1 квітня, 2015
Відносини «лікар–пацієнт» у правовому полі
На запитання читачів відповідає керівник юридичного бюро, фахівець з медичного права Олена Бабич
1. Я працюю лікарем-терапевтом у поліклініці. Останні декілька місяців мене ставлять на нічні чергування по стаціонару, але я розлучена і маю маленьку дитину. Наскільки це правомірно?
Відповідно до ст. 62, 177 Кодексу законів про працю України заборонено залучати до надурочних робіт жінок, які мають дітей віком до 14 років. Слід зазначити, що відповідно до наказу Міністерства праці і соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» лікарні відносяться до постійно діючих підприємств, де запроваджуються чергування медичних працівників. Чергування в стаціонарах здійснюється за рахунок місячної та понадмісячної норми робочого часу працівника. Проте потрібно пам’ятати, що лікарів амбулаторно-поліклінічних підрозділів можна залучати до чергування в стаціонарі лише на договірних засадах і відповідно до графіків чергування. Тому керівництво на власний розсуд без Вашої згоди ставити Вас на чергування не має права.
2. Яким чином можна обмежити залучення працівників до надурочних робіт? Працюю черговим на ставку, проте дуже часто керівництво на власний розсуд ставить підробіток у межах додаткових 0,5 ставки. Я маю дитину, якій скоро виповниться 14 років. Чи правомірно керівництво ставить мене на чергування понаднормово?
Відповідно до ст. 32 Кодексу законів про працю України зміна режиму роботи, суміщення професій та встановлення або скасування неповного робочого часу можливі лише за умови письмового повідомлення працівника за 2 місяці; при цьому, якщо працівник відмовляється від зміни істотних умов праці, трудовий договір може бути припинено. Отже, самостійно змінювати істотні умови праці роботодавець не може. Також слід зазначити, що відповідно до частини 2 ст. 62 Кодексу законів про працю України застосування надурочних робіт можливе лише у виняткових випадках, які визначені законодавством, а жінки, які мають дітей до 14 років, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їхньою згодою. Таким чином, керівництво не може ставити Вас на чергування понаднормово без Вашої згоди.
3. Я закінчила медичний інститут, наразі вже 2 роки працюю в інтернатурі, проте через сімейні обставини змушена переїхати до іншої країни. Яким чином можливо звільнитися з інтернатури, не допрацювавши до 3 років?
Пункт 9 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 25.12.1997 р. № 367 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» передбачає вичерпний перелік підстав для розірвання угоди з ініціативи випускника, проте переїзд до іншої країни не входить до переліку цих підстав. Ви можете звільнитися за власним бажанням, але відповідно до п. 21 цього ж наказу випускник зобов’язаний у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджету відшкодувати вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Водночас чинним законодавством не передбачена процедура такої компенсації.
4. Я працюю лікарем у м. Донецьку. У зв’язку з проведенням антитерористичної операції на сході України та небезпекою для життя я оформила відпустку без збереження заробітної плати. Термін відпустки закінчується, а повертатися в Донецьк все ще небезпечно. Яким чином мені продовжити відпустку, щоб не втратити посаду?
Листом Міністерства соціальної політики України від 08.07.2014 р. № 7302/3/14-14/13 передбачено, що працівники, які не виходять на роботу у зв’язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції або залишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають змоги виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя та здоров’я, не можуть бути звільнені за пунктом 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України на підставі «прогул». Про продовження відпустки можна письмово (поштою, електронним, факсимільним зв’язком) попередити роботодавця. Оскільки інших причин для звільнення немає, Ви не можете бути звільнені за нез’явлення на роботі під час проведення АТО.
5. Чи має право лікар, який не закінчив інтернатуру, надавати невідкладну допомогу?
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» громадяни зобов’язані за можливості надати людині, виявленій у невідкладному стані, необхідну допомогу. Отже, незалежно від того, пройшов лікар інтернатуру чи ні, він зобов’язаний буде надати першу медичну допомогу. Лікар, який є інтерном на момент надання допомоги, зобов’язаний надавати допомогу у розрізі своїх навиків і знань, оскільки основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III-IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, а також їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності.
6. Яким чином можна довести наявність стану алкогольного сп’яніння? Якими документами керується центральна районна лікарня при підтвердженні стану алкогольного сп’яніння?
Основними доказами стану алкогольного сп’яніння є медичний висновок; протокол огляду працівника на стан сп’яніння; інші докази, передбачені цивільно-процесуальним законодавством (свідчення осіб, записи камер відеоспостереження, залишена тара від спиртних напоїв тощо). Проте основним і безсумнівним доказом лишається медичний висновок. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 28.11.1997 р. № 339 «Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов’язкових профілактичних наркологічних оглядів» є основним нормативним актом, яким керуються лікарі при підтвердженні алкогольного сп’яніння. Також є спеціалізований акт – Постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».