Дослідження маркерів секреції соматотропіну в дітей із гіпофізарним нанізмом на тлі терапії гормоном росту

27.03.2015

Конкурс молодих учених. 5 місце.

Однією з провідних проблем клінічної ендокринології є затримка фізичного розвитку (ЗФР) різного ґенезу в дітей та підлітків. Спектр визначеності соматотропної недостатності в дітей коливається від повної відсутності соматотропіну, що призводить до затримки росту, до часткового його дефіциту, результатом якого є незначне відхилення від нормальних ростових показників [2-4].
У структурі ендокринної патології на тлі зниженої або порушеної секреції гормону росту (ГР) протікають такі захворювання гіпофіза, як гіпопітуїтаризм, пангіпопітуїтаризм, гіпофізарний нанізм.
Ефективність лікування та досягнення прогнозованого росту дитини у фізіологічні строки залежить від своєчасної діагностики захворювання, правильної диференційної діагностики різних форм ЗФР, етіопатогенетично вибраної терапії, початку та тривалості її застосування [1, 5, 6, 9] .

О.А. ВишневськаСтандартним методом оцінки секреції соматотропіну (гормону росту) у дітей є визначення реакції гормону в сироватці на проведення фізіологічних (сон, фізичне навантаження) або фармакологічних (інсулін, клонідин, аргінін та ін.) стимулів. Рівень ГР у плазмі можна визначати за допомогою добового моніторингу, але цей метод не такий ефективний порівняно зі стандартними методами. Раніше діагноз соматотропної недостатності ґрунтувався на визначенні піка концентрації ГР у сироватці <5 мкг/л у відповідь на провокаційний тест, але сьогодні багато клініцистів уважають патологічним пік концентрації <10 мкг/л [3, 5, 7]. Через відсутність стандартизованих методів оцінки біодоступності ГР значення піка <10 мкг/л має обмежену цінність. Крім того, діагноз має встановлюватися на підставі низького росту, який визначається за допомогою стандартного відхилення (зниження росту на 2,5 SD порівняно з середнім ростом нормальних дітей того ж віку), визначення затримки кісткового дозрівання, низької швидкості росту (нижче 25-ї перцентилі)), а також якщо передбачений середній зріст значно нижчий, ніж у батьків. Концентрація соматотропіну <10 мкг/л у відповідь на стимуляцію у комбінації із зазначеними показниками дає підстави для визначення дефіциту ГР. Значення <5 мкг/л указує на більш виражений дефіцит. Перед клініцистами постає проблема визначення, хто з дітей із відхиленнями, пов’язаними з дефіцитом ГР, може підрости після призначення замісної терапії [1, 8, 9].
Характеризуючи вплив ГР на різні органи і тканини, слід мати на увазі, що він складається з ефектів як самого ГР, так і його периферичного посередника – інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1) – головного медіатора пре- та постнатального росту. ІФР-1 стимулює диференціацію клітин у міобластах, остеобластах, нейробластах, преадипоцитах та гемопоетичних клітинах, забезпечує стимуляцію поздовжнього росту кісток: переважно довгих трубчастих і меншою мірою – губчастих.
У сироватці новонародженої дитини рівень ІФР-1 становить приблизно 30-50% від рівня дорослої людини. У дитинстві рівень ІФР-1 поступово збільшується. У пубертатному періоді рівень ІФР-1 досягає максимального значення, він у 2-3 рази вищий за рівень ІФР у дорослої людини. У віці 20-30 років спостерігається поступове зниження концентрації ІФР-1 [8, 9]. У дітей із соматотропною недостатністю такі маркери секреції ГР, як концентрація ІФР-1 та зв’язуючого інсуліноподібного фактору росту білка-3 (ІФРЗБ-3), інколи можуть бути в межах норми. Проте, як правило, діти з соматотропною недостатністю мають значно зменшені показники ІФР-1 та ІФРЗБ-3 [5, 9].

Матеріали та методи
Метою нашого дослідження було визначення маркерів секреції ГР (ІФР-1 та ІФРЗБ-3) до лікування та на тлі терапії ГР. У дослідження було включено 54 дитини (34 хлопчики і 20 дівчаток; середній вік – 8,9±3,8 років). Для виключення органічної патології мозку всім дітям проводилась магнітно-резонансна (МРТ) або комп’ютерна томографія (КТ) головного мозку. В усіх обстежених дітей спостерігався виражений дефіцит росту, середній показник сигмального відхилення (SDS) росту становив 5,4±1,8. Для повного уявлення про швидкість зростання дитини необхідно мати дані росту дитини в динаміці за останні 6 міс до початку клінічного та гормонального обстеження. Одним із важливих критеріїв діагностування соматотропної недостатності є визначення коефіцієнта кісткового віку (відношення кісткового віку до хронологічного).
Отримані результати обробляли за стандартними методиками.

Результати
У досліджуваній групі дітей коефіцієнт кісткового віку становив 0,64±0,15, у той час, як при сімейно-конституційній або соматогенній низькорослості цей показник набагато вищий (>0,9). Обстежені діти мали тотальний дефіцит ГР із піком викиду ГР на тлі ГР-стимулюючих проб (клонідинова та інсулінова) <1,5 нг/мл, у середньому – 0,34±0,18 нг/мл на інсуліновій та 0,98±0,1 нг/мл – на клонідиновій пробах. Під час дослідження спонтанної секреції ГР зареєстровано показник 0,05±0,01 нг/мл.
Уміст ІФР-1 та ІФРЗБ-3 визначався до лікування ГР та на тлі лікування ГР через 6 і 12 міс після початку терапії (табл.). Гормон росту діти отримували з розрахунку 0,1 мкг/кг ваги тіла щодня перед сном протягом року. Базальні рівні ІФР-1 і ІФРЗБ-3 у досліджуваних дітей були значно знижені порівняно з віковою нормою та контрольною групою здорових дітей такого ж віку. Рівень ІФР-1 у групі контролю (n=10) становив 213±64 нг/мл (при нормі 64-419 нг/мл), ІФРЗБ-3 – 2,87±1,08 нг/мл (при нормі 2,06-7,29 нг/мл).

Висновки
1. У дітей із гіпофізарним нанізмом на тлі тривалої терапії препаратами ГР рівні ІФР-1 та ІФРЗБ-3 вірогідно збільшуються.
2. Маркери секреції соматотропіну (ІФР-1 та ІФРЗБ-3) є діагностичними критеріями підтвердження діагнозу соматотропної недостатності й ефективності лікування препаратами ГР.

Література
1. Дедов И.И., Петеркова В.А. Соматотропная недостаточность (гипофизарный нанизм) // Детская эндокринология. – 2006. – С. 43–66.
2. Дедов И.И., Петеркова В.А., Фофанова О.В., Гончаров Н.П. Новая растворимая форма рекомбинантного гормона роста человека «Нордитропин Симплекс»: результаты клинического исследования в России у детей и подростков с соматотропной недостаточностью // Проблемы эндокринологии. – 2003. – Т. 49, № 4. – С. 36–41.
3. Дедов И.И., Тюльпаков А.Н., Петеркова В.А. Соматотропная недостаточность. – М., 1998. – С. 106–131.
4. Касаткина Э.П. Задержка роста у детей // Дифференциальная диагностика и лечение. – М., 1999. – С. 6–18.
5. Урманова Ю.М., Туракулов Я.Х. Эффективность нордитропина в лечении соматотропной недостаточности // Проблемы эндокринологии. – 2002. – Т. 48, № 2. – С. 50–51.
6. Bercu B.B., Murray F.T., Frasier S.D., Rudlin C. et al. Long term treatment of recombinant human growth hormone (Saizen) in children with idiopathic and organic deficiency of growth hormone // Endocrinology. – 2001. – Vol. 15, № 1. – P. 43–49.
7. Blethen S.L., MacGillivray M.H. A risk-benefit assessment of growth hormone use in children // Drug Saf. – 1997. – Vol. 17. – P. 303–316.
8. Smith W.J., Nam T.J., Underwood L.E. et al. Use of insulin-like growth factor-binding protein – 2 (IGFBP-2), IGFBP-3, and IGF-1 for assessing growth hormone status in short children // J. Clin. Endocrinol. Metab. – 1993. – Vol. 77. – P. 1294–1299.
9. Vance M.L., Mauras N. Growth Hormone Therapy in Adults and Children // The New England Journal of Medicine. – 1999. – P. 1206–1216.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

20.02.2024 Алергія та імунологія Обґрунтування застосування фіксованої комбінації інтраназального кортикостероїда мометазону та антигістамінного засобу олапатадину в терапії у пацієнтів з алергічним ринітом різного ступеня тяжкості

Алергічний риніт (АР) є глобальною проблемою охорони здоров’я, на нього хворіє від 10 до 20% населення, а серед дітей – ​від 4,0 до 40%. Останніми роками спостерігається зростання частоти алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів, що проявляється збільшенням як абсолютних (захворюваності та поширеності), так і відносних (частка в структурі алергологічної та отоларингологічної патології) показників. Згідно з результатами досліджень, проведених за програмою ISAAC у багатьох регіонах світу, перше місце за поширеністю алергічних симптомів посідає Україна, яка поділяє його з Великою Британією. ...

20.02.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Ефективність рослинного лікарського засобу BNO 1016 у лікуванні гострого риносинуситу в контексті раціональної антибіотикотерапії

Гострий риносинусит (ГРС) являє собою інфекцію верхніх дихальних шляхів, поширеність якої протягом 1 року становить 6-15% [1]. Велика кількість звернень пацієнтів до лікарів первинної ланки створює значний економічний тягар для системи охорони здоров’я [2]. В Європі, наприклад, 1-2% звернень до лікарів зумовлено підозрою на ГРС [1]. У США на частку ГРС припадає 2-10% звернень до лікарів первинної медичної допомоги й отоларингологів [3]; прямі витрати, пов’язані з ГРС, у 2000 р. оцінювалися майже в 6 млрд доларів США [4]....

20.02.2024 Психіатрія Ефективність та безпека призначення прегабаліну за тривожних розладів

Тривожні розлади (ТР) – ​це біопсихосоціальні стани, пов’язані з узагальненими чи специфічними для ситуації відповідями на передбачувані загрози. Вони є одними з найпоширеніших психічних розладів (1,5-3,1%) (Kessler and Wang, 2008); зазвичай з’являються на ранньому етапі життя, характеризуються високим ступенем хронізації (середня тривалість складає >10 років) (Bruce et al., 2005) і підвищеним ризиком розвитку супутніх захворювань, як-от артеріальна гіпертензія, серцево‑судинні захворювання, деменція....

20.02.2024 Неврологія Розширення терапевтичних можливостей реабілітації пацієнтів із перенесеним ішемічним інсультом

Глобальний тягар інвалідності після інсульту зростає попри терапевтичні досягнення. Інсульт залишається другою провідною причиною інвалідності в усьому світі. Кожна четверта доросла людина має інсульт; ≈63% цих випадків трапляється до 70 років. 87% інвалідності, пов’язаної з інсультом, припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу, де доступ до втручань у разі гострого інсульту часто обмежений. Це робить ефективну реабілітацію потенційно найкращим доступним втручанням для сприяння відновленню після інсульту, а також є глобальним пріоритетом охорони здоров’я [1, 2]....