Профілактика та лікування посттравматичного остеоартрозу за допомогою препарату СУСТАМАР (екстракт МАРТІНІЇ)

27.05.2017

Стаття у форматі PDF.

Попри широке впровадження сучасних методів лікування з відновленням біомеханіки руху, у 20-50% пацієнтів, які перенесли травми суглобів (розриви зв’язок, менісків, пошкодження суглобових поверхонь тощо), у подальшому розвивається остеоартроз.

Приблизно кожен восьмий випадок остеоартрозу (ОА) є наслідком травми. Клінічно виражений посттравматичний остеоартроз (ПТОА) може розвиватися через різні проміжки часу: впродовж 2-5 років після переломів або через кілька декад у разі менш важких уражень (Anderson D.D. et al., 2011). Спостереження за особами, які перенесли пошкодження зв’язок та менісків колінного суглоба, показало, що в цих пацієнтів ризик ОА в 10 разів перевищував аналогічний показник для людей без травм в анамнезі (Gillquist J., Messner K., 1999; Roos H. et al., 1998). У свою чергу, переломи суглобів збільшують ймовірність ОА більш ніж у 20 разів. Важливим є також те, що, на відміну від ОА іншого походження, ПТОА зустрічається переважно серед пацієнтів молодого віку, для яких протезування суглоба є вкрай небажаним втручанням.

Ушкодження хряща протягом перших 1-2 тижнів після гострої травми суглоба характеризується трьома фазами перебігу. Рання фаза проявляється загибеллю хондроцитів та запаленням (зростанням рівня каспаз, прозапальних цитокінів, оксиду азоту, реактивних форм кисню, фактора росту фібробластів, матриксних металопротеїназ тощо). Під час проміжної фази відбувається пригнічення катаболічних процесів на тлі посилення анаболічних. Пізня фаза – відновлення/ремоделювання суглоба. Розуміння багатофазового перебігу ПТОА забезпечує підґрунтя для виявлення потенційних біологічних мішеней лікарського втручання з метою запобігання подальшій дегенерації тканин суглоба (Anderson D.D. et al., 2011). Вплив на ранню фазу запального процесу дозволяє загальмувати смерть клітин та знизити інтенсивність руйнування хряща.

Крім прямого структурного ушкодження, ланками патогенезу ПТОА є розведення синовіальної рідини кров’ю при гемартрозі та, відповідно, зниження її зволожуючих властивостей і зменшення відносної концентрації гіалуронової кислоти, пригнічення синтезу колагену та протеогліканів, надмірна продукція запальних медіаторів та хондродеструктивних ферментів (Szczodry M. et al., 2009; DiMicco M.A. et al., 2004; Patwari P. et  al., 2000; Lee J.H. et al., 2005). Отже, ПТОА, як і інші запальні процеси суглобів, характеризується втратою хрящової тканини внаслідок дисбалансу між синтезом та руйнуванням позаклітинного хрящового матриксу. Усі подібні патологічні стани супроводжуються підвищеною активністю інтерлейкіну-1β (ІЛ-1β) та фактора некрозу пухлини (ФНП), що, у свою чергу, призводить до посилення продукції матриксних металопротеїназ, які руйнують хрящ (Schulze-Tanzil G. et al., 2004).

У разі хронічного перебігу ПТОА метаболічні зміни в суглобі повільно прогресують без жодних клінічних симптомів аж до фази деструкції суглоба, на етапі якої виникають біль та дисфункція. Внаслідок такого латентного перебігу в більшості хворих із ПТОА артрит діагностується занадто пізно, коли єдиними методами лікування стають хірургічні втручання – артропластика, остеотомія, заміна суглоба (Kramer W.C. et al., 2011).

Більшість досліджень, присвячених препаратам, що модифікують перебіг ОА, фокусується на віддаленій чи пізній профілактиці дегенерації суглобів (Pelletier J.P., MartelPelletier  J., 2007; Hellio Le Graverand-Gastineau M.P., 2009). Однак відмінність посттравматичного ОА від ОА іншого ґенезу полягає в тому, що наявність в анамнезі провокуючого фактора – травми – підтверджена, і це дає лікарю можливість провести раннє профілактичне втручання в гострому посттравматичному періоді. Саме раннє призначення консервативної терапії після відповідного хірургічного лікування здатне зупинити апоптоз хондроцитів та руйнування позаклітинного матриксу хряща (Kramer W.C. et al., 2011). Таким чином, для зменшення ризику розвитку ПТОА, а в разі його виникнення – для зниження важкості перебігу – слід застосовувати хондропротекторні препарати з протизапальними властивостями. Особливе значення це має на ранньому посттравматичному етапі лікування.

Наразі стандартне фармакологічне лікування ПТОА включає аналгетики, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та внутрішньосуглобові ін’єкції кортикостероїдів або похідних гіалуронової кислоти. Однак ці заходи не завжди є ефективними та забезпечують лише контроль симптомів, не попереджуючи поступову дегенерацію суглоба (Kramer W.C. et al., 2011).

Дослідження показують, що найчастіше застосовують саме НПЗП, незважаючи на їх незадовільний профіль безпеки та відносно високу вартість (VanTulder M.W. et al., 1997; Pincus T. et al., 2000; Wolfe F. et al., 2000). Крім того, із використанням НПЗП пов’язані несприятливі побічні ефекти, у т. ч. з боку травної та серцево-судинної системи (особливо в осіб похилого віку), а також суттєві витрати на додаткові візити до лікаря, діагностичні та лікувальні процедури, госпіталізацію з приводу шлунково-кишкових перфорацій чи кровотеч тощо. Більше того, існують наукові дані, які підтверджують, що застосування НПЗП прискорює руйнування суглобових хрящів в разі ОА (Ross A. Hauser, 2010). Усе це обґрунтовує потребу в альтернативних засобах високого рівня безпечності та переносності (Griffin M.R. et al., 1991; Mazzuca S.A. et al., 1991; MacDonald T.M., 2000; Page J., 2000; Smalley W.E. et al., 1995; Lim T.O., Ngah B.A., 1991).

Саме таким засобом є екстракт МАРТІНІЇ запашної (Harpagophytum procumbens), застосування якого має високий профіль безпечності та виражену протизапальну, аналгетичну і хондропротекторну дії (Wegener T., Lupke N.P., 2003). У країнах Європи екстракт МАРТІНІЇ зайняв своє місце в лікуванні артритів і використовується вже понад 50 років (Gagnier J.J. et al., 2004). Так, монографія Європейської наукової кооперації з фітотерапії (ESCOP, 1996) рекомендує застосовувати засоби на основі МАРТІНІЇ при ОА з больовим синдромом протягом щонайменше 2-3 міс.

Єдиний на ринку України засіб на основі мартінії представлений препаратом СУСТАМАР (esparma GmbH, Aristo group, Німеччина), що містить високу концентрацію сухого екстракту цієї рослини – 480 мг в одній таблетці. СУСТАМАР – саме той препарат, своєчасне призначення якого в посттравматичному періоді може запобігти виник- ненню ПТОА. Вкрай важливим є призначення СУСТАМАРу якомога швидше після травми. Такий підхід до лікування обґрунтований комплексним механізмом дії екстракту мартінії. Згідно з результатами багатьох лабораторних, експериментальних та клінічних досліджень СУСТАМАР забезпечує активну протизапальну дію, знеболення та хондропротекцію, які саме необхідні для запобігання розвитку ПТОА.

Протизапальна та аналгезуюча дії екстракту мартінії мають дозозалежний характер та забезпечуються за рахунок пригнічення вивільнення ФНП, прозапальних інтерлейкінів-6, -1β та простагландину E2, а також зниження експресії прозапальних генів (Fiebich B.L. et al., 2011).

В той же час СУСТАМАР гальмує деструкцію хрящової тканини, на відміну від НПЗП, більшість яких мають негативний вплив на хрящ або є хондронейтральними. Дослідження хондропротекторної дії in vitro вказують: екстракт мартінії пригнічує запальний каскад, блокуючи продукцію людськими хондроцитами металопротеїназ-1, -3 та -9 – основних ферментів, що руйнують матрикс хряща, в тому числі після травми суглобів (Chrubasik S. et al., 2002; Jang M.H. et al., 2003; Schulze-Tanzil G. et al., 2004).

Завдяки пригніченню медіаторів запалення та деструкції хряща (ФНП, ІЛ-1β, оксиду азоту, еластази та матриксних металопротеїназ) СУСТАМАР здійснює потрійну дію: протизапальну, аналгезуючу та хондропротекторну. Така комплексна дія СУСТАМАРу дозволяє уникнути призначення кількох лікарських засобів (НПЗП, знеболювального препарату та хондропротектора), що покращує прихильність пацієнтів до лікування та профілактики ПТОА.

Ефективність екстракту мартінії (СУСТАМАР) продемонстрована не тільки в лабораторних та експериментальних дослідженнях. Його дієвість доведена в багатьох клінічних випробуваннях за участю хворих, які вже мають артрит, у т.  ч. посттравматичний (Biller A., 2002; Frerick H. et al., 2001; Gobel  H. et al., 2001). Зокрема, мультицентрове клінічне дослідження T. Wegener та N.P. Lupke (2003) продемонструвало, що препарат на основі екстракту мартінії сприяє поліпшенню стану пацієнтів з ОА кульшового та колінного суглобів за індексом WOMAC (на 23,8% за субшкалою болю, на 22,2% за субшкалою скутості, на 23,1% за субшкалою функціонального стану) та зниженню інтенсивності болю за візуально-аналоговою шкалою у середньому на 24,5%. Лікарі, які оцінювали клінічний стан учасників дослідження, виявили зменшення вираженості болю при пальпації суглобів на 45,5%, обмеження рухливості – на 35%, крепітації – на 25,4%. У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні S. Chrubasik та співавт. (2003) за участю пацієнтів з больовим синдромом препарат на основі екстракту мартінії продемонстрував знеболювальний ефект, зіставний з ефектом рофекоксибу в дозі 12,5 мг/добу.

Навіть у хворих, що вже страждають на ОА, СУСТАМАР реалізує протизапальну та знеболювальну дію, полегшуючи перебіг захворювання та забезпечуючи захист суглобового хряща.

Суб’єктивною ознакою цих ефектів є зменшення частоти прийому НПЗП та інших знеболювальних засобів. Це дозволяє мінімізувати ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч, розвитку серцевої недостатності та інших типових негативних наслідків дії цих препаратів, а також уникнути хондродеструктивного впливу НПЗП. У дослідженні J.M. Ribbat та співавт. (2001) призначення СУСТАМАРУ, сухого екстракту мартінії в дозі 480 мг в одній таблетці 1-2 р/добу дозволило повністю припинити вживання НПЗП у 60,3% пацієнтів з ОА та спондилоартритами, а кортикостероїдів – у 56% учасників. Подібні результати були отримані в дослідженні M. Warnock та співавт. (2007) за участю хворих на артрити: на тлі застосування СУСТАМАРУ (екстракту мартінії) 60% пацієнтів зменшило чи припинило вживання знеболювальних засобів.

Відмінний профіль безпеки та зручність режиму прийому СУСТАМАРу (по 1 табл. 2 р/д під час їжі) сприяють високим показникам прихильності до застосування цього засобу як для профілактики, так і для лікування ОА. Причому за необхідності курс лікування може тривати від 4 місяців до 1 року. Підтвердженням цього є велика кількість клінічних досліджень та тривалий досвід використання СУСТАМАРу при артритах різного ґенезу у європейських країнах.

Таким чином, посттравматичний остеоартроз є небезпечним патологічним станом, який часто виникає після травм суглобів. Підступність посттравматичного ОА полягає в тому, що впродовж тривалого часу він має безсимптомний перебіг, що веде до пізньої діагностики і, відповідно, потреби в застосуванні хірургічних методів лікування. Тому рання профілактика розвитку ПТОА є логічним і, більш того, науково обґрунтованим підходом до лікування пацієнтів після травмування суглобів. Причому протидія запаленню, знеболення та хондропротекція є обов’язковими складовими терапії. Призначення засобу СУСТАМАР на основі екстракту мартінії, який якраз і відрізняється поєднанням трьох зазначених ефектів, дозволяє запобігти розвитку посттравматичного ОА та уникнути або відстрочити протезування суглоба. Його ефективність в поєднанні з високим профілем безпеки роблять СУСТАМАР препаратом вибору для пацієнтів після травмування суглобів. А доступність багатьом пацієнтам стає додатковим фактором «за» рекомендацію СУСТАМАРу.

 

Підготувала Лариса Стрільчук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 8 (405), квітень 2017 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ревматологія

01.12.2023 Ревматологія Міфи і факти в діагностиці та лікуванні остеоартриту

За матеріалами майстер-класу «Остеоартроз: сучасний погляд ортопеда та ревматолога» (21 вересня 2023 р.) Одним із найпоширеніших дегенеративних захворювань суглобів у пацієнтів як молодого, так і старшого віку є остеоартрит (ОА). Про основні сучасні діагностично-лікувальні підходи до цього захворювання розповіла керівник навчального центру Інституту ревматології (м. Київ), докторка медичних наук, професорка Єлизавета Давидівна Єгудіна. ...

30.11.2023 Ревматологія Терапія та сімейна медицина Неденатурований колаген II типу (UC-II®, Меркана®): вплив на здоров’я та рухливість суглобів

Повсякденна життєдіяльність потребує різноманітної фізичної активності, що створює змінне навантаження на суглоби. Механічні перевантаження, анатомічні недоліки або нестабільність суглоба призводять до появи локального болю та скутості, які обмежують гнучкість і рухливість суглобів у здорових людей, навіть без діагностованих ревматичних захворювань [1]. Дослідження показали, що навіть незначна втрата діапазону рухів коліна (ДРК) може зумовлювати зміну моделей ходи, що призводить до труднощів під час бігу та стрибків [2, 3]. ДРК є важливим показником як для спортсменів, так і для звичайних активних людей. Втручання, спрямовані на покращення ДРК, як було показано, полегшують стан суглобів, збільшують рухливість і зберігають функцію....

30.11.2023 Нефрологія Ревматологія Терапія та сімейна медицина Гіперурикемія за хронічної хвороби нирок: механізми та клінічні наслідки

Хронічна хвороба нирок (ХХН) є глобальною проблемою охорони здоров’я. Поступове зниження екскреторної функції нирок спричиняє затримку розчинених у воді мінералів і метаболітів. Одним із таких метаболітів є сечова кислота (СК) – ​продукт розпаду пуринових нуклеотидів. У міру зниження кліренсу СК при ХХН G3-5 стадії виникає гіперурикемія. Крім того, гіперурикемії сприяють інші чинники: генетичні варіанти транспортерів уратів, дієта та певні ліки, в т. ч. діуретики й імунодепресанти, які погіршують нирковий кліренс СК. Цікавий огляд H.-J. Anders, Q. Li та S. Steiger, опублікований в одному з останніх номерів Clinical Kidney Journal, продовжує дискусію щодо біологічної ролі СК, і надає відповідь на важливе терапевтичне запитання: коли та як лікувати пацієнтів із гіперурикемією на тлі ХХН....

27.10.2023 Ревматологія Терапія та сімейна медицина Рекомендації з харчування (дієта) для пацієнтів на тлі глюкокортикоїдної терапії

Глюкокортикоїди (ГК) є єдиними лікарськими засобами, що характеризуються поєднанням яскравих і швидких протизапальних й імунодепресивних властивостей, а отже, здійснюють різнобічний вплив на імунопатологічний процес у разі ревматичних захворювань і деяких інших станів [3, 7]....