27 березня, 2015
Сонапакс повертається
Сонапакс повертається
А.П. Чуприков, д.м.н., професор, О.Р. Гуленко; кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київський міський центр «Психічне здоров’я дітей і підлітків»
Багато нейролептиків, що з’явилися на початку психофармакологічної революції у 1950-х рр., лікарі-психіатри вже почали забувати. Доля Cонапаксу (тіоридазину) інша. Минули десятиріччя з моменту його появи в клініках, а його й досі застосовують, більше того, коло його використання розширюється. Цей препарат також широко застосовується в амбулаторній практиці.
Сонапакс належить до груп піперидинових похідних фенотіазину й малих нейролептиків, має оригінальний спектр психотропної активності. Потужність цього препарату, що обчислюється за «хлорпромазиновим еквівалентом» (J.M. Davis, 1974), порівняно з галоперидолом, мажептилом, трифтазином – невелика (А.С. Тіганов, 1999). Сонапакс швидко розпадається в організмі. Як правило, під час його застосування не спостерігається явищ кумуляції та передозування.
Особливості психотропної дії
Спектр психотропних властивостей Сонапаксу має кілька складових. Седативні явища (меншої інтенсивності, ніж у великих нейролептиків) розвиваються вже через 20-30 хв після прийому препарату. Сонапакс в оптимальних дозах здійснює регулюючий, нормалізуючий вплив на емоційну сферу без моторної та ідеаторної загальмованості. Отже, його седативна дія має транквілізуючий ефект, подібний до дії «денних транквілізаторів».
Г. Я. Авруцький та А. А. Недува (1988) стверджують, що лише в разі підвищення дози Сонапаксу до високої може розвинутися типовий нейролептичний синдром із психомоторною загальмованістю, емоційною байдужістю, афективною індиферентністю, який першими описали Делей, Денікер і Харл (1952).
Слід зауважити, що на прикладі Сонапаксу психіатри вперше зіткнулися із залежністю психотропного ефекту від дози препарату.
Іншим компонентом психотропної дії Сонапаксу є своєрідна стимуляція психічної діяльності, що позбавлена енергетизуючого, збуджуючого компоненту і виявляється у збільшенні активності, доступності хворих, їх пожвавленні, зокрема міміки, та екстравертованості. При цьому не спостерігається наростання злостивості, маячної активності, імпульсивності, тривоги. У дорослих хворих на шизофренію під час застосування Сонапаксу може збільшитися моторна й мовна активність (без підсилення продуктивної симптоматики).
Таким чином, психотропна дія Сонапаксу характеризується і психолептичним, і психоаналептичним ефектами.
Психоаналептична дія препарату містить і антидепресивний компонент. Про це писали багато авторів (Г. Я. Авруцький, Р. Я. Вовін та ін., 1975), наголошуючи, що антидепресивний ефект Сонапаксу ніколи не супроводжується гіперстимуляцією й не викликає посилення тривоги. Він не є власне антидепресантом і не здатний позитивно впливати на мономорфні депресії, проте є дуже дієвим відносно синдромів зі складною структурою, виділяючи з них компоненти з гетерогенною щодо депресії характеристикою.
В. Канцон зауважує, що комбінація антидепресивних препаратів і малих нейролептиків краще відповідає запитам клінічної практики. Тіоридазин, який застосовують за таким показником, як «внутрішнє занепокоєння», має виражену антидепресивну дію та знижує ризик виникнення станів збудження та суїцидальних спроб.
Порівняно давно виявлено, що Сонапакс (тіоридазин) на відміну від інших нейролептиків фенотіазинової групи не має сильної загальної антипсихотичної дії і не здатний протистояти прогредієнтності психотичного процесу. Проте його переваги чітко проступають, коли доводиться лікувати психопатологічні розлади «амбулаторного рівня» у вигляді нерозгорнутих параноїдних і тривожних станів, іпохондричних розладів, нав’язливостей і фобій.
При цьому лікування таких розладів у хворих літнього й старечого віку, а також порушень, що виникають на тлі органічної недостатності, можна проводити із застосуванням Сонапаксу без побоювання щодо виникнення побічних явищ і передозування (Ф. Д. Яничак і співавт., 1999).
Сонапакс (тіоридазин) надзвичайно широко застосовується й у дитячо-підлітковій психіатрії. Він, як правило, є препаратом першого вибору під час лікування різних проявів розгальмованості та гіперактивності, нав’язливостей і страхів, кататоно-регресивного прояву синдрому дитячого аутизму, дезінтегративних психотичних розладів. Невиразність екстрапірамідних і соматичних побічних явищ при лікуванні Сонапаксом дають змогу широко варіювати дози в дітей і підлітків.
Тут доречно згадати про сумісність Сонапаксу з іншими психотропними препаратами. Сонапакс насамперед сумісний з іншими нейролептиками, коли необхідні або корекція екстрапірамідних явищ, або збільшення психотропної дії кількох препаратів із метою посилення загальної терапевтичної дії. Сонапакс можна успішно комбінувати з антидепресантами. Практика показує, що сполучення терапії Сонапаксом із серотонінергічними антидепресантами в дітей і підлітків, наприклад, із метою ліквідації надцінних страхів і нав’язливостей, цілком можливе. У дітей і підлітків із правопівкульною церебрально-органічною недостатністю й епілептиформними вогнищами, що виявляються під час електрокартування мозку, досить продуктивним є сполучення Сонапаксу з ламікталом (ламотриджином). Отже, з появою психотропних препаратів, що мають вибіркову дію на хімізм мозку, спектр сумісних із Сонапаксом препаратів збільшується.
Побічні ефекти й ускладнення
Сонапакс відрізняється від інших нейролептиків слабкою виразністю як екстрапірамідних, так і соматовегетативних побічних ефектів. Під час застосування високих доз Сонапаксу у дорослих можуть спостерігатися практично всі види побічних ефектів, характерних для нейролептиків: сонливість, паркінсонізм, головний біль, сухість слизової оболонки рота, диплопії, набрякання молочних залоз, аменорея, затримка еякуляції, шкірно-алергічні прояви (М.Д. Машковський, 2005).
Специфічним ускладненням при тривалому лікуванні великими дозами Сонапаксу (1600 мг препарату на добу протягом кількох місяців) є випадки токсичної ретинопатії за типом пігментного ретиніту зі зниженням центрального зору, концентричним звуженням полів зору, порушенням сутінкового зору, розвитком худорби. Проте такі токсичні дози в психіатрії застосовувалися рідко, а тривале використання Сонапаксу в дозі 600-800 мг ніколи не викликало ускладнень зору.
Методика застосування
Препарат випускається у вигляді драже по 10, 25, 100 і 200 мг (на території України зареєстровані драже по 10, 25 і 100 мг). У нашій клініці Сонапакс використовується в дітей із першого року життя. Доза препарату залежить від віку. Дітям перших двох років призначають по 1 мг на 1 кг ваги на день, дітям дошкільного й раннього шкільного віку – 10-30 мг на день. Для дорослих при лікуванні граничних станів добова доза Сонапаксу може становити 40-150 мг, а під час лікування психозів – 300-600 мг. Протягом доби дозу звичайно збільшують на вечір. Бажано на етапі підбору дози призначати Сонапакс 4 рази на день, згодом переходячи на 2-3-разове застосування добової дози. Відомі казуїстичні випадки короткочасного використання й 3000 мг на день, однак збільшення дози Сонапаксу при психозах не завжди забезпечує терапевтичну ефективність.
Сонапакс дає змогу швидко нарощувати дозування до необхідної терапевтичної. Слід пам’ятати, що в невеликих дозах більше проявляється стимулююча й антидепресивна дія препарату, а з підвищенням дози посилюються його нейролептичний і седативний ефекти.
Крім лікування гострих станів, можливе тривале (роками) застосування Сонапаксу як коригуючої та підтримуючої терапії.
Слід зазначити, що сьогодні на фармацевтичному ринку України пропонується кілька аналогів тіоридазину. Усі вони є генеричними препаратами і, як правило, однакові за якістю, але відрізняються за ціною. Що стосується Сонапаксу, який раніше поставлявся відомою ще за часів СРСР фірмою Polfa, тепер пропонується її спадкоємницею – компанією Jelfa (Фармзавод «Єльфа», Польща), то на відміну від препаратів-конкурентів наразі він є найдоступнішим за вартістю представником групи тіоридазинів на вітчизняному ринку.
Таким чином, з огляду на перевірені часом ефективність, безпеку та спектр терапевтичної дії препарату, що поєднується з високим фармакоекономічним профілем, Сонапакс є препаратом першої лінії не лише в дитячій, геронтологічній і «малій» психіатрії, а й у загальносоматичній практиці при захворюваннях, де провідним або істотним компонентом етіопатогенезу є психічний фактор. Отже, Сонапакс дійсно повертається.
Література
1. Авруцкий Г.Я., Недува А.А. Лечение психических больных. – М.: Медицина, 1988. – 528 с.
2. Машковский М.Д. Лекарственные средства. Пособие для врачей. – М.: Новая волна, 2005. – 1206 с.
3. Тиганов А.С. Руководство по психиатрии. – М.: Медицина, 1999. – Т. 1. – 710 с.
4. Яничак Ф.Д., Дэвис Д.М., Прескорн Ш.Х., Айд Ф.Д. Принципы и практика психофармакотерапии. – К.: Ника-Центр, 1999. – 725 с.