2 березня, 2016
ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України»
75 років виповнилося ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України» (далі – інститут). Ювілейній даті був присвячений VI з’їзд гематологів і трансфузіологів України, який відбувся 23-25 вересня 2015 р. в м. Львові. Із 1995 року інститут очолює заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Василь Леонідович Новак – член Європейської та Американської асоціацій гематологів, співкоординатор Європейської школи трансфузійної медицини, член Координаційної ради СНД з трансфузійної медицини, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Гематологія та трансфузіологія» (1997-2014 рр.). Під час бесіди з нашим кореспондентом Василь Леонідович розповів про діяльність очолюваної ним установи.
– Розкажіть про основні напрями роботи інституту. Які з них є пріоритетними на сьогодні?
– У цілому наукова та практична діяльність інституту спрямована на з’ясування механізмів виникнення і прогресування захворювань крові, функціонування кровотворної та лімфоїдної систем, створення і впровадження сучасних методів діагностики, лікування, прогнозування перебігу цих захворювань. Крім того, наші фахівці беруть активну участь у розробці нових клінічних протоколів та настанов лікування хворих гематологічного профілю. Одним з основних напрямів наукової діяльності інституту є вивчення морфологічних, імунологічних, генетичних особливостей кровотворення, розладів його регуляції в нормі та при захворюваннях системи крові, кровотворної та лімфоїдної тканин, розробка нових методів їх профілактики, лікування і реабілітації, а також епідеміологічний моніторинг. Також тут здійснюються діагностика і лікування порушень системи зсідання крові, опрацьовуються нові програми і методи інфузійно-трансфузійної терапії, парентерального харчування. Удосконалюються методи консервування крові та її компонентів, екстракорпоральних методів детоксикації та обробки крові. Окремий напрям досліджень присвячений створенню нових інфузійно-трансфузійних засобів, у тому числі гемостатичної дії, а також плазмозамінників.
Серед пріоритетних напрямів наукових досліджень – вивчення діагностичної і прогностичної ролі біологічних властивостей злоякісних клітин при мієло- та лімфоїдних неоплазіях, розробка нових методів діагностики, схем і програм лікування при патології крові, кровотворної та лімфоїдної систем, включаючи імунологічні та молекулярно-генетичні аспекти. У наших найближчих планах – впровадження високодозової хіміотерапії з автотрансплантацією стовбурових гемопоетичних клітин, що є вкрай актуальним напрямом у відповідь на потреби сьогодення. У цій сфері триває співпраця з різними суспільними організаціями, що забезпечує чудові результати. Зокрема, у 2014 р. членами «Ротарі Клуб Львів» підготований та узгоджений з міською владою проект організації на базі інституту Центру трансплантації стовбурових гемопоетичних клітин, а у 2015 р. по цій програмі було придбане та передане інституту необхідне медичне обладнання. Крім того, за погодженням з Івано-Франківською обласною державною адміністрацією нами розроблено ескізний проект спеціалізованого центру реабілітації хворих гематологічного профілю, який у майбутньому стане окремим структурним підрозділом інституту і буде розміщений у м. Яремче.
Тут хворі, що перенесли трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин та деякі інші хірургічні втручання, зможуть тривало знаходитися під наглядом, проходити регулярну діагностику та отримувати профілактичне лікування. Це важливо, оскільки проведення трансплантації – це лише частина справи; не менш важливо запобігти відторгненню трансплантата, забезпечити пацієнту належну якість життя.
– Святкування ювілею спонукає до погляду в минуле. З чого почалася історія інституту?
– Наша установа була заснована 5 травня 1940 р. як філіал Київського інституту переливання крові та невідкладної хірургії. Метою її відкриття насамперед була організація служби крові в західних областях України. Для практичної та наукової роботи необхідно було створити відповідну матеріально-технічну базу, підготовити наукові кадри. На жаль, через короткий термін після заснування наукова і практична діяльність інституту перервалася у зв’язку з початком Другої світової війни. Переживши складні часи, установа продовжила свою діяльність у липні 1944 р. Першим директором інституту був кандидат медичних наук Й. М. Сіомаш.
Починаючи з 1989 р. інститут працював в якості філіалу Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові – це було пов’язано з єдністю завдань цих двох наукових установ. Статус самостійної науково-дослідної установи інститут отримав у 1998 р. У зв’язку з цим він був перейменований у Львівський науково-дослідний інститут патології крові та трансфузійної медицини МОЗ України; у 2000 р., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, він увійшов до складу Академії медичних наук. Остаточних назви та підпорядкування інститут набув у 2011 р. З моменту створення установи тут працювали видатні вчені та потужні наукові школи: гематологічна, імунологічна, гемостазіологічна, школа з виробничої та клінічної трансфузіології, парентерального харчування, з еферентних методів очищення крові та детоксикації, а також школа з хірургічної гематології. Сьогодні в інституті працює 288 співробітників (142 – у наукових підрозділах, 146 – у практичних).
– Інститут відомий своєю потужною гематологічною школою. Які дослідження проводяться в цьому напрямі сьогодні?
– Заснування і розвиток гематологічної школи на базі нашої установи безпосередньо пов’язані з роботами головного спеціаліста інституту з проблем гематології – доктора медичних наук, професора Ярослави Іллівни Виговської. Ґрунтовно вивчаються епідеміологія і патогенез злоякісних захворювань крові, кровотворної та лімфоїдної систем; досліджуються імунні, цитогенетичні та молекулярно-генетичні аспекти пухлинної прогресії при гемобластозах, розробляються клінічні протоколи діагностики, прогнозування перебігу та лікувальної тактики при більшості гематологічних захворювань. Постійно вдосконалюються та оновлюються клінічні протоколи лікування хворих зі злоякісними хворобами крові, кровотворної та лімфоїдної систем. Сьогодні відділення гематології з лабораторною групою – один із провідних підрозділів інституту, яке очолює доктор медичних наук, старший науковий співробітник Звенислава Володимирівна Масляк. Клінічною базою наукового підрозділу є гематологічне відділення клініки інституту та 5-ї комунальної клінічної лікарні м. Львова. Більшість наукових розробок цього підрозділу пов’язані з дослідженням процесів клональної еволюції мієлоїдних пухлин крові. Тут ведеться пошук нових діагностичних та прогностичних маркерів для моніторингу перебігу множинної мієломи та інших лімфоїдних неоплазій. Крім того, пріоритетним напрямом є вивчення цитокінового профілю крові (фактор росту ендотелію судин, фактор некрозу пухлини та його рецептори р55, р75, IL-6, еритропоетин, трансформуючий фактор росту β тощо) з метою практичного застосування результатів для удосконалення програм моніторингу та лікування хворих на множинну мієлому, хронічну мієлоїдну та лімфоїдну лейкемії, мієлодиспластичний синдром.
У клінічному відділенні гематології щорічно проходять лікування понад 900 хворих на лейкемії та лімфоми, множинну мієлому, мієлодиспластичний синдром та інші хвороби крові, кровотворної та лімфоїдної систем. Успішно впроваджено у медичну практику цілу низку нових методів: режими лікування множинної мієломи на основі бортезомібу, схеми високодозової хіміотерапії при злоякісних лімфомах, режими лікування індолентних та агресивних лімфом ритуксимабом та бендамустином, лікування хронічної мієлоїдної лейкемії інгібіторами тирозинкіназ. У тісній співпраці з фахівцями-трансплантологами центрів трансплантації м. Києва та колегами з Білорусі та Польщі проводимо передтрансплантаційну підготовку хворих на множинну мієлому та лімфоми. Відділення дитячої гематології очолює Лілія Петрівна Мазур.
Тут вивчаються основні показники імунної системи у дітей, хворих на гостру лімфобластну лейкемію, із врахуванням віку та статі, групи ризику, імунофенотипового підваріанту гемобластозу, режиму поліхіміотерапії, етапів лікування хвороби та термінів довготривалої ремісії. Ці дані дають змогу зрозуміти механізми регенерації окремих ланок імунітету та з’ясувати біологічну роль імунокомпетентних клітин та інтерлейкінів у розвитку патологічних процесів на різних етапах гострої лімфобластної лейкемії у дітей.
Один з перспективних напрямів роботи відділення – вивчення стану ендокринної системи, яка першою в дитячому організмі реагує на зміни гомеостазу, що виникають на фоні захворювання та застосування протипухлинної терапії. Це розширює діапазон сучасних уявлень про ендокринні порушення у дітей, хворих на гостру лімфобластну лейкемію, відкриває нові перспективи в їх корекції.
Окремий важливий напрямок роботи гематологів інституту – лікування гемофілії та інших коагулопатій. Відповідне лікувально-диспансерне відділення очолює кандидат медичних наук Надія Федорівна Бужерак. Це відділення було створене у 1988 р. з метою підвищення ефективності діагностики та надання високоспеціалізованої медичної допомоги пацієнтам із гемофілією, хворобою Віллебранда, іншими спадковими та набутими коагулопатіями (дітям і дорослим). Тут проводиться діагностика та диференціація коагулопатій, надання консультативної допомоги всім хворим з порушеннями системи зсідання крові, скринінгові коагулологічні дослідження, дослідження системи зсідання крові апаратним методом (визначення рівня VІІІ та ІХ факторів зсідання крові та інших показників). За показаннями в амбулаторному режимі під постійним контролем призначається лікування хворим на гемофілію, хворобу Віллебранда, імунні тромбоцитопенії, спадкові і набуті тромбоцитопатії.
– Який досвід накопичено інститутом у сфері хірургічних втручань при захворюваннях крові?
– У сфері хірургічних втручань нашими фахівцями проведені цікаві дослідження, накопичено значний клінічний досвід. Зокрема, впроваджено систему хірургічного лікування патології селезінки різноманітного походження, розробляються покази і протипокази до хірургічних втручань, вивчаються імунологічні наслідки спленектомії, проблема гемофілії та інших спадкових і набутих коагулопатій. Відділення хірургії та клінічної трансфузіології очолює доктор медичних наук, старший науковий співробітник Ігор Йосифович Євстахевич.
Під його керівництвом розроблені і впроваджені нові методи органозберігаючих та малоінвазивних (відеохірургічних) операцій у хворих гематологічного профілю. Активно вивчається роль селезінки в патогенезі первинних та вторинних автоімунних порушень та з’ясовуються механізми лікувальної дії спленектомії з наступним аналізом віддалених клініко-гематологічних та імунологічних наслідків. Ведеться пошук нових методів профілактики ускладнень аспленічного стану хворого після спленектомії з приводу як гематологічних захворювань, так і травми селезінки. Розробляються методики інфузійно-трансфузійного забезпечення при операційних втручаннях, а також інфузійно-трансфузійної терапії шоку та гострої крововтрати. Важливим напрямом наукової роботи відділення є пошук шляхів підвищення ефективності операційного лікування різних хвороб крові, кровотворної та лімфоїдної систем (лімфоїдних та мієлоїдних неоплазій тощо). У найближчих планах – дослідження і впровадження відеохірургічних методів для діагностики і лікування хворих гематологічного профілю.
– Функціонування сучасної гематологічної клініки неможливе без специфічних лабораторних досліджень. Які аспекти охоплює науковий пошук лабораторних підрозділів інституту? Які дослідження проводяться на їх базі?
– Лабораторію біохімії крові (під такою назвою вона функціонує з 1999 р.) очолює кандидат біологічних наук Тарас Васильович Даниш. Співробітники лабораторії біохімії крові володіють методами білкової хімії, здійснюють фракціонування плазми крові (спиртове, сольове, ПЕГ-переосадження тощо), афінну та іонообмінну хроматографію, гель-фільтрацію, діаліз, спектрофотометрію, проводять визначення активності протеїназ (з хромогенними, білковими субстратами), проводять електрофоретичні та імуноферментні методи дослідження, володіють сольвент-детергентним та іншими методами вірусінактивації. Лабораторія спеціалізується на розробці нових методів виділення та очищення білків з плазми крові та продуктів її субфракціонування з метою отримання лікувальних та діагностичних препаратів. Протягом тривалого часу тут вивчаються та на практиці застосовуються макропористі кремнеземні сорбенти для біоспецифічної хроматографії різноманітних білкових факторів зсідання крові та фібринолізу.
Основною перевагою кремнеземних сорбентів є висока стабільність, легкість регенерації, стійкість до мікроорганізмів, хімічних речовин та процесу стерилізації. Апробовані сорбенти для ефективного виділення та очищення наступних препаратів: тромбіну, плазміногену, плазміну, плазміноген-стрептокіназного активаторного комплексу, антитромбіну ІІІ, урокінази, імуноглобуліну G, апротиніну. Останні дослідження продемонстрували можливість використання сорбентів для отримання факторів зсідання крові VII, VIII, IX та X. Наші фахівці довели, що застосування кремнеземних афінних сорбентів для виділення білкових факторів можна легко поєднати з використанням сучасних методів противірусної обробки і в результаті одержати високоактивні вірусбезпечні препарати факторів зсідання крові.
У квітні 2014 р. на базі інституту створено лабораторію молекулярної генетики, яку очолив кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Мирослав Іванович Вороняк. Провідний напрям її діяльності – розробка нових методик з’ясування причин патологічного стану, встановлення діагнозу та контролю ефективності лікування на рівні ДНК/РНК за допомогою методу полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР).
Лабораторія оснащена сучасним обладнанням, існує можливість визначення експресії гена BCR-ABL при хронічній мієлоїдній лейкемії. Висока чутливість методу дає змогу визначати аномальну ДНК у мізерних кількостях, що дозволяє виявляти неопластичні клітини на доклінічній стадії пухлинного процесу, проводити моніторинг ефективності лікування інгібіторами тирозинкінази. При Ph-негативних мієлопроліферативних неоплазіях проводять визначення точкової мутації V617F гена JAK2. Крім того, в лабораторії освоюються інші методики визначення мутацій генів методом ПЛР у реальному часі при гематологічних та онкологічних захворюваннях.
– Розкажіть про сферу Ваших власних наукових інтересів.
– Наукові роботи, проведені під моїм керівництвом, стосуються сфер виробничої та клінічної трансфузіології, екстракорпоральних методів детоксикації та еферентної терапії, розробки парентерального харчування, проблем безкровної хірургії. Ще з 1991 р. разом з кандидатом медичних наук М. Г. Курганом ми розробляли і впроваджували в клінічну практику новий метод лікування Т-клітинних лімфом шкіри – фотоферез. Він продемонстрував високу ефективність у лікуванні І-ІІ стадій грибоподібного мікозу. Також створено новий спосіб лікувального плазмаферезу, який поєднує цитаферез та плазмаферез. Лікувальний плазмаферез є ефективним у терапії синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові, зумовленого внутрішньосудинним гемолізом різного ґенезу.
Ці дослідження стали можливими завдяки створенню у 1985 р. на базі нашого інституту Центру гравітаційної хірургії крові (сьогодні – Регіональний центр гемаферезу). Тут ми вперше в СРСР провели лікувальний плазмаферез на вітчизняному фракціонаторі крові. Відтоді в клінічну практику було впроваджено багато різновидів екстракорпоральних методів детоксикації, розроблено відповідну апаратуру, технологію, методи фракціонування крові та екстракорпоральної обробки при різноманітних захворюваннях. Т
акож значна увага приділяється апоптозу еритроцитів у нормі та вплив на нього різних медикаментозних засобів. Найбільше, що мене сьогодні хвилює, це відсутність в Україні центрів трансплантації кісткового мозку (стовбурових гемопоетичних клітин, ТСГК). Ті центри, які функціонують в Україні: Київський центр трансплантації кісткового мозку для дорослих; для дітей – на базі лікарні ОХМАДИТ і Національного інституту раку, впродовж року виконують не більше ніж 100 автотрансплантацій. Потреба ж у таких втручаннях на рік серед хворих тільки гематологічного профілю сягає 150-200 автотрансплантацій при множинній мієломі, 300-400 – при злоякісних лімфомах, 200-400 алотрансплантацій при лейкеміях. Крім того, ТСГК від неродинного донора в Україні взагалі не проводиться – натомість витрачаються величезні кошти на оплату трансплантацій за кордоном. У проекті Державної цільової програми з гематології на 2013-2020 рр. передбачалася організація в країні 5 центрів трансплантації. У 80-х роках єдиною установою, де проводилася пересадка кісткового мозку гематологічним хворим, був наш інститут.
Під керівництвом професора О. Б. Савчика тут було створено банк кісткового мозку, а мною та науковим співробітником І. Корнецьким були налагоджені методи трансплантації та контролю життєдіяльності стовбурових гемопоетичних клітин (оцінка колонієутворюючих клітин в культурі) за Гордоном. Адже відомо, що не кожна стовбурова клітина може бути поліпотентною – тобто родоначальником кровотворення. Отже, сьогодні ми докладаємо великих зусиль для впровадження ТСГК на базі інституту. Як вже було сказано, певний прогрес в цьому напрямку відбувся; у 2014 р. члени «Ротарі Клуб Львів» підготували та узгодили з відповідними органами влади м. Львова проект реконструкції будівлі нашого інституту для організації Центру трансплантації стовбурових гемопоетичних клітин, а минулого року ми отримали частину медичного обладнання для центру. За погодженням з Івано-Франківською обласною державною адміністрацією інститут докладає зусиль для створення у м. Яремче спеціалізованого центру реабілітації хворих гематологічного профілю (після ТСГК та хірургічних ортопедичних втручань у хворих на гемофілію).
– Свого часу Ви виступили в якості організатора кафедри гематології та трансфузіології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Яка робота ведеться у цій області?
– Кафедра була створена в січні 2002 р. у відповідь на потреби з підвищення кваліфікації фахівців і відтоді успішно функціонує на базі інституту. З березня 2015 р. виконувачем обов’язків завідувача кафедри є доктор медичних наук, професор Володимир Володимирович Орлик. Сьогодні на кафедрі проводяться цикли спеціалізації та передатестаційної підготовки з трьох спеціальностей – «Гематологія», «Трансфузіологія», «Дитяча гематологія», а також цикли тематичного удосконалення з трансфузіології, діагностики та лікування анемій та геморагічних захворювань для лікарів різних спеціальностей. Тут щорічно проходять навчання понад 300 спеціалістів з гематології, дитячої гематології та трансфузіології. Крім того, забезпечується підготовка лікарів-інтернів зі спеціальності «Внутрішні хвороби» та «Загальна практика – сімейна медицина» із суміжної дисципліни «Хвороби органів кровотворення». Приємно зазначити, що до нас приїздять курсанти з усіх регіонів України, що засвідчує визнання авторитету кафедри. Крім того, зусиллями її співробітників проводяться виїзні курси тематичного удосконалення в обласних та районних центрах. Загалом кафедра забезпечена потужним кадровим потенціалом із значним досвідом в науковій та клінічній роботі. Співробітники мають велику кількість публікацій та виступів з доповідями на різноманітних науково-практичних форумах як в Україні, так і за кордоном, постійно працюють над оновленням навчально-методичної літератури.
– Сучасна гематологія – наукоємний напрям медичної науки, який бурхливо розвивається і, відповідно, потребує постійного обміну досвідом між фахівцями з різних країн, поєднання науки і практики. В яких сферах особливо активно розвивається міжнародне співробітництво?
– Упродовж багатьох років інститут підтримує тісні товариські та професійні зв’язки з гематологічною клінікою Ягеллонського університету (м. Краків, Польща) та кафедрою гематології Люблінської медичної академії, особливо з Польсько-Українським центром з трансплантації кісткового мозку, відкриття якого відбулося у 2004 р. Проведено стажування науковців інституту в науково-дослідних установах Польщі; невід’ємна частина повсякденної роботи – консультації щодо лікувально-діагностичної тактики зі спеціалістами Польщі, Італії, Ізраїлю, РФ, Білорусі, Великої Британії. З 2010 р. наш інститут є членом «Європейської лейкемічної мережі» (European Leukemia Net, ELN), яка визнана провідною гематологічною організацією у медичній галузі Європейського союзу. З 2013 р. розпочато співпрацю в рамках ELN з питання дослідження репродуктивної функції хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію.
Стажування у Франції к.м.н. Ю. Євстахевича
У 2002 р. саме у Львові вперше в Україні відбулася Європейська школа трансфузійної медицини «Кровозберігальна медицина і хірургія: абсолютна потреба безпеки автологічної і гомологічної донації крові». Слід відзначити, що 5 науковців інституту є членами Європейської асоціації гематологів (ЕНА). З метою підвищення кваліфікації лікарі інституту постійно проходять стажування як у вітчизняних науково-дослідних установах, так і в профільних закладах Польщі, Ізраїлю, Великої Британії, Австралії. У 2003 р. провідні хірурги інституту В. Ф. Інденко та Ю. Л. Євстахевич узяли участь у Європейських курсах лапароскопічної хірургії в м. Парижі (Франція), у 2006 р. – в курсах у м. Данді (Шотландія). У 2007 р., на запрошення американських фахівців, завідувач хірургічного відділення І. Й. Євстахевич відвідав м. Чікаго (США), де обмінювався досвідом з колегами з Northwestern Memorial Hospital. Важливо відзначити, що починаючи з 2009 р. інститут бере участь у виконанні 8 багатоцентрових досліджень з лікування неопластичних захворювань крові, а також 7 багатоцентрових випробувань, присвячених терапії гемофілії А, В та хвороби Віллебранда. Крім того, впродовж 10 років гематологічне відділення інституту задіяно у міжнародних клінічних дослідженнях з вивчення нових препаратів за стандартами GCP, більшість яких вже представлені в Європейському cоюзі або проходять процедуру підготовки до реєстрації в Україні. Це відкриває пацієнтам доступ до високоефективних методів лікування практично на рівні з провідними зарубіжними клініками.
Сьогодні ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України» – один із провідних гематологічних центрів України. Поєднуючи значний досвід, добрі традиції та нестримне прагнення розвиватися, установа демонструє високий рівень наукової і практичної роботи. З нагоди ювілею інституту хочеться побажати всім його співробітникам успіхів, підтримки з боку держави, вдалого впровадження ідей та починань!
Підготувала Катерина Котенко
Фото з архіву ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України»
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» №2 (375), січень 2016 р.