 2005. – № 2(7) – С. 195-200.
22. Папаян А.В., Жукова Л.Ю. Анемии у детей: руководство для врачей. – С-Пб.: Питер, 2001. – 185 с. 
23. Підсумки роботи галузі «Охорона здоров’я» столиці в 2006 році // Київська міська державна адміністрація. Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення. – К., 2007. – 324 с.
24. Підсумки роботи галузі «Охорона здоров’я» столиці в 2007 році // Київська міська державна адміністрація. Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення. – К., 2008. – 341 с.
25. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 2003-2004 роки. – ЦМС МОЗ України. – 2005.
26. Протокол лікування залізодефіцитної анемії у дітей. Наказ МОЗ України № 9 від 10.01.2005р.
27. Сафуанова Г.Ш., Никуличева В.И., Бакиров А.Б. Комплексная оценка состояния иммунной системы и ряда цитокинов у больных железодефицитной анемией // Клиническая лабораторная диагностика. – 2004. – № 1. – С. 24-35.
28. Стан здоров’я дітей та підлітків в Україні та надання їм медичної допомоги за 2006 рік. – ЦМС МОЗ України. – 2007.
29. Сульженко М.Ю. Дослідження рівня забезпеченості міддю дівчаток-підлітків, хворих на залізодефіцитну анемію // Современная педиатрия. – 2006. – № 2(11) – С. 85-87.
30. Тарасова И.С., Чернов В.М., Красильникова М.В. и соавт. Железодефицитные состояния у подростков: частотные характеристики, клинические проявления и возможные причины // Гематология и трансфузиология. – 2006 г. – Т. 53, № 3 – С. 32-37.
31. Ткаченко С.К., Громнацька Н.М. Особливості лікування дітей із залізодефіцитною анемією препаратом Гемофер // Буковинський медичний вісник. – 2002. – Т. 6, № 1 – С. 121-123.
32. Iron Deficiency Anemia. Assessment Prevention and Control. A Guide for Programme Managers. – Geneva: WHO; 2001. – P. 114.
33. WHO/UNICEF. Guidelines for iron supplements to prevent and treat iron deficiency anemia. – Report of International Nutritional Anaemia Consultative Group, 1998.
34. World Health Report 2002 Reducing Risks, Promoting Healthy Life. – Geneva, 2002.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

22.04.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Призначення антибактеріальних препаратів при гострому риносинуситі відповідно до сучасного підходу протидії розвитку антибіотикорезистентності

Антибіотикорезистентність (АБР) визнано загрозою для глобального здоров’я, яка щороку спричиняє мільйони смертей в усьому світі. Невідповідне та надмірне використання антибіотиків (АБ) зумовлює підвищення стійкості мікробних збудників і негативно впливає на ефективність цих дуже важливих лікарських засобів. Завдяки Глобальному плану дій щодо АБР Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) працює над поліпшенням нагляду за резистентністю до протимікробних препаратів і скороченням нераціонального використання АБ. ...

22.04.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Міжнародні дні респіраторного здоров’я: календар заходів на 2024 рік

Медичні інформаційні кампанії спрямовані на поширення важливих знань про охорону здоров’я серед населення. З урахуванням потреб і інтересів понад семи мільярдів людей у світі міжнародні організації шукають способи етичного обміну важливими відомостями, без упередженості та несправедливості. Обізнаність у сфері охорони здоров’я має вирішальне значення для кожного, оскільки хвороби та інфекції можуть вразити будь-кого в будь-який час. Таким чином, важливо поширювати відомості про охорону здоров’я за допомогою зрозумілих кожному усних, письмових і візуальних засобів. Ця інформація має сприяти соціальному здоров’ю і не містити дискримінаційного контенту. Заходи з підвищення обізнаності про здоров’я допомагають пацієнтам ліпше розуміти стан свого здоров’я, а також можливі варіанти та методи лікування. Кампанія з підвищення обізнаності відрізняється від маркетингу товарів для здоров’я, оскільки не спонукає купувати той чи інший продукт, а намагається сприяти свідомішому ставленню до свого здоров’я. Глобальні дні громадського здоров’я пропонують великі можливості для підвищення обізнаності та розуміння проблем здоров’я і мобілізації підтримки дій від місцевої громади до міжнародної спільноти. ...

22.04.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Стандарти медичної допомоги «Туберкульоз». Продовження

Стандарти медичної допомоги «Туберкульоз» розроблені на основі Клінічної настанови «Туберкульоз», яка ґрунтується на принципах доказової медицини з урахуванням сучасних міжнародних рекомендацій і підходів щодо профілактики, систематичного скринінгу, діагностики та лікування туберкульозу (ТБ) (у тому числі серед дітей і підлітків), відображених у клінічних настановах. Ознайомитися з клінічною настановою «Туберкульоз» можна за посиланням https://www.dec.gov.ua/mtd/tuberkuloz/....

22.04.2024 Неврологія Нові перспективи використання ботулінічного токсину

РЕЗОЛЮЦІЯ РАДИ ЕКСПЕРТІВ. 16 грудня 2023 року у м. Києві відбулося засідання дискусійного клубу групи експертів у галузі неврології. Під час зустрічі колеги обмінювалися досвідом, проводили гарячі дискусії щодо ведення важких пацієнтів, нових рекомендацій та спільних пошуків шляхів порятунку. ...