29 листопада, 2017
Шануймося, бо ми цього варті!...або Коли в Україні з’явиться превентивна медицина?
Канадський міністр охорони здоров’я М. Лалонд у 1974 р. опублікував статтю «Новий підхід до збереження здоров’я канадців», в якій навів докази того, що традиційна система охорони здоров’я відіграє зовсім не головну роль у комплексі чинників, що визначають здоров’я людини. Незважаючи на щорічне збільшення фінансування цієї сфери, кількості наукових досліджень, зростання чи сельності лікарів і удосконалення лікувально-діагностичних заходів, показники здоров’я населення не поліпшуються відповідно до витрачених коштів та зусиль. Був чітко сфор мульований меседж про те, що головним чинником, який найбільшою мірою зумовлює стан здоров’я людини, є не рівень медичного обслуговування, а той спосіб життя, який вона веде. Ця стаття заклала нові уявлення в розумінні проблеми здоров’я населення, відкривши для політиків та громадськості принципові основи нової системної діяльності на користь індивідуального і суспільного здоров’я.
Було розпочато докорінне реформування системи охорони здоров’я за трьома основними напрямами:
• Створення спеціальної державної структури, яка відповідає заформування здорового способу життя (ЗСЖ) населення
• Розробка і проведення спеціальних програм, досліджень, інформування населення та фахівців-медиків, просвіта населення щодо проблем здоров’я і формування ЗСЖ
• Охоплення практичними заходами щодо формування ЗСЖ дедалі більшої кількості населених пунктів
Яким чином привернути увагу українців та урядовців до профілактики захворювань, щоб зменшити різницю середньої тривалості життя українців і європейців, яка становить сьогодні ≥12-15 років, зупинити епідемію неінфекційних захворювань (НІЗ) – серцево-судинних, раку, діабету, аби українці доживали до активного довголіття та по-справжньому насолоджувалися життям?
Поняття превентивної медицини (від praevenire – упереджувати, випереджати) поки не увійшло до звичного ужитку медичної громадськості, тим більше є незнайомим для більшості українців. Натомість європейські та світові інститути здоров’я вже давно не тільки використовують цей термін, але й активно розвивають превентивну медицину як медицину «упереджувальну», як наслідок – тривалість життя європейців значно перевищує вік, до якого доживають українці.
На сьогодні профілактична медицина в Україні перебу ває не в найкращому стані. У Росії, наприклад, ще у 2007 р. було відкрито федеральний центр здоров’я з мережею по дібних центрів по країні, загальна кількість яких пере вищує 2 тис. У США функціонує Національний центр «Здоров’я». В Україні, на жаль, профілактикою (якщо можна це так назвати) займаються кілька десятків центрів здоров’я (один у кожному обласному центрі). Зате маємо Національний інститут раку, серця, фтизіатрії, травматології, трансплантології та ін. А де ж національний інститут здоров’я, відповідні структури, які мали б здійснювати безпосередньо профілактику? Розширення мережі ліку вальних установ, нарощування кількості ліжок, лікарів на 1 тис. жителів не впливає на зменшення захворюваності, а навпаки, темпи її росту вже стають загрозливими і підривають національну безпеку держави. Україна вимирає надшвидкими темпами, і, поки держава не повернеться обличчям до профілактики захворювань, нам цю «чорну» статистику не зупинити!
Як переконати урядовців та пересічних українців у на гальній потребі проведення активної профілактики за хворювань з усіма її формами та засобами? Може, ста тистикою? А вона невтішна. Українці очолюють таблицю смертності в Європі та пасуть задніх за тривалістю життя у світі. У нас смертність чоловіків у найбільш продуктив ному віці (20-60 років) у п’ять разів перевищує середньо європейські показники. Україна щороку втрачає >700 тис. громадян, третина з яких працездатного віку–15,2 на 1 тис. населення, а в ЄС – 6,7. За рівнем смертності Україна пере буває на рівні таких слаборозвинених африканських країн, як Нігерія та Сомалі. При цьому кількість ліжко-місць удвічі більша, ніж в європейських країнах. Проте середня тривалість життя на 10-17 років коротша за європейців. Згідно з даними Асоціації кардіологів України, 25 млн українців мають серцево-судинні захворювання (ССЗ). Більшість із них – це чоловіки працездатного віку (4555 років). Смертність внаслідок хвороб серця досягає 64%, і це майже найвищий у світі показник (для європейських держав – 27%). Україна відстає від Європи за кількістю кардіоцентрів у 15 разів. Тож сподіватися, що нас вчасно прооперують, не доводиться. Кожен третій українець має захворювання: 6 млн чоловік – цукровий діабет і захворю вання щитоподібної залози, 2,5 млн – онкологічні (рак), 25 млн – серцево-судинні. На жаль, в Україні «прижився» такий собі смертельний трикутник: інфаркт-інсульт, рак, діабет. Іншими словами, ми знаємо свого ворога в обличчя, але радикальних висновків та заходів, які б відтермінували зустріч із ним, не робимо. Сьогодні в Україні найвищий рівень розповсюдженості цукрового діабету – 9,8% (серед ній для Європи – 8,4%). Смертність в Україні на 100 тис. населення – 638 випадків, у Франції – 118! Із 10 смертей 7 припадає на інфаркт і інсульт. Кожен четвертий українець не доживає до пенсії. Загалом частка причин смертності, яким можна було б запобігти, становить 40%, а в працездатному віці – 70%. Ціна відмови від основних принципів профілактичного напряму в охороні здоров’я – різке погіршення стану здоров’я населення. За період 1975-2010 рр. смертність населення України зросла на 64%!
У системі профілактики захворювань пріоритетна роль має належати первинній профілактиці – заходам попередження дії чинників ризику розвитку захворювань. Хто мав би навчати українців професійно дбати про власне здоров’я? Звичайно ж, медики. Але чи є це їхнім обов’яз ком сьогодні? На жаль, ні. Суспільству, в якому не про пагується здоровий спосіб життя, завжди не вистачатиме лікарів. Мистецтво медицини складається з 3 елементів: хворий, хвороба і лікар. На жаль, в Україні хворий або потенційно хворий не бере участі в процесі профілактики; надто низька або повністю відсутня мотивація бути здоро вим, культура здоров’я, харчування та фізичної активності. Науковці стверджують, що з допомогою профілактичних заходів в Україні можна запобігти 14% всіх смертей, а також 17% смертей, спричинених ішемічною хворобою серця. «Відповідально заявляю: більше 70% ліків лікарі призна чають даремно, вони просто осліплені вірою в могутність таблеток. Бійтесь потрапити в полон до лікарів, тому що кожен лікар націлюється на хворобу, і тільки не на здоров’я», – мудро повторював М. Амосов.
Варто навести яскравий досвід Північної Карелії, якій за 5-10 років завдяки рішучим заходам вдалося зменшити смертність громадян від ССЗ на 70%, а тривалість життя збільшити на 12-15 років. Після Другої світової війни у Фін ляндії активно почали проводити дослідження з вивчення поширеності НІЗ. Було встановлено, що смертність від ССЗ і новоутворень у фінській популяції досить велика. Цей факт був оголошений національною катастрофою і вимагав прийняття рішень на державному рівні (1975 р.). Найгірша ситуація виявилася в Північній Карелії, тому саме вона стала експериментальним майданчиком для початку проекту щодо зниження смертності. Так, вдалося значно знизити захворюваність і смертність, наблизивши Фінляндію до найбільш благополучних за цими показни ками країн Середземномор’я. Було розроблено комплекс заходів стосовно зміни способу життя і характеру харчу вання регіону та проведено відповідну роботу щодо про паганди здорового харчування. Цій темі були присвячені лекції, теле- і радіопередачі, про це розповідали вчителі в школі і вихователі в дитячому садку, проводилися п’ятихвилинки здоров’я на робочих місцях і в клубах тощо. Завдяки величезній просвітницький роботі характер харчування змінився – жителі Північної Карелії всього лише замінили в ранковому бутерброді масло на спред, почали готувати на олії, зменшили кількість вживання жирного молока і збільшили – овочів. Саме тому превентивна ме дицина, спрямована на ранню діагностику захворювань, повинна бути представлена мережею центрів, кабінетів здоров’я в обласних, районних центрах, у т. ч. при лікувально-профілактичних установах тощо. Центри здоров’я мають запропонувати українцям практичні програми активної профілактики НІЗ, використовуючи передусім мож ливості харчування, фітопрепаратів, нутрицевтиків і т. ін. з мінімальним використанням медикаментів.
Медичний центр «Горицвіт» (Буковина), маючи певні напрацювання в галузі превентивної медицини, пропонує комплексну міжгалузеву програму «Здорова нація – багата держава», яка передбачає 5 напрямів профілактики НІЗ: фізична активність; натуральне харчування; рання діагностика захворювань; боротьба зі шкідливими звичками; активна профілактика НІЗ (із широким застосуванням фітопрепаратів, нутрицевтиків – без медикаментозного втручання) (рис. 1). Ця програма отримала високу оцінку столичних науковців-медиків.
Було розроблено понад 20 практичних профілактичних програм (профілактика інфаркту, інсульту, діабету, метаболічного синдрому, остеопорозу, анемії, йодо- та селенодефіциту, поліпшення чоловічого, жіночого здоров’я тощо). Враховуючи високі темпи росту захворюваності та смертності українців, медицина сьогодні потребує не тільки стандартів лікування, а й стандартів (протоколів) про філактики НІЗ із широким застосуванням можливостей вітчизняної фітотерапії, натуропатичного харчування і т. п.
І ще один не менш важливий аргумент на користь про ведення активної профілактики НІЗ та ендогенної детоксикації організму. Якщо переважна частина населення страждає від забруднення організму, то слід говорити про ендоекологічну епідемію, різноманітні клінічні форми якої виражаються в численних нозологічних варіантах. Проб лема ендоекології сьогодні стала проблемою століття, найважливішим чинником виживання людини. З цього випливає, що ендоекологічне очищення, ендогенна детоксикація є головною передумовою проведення профілактичних заходів.
Враховуюче вищесказане, стає очевидним,що вести здоровий спосіб життя (у нашому розумінні – не пити, не курити, навіть регулярно займатися фізкультурою) вже недостатньо. Мабуть, потрібно вживати більш дієвих заходів. І тут не ос танню роль мала б відігравати вітчизняна фітотерапія.
Одним з вирішальних напрямів в оздоровленні населення є широке застосування програм активної профілак тики НІЗ. Щоб виробити стратегію та принципи активної профілактики, варто чітко виділити «точки дотику», тобто ті конкретні проблеми здоров’я українців, які можна було б усунути з допомогою препаратів натурального походження (без медикаментозного втручання).
Виходячи з цього, було розроблено такі принципи про філактики:
1. Регулярна дегельмінтизація.
2. Ендогенна детоксикація.
3. Антиоксидантний захист.
4. Боротьба з дисбактеріозом.
5. Боротьба з надмірною вагою.
6. Покращення реологічних властивостей крові.
7. Підвищення імунітету.
8. Покращення детоксикаційної функції печінки.
9. Забезпечення організму вітамінно-мінеральними комплексами.
10. «Йодизація», «селенізація» організму.
11. КОД (калорійно-обмежена дієта, дотримання постів, розвантажувальні, рибні дні, обмеження «швидких» вугле водів – цукру, тваринних жирів).
12. Боротьба з гіподинамією.
13. Дотримання водного режиму.
Але головний принцип профілактики – мінімізація факторів ризику виникнення НІЗ. Медичний центр «Горицвіт» пропонує такий алгоритм профілактики (рис. 2) та універсальний скринінг-тест:
1. Масове застосування універсальних скринінг-тестів, тестів здоров’я.
2. Формування груп ризику (практично здорові громадяни з мінімальним ризиком; громадяни без особливих захворювань з наявними факторами ризику; громадяни із захворюваннями, що потребують спеціалізованого лікування).
Як пілотний проект медичний центр «Горицвіт» про понує комплексну регіональну програму профілактики «Здорова Буковина» (рис. 3).
Отже, покращити демографічну ситуацію в Україні, зменшити загальну захворюваність, смертність українців можна тільки через системне впровадження превентивної медицини з відповідним кадровим забезпеченням, медичною та соціальною інфраструктурою (індустрією здоров’я), фінансовим супроводом.