13 березня, 2017
Коли фінанси «співають романси»
Рівень заробітної плати медиків потребує негайного перегляду
Проблема низької заробітної плати спеціалістів медичної галузі є наріжним каменем, на якому вже не перше десятиліття «ламають списи» лікарі та чиновники. #ПацієнтуЛікаря_ЛікарюЗарплату – флешмоб з вимогою встановити гідний рівень оплати праці медикам, започаткований 14 лютого заступником голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я (далі – Комітету), народним депутатом Іриною Володимирівною Сисоєнко, отримав потужну підтримку серед користувачів соціальної мережі Facebook.
Варто зазначити, що проблема мізерних заробітних плат лікарів широко обговорюється не лише на Інтернет-теренах, а й на найвищому державному рівні. 16 лютого за ініціативою І. В. Сисоєнко відбувся тематичний круглий стіл, участь в якому взяли народні депутати, представники Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я (МОЗ), Міністерства соціальної політики, Міністерства фінансів, інших міністерств і відомств, департаментів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій (ОДА), Національної академії медичних наук (НАМН) України, представники професійних спілок, преси та громадських організацій.
Виживання замість процвітання
Розпочинаючи захід, Ірина Володимирівна Сисоєнко сфокусувала увагу на проблемі катастрофічного недофінансування галузі охорони здоров’я та низької оплати праці медиків. Як не парадоксально, та після підвищення розміру мінімальної заробітної плати вона ще більше загострилася.
З 1 січня 2017 р. посадові оклади працівників галузі охорони здоров’я порівняно з 2016 р. зросли в середньому на 40%. Проте посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки (ЄТС), що становить 1600 грн.
Зміни, внесені до ст. 95 Кодексу законів про працю України та ст. 3 Закону України «Про оплату праці», щодо визначення мінімальної заробітної плати призводять до порушення міжпосадових співвідношень у розмірі оплати кваліфікованої і некваліфікованої праці працівників бюджетної сфери; змінами передбачено, що до мінімальної заробітної плати включаються доплати, надбавки, окрім доплати за роботу в несприятливих умовах праці та в умовах підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
«Під час візитів до медичних закладів різних областей країни я поцікавилася в працівників щодо рівня заробітної плати в січні. Цифри вражають: лікарю з досвідом роботи 5,5 років нараховано 2546 грн (+ доплата до мінімальної заробітної плати 654 грн); медичній сестрі стаціонару, яка має вищу категорію та 20-річний досвід роботи, – 3407 грн, медичній сестрі поліклініки з досвідом роботи 30 років та 1 категорією – 2722 грн (+ доплата до мінімальної заробітної плати 488 грн), санітарці стаціонару – 2834 грн (+ доплата до мінімального рівня заробітної плати 366 грн). Фактично заробітна плата висококваліфікованого персоналу (лікарів-спеціалістів, медичних сестер, фельдшерів) і некваліфікованих працівників (санітарок, прибиральників, сторожів, двірників) зіставна, що є неприпустимим. Наприклад, заробітна плата сторожа, який працює в нічний час (1600 грн за 1 розрядом ЄТС + 1600 грн доплати до мінімальної заробітної плати + 35% за роботу вночі), становить понад 4000 грн і перевищує таку лікаря-інфекціоніста без категорії (2912 грн за 10 розрядом ЄТС + надбавка 15% за шкідливі умови праці, що загалом становить 3349 грн). Через брак коштів головні лікарі змушені звільняти співробітників, відправляти їх у відпустки без збереження заробітної плати, переводити на неповний робочий день (0,25-0,75 посадового окладу). Це може спровокувати катастрофу у сфері кадрового забезпечення галузі охорони здоров’я. У 2016 р. за кордон виїхало майже 6 тис. медичних працівників. Прикро визнавати, та якщо найближчим часом не вдасться забезпечити додаткове фінансування фонду заробітної плати за рахунок збільшення державної субвенції, ця цифра зросте. У лікарнях, особливо маленьких міст і сіл, може не залишитися належної кількості фахівців, – констатувала Ірина Володимирівна. – Не можна допустити, щоб лікарі в білих халатах залишили свої кабінети, операційні і вийшли на мітинг під стіни парламенту. Ані депутати, ані чиновники не зможуть надати допомогу хворим. Потрібно за будь-яку ціну зберегти кваліфіковані кадри».
В. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун нагадала, що на сьогодні МОЗ здійснює реформування первинної ланки надання медичної допомоги, яке передбачає зміну механізму фінансування, на 2018 р. заплановані зміни на вторинній ланці, а з 2019 р. – на третинному рівні. «Проте процес реформ потребує часу – рік, два, три чи навіть більше. Слід пережити цей перехідний період. Зараз країна потерпає від війни, економічної кризи, лише в останньому кварталі минулого року зафіксовано незначне зростання економіки. Тому маємо бути не ідеалістами, а реалістами, об’єктивно оцінювати наявні можливості й ефективно взаємодіяти, а не працювати в режимі «уряд проти Верховної Ради» чи навпаки. Я приїхала з країни, де і лікарі, і медичні сестри отримують гідну заробітну плату. У кожній розвиненій державі світу діє система страхування, що передбачає не лише адекватний обсяг фінансування, а й інший спосіб оплати медичних послуг. Наразі ми над цим працюємо. Відверто кажучи, спрогнозувати, коли в Україні вдасться запровадити нову модель фінансування, досить складно, тож ми повинні відшукати спосіб вижити», – прокоментувала Уляна Супрун.
«Наукове ядро» під загрозою
Олексій Миколайович Кириченко, народний депутат, член Комітету, повідомив, що у ВР зареєстровано законопроект № 5723 щодо суттєвого збільшення фінансування двох «топових» установ НАМН – Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова та Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова: «На сьогодні ці флагмани вітчизняної охорони здоров’я перебувають на межі закриття через дефіцит фінансування НАМН. Та я переконаний, що перегляд бюджету слід здійснювати невідкладно! Адже додаткових коштів потребують як провідні клініки, так і звичайні лікарні у містечках, селах. І якщо ми чекатимемо анонсованих МОЗ реформ рік, два, три, то втратимо кваліфікований медичний персонал».
Від імені наукової еліти України виступив президент НАМН України Віталій Іванович Цимбалюк. Не секрет, що НАМН посідає особливе місце в системі координат вітчизняної медицини. Саме НАМН у період трагічних подій на Майдані у 2014 р. першою серед медичних закладів виступила із заявою щодо готовності приймати на лікування поранених. «Іноді протягом дня госпіталізували 50-60 пацієнтів, усім надавалася кваліфікована допомога; жодного постраждалого не передали тодішнім правоохоронцям, жоден потерпілий не помер, – прокоментував В. І. Цимбалюк. – За період військової агресії в установах НАМН проліковано понад 6 тис. чоловік. На базі інститутів виконуються надскладні операції та, без перебільшення, унікальні втручання. Особисто я вважаю, що людське життя безцінне, проте існує економічний еквівалент його вартості. Якщо припустити, що вартість життя українця умовно дорівнює 1 млн євро, щороку НАМН економить державі 1,5 трильйони гривень, рятуючи сотні тисяч пацієнтів. Чому ж сьогодні ми змушені жебракувати і просити виділити кошти на існування академії?»
Доповідач проаналізував розподіл фінансування НАМН на 2017 р. (із загального фонду державного бюджету виділено 1,524 млрд грн):
- інвестиційні проекти – 154,7 млн грн;
- пілотний проект – 200 млн грн;
- заробітна плата працівникам клінічних підрозділів – 310,6 млн грн (додатково потрібно 322,3 млн грн);
- нарахування на заробітну плату працівникам клінічних підрозділів – 68,3 млн грн (додатково потрібно 70,9 млн грн);
- заробітна плата співробітникам наукових підрозділів – 155,7 млн грн (додатково потрібно 127,6 млн грн);
- комунальні послуги – 50 млн грн (додатково потрібно 127,9 млн грн);
- медикаменти – 426 млн грн (додатково потрібно 2,2 млрд грн).
Загалом для повноцінного функціонування установ НАМН необхідно 4,7 млрд грн.
«До дефіциту ліків люди, на жаль, звикли, адже ми вже не перший рік функціонуємо в умовах катастрофічної нестачі. Часто запитують: «Які медикаменти потрібно придбати? Ми все забезпечимо, лише прооперуйте». Однак є ліки, які пацієнти не можуть купити самостійно: наркотичні препарати, засоби для загального знеболення і т. ін. Цьогоріч із державного бюджету виділено 75 млн грн на встановлення слухових апаратів. Проте болить душа, що їх просто нікому буде встановлювати! Більшість лікарів і медичних сестер довелося перевести на 0,25 чи 0,5 посадового окладу, адже забезпеченість бюджетними коштами видатків на оплату праці у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати до 3200 грн становить 55% з наукового напряму і 49,1% – з клінічного. За моїм погодженням кошти з другого півріччя перерозподілено на перше, у такий спосіб вдалося ліквідувати заборгованість у клініці. Проте забезпеченість коштами на виплату заробітної плати в другій половині року – 0! – не приховував емоцій під час промови В. І. Цимбалюк. – Допоки тривають переговори на усіх рівнях, я не виступаю на телебаченні і заборонив робити публічні заяви усім директорам інститутів. Проте ситуація загострюється дедалі більше. Нещодавно нам надійшов лист з повідомленням про передачу НАМН державної програми «Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», асоційованої з витратами в розмірі 61,4 млн грн. У випадку відмови нам не затвердять паспорт бюджетної програми клініки, що, по суті, паралізує роботу НАМН, заблокує діяльність 36 її установ. «Попередники», зруйнувавши первинну ланку, «ампутували ноги» українській медицині, зараз, унеможливлюючи діяльність наукових інститутів, їй «відрізають голову».
«За нинішнього рівня фінансування в клініках НАМН необхідно звільнити 6 із 10, а в наукових підрозділах – 5 із 10 працівників (до речі, Микола Амосов, Олександр Шалімов теж були науковими співробітниками), – підтримав колегу віце-президент НАМН, директор ДУ «Інститут отоларингології ім. О. С. Коломійченка НАМН України» Дмитро Ілліч Заболотний.
Десь у паралельній реальності
На думку заступника міністра фінансів – керівника апарату Євгенія Валерійовича Капінуса, уряд пішов на безпрецедентний крок, підвищивши в складних умовах мінімальну заробітну плату майже удвічі – до 3200 грн: «У бюджеті-2017 передбачено зростання заробітної плати медиків приблизно на 30%; у цілому фінансування медичної галузі збільшилося на 38%, практично повністю забезпечено потреби в медикаментах (відповідні видатки становлять 6 млрд грн)».
Зменшення фонду заробітної плати клініки Є. В. Капінус пояснив переходом 4 наукових установ НАМН на іншу систему фінансування (т. зв. пілотний проект, на який виділено 200 млн грн), а у відповідь на вимогу І. В. Сисоєнко внести зміни до бюджету-2017 та збільшити 1 розряд ЄТС заявив: «Бюджетний кодекс дозволяє вносити зміни до бюджету лише в умовах кардинального зростання/падіння макропараметрів і макропоказників. Мінфін із задоволенням долучиться до такої роботи, але її виконання можливе тільки в рамках чинного правового поля. 1 тариф ЄТС – 1600 грн, тому для компенсації існуючого дисбалансу бюджетом передбачені відповідні кошти».
Один за всіх
В. о. директора департаменту економіки та фінансової політики МОЗ Анжела Володимирівна Купліванчук зазначила, що нині міністерством здійснюється чіткий та обґрунтований аналіз потреб регіонів з урахуванням необхідності проведення диференціації, передбаченої постановою № 1037.
Наразі мінімальна заробітна плата для працівників, посадові оклади яких визначаються за 1-11 тарифами ЄТС (некваліфікований персонал, кваліфіковані медичні сестри, молоді лікарі, лікарі з 5-річним досвідом), у разі відсутності доплат становитиме 3200 грн.
«Раніше, коли працівники посту цілодобової допомоги йшли на лікарняний або у відпустку, то колеги, які їх заміняли, отримували оплату за додаткові години. Тепер ці години входять у 3200 грн. Санітарки і медичні сестри масово відмовляються заміняти своїх колег, адже додаткове навантаження не передбачає додаткових коштів. Цей факт викликає величезне занепокоєння в керівників закладів охорони здоров’я, – поінформувала А. В. Купліванчук. – Зараз на заробітну плату медиків впливає й дохідність місцевих бюджетів. Однак несправедливо, що лікарі одного й того ж фаху отримуватимуть різну заробітну плату через відмінності у фінансовій спроможності бюджетів. МОЗ пропонує підвищити посадові оклади медиків на 2 розряди ЄТС, як це було зроблено для освітян, – поетапно, поступово».
Медичному Майдану бути?
Голова професійної спілки працівників охорони здоров’я України Вікторія Миколаївна Коваль визнала, що, попри задеклароване підвищення мінімальної заробітної плати медиків, у доларовому еквіваленті вона різко зменшилася: у 2012 р. середня заробітна плата лікаря становила 455 доларів, а в 2016-му – лише 174 долари.
«Я поважаю усі професії, однак неприпустимо, щоб лікар (навіть початківець) отримував менше, ніж двірник. Це абсолютно нівелює мотивацію медичних спеціалістів, вони звільняються, починають працювати не за фахом. Така «зрівнялівка» – абсолютний нонсенс, якого немає ніде у світі. На сьогодні ситуація в колективах украй напружена, медики вимагають від профспілок розпочинати акції протесту. У 2017 р. на оплату праці потрібно 12 млрд грн. Як свідчать дані моніторингу потреб, дефіцит становить близько 3 млрд грн (з урахуванням мінімальної заробітної плати 3200 грн і необхідності диференціації з 1 по 11 розряд ЄТС); у середньому не вистачає на оплату 1-3 міс роботи. Влада постійно аргументує, що ситуація складна, у країні криза. Проте на реформування міліції, судової гілки влади кошти знаходяться. То хіба медичні працівники, які відповідають за життя та здоров’я українців, не заслуговують на гідну заробітну плату?» – поставила риторичне запитання В. М. Коваль.
Внесення змін до бюджету: оцінка шансів
Експертною думкою щодо вірогідності внесення змін до бюджету поділився присутній на засіданні Олександр Вікторович Кірш, народний депутат, член Комітету ВР України з питань податкової та митної політики: «Збільшення мінімального рівня заробітної плати до 3200 грн обумовлено просіданням пенсійного фонду. Підвищення податкової бази назвали «зростанням заробітної плати». Насправді ж відбулася «зрівнялівка». Якщо раніше рівень оплати праці залежав від кваліфікації, то зараз лікар і санітарка, вчитель і вахтер отримують приблизно однаково».
На думку відомого економіста, хоча обсяг видатків на медичну галузь задекларовано на рівні 128 млрд грн, шансів на фінансування в повному обсязі майже немає. Реальний дефіцит бюджету значно перевищує показник 3 млрд грн, отриманий у результаті попередніх розрахунків, позаяк до державного бюджету-2017 не увійшли видатки Приватбанку (150 млрд грн), проте закладені кошти, які заплановано вилучити в результаті спецконфіскації, закон про яку досі не прийнято. «Слід здійснити перерозподіл через зниження мінімальної заробітної плати – тільки таким чином вдасться відновити колишні умови фінансування лікарів. Понад визначеного бюджету коштів ніхто не дасть. На жаль, іншого виходу, окрім як скасувати ганебне рішення про 3200, немає», – переконаний О. В. Кірш.
«Чайові» для медиків
Володимир Васильович Загородній, голова ради Української федерації роботодавців, наголосив на необхідності окреслення на державному рівні медицини як пріоритету соціальної політики і процитував деякі з Дванадцяти принципів організації охорони здоров’я для будь-якої національної системи охорони здоров’я (прийняті під час 17-ї Всесвітньої медичної асамблеї в США в 1963 р. і доповнені в рамках 35-ї Всесвітньої медичної асамблеї в Італії в 1983 р.): «Розмір винагороди не повинен залежати тільки від фінансового стану влади, що його забезпечує, а також визначатись одностороннім рішенням уряду та має узгоджуватися з організацією, що представляє медиків».
Доповідач озвучив низку пропозицій: впровадити цільовий податок, за рахунок якого здійснювалося б фінансування медичної галузі; повернутися до норми ст. 77 Основ законодавства про охорону здоров’я; визначити місцеві стимули для медичних працівників.
На думку В. В. Загороднього, можна розглянути та імплементувати в Україні досвід Угорщини щодо гонорарної оплати праці лікарів (існує паралельно з гарантованою оплатою, здійснюється за бажанням пацієнта та оподатковується). «Ситуація із заробітними платами критична, особливо в сільській місцевості, де через страх втратити роботу та відсутність альтернативи працевлаштування лікарі і медичні сестри позбавлені права голосу і фактично почуваються рабами. На мій погляд, відсутність у держави коштів – це не виправдання. Якщо заробітну плату суддям встановлюють на рівні 340 тис. грн у місяць, то можна відшукати можливість забезпечити адекватне фінансування медиків», – підсумував Володимир Васильович.
Вісті з регіонів
Олександр Федосійович Глущаниця (Київська область) озвучив дані щодо дефіциту коштів на виплату заробітної плати в закладах Київської області – без урахування потреб міських лікарень він становить 87 млн грн.
Віктор Петрович Лисак (Полтавська область) сконцентрував увагу на важливості перегляду нормативів навантаження на медичних працівників, окреслених наказом № 249, та чіткої диференціації заробітної плати згідно з ЄТС.
Володимир Євгенович Симоненко, заступник голови Української федерації роботодавців охорони здоров’я, наголосив на відсутності єдиних поглядів щодо доплат і надбавок. Зокрема, на запитання щодо того, чи повинна входити доплата за шкідливі умови роботи в мінімальну заробітну плату, від Державної служби з питань праці та Міністерства соціальної політики йому надійшли різні відповіді.
На думку Віталія Васильовича Федоріва (Івано-Франківська область), нарахування 25% доплати працівникам медичної галузі за статус гірських населених пунктів слід здійснювати понад встановлену мінімальну заробітну плату (зараз вона входить у 3200 грн). Також має бути розроблене і затверджене єдине законодавче поле, яке визначить підходи до скорочення чисельності штату.
Понад 50% лікарів у сільській місцевості – люди передпенсійного віку. Ярослав Віталійович Хребтій (Вінницька область) закликав МОЗ уже зараз розробляти економічні стимули для мотивації молодих лікарів працювати у сільській місцевості, а також посилити контроль за відпрацюванням випускників медичних вузів, які навчалися за цільовими направленнями.
Володимир Олексійович Павлов (Дніпропетровська область) підкреслив, що в м. Дніпро дефіцит за виплатами заробітної плати становить 232 млн грн, коштів вистачить лише на 7-8 міс поточного року, що неминуче призведе до скорочення медичного персоналу.
Економія з летальним кінцем
Так називають у кулуарах нинішній рівень фінансування галузі охорони здоров’я медики. У США на охорону здоров’я виділяється 15% ВВП, на Кубі – 14%, у Європі – майже 12%, в Україні – менше 3%. І як би ми не перерозподіляли наявні кошти, їхня кількість не зросте. Це нагадує роботу пластичного хірурга: щоб збільшити фінансування одного сегмента галузі, доводиться автоматично «урізати» інший.
Наразі, декларуючи безкоштовну медицину, держава не дає жодних гарантій ні хворим, ні медикам. За влучним висловлюванням Олександра Ябчанки у статті «Вибір українського лікаря: між жебраком і рекетиром», варіантів у фахівців лише два: «або полікувати й сподіватися на «віддяку» пацієнтів (жебрак-стайл), або назвати суму й лікувати після (гангстер-стайл)».
Натомість «за океаном» лікар – фактично синонім слова «мільйонер». Нещодавно LinkedIn – сайт-соціальна мережа професійного спілкування, працевлаштування та освіти – представив топ-20 професій у США з найвищим рівнем оплати праці. «Швидше порівняно з будь-якою іншою сферою зростає індустрія охорони здоров’я», – зазначають експерти LinkedIn. Домінують у рейтингу саме медичні спеціальності.
- Кардіолог – $356 000.
- Рентгенолог – $355 000
- Анестезіолог – $350 000.
- Хірург – $338 000.
- Медичний директор – $230 000.
- Патолог – $225 000.
- Лікар-терапевт – $220 000.
- Лікар-госпіталіст – $220 000.
- Психіатр – $218 000.
- Старший штатний юридичний консультант – $175 000.
- Штатний програміст – $168 000.
- Дантист – $165 000.
- Технічний директор – $164 000.
- Податковий директор – $161 000.
- Директор з управління виробництвом – $160 000.
- Патентний повірений – $160 000.
- Анестезист – $156 000.
- Старший менеджер з розробки програмного забезпечення – $155 000.
- Директор з міжнародного маркетингу – $155 000.
- Лікар-ортопед – $150 000.
Чи варто казати, що для українських лікарів, які за професійною майстерністю не поступаються західним колегам, такі показники – недосяжна мрія? Почуваючись «чужим серед своїх», медики дедалі частіше залишають батьківщину в пошуках кращої долі. Талановитих українських фахівців з радістю запрошують до Литви, Польщі, Білорусі та інших країн.
22 лютого під час засідання Комітету народні депутати підтримали ініціативу І. В. Сисоєнко щодо звернення до Прем’єр-міністра України В. Б. Гройсмана з проханням виділити додатково 3 млрд грн МОЗ та 540 млн грн НАМН для забезпечення фінансування оплати праці медичних працівників у повному обсязі.
Хочеться вірити, що врешті-решт уряд повернеться обличчям до вітчизняних медиків, а професія лікаря стане не лише почесною, а й прибутковою.
Підготувала Ольга Радучич
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (401), лютий 2017 р.