30 вересня, 2017
Проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини»: роз’яснення експерта
З досвіду розвинених країн відомо, що понад 80% медичних проблем, що виникають у людини, можна вирішити на первинному рівні охорони здоров’я. Саме тому завдяки розвитку первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) багато держав здолали кризу в системі охорони здоров’я (СОЗ). Фундаментальний принцип первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини – ставитися до пацієнтів як до надійного партнера, зберігаючи при цьому відповідальність за результати лікування.
Сьогодні ПМСД як основа будь-якої СОЗ займається профілактикою і задовольняє близько 80-90% потреб населення в медичній допомозі. За економічними параметрами, ПМСД вважається раціональною, оскільки для забезпечення її функціонування потрібно приблизно 30% ресурсів галузі охорони здоров’я в цілому. Всесвітня організація охорони здоров’я в програмному документі «Здоров’я для всіх у ХХІ столітті» визначила розвиток ПМСД на принципах сімейної медицини одним із важливих завдань для європейських країн. Системи ПМСД у різних державах мають суттєві відмінності залежно від історичних умов розвитку, однак здебільшого їхня структура базується на принципах загальної практики – сімейної медицини (ЗПСМ).
Наразі в більшості держав частка лікарів ЗПСМ дорівнює 30-50% від загальної кількості фахівців. Їхня питома вага найбільша у Франції (54%), найменша – в Іспанії (15%); у США кількість лікарів ЗПСМ становить 39%. У Європі на 100 тис. населення в середньому припадає 68 сімейних лікарів (від 47 у Нідерландах до 115 у Бельгії).
За даними Міністерства охорони здоров’я (МОЗ), нині в Україні 616 центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги: 445 сільських і 216 міських (при загальній потребі до 700). ПМСД надається в 16 406 закладах ЗПСМ. Лікарями ЗПСМ працюють 14 435 осіб. Середній показник укомплектованості сягає 74%.
У 2011 р. розпочалася комплексна реформа вітчизняної медичної галузі. Провідне місце в ній відведено налагодженню ефективної роботи сфери первинної медичної допомоги (ПМД) на засадах сімейної медицини.
Що вже здійснено?
- Розроблено й ухвалено значну кількість нормативно-правових актів – законів України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (КМУ), наказів МОЗ, а також низку методичних рекомендацій.
- Започатковано реформування первинної ланки медичної допомоги на засадах ЗПСМ у чотирьох пілотних регіонах – у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і в м. Києві.
- Видатки на функціонування сільських закладів охорони здоров’я (дільничних лікарень, медичних амбулаторій, ФАПів та фельдшерських пунктів) з 1 січня 2011 р. віднесено до видатків, що здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського (АР Крим) та обласного значення.
- У вищих навчальних закладах запроваджено цикли спеціалізації з фаху «Загальна практика – сімейна медицина» для перепідготовки (підвищення кваліфікації) за затвердженою МОЗ України програмою (очно-заочна форма навчання з використанням дистанційних методів підготовки, в т. ч. через мережу Інтернет).
Для ефективного розвитку ПМД на засадах сімейної медицини необхідно розробити правові, організаційні, економічні та соціальні аспекти забезпечення громадян України й інших осіб, які перебувають на її території, первинною медичною допомогою, встановити пріоритети функціонування та розвитку сімейної медицини. Наразі законодавство України у сфері надання ПМД на засадах сімейної медицини базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я, інших законодавчих актів та ухвалених відповідно до останніх нормативно-правових актів.
Нещодавно було презентовано проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Про мету, суть й очікувані наслідки його реалізації розповіла автор законопроекту – Ірина Володимирівна Сисоєнко, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я.
Що стало передумовою для створення законопроекту?
– В Основах законодавства України про охорону здоров’я необхідності розвитку в нашій державі ПМД присвячено лише півсторінки, хоча останнім часом на всіх телеканалах і на перших шпальтах газет це питання активно висвітлюється, і Президент України наголошує на необхідності його вирішення. Очевидно, що чинної законодавчої бази недостатньо, щоб врегулювати всі важливі моменти та визначити, на яких засадах функціонуватиме галузь.
Проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини» – моя особиста ініціатива, що, безперечно, є вимогою часу. Я вважаю, що саме законами України ми маємо формувати нові умови для роботи лікарів ЗПСМ, регулювати організаційні, управлінські питання, а ще – зобов’язувати державу забезпечувати належне фінансування галузі.
Законопроект готувався спільно з Асоціацією сімейних лікарів, Інститутом сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) ім. П. Л. Шупика, науковцями, практичними лікарями ЗПСМ. Після відкритого обговорення його буде винесено на розгляд профільного Комітету, парламенту.
Як відомо, подання альтернативних законопроектів значно зменшує шанси на успіх, тож я сподіваюся, що вдасться уникнути депутатських баталій, а законопроект об’єднає представників усіх політичних фракцій.
Головною метою та завданнями законопроекту є…
– …створення умов для розвитку та функціонування ефективної ПМД на засадах сімейної медицини, що дозволить забезпечити тривалий медичний нагляд та опіку в усі періоди життя людини незалежно від характеру хвороби, стану органів і систем її організму.
У подальшому положення законопроекту мають стати основою для внесення змін до прийнятого в першому читанні проекту Закону України № 6327 про державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів.
Які ключові положення містить цей документ?
– Законопроект визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади забезпечення громадян України й осіб, які перебувають на її території, ПМД, встановлює засади функціонування та розвитку сімейної медицини, зокрема:
- основні пріоритети сімейної медицини (ст. 4 розділу І);
- основні засади сімейної медицини (ст. 5 розділу І);
- мету та основні завдання ПМД на засадах сімейної медицини (ст. 6 розділу І);
- види ПМД, що поділяються на первинну долікарську медичну допомогу, первинну лікарську медичну допомогу та первинну спеціалізовану медичну допомогу (ст. 7 розділу І);
- суб’єктів ПМД (ст. 8 розділу І);
- облік і звітність суб’єктів ПМД у СОЗ (ст. 9 розділу І);
- державну політику в СОЗ з надання ПМД на засадах сімейної медицини (розділ ІІ);
- організацію надання ПМД на засадах сімейної медицини (розділ ІІІ);
- порядок взаємодії суб’єктів ПМД із закладами охорони здоров’я, що надають інші види медичної допомоги населенню (розділ ІV);
- права та обов’язки пацієнтів (розділ V);
- кадрове, фінансове, матеріально-технічне й інформаційне забезпечення суб’єктів ПМД (розділ VI);
- освіту та науку у сфері ПМД на засадах сімейної медицини (розділ VII);
- участь громадськості у сфері ПМД на засадах сімейної медицини та міжнародне співробітництво (розділ VIII);
- відповідальність за порушення законодавства у сфері ПМД на засадах сімейної медицини (розділ IX).
Чи містить законопроект положення про оплату послуг на первинному рівні, вибір лікаря?
– Особливу увагу хочу звернути на ст. 2 розділу I, яка звучить таким чином: «Держава гарантує безоплатне надання первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення».
Передбачається, що функціонування сімейної медицини базуватиметься на вільному виборі суб’єкта надання ПМД, усвідомленому виборі методів профілактики, діагностики, лікування захворювань відповідно до його рекомендацій, а також відповідальності пацієнта та членів його сім’ї за стан здоров’я, достовірне і своєчасне інформування спеціалістів сімейної медицини про його зміни.
Основні засади сімейної медицини – сімейний підхід, орієнтованість на пацієнта, профілактична спрямованість, доступність, рівність і відсутність дискримінації, багатопрофільність, безперервність, довготривалість, координація.
Новий законопроект містить важливі нововведення чи є узагальненням уже знайомих лікарям підходів?
– Варта уваги запропонована класифікація ПМД, у рамках якої виокремлюють такі її види, як: первинна долікарська; первинна лікарська; первинна спеціалізована (елементи вторинної спеціалізованої медичної допомоги на первинному рівні). У документі чітко окреслено професійні права лікарів ЗПСМ, місце стоматологів у системі надання ПМД; прописано повноваження КМУ, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й об’єднаних територіальних громад щодо надання ПМД; презентовано рекомендації щодо здійснення контролю її якості. При цьому і мешканцям села, і мешканцям міст-мільйонників ПМД має надаватися на однаково високому рівні.
Детально охарактеризовано принципи взаємодії суб’єктів ПМД із закладами, що надають інші послуги (екстрена допомога, лікарні вторинного та третинного рівнів, установи із паліативної допомоги, реабілітаційні центри). Окремі статті законопроекту присвячено правам та обов’язкам пацієнтів і умовам їх реалізації.
Важливим нюансом є підготовка та перепідготовка профільних спеціалістів: вона має здійснюватися за державним замовленням з урахуванням положень Концепції, розробленої експертами з НМАПО ім. П. Л. Шупика та оприлюдненої під час парламентських слухань, присвячених медичній освіті (детальніше про це читайте в «Медичній газеті «Здоров’я України», № 7, № 8: «Навчання крізь усе життя. Як зміниться система підготовки українських медиків?». – Прим. авт.). Участь громадськості у сфері ПМД регламентується ст. 37-39 розділу VIII.
Які професійні права спеціалістів ПМД забезпечує законопроект?
– На безпечні умови надання ПМД та захист від протиправного посягання; на підвищені посадові оклади, надбавки за особливий характер праці, особливі умови праці, почесні звання, а також за вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах охорони здоров’я; інші надбавки й доплати, премії та винагороди, розмір і порядок встановлення яких визначаються КМУ; на матеріальну допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки та для вирішення соціально-побутових питань (в обох випадках – у розмірі одного посадового окладу); на обов’язкове страхування.
Крім того, лікар ЗПСМ може відмовитися від ведення хворого, якщо той не виконує призначень або правил внутрішнього розпорядку медичного закладу. Щоправда, це можливо лише за умови, коли відсутня загроза для життя пацієнта та здоров’я населення.
Імплементацію в Україні багатьох корисних ініціатив гальмує брак коштів…
– На жаль, саме так. Тому принципово важливо, що впровадження норм Закону не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.
Які Ваші очікування стосовно законопроекту про ПМД?
– Він є комплексним і системним, містить вичерпну інформацію щодо функціонування ПМД. Працюючи над документом, ми намагалися створити логічний і зрозумілий алгоритм дій, який би працював незалежно від того, хто очолюватиме МОЗ й інші керівні інстанції.
Сподіваємося, що в перспективі прийняття законопроекту створить умови для підвищення якості, доступності, своєчасності та послідовності надання ПМД населенню України, для ефективного розвитку ПМД на засадах сімейної медицини та сприятиме подальшому просуванню реформи національної СОЗ.
Завдання-максимум – знизити рівні захворюваності, інвалідності та смертності, а також підвищити якість життя українців.
Як влучно зазначив один із членів робочої групи, що займалася розробкою законопроекту, «вітри змін не бувають для всіх попутними». Успіх і темп реформи СОЗ залежить від виваженості і мудрості рішень, здатності адаптувати міжнародні підходи до вітчизняних реалій, погодженості та координації дій на різних рівнях керівної вертикалі, наявності належного законодавчого базису, а головне, від політичної волі.
Підготувала Ольга Радучич