27 грудня, 2015
Самоврядування в системі охорони здоров'я: першочергові завдання для України
Питання організації та функціонування професійного самоврядування для українського суспільства є досить новим. Для запровадження в Україні інституту професійного самоврядування у системі охорони здоров’я передусім доцільно врахувати позитивний міжнародний досвід. Разом з цим необхідно відзначити, що подібні організації до середини XX ст. існували в різних країнах світу ізольовано одна від одної, при цьому вони створювалися історично. Аналізуючи досвід провідних країн, необхідно розуміти завдання та функції самоврядних медичних організацій.
Професійні медичні асоціації у США
У США професійні медичні асоціації відіграють ключову роль у професійному самоврядуванні галузі охорони здоров’я. Вони поділяються на національні, регіональні, міські, сільські, а також асоціації з кожної спеціальності. Найбільшою громадською медичною організацією є Американська медична асоціація (АМА), яка функціонує з 1847 р. Серед її основних функцій визначено такі: забезпечення високого рівня професіоналізму в медицині; захист прав та інтересів лікарів – членів АМА; захист інтересів пацієнтів у громадських дебатах і в суспільних процесах; вплив на прийняття, відкликання і внесення поправок до законів, що регулюють медичну діяльність або належать до суміжних сфер; формування політики в галузі медичної освіти на всіх рівнях, включаючи безперервну медичну освіту; вплив на процеси ліцензування, реєстрації та перереєстрації; встановлення стандартів для лікарів у медичній освіті, медичній практиці, медичній етиці; формування етичної політики в країні.
У США в 2000 р. було прийнято оновлену клятву Гіппократа з новими професійними зобов’язаннями, а також Хартію лікаря.
АМА періодично встановлює і публікує директорію лікарських спеціальностей (у США їх загалом 21) з докладним описом кожної спеціальності та пропонованих вимог, навичок, умінь, стандартів тощо. Для порівняння: в Україні налічується близько 130 фахових напрямів.
До складу АМА входять Рада з етики та правових питань, Рада з медичної освіти, яка впливає на 125 американських і 16 канадських вищих медичних навчальних закладів; Комітет з акредитації медичних закладів, що тісно співпрацює з Об’єднаною комісією щодо акредитації медичних закладів у м. Чикаго (Joint Commission on Health Accreditation) та ін. Фінансування роботи АМА здійснюється за рахунок членських внесків, доходів від акредитації та ліцензування, видавничої та іншої діяльності.
Досвід Великої Британії
Британська медична асоціація (БМА) заснована в 1832 р. Вона об’єднує понад 120 тис. лікарів, у тому числі лікарів-пенсіонерів, і має постійний персонал на повній зайнятості як у головному офісі організації, так і в регіональних відділеннях.
Мета діяльності БМА полягає у сприянні розвитку медичних та суміжних наук, захисті честі та інтересів представників медичних професій. Основні напрями діяльності передбачають: рекомендації членам БМА та учасникам переговорних процесів щодо обсягів, якості та рівня медичної допомоги; поради та рекомендації членам БМА з усіх аспектів, пов’язаних з медичною практикою; публікація медичних видань (близько 40 журналів і бюлетенів) і розповсюдження їх серед членів БМА та суспільства; підготовка різних заходів і звітів з проблем охорони здоров’я; забезпечення роботи медичної бібліотеки БМА, що нараховує понад 60 тис. книг і 1200 найменувань періодичних медичних видань.
У структурі БМА виділені комітети та секції. Комітет із загальнолікарської практики збирається щомісяця; Комітет консультантів, Комітет з етики, Комітет молодих госпітальних лікарів, Комітет лікарів громадської охорони здоров’я, Комітет студентів медичних навчальних закладів та Комітет вчених-медиків збираються щоквартально і щорічно проводять конференції. Крім зазначених комітетів, виділені секції з політики здоров’я та охорони здоров’я за стандартами медичної освіти, які діють у тісному зв’язку з Національною службою охорони здоров’я, тобто з міністерством охорони здоров’я та іншими державними структурами, а також секції з наукових і етичних проблем, з міжнародних відносин та з громадських зв’язків. Вищий орган БМА – її Рада – збирається 5 разів на рік, Наглядовий комітет – 6 разів на рік, крім того щорічно проводиться конференція представників.
БМА консультує Уряд та має своїх представників в експертних комітетах при Уряді, взаємодіє з іншими організаціями, відстоюючи професійні інтереси, бере участь у роботі Ради системи медико-соціального страхування, а також спостережних та інших рад різних організацій. Діяльність БМА регулюється прийнятим 14 січня 1988 р. законом про медичні професії. Потрібно звернути увагу на те, що аналогічні закони прийняті у Фінляндії, Словенії та інших країнах.
Медичне самоврядування Німеччини
Особливе місце серед різних національних медичних організацій посідає Німецька медична асоціація, оскільки вона одночасно є Німецькою лікарською палатою (НЛП) і має специфічну структуру, пов’язану з федеральним устроєм Німеччини. НЛП об’єднує майже 390 тис. лікарів. НЛП є робочим органом лікарських палат федеральних земель, які є самоврядними і не залежать від уряду, причому членство в земельних палатах (і відповідно в НЛП) є обов’язковим, а членство земельних палат в НЛП – добровільним.
Правління земельної лікарської палати керує справами палати, призначає на посаду головного керуючого справами палати, представляє інтереси палати та її членів у суспільстві.
Кожен лікар – член земельної палати зобов’язаний дотримуватися норм професійного права, яке регламентоване цією земельною палатою та законом. Порушення професійного лікарського обов’язку переслідується за законом про підсудність представників медичних професій. Професійні суди функціонують при штатних, тобто адміністративних судах, під головуванням судді, а лікарі виступають у ролі присяжних професійного суду та експертів. Таким чином, земельні лікарські палати здійснюють контроль за професійною поведінкою і дотриманням лікарської етики, а також проводять розслідування лікарських помилок та посадових злочинів лікарів. Нагляд за діяльністю земельних лікарських палат знаходиться у компетенції відповідних земельних міністерств. Земельні лікарські палати засновують екзаменаційні комісії, комісії з підвищення кваліфікації, погоджувальні комісії для вирішення спірних питань між лікарями, між лікарями та третіми особами. Земельні лікарські палати опікуються підвищенням кваліфікації медичних працівників. При всіх земельних палатах створені установи соціального забезпечення лікарів і членів їх сімей, а також установи з пенсійного забезпечення лікарів.
Федеральна лікарська палата (на відміну від земельних лікарських палат) не є корпорацією публічного права і виникла для забезпечення робочої взаємодії земельних лікарських палат, для систематичного обміну досвідом між ними, узгодження та координації спільних цілей та дій.
Завдання НЛП:
• зміцнення командного духу серед лікарів і медичних організацій; розширення зв’язків і контактів між палатами земель;
• організація інформаційного забезпечення з усіх аспектів лікарської діяльності;
• координація та впорядкування правил професійної поведінки, досягнення за можливістю єдиних принципів регулювання професійних обов’язків і професійної діяльності;
• сприяння покращенню рівня професійних знань лікарів через підвищення кваліфікації, удосконалення, спеціалізації та безперервної медичної освіти; захист прав та інтересів лікарів у випадках, що не суперечать земельному законодавству або виходять за межі компетенції земель;
• проведення конференцій та нарад для широкого громадського обговорення актуальних проблем охорони здоров’я;
• підтримання контактів з науковими та медичними асоціаціями, у тому числі закордонними.
• функції контролю за фармацевтичним ринком і за побічною дією ліків.
Верховним органом НЛП є Національний з’їзд лікарів, який вперше відбувся у м. Вісбадені в 1873 р., тобто в період становлення медичного та соціального страхування, і з 1955 р. скликається щорічно. З’їзд обирає президента (строком на 4 роки), 2 віце-президентів і 2 представників лікарів у правління федеральної лікарської палати, до складу якої також входять президенти всіх земельних лікарських палат. При правлінні федеральної лікарської палати функціонує управління справами.
Для здійснення основних завдань при федеральній лікарській палаті – НЛП – функціонують спеціальні комітети, секції, постійні конференції, а також Німецький сенат з підвищення рівня професійних знань лікарів, Німецька академія загальної медицини, Німецька академія галузевої медицини та Наукова рада.
У складі земельних лікарських палат з 1975 р. існують арбітражні комісії, куди може звернутися будь-який пацієнт. Комісії об’єктивно розглядають скарги пацієнтів абсолютно безкоштовно, оскільки витрати на медичну експертизу відшкодовує страхова компанія лікаря-відповідача. Щорічно у земельні арбітражні комісії надходить майже 10 тис. скарг і в понад 50% випадків виявляється та чи інша лікарська помилка, хоча в цілому їх частка становить лише 0,35% від загальної кількості звернень до лікарів.
НЛП регулярно за необхідністю поновлює перелік лікарських спеціальностей з відповідними кваліфікаційними характеристиками.
Діяльність НЛП і членство в ній регулюється спеціальним законом, прийнятим 9 березня 1989 р. Відповідно до нього, у землях, крім лікарської палати, окремо створюються палати провізорів, стоматологів і ветеринарів. Згодом у кожній землі був прийнятий свій закон.
Для ілюстрації різних варіантів і форм медичного самоврядування доцільно розглянути приклад двох найближчих до України країн – Польщі та Словенії.
Національна медична асоціація Польщі
У цій країні лікарі та стоматологи діють спільно (у багатьох країнах світу стоматологи не належать до лікарів) та об’єднані в Польську палату лікарів і стоматологів, яка була створена в 1892 р. Членство в палаті обов’язкове, тому всі 150 тис. лікарів і стоматологів є членами цієї палати, а точніше – її 23 відділень – регіональних палат. Вищим органом є Генеральна асамблея, що проводиться 1 раз на 4 роки, а для регіональних палат – щорічні регіональні асамблеї. У період між асамблеями діяльність палати лікарів виконує Вища медична рада і регіональні медичні ради відповідно. Вища медична рада збирається кожні 2 міс, а її президія – кожні 2 тиж. Вища медична рада представляє інтереси медичних професій у парламенті та уряді, а регіональні медичні ради – відповідно на регіональному рівні.
Польська палата лікарів і стоматологів є самокерованою з усіх аспектів медичної діяльності громадською організацією і виконує наступні завдання:
• забезпечення та підтримка високих стандартів рівня та якості медичної допомоги й медичних служб;
• запровадження етичних і деонтологічних принципів у медицині, прийняття й виконання етичного кодексу лікарів і стоматологів;
• забезпечення інтегральності у лікарському співтоваристві, організація інформаційної взаємодії;
• представлення інтересів у суспільстві середовищі та захист прав лікарів і стоматологів;
• участь у підготовці та обговоренні законодавчих актів у галузі охорони здоров’я та в суміжних сферах;
• розробка рекомендацій, посібників та інших методичних матеріалів щодо якості медичної допомоги для медичних шкіл і служб охорони здоров’я;
• підвищення рівня знань лікарів і стоматологів, підтримка безперервної медичної освіти;
• співпраця з науковими товариствами та медичними навчальними центрами в Польщі та за кордоном.
Основними напрямами та видами діяльності Польської палати лікарів і стоматологів є участь у формуванні політики у сфері охорони здоров’я, стратегії її розвитку, у підготовці та реалізації реформ охорони здоров’я; внесення пропозицій і резолюцій на Генеральну асамблею лікарів і стоматологів; консультування в процесі підготовки та обговорення законодавчих актів у галузі охорони здоров’я та в суміжних галузях; захист інтересів і прав польських лікарів і стоматологів, що особливо актуально у складний перехідний період надання матеріальної допомоги лікарям та їх сім’ям; підтримка самостійних медичних установ; організація ліцензування лікарської та стоматологічної діяльності, видача і підтвердження ліцензій, ведення реєстру лікарів і стоматологів.
Все це здійснюється регіональними палатами за єдиними розробленими на вищому рівні програмами та критеріями.
Також палати можуть впливати на призначення керівників органів і установ охорони здоров’я та регіональних палат шляхом відкритої конкурсної системи зі спеціальною комісією; беруть участь в екзаменаційних комісіях, які присвоюють звання спеціаліста; розглядають випадки порушень етичної та професійної поведінки лікарів і стоматологів та приймають відповідні рішення, оскільки Польська палата лікарів та стоматологів має право на заборону медичної діяльності в країні.
До складу Польської палати лікарів і стоматологів входять 15 комітетів, керованих членами Вищої медичної ради, у тому числі за законодавством. Крім того, діє Організаційний комітет Вищої медичної ради, Комітет з планування та організації Генеральної асамблеї, Комітет президентів регіональних палат. Тільки один Комітет з міжнародного співробітництва налічує 35 членів, включаючи радників, експертів та ін. У складі Польської палати лікарів і стоматологів функціонує також Національний центр співробітництва з польськими медичними товариствами за кордоном, який організовує зустрічі лікарів та їх сімей у Польщі, проводить конференції в Польщі та поза її межами, відправляє за кордон медичне обладнання та медикаменти, надає допомогу в отриманні наукових, міжнародних та післядипломних стипендій.
Медичні асоціації Словенії
У Словенії медична асоціація представлена Медичною палатою, яка була організована відносно недавно – у 1992 р., тому становить певний інтерес при визначенні перспектив розвитку медичного самоврядування в нашій країні. Членство в Медичній палаті Словенії обов’язкове. Вищим органом є асамблея, що проводиться 1 раз на 2 роки, а керує діяльністю палати її Рада, яка збирається 2 рази на місяць. У палаті на постійній щоденній основі працюють близько 30 осіб персоналу.
Медична палата Словенії була створена для захисту та представлення професійних інтересів лікарів, підтримки їх авторитету та репутації, забезпечення високих стандартів спеціальної освіти, безперервного підвищення професійного рівня та якості медичної допомоги, усунення перешкод для заняття лікарями приватною медичною практикою.
Завдання Медичної палати Словенії:
• розробка та виконання медико-етичного та деонтологічного кодексу, моніторинг поведінки лікарів і прийняття необхідних заходів до порушників цього кодексу;
• ведення реєстрації членів палати та складання спеціальних карт;
• видача та продовження ліцензій лікарям на самостійну роботу;
• участь у розвитку додипломної медичної освіти;
• планування, управління та контроль за обов’язковим післядипломним 2-річним навчанням, спеціалізацією та іншими видами післядипломної професійної освіти та за складанням відповідних іспитів;
• організація професійних семінарів, конференцій та інших заходів;
• професійний аудит та оцінка кожного лікаря, який практикує в Словенії;
• участь у підготовці законів, складанні планів та програм розвитку охорони здоров’я;
• визначення оплати праці лікарів та участь в угоді про вартість медичних послуг;
• захист інтересів лікарів у складанні їх контрактів з органами медичного страхування;
• участь у переговорах щодо укладання колективних контрактів і угод від імені приватних практикуючих лікарів (і таким чином вплив на рівень їх заробітної плати);
• забезпечення юридичної підтримки та консультування у разі надходження скарг від пацієнтів з вимогою про компенсації;
• утримання спеціального соціального фонду для допомоги членам асоціації та їх сім’ям;
• вивчення потреб лікарів та надання їм допомоги у пошуку роботи;
• організація заміни лікарів – членів асоціації на період їх відсутності з різних причин;
• публікація та видання матеріалів про діяльність асоціації, випуск безкоштовного для членів асоціації медичного журналу, публікація книг та інших матеріалів;
• сприяння тісній взаємодії членів асоціації та арбітраж у різних спорах і розбіжностях;
• заохочення культурної та соціальної діяльності членів асоціації, організація спортивних, культурних та соціальних заходів;
• моніторинг результатів застосування альтернативних методів лікування;
• організація постійної консультативної допомоги членам асоціації;
• вирішення інших завдань, що не суперечать законодавчим нормам і правилам.
До складу Медичної палати входять низка комітетів та інших підрозділів. Крім того, Медична палата включає комісію з підтримки лікарів, раду з освіти, арбітражний суд, адвокатуру.
Асоціація консультується з урядом і консультує уряд, бере участь у роботі відповідних урядових комітетів і комісій, ради національної системи медичного страхування, співпрацює з іншими організаціями, має представництво в раді та керівних органах інших організацій.
У цьому зв’язку становить інтерес Меморандум VII симпозіуму медичних палат країн Центральної та Східної Європи (27 травня 2000 р., м. Крумлов, Чехія), у ході якого обговорювали суспільні функції та професійну діяльність медичних асоціацій та лікарських палат. У прийнятому меморандумі зазначається, що завдання лікарських палат є двосторонніми. З одного боку, вони гарантують суспільству високі медичні та етичні стандарти надання медичної допомоги, з іншого – забезпечують медичній спільноті її демократичне представництво у суспільному і політичному житті країни. Медичні асоціації та лікарські палати є визначеними у законодавстві органами, що гарантують їм у певних межах суверенні права, а також сприяють децентралізації державної влади та адміністративних функцій.
Медичні асоціації та лікарські палати виконують, головним чином, суспільні функції. Закони про такі асоціації визначають їх завдання, демократичну структуру, робочі органи, основні процедури та джерела фінансування (як правило, останнє відбувається за рахунок членських внесків та професійної діяльності). Відповідно до цих законів або правових норм, парламенти та уряди країн делегують наступні основні суспільні функції для лікарського самоврядування:
• розробка професійного кодексу та нагляд за його виконанням. У більшості країн Центральної та Східної Європи професійні кодекси медичних асоціацій лікарських палат ґрунтуються на клятві Гіппократа та Женевській декларації Всесвітньої медичної асоціації. Лікарські палати вживають дисциплінарних заходів до тих членів, які не виконують вимог кодексу;
• регулювання та нагляд за післядипломною освітою. При цьому обов’язково враховуються потреби пацієнтів, інтереси лікарів та наявні для цього можливості. Іспити на отримання кваліфікації спеціаліста приймаються медичними асоціаціями, лікарськими палатами; вони також проводять сертифікацію викладачів. За результатами іспитів медичні асоціації видають сертифікати лікарям про завершення післядипломного навчання;
• організація безперервної медичної освіти. При цьому медичні асоціації пропонують свої курси на своїх базах та оцінюють курси в інших організаціях;
• забезпечення якості медичної допомоги. Неодмінними інструментами, що сприяють цій роботі, є спеціалізація, безперервне підвищення своєї кваліфікації, інформаційне забезпечення та співпраця. Лікарські палати здійснюють оцінку і контроль якості;
• амбулаторна невідкладна допомога організовується лікарськими палатами так, щоб пацієнт завжди мав доступ до медичної допомоги, навіть у неробочий час лікаря. Ця допомога в містах та у сільській місцевості надається по-різному: шляхом виділення спеціальних приміщень і пунктів або шляхом відвідувань пацієнта на дому;
• проведення арбітражу. Для цього лікарські палати створюють комітети або ради з лікарів і юристів, які аналізують скарги пацієнтів і дають відповідні рекомендації. Відвідування цих комітетів та участь у слуханнях є добровільними і для пацієнтів, і для лікарів. Арбітраж проводиться і в разі конфліктів між лікарями;
• ліцензування лікарів для практичної діяльності, їх реєстрація та оновлення ліцензій. Ліцензування проводиться тільки палатами, які також реєструють лікарів. В особливих випадках (зокрема в разі виявлення грубих помилок, у кримінальних випадках, за наявності у лікаря психічних або фізичних розладів, що не дозволяють йому здійснювати професійну діяльність), і це надзвичайно важливо, палати мають право відкликати ліцензію;
• захист економічних інтересів лікарів. Палати є партнерами лікарень та інших закладів, де працюють лікарі, фондів медичного та соціального страхування, спілок та урядів з питань заробітної плати, тарифів та умов праці;
• співпраця зі службами суспільної охорони здоров’я.
У випадках, коли певним службам необхідна кооперація з іншими лікарями, палата забезпечує відповідну підтримку. Особливо це стосується служби медичної статистики та її аналізу. Інакше кажучи, взаємодія служби медичної статистики з практичними лікарями здійснюється за посередництва та участю медичних асоціацій.
Медичні асоціації та палати є незалежними від урядів та керуються тільки чинним законодавством. Усі медичні та професійні питання вирішуються на рівні самоврядування.
Міжнародний досвід самоврядування професійної медичної діяльності є корисним і для нашої держави. Україна має свідомо взяти найкраще та інтегрувати цей досвід в національне законодавство.
| Медична газета «Здоров’я України» № 23 (372), грудень 2015 p. |