Улучшение выявления и лечения аллергических заболеваний — актуальное задание охраны здоровья Украины (укр)

Як відомо, алергічні захворювання (АЗ) належать до найпоширеніших. Показники захворюваності становлять 20-30%. Патологія призводить до негативних не тільки суто медичних, але й соціальних та економічних наслідків.

На жаль, якість виявлення АЗ в Україні є незадовільною: діагностуються 1 з 15-60 хворих на алергічний риніт (АР) (за класифікаціями, прийнятими в Україні, не розрізняють 2 форми) та 1 з 10-20 хворих на бронхіальну астму (БА), причому понад 80% цих хворих виявляється несвоєчасно.

Більшість хворих на АЗ звертаються до терапевтів і педіатрів — 80%, дерматологів — 60%, оториноларингологів — 50%, лікарів інших спеціальностей — до 10%, що супроводжується великою кількістю діагностичних помилок. Це пояснюється недостатньою їх обізнаністю в галузі алергології, незастосуванням необхідних методів діагностики.

Але й алергологи далеко не завжди кваліфіковано діагностують АЗ. Це, зокрема, пояснюється недостатнім застосуванням специфічних методів діагностики: ними охоплюється в різних областях всього від 6 до 38% хворих. Ще дуже мало алергологів опанували прик-тест як провідний в світі, дерматологічний метод діагностики АЗ.

Згідно з наказом МОЗ та АМН України від 02.04.02 № 127/18 алергологічна служба в Україні поступово має набути такого вигляду.

Ця схема, у порівнянні з минулою, означає, що, по-перше, у діагностиці АЗ ми повинні більше спиратися на загальну медичну мережу, щоб підготувати кадри для алергології та організувати на периферії пункти скринінгу АЗ. По-друге, служба отримує консультативні, методичні, наукові центри, яких раніше не було і які в перспективі можуть стати основою майбутнього Національного інституту алергології. Однак головне, заради чого має проводитися реорганізація служби, це виявлення значного масиву хворих на АЗ, підвищення якості спеціалізованої алергологічної допомоги населенню.

Завдяки зусиллям Центру алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів МОЗ та АМН України, ініціативі алергологів на місцях, скринінг АЗ реально почав упроваджуватися в Дніпропетровській, Львівській, Вінницькій, Одеській, Полтавській, Сумській, Чернігівській областях, м. Києві. Зокрема, вже є дані про відкриття 49 пунктів скринінгу в цих областях, в яких працює 267 підготовлених з цих питань лікарів.

Вже є перші результати, що дозволяють сподіватися на покращення виявлення АЗ, наближення спеціалізованої алергологічної допомоги до сільського населення.

Практично всі ланки охорони здоров’я виграють від впровадження скринінгу АЗ. Але вже зараз, на початку цього процесу, стали очевидними вади деяких наших фахівців: невміння співпрацювати з загальною медичною мережею, з населенням, засобами масової інформації, аптечними закладами, безініціативність, невиправдане очікування, що хтось за них зробить відповідну роботу тощо.

Лікування АЗ. Згідно з рекомендаціями ВООЗ (1997), лікування АЗ включає 4 напрями:

• освіту хворих;
• елімінаційну терапію;
• алерговакцинацію (специфічну імунотерапію — СІТ);
• фармакотерапію.

Погоджуючися з цими напрямами, ми, як і деякі інші представники алергологічної науки бувшого СРСР (І. С. Гущин, 2001 та ін.), вважаємо, що специфічні методи лікування (елімінаційна терапія і СІТ) повинні передувати фармакотерапії чи поєднуватися з нею. Після фармакотерапії СІТ здебільшого проводити вже запізно.

Завдяки сучасному розумінню механізмів СІТ, створенню нових ефективних фармакопрепаратів лікування АЗ набуває характеру комбінованої терапії, тому що поєднує СІТ і фармакотерапію. Так, у сезон пилкування і на початковій стадії лікування цілорічного АР доцільно призначати сучасні антигістамінні препарати (Лорано, Телфаст, Еріус), у більш складних випадках — кромони, аерозольні глюкокортикостероїди (АеГКС). На початковій стадії лікування легких форм БА доцільним є базове лікування фармакопрепаратами (бронхолітиками, кромонами, АеГКС) з поступовим переходом на СІТ. Ці препарати можна епізодично застосовувати при загостреннях БА (під впливом інфекції, інших тригерних факторів). Такий підхід, за даними ВООЗ, дає можливість досягти повного чи значного припинення клінічних проявів АЗ при інсектній алергії — до 90% відмінних і добрих результатів, при полінозі, відповідно — до 80%, цілорічного АР і БА, відповідно до 70-75%. Оптимальна тривалість СІТ повинна становити 3-5 років.

На жаль, цей метод, який має сталі і давні традиції в Україні, сьогодні застосовують рідше. У різних областях України ним охоплюється лише 3-12% дорослих і 1-3% дітей, хворих на АЗ.

Зараз у світі велику увагу приділяють неінвазивним методам СІТ. Їх перевагами є значно більша безпечність, безболісність, значно краще сприйняття хворими, унаслідок чого до нього залучається значно більша кількість хворих (включаються ті, що мешкають у сільській та віддаленій від алергологічних кабінетів місцевості, малодисципліновані хворі тощо) і цілком реальним стає можливість застосування тривалих схем СІТ.

Перевагами перорального способу проведення СІТ за допомогою драже з алергенами є наступне.

1. Менший ризик виникнення гіперчутливих реакцій.
2. Надходження алергену до імунокомпетентних клітин двома шляхами: через лімфоглоткове кільце і кишечник.
3. Менша потреба в контролі алерголога (стає можливим проведення СІТ в умовах периферії).
4. Зручність для медпрацівників та хворих.
5. Більша естетичність методу, менше неприємних відчуттів (зменшується прошарок хворих, що відмовляються від СІТ, можна проводити багаторічні курси СІТ, більша привабливість для дітей).
6. Краща можливість комбінувати з фармакотерапією й іншими методами СІТ.
7. Виключається небезпечність парентерального інфікування.
8. Нижча собівартість.

Протипоказання для СІТ з використанням пилкових антигенів (АГ) у вигляді драже тотожні протипоказанням для парентерального способу СІТ, включаючи додаткові — наявність хронічного стоматиту, глоситу, запальних чи пухлинних уражень порожнини рота.

Наведені на конференції «Раннє виявлення та лікування алергічних захворювань» результати застосування цього методу алергологами Києва, Вінниці, Комсомольська, Луганська показали, що він є більш зручним і безпечним, ніж традиційний парентеральний, а його ефективність є навіть дещо вищою.

У світі накопичено значний досвід проведення СІТ інтраназальним способом. Цей метод застосовується при цілорічних і сезонних АР. З цією метою застосовуються переважно водно-гліцеринові розчини АГ, які краще фіксуються на слизових оболонках і повільніше всмоктуються. Цей метод в Україні поки що проходить клінічне випробування, і його результати є обнадійливими. Уже доведено, що він є найбільш економічним, дає змогу підбирати індивідуальні комбінації алергенів для СІТ.

Для СІТ слід намагатися використовувати регіональні АГ: бажано виготовляти пилкові АГ з рослин відповідних клімато-географічних зон; при алергії до компонентів домашнього пилу бажано виготовляти АГ з «аутопилу», тобто пилу, який зібрано в квартирі хворого.

Слід зазначити, що розширення можливостей вітчизняних алергологів у галузі специфічної діагностики й лікування АЗ значною мірою стало можливим за рахунок внеску підприємства «Імунолог», яке:

• створило достатню номенклатуру вітчизняних алергенів (понад 120);
• випускає різні форми алергенів для СІТ (ін’єкційні, у вигляді драже, водно-гліцеринових крапель);
• створює регіональні пилкові й побутові алергени;
• створило оригінальний компакт і нову технологію шкірного тестування;
• випускає набір для шкірної діагностики лікарської алергії;
• бере активну участь у впровадженні скринінгу АЗ в Україні;
• проводить певну видавничу, організаційну, популяризаторську діяльність.

Звичайно, існують й інші важливі питання у вітчизняній алергології, але вважаємо, що якщо вдасться покращити виявлення і лікування хворих, ширше застосовувати специфічні методи діагностики і лікування, підвищити освіченість лікарів загальної практики з питань алергології, ми зможемо зробити великий крок уперед у напрямку оптимізації контролю за алергічними захворюваннями. Сподіваємося, що саме цьому сприяла і конференція алергологів України, проведена у Вінниці.