Тиатриазолин в комплексном лечении хронической сердечной недостаточности, обусловленной артериальной гипертензией (укр)

27.03.2015

Багатьма авторами серцева недостатність (СН) розглядається як синдром, для якого характерні гемодинамiчні, ниркові, нервові і гормональні зміни [1, 7]. Вивченню питань патогенезу, клініки, лікування хронічної серцевої недостатності (ХСН) приділялася велика увага в різні періоди [1, 6, 7].

Розробка ефективних видів терапії ХСН і нині знаходиться в полі зору кардіологів усього світу [7]. Проте й зараз проблема далека від вирiшення і кожне нове дослідження доповнює та уточнює як загальні питання ХСН, так і конкретні питання її формування, розвитку та лікування при окремих формах захворювання. Нові методи лікування базуються на сучасних уявленнях про механізми формування ХСН [2, 6].

Поєднання артеріальної гіпертензії (АГ) і СН — захворювань різних за патогенезом — зустрічається нерід-ко [1, 4]. Частота такого поєднання, за даними досліджень, помітно збіль-шується в осіб віком понад 40 років [4, 5]. Відомо, що АГ сприяє більш частому і більш вираженому розвитку атеросклерозу аорти, він-цевих судин, що в свою чергу призводить до виникнення, розвитку і прогресування СН [5, 6].

Між рівнем артеріального тиску, з одного боку, і захворюваністю та смертністю, з іншого, існує прямо пропорційний зв’язок: чим вище артеріальний тиск, тим вище ризик розвитку гострого порушення мозкового кровообігу, інфаркту міокарда, раптової смерті, серцевої недостатності.

Дуже важливим у системному підході до вивчення особливостей розвитку і перебігу СН у хворих з АГ є вивчення стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи (АОС).

Для оцінки процесів ПОЛ нами були використані такі показники, як малоновий діальдегід (МДА) і дієнові кон’югати (ДК), а для аналізу стану антиоксидантної системи — вміст каталази. Такий підхід дозволив об’єктивно оцінити зміни ПОЛ та АОС і співставити їх із стадією серцевої недостатності.

У процесі курсового лікування хворих вивчався стан ПОЛ під впливом тіотриазоліну. Тіотриазолін — високоефективний лікарський засіб, який має антиоксидантну, мембраноста-білізуючу, протиішемічну, протизапальну та імуномодулюючу активність. Він має антиаритмічну дію, стабілізує артеріальний тиск [1, 3].

З приводу протиаритмічної дії тіотриазоліну на серцевий м’яз у літературі наводяться дані щодо його здатності підвищувати компенсаторну активність анаеробного гліколізу, знижувати ступінь пригнічення окислювальних процесів у циклі Кребса із збереженням внутрішньоклітинного фонду АТФ. Стабілізуючи метаболізм кардіо-міоцитів, тіотриазолін активує антиоксидантну систему ферментів і гальмує процеси перекисного окислення ліпі-дів в ішемізованих ділянках міокарда. Використання високоефективного препарату тіотриазоліну в курсовому лікуванні хворих було також необхідним для визначення особливостей гемодинамічних впливів вазодилататорів в умовах антиоксидантного впливу тіотриазоліну [1, 3, 5].

Мета роботи — вивчення стану перекисного окислення ліпідів та антиоксидантних факторів у хворих на хронічну серцеву недостатність, обумовлену гіпертонічною хворобою та симптоматичною артеріальною гіпертензією на фоні хронічного пієлоне-фриту під впливом тіотриазоліну.

Матеріал і методи

Дослідження впливу тiотриазолiну на стан ПОЛ та антиперекисних факторів було проведене у 40 хворих із ХСН, що перебігала на фоні гіпертонічної хвороби (ГХ): СН І стадії — 15, СН ІІА стадії — 13, СН ІІБ стадії — 12 (перша група), та в 49 хворих із ХСН, що перебігала на фоні САГ, зумовленою хронічним пiєлонефритом в неактивній фазі: СН І стадії — 18, СН ІІА стадії — 16, СН ІІБ стадії — 15 (друга група). З метою уточнення антиоксидантної активності тiотриа-золiну в 35 хворих із ХСН, що перебігала на фоні ГХ: СН І стадії — 13, СН ІІА стадії — 12, СН ІІБ стадії — 10 (третя група), і в 41 хворого із ХСН, що перебігала на фоні САГ: СН І стадії — 12, СН ІІА стадії — 14, СН ІІБ стадії — 15, проводилося вивчення ПОЛ та антиперекисних факторів без включення в комплекс лікування тiотриазолiну (четверта група). Усі хворі залежно від стадії ХСН були розподілені на три підгрупи: перша підгрупа — СН І стадії, друга — СН ІІА стадії, третя — СН ІІБ стадії. П’яту групу становили 20 здорових осіб. Обстеження хворих

проводилося в перші 2-3 дні після надходження хворого в стаціонар і через 16-18 днів після проведення курсу лікування. Усім хворим призначався однотипний курс лікування, відпо-відно до стадії ХСН і рівня артеріального тиску. Курс лікування тiотриазолiном включав призначення тiотриазолiну по 2 мл 2,5% розчину внутрішньом’язово два рази на добу.

Результати та їх обговорення

Як видно з вищезазначених даних (табл. 1), під впливом курсового лікування тiотриазолiном рівень МДА у хворих із ХСН, що перебігала на фоні ГХ, у першій підгрупі знижувався на 26,9 %, у другій — на 16,8% і в третій — на 17%. Указані зміни носили достовірний характер, хоч при порівнянні даних після лікування з групою здорових ні в одній підгрупі не відмічалося нормалізації МДА. Так, після лікування у хворих першої підгрупи рiвень МДА в плазмі крові перевищував показники у здорових на 1,8%, у хворих другої підгрупи — на 21,3% і у хворих третьої підгрупи — на 11,9%.

Зміни рівня ДК усіх фракцій у хворих першої групи також були достовірно зниженими у всіх підгрупах порівняно з даними до лікування.

Стан ПОЛ у хворих третьої групи (табл. 2) також супроводжувався позитивними тенденціями, однак зниження рівня МДА і ДК було менш виражене й не завжди носило достовірний характер. Так, зниження МДА при СН І стадії у цих осіб становило 10,9%, при СН ІІА стадії — 4,6% і при СН ІІБ стадії — 6,7%. Зміни рівня ДК у даній групі становили (відповідно по стадіях СН) для фракції D233/мл і D233/мг/ліп — 8,8% і 9,1%; 11,9% і 11,3%; 8,9% і 8,0%; для ДК фракції D273/мл — 23,8%; 7,0% і 25,8%. У осiб, що лiкувалися тiотриазолiном, ДК фракції D233/мл, D233/мг/ліп і D273/мл знижувалися більш істотно: СН І стадії — 30,5%, 22,2%, 35,4%; СН ІІА стадії відповідно — 32,6%, 15,7%, 15,5%; СН ІІБ стадії — 18,6%, 22,0% і 23,9%.

Рівень каталази у хворих першої групи достовірно збільшувався у всіх підгрупах хворих (СН І стадії — 24,5%, СН ІІА стадії — 27%, СН ІІБ стадії — 27,1%), що було більш виражено в порівнянні з третьою групою хворих (відповідно — 23,6%; 12,2% і 13,4%).

Зміни показників ПОЛ у хворих другої групи (табл. 3) супроводжувалися достовірним зниженням МДА, що складало для хворих з СН І стадії — 21,1%, у хворих з СН ІІА стадії — 12,3% і хворі з СН ІІБ стадії — 27,6%. Динаміка ДК також супроводжувалася достовірним зниженням їх рівня. Так зниження ДК фракцій D233/мл, D233/мг/лiп і D273/мл у хворих першої підгрупи становило відповідно 24,3%, 12,0% і 41,7%, у хворих другої підгрупи — 30,9%; 30,4% і 29,3% і у хворих третьої підгрупи — 37,7%, 28,6% і 49,4%.

У хворих четвертої групи (табл. 4) також спостерігалося зменшення рівня МДА і ДК у плазмі крові, однак зсуви цих показників були виражені меншою мірою. Так, рівень МДА при СН І стадії знижувався на 5,7%, D233/мл — на 17,1%, D233/мг/ліп — на 3,5%, D273/мл — на 13,2%. При СН ІІА стадії зміни МДА становили — 5,5%, D233/мл — 18%, D233/мг/лiп — 19,4%, D273/мл — 12,3%, а при СН ІІБ стадії відповідно 19,7%; 20%, 20,3% і 37,2%.

Аналіз стану АОС показав, що в другій групі рівень каталази зростав (відповідно по підгрупах) на 11,2%, 13,7% і 25,8%. У контрольній (четвертій) групі хворих (табл. 4) також відмічалося збільшення рівня каталази, однак воно було виражено меншою мірою: 3,0%; 8,6%; 20,9% відповідно.

Підсумки

Таким чином, проведені дослідження свідчать про істотний вплив тiотриазолiну на інтенсивність процесів ПОЛ як у хворих із ХСН, що перебігає на фоні ГХ, так і у хворих із ХСН, що перебігає на фоні САГ. Включення тiотриазолiну в комплекс лікування хворих із ХСН, що перебігає на фоні ГХ та САГ, дозволяє значно знизити рівень МДА, ДК і збільшити активність антиоксидантної системи, у тому числi каталази.

Висновки

  1. Серцева недостатність у хворих на ГХ та САГ має особливості порушень у системі ПОЛ та АОС, які суттєво ускладнюють її перебіг та потребують диференційованого підходу до лікування.
  2. Перебіг серцевої недостатності у хворих на гіпертонічну хворобу та симптоматичну ниркову артеріальну гіпертензію супроводжується вираженим зростанням рівня малонового діальдегіду в плазмі крові і дієнових кон’югатів та зниженням вмісту каталази, що ускладнює ефективність лікування.
  3. При призначенні тіотриазоліну 2,5% розчину внутрішньом’язово по 2 мл два рази на добу курсом 16-18 днів при ХСН, що перебігає на фоні ГХ та САГ, суттєво знижується рівень МДА, ДК та підвищується активність каталази.

Перспективи роботи

Включення в комплексне лікування хворих на хронічну серцеву недостатність, обумовлену артеріальною гіпертензією, тіотриазоліну 2,5% розчину внутрішньом’язово по 2 мл два рази на добу протягом 16-18 днів покращує ефективність лікування, якість життя хворих.

Література

  1. Бобров В.А., Поливода С.Н. Состояние перекисного окисления липидов мембран и антиоксидантной обеспеченности на различных стадиях формирования «гипертензивного» сердца //Кардиология, 1992, №3, с. 42-44.
  2. Дзяк Г.В., Васильева Л.И. Артериальная гипертензия. Современные представления о патогенезе и лечении. Днепропетровск, 1998, 151 с.
  3. Дунаев В.В., Крайдашенко О.В., Березин А.Е. Применение нового кардиопротекторного средства тиотриазолина в терапии ишемической болезни сердца у лиц старшего возраста //Экспериментальная и клиническая фармакология, 1996, №1, с. 21 — 24.
  4. Коваленко В.Н., Свищенко Е.П., Смирнова И.П. Задачи терапевтической службы по выполнению программы профилактики и лечения артериальной гипертензии в Украине //Український кардіологічний журнал, 1999, №4, с. 5 — 8.
  5. Тишкин В.С., Береговая Е.Г. Отчет об экспериментальном исследовании антиангинальной и антиаритмической активности препарата тиотриазолин /Фармкомитет МЗ Украины. Запорожье, 1992, 8 с.
  6. Ярема Н.И, Коновалова Г.Г, Ланкин В.З. Изменение активности антиоксидантных ферментов у больных гипертонической болезнью //Кардиология, №5, 1992, с. 46-48.
  7. Воронков Л.Г. Актуальные аспекты фармакотерапии хронической сердечной недостаточности //Український кардіологічний журнал, 1996, №3, с. 13-17.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

06.05.2021 Кардіологія Консенсус експертів щодо лікування пацієнтів із ТГВ згідно з сучасними світовими рекомендаціями

Венозний тромбоемболізм (ВТЕ) є одним із найпоширеніших серцево-судинних захворювань. За світовими даними, ВТЕ трапляється в 1-2 осіб на 1000 населення щороку [1-6]. ВТЕ – ​поняття, що об’єднує тромбоз глибоких вен (ТГВ), тромбоз поверхневих вен нижніх кінцівок і тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА). У більшості випадків ці дві нозологічні форми є патогенетично пов’язаними, й загалом ВТЕ має розглядатись як хронічне, часто рецидивне захворювання [7]. Останніми роками завдяки напрацюванню нової доказової бази застосування прямих вітамін-К‑незалежних пероральних антикоагулянтів було переглянуто підходи до лікування хворих на ВТЕ [8-14]. Ці зміни знайшли відображення в клінічних настановах Європейського товариства кардіологів (ESC), Національного інституту здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії (NICE), Європейського товариства судинної хірургії (ESVS) та ін., що діють у розвинених країнах [15-19]. ...

29.04.2021 Ендокринологія Стеатоз печінки і підшлункової залози: зв’язок і практичні аспекти замісної терапії

18-19 лютого 2021 року, у рамках післядипломної тренінг-програми для професійного вдосконалення лікарів «Мистецтво лікування», спеціалісти зі сфери охорони здоров’я мали можливість поліпшити свої знання стосовно практичних моментів контролю симптомів захворювань внутрішніх органів. На цьому заході було заслухано багато цікавих доповідей, одну з них – ​про взаємозв’язок між стеатозом печінки та підшлункової залози (ПЗ) – ​представила професор кафедри внутрішньої медицини № 2 та фтизіатрії Дніпровського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор Олександра Юріївна Філіппова. ...

29.04.2021 Ендокринологія Стратегії запобігання кардіометаболічним ускладненням при предіабеті і цукровому діабеті 2 типу

19-20 лютого 2021 року у Львові, за участю кафедри променевої діагностики Львівського національного медичного університету (ЛНМУ) ім. Данила Галицького та ГО «Асоціація фахівців серцево-судинної патології України», відбулася міжнародна медична конференція «Від діагностики до клінічних стратегій». Ключовою темою заходу було значення інструментальних методів обстеження для діагностики та формування стратегії ведення пацієнтів. У робочу програму увійшли, крім виступів, інтерактивний розгляд клінічних випадків, вебінари з іноземними спікерами, секція «Питання-Відповіді». ...

29.04.2021 Ендокринологія Хвороба Грейвса та її наслідки: сучасний стан проблеми

Напередодні весни відбулась онлайн-конференція в рамках науково-освітнього проєкту «Школа ендокринолога». У заході взяли участь провідні вітчизняні фахівці, які у своїх доповідях розповіли про актуальні проблеми й основні сучасні тенденції лікування і діагностики в клінічній ендокринології. За традицією зі вступною промовою звернувся до учасників конференції науковий керівник науково-освітнього проєкту «Школа ендокринолога» – ​президент Української асоціації клінічних ендокринологів, директор ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (м. Київ), академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, завідувач кафедри ендокринології Національного університету охорони здоров’я (НУОЗ) України ім. П.Л. Шупика МОЗ України (м. Київ), доктор медичних наук, професор Микола Дмитрович Тронько. Незмінним модератором заходу була керівник відділу клінічної діабетології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», доктор медичних наук Любов Костянтинівна Соколова. ...