Застосування препарату Хартил АМ у хворих на гіпертонічну хворобу з супутньою патологією

08.04.2015
Незважаючи на значне розширення можливостей сучасної медицини, питання ведення пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) продовжують активно обговорювати в літературі. Найчастіше у практиці сімейного лікаря і кардіолога трапляються пацієнти, у яких, окрім АГ, є інші фактори ризику розвитку серцевосудинних ускладнень, серед яких одне з перших місць посідає цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Відповідно до рекомендацій Європейської спілки з артеріальної гіпертензії/Європейської спілки кардіологів (ESH/ESC; 2013) у цієї категорії хворих антигіпертензивну терапію слід починати з використання одразу двох препаратів. Оптимальним є лікування із застосуванням лікарських засобів, які контролюють артеріальний тиск упродовж 24 год, запобігають розвитку та прогресуванню уражень органів-мішеней і збільшують тривалість життя пацієнтів. Перевагу надають використанню фіксованих комбінацій, які значно підвищують прихильність пацієнта до терапії. Однією з найбільш раціональних комбінацій є одночасне використання інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та антагоністів кальцієвих каналів. Препарат Хартил АМ, до складу якого входять інгібітор АПФ раміприл та антагоніст кальцію амлодипін, відповідає всім характеристикам оптимального вибору при веденні хворих на АГ з додатковими факторами ризику.
 

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Кардіологія

06.05.2021 Кардіологія Консенсус експертів щодо лікування пацієнтів із ТГВ згідно з сучасними світовими рекомендаціями

Венозний тромбоемболізм (ВТЕ) є одним із найпоширеніших серцево-судинних захворювань. За світовими даними, ВТЕ трапляється в 1-2 осіб на 1000 населення щороку [1-6]. ВТЕ – ​поняття, що об’єднує тромбоз глибоких вен (ТГВ), тромбоз поверхневих вен нижніх кінцівок і тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА). У більшості випадків ці дві нозологічні форми є патогенетично пов’язаними, й загалом ВТЕ має розглядатись як хронічне, часто рецидивне захворювання [7]. Останніми роками завдяки напрацюванню нової доказової бази застосування прямих вітамін-К‑незалежних пероральних антикоагулянтів було переглянуто підходи до лікування хворих на ВТЕ [8-14]. Ці зміни знайшли відображення в клінічних настановах Європейського товариства кардіологів (ESC), Національного інституту здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії (NICE), Європейського товариства судинної хірургії (ESVS) та ін., що діють у розвинених країнах [15-19]. ...

25.04.2021 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Неконтрольована артеріальна гіпертензія: додаткові можливості покращення контролю артеріального тиску та якості життя пацієнтів

Головним завданням терапії артеріальної гіпертензії (АГ) є досягнення цільового рівня артеріального тиску (АТ) та його утримання в межах цільового діапазону. Результати масштабного спостережного дослідження, до якого було залучено 13 947 пацієнтів (середній період спостереження становив 19,1 року), довели, що хворі з нелікованою чи лікованою, але неконтрольованою АГ (порівняно з нормотензивними особами) мають вищий ризик серцево-судинної смерті та смерті від усіх причин....

25.04.2021 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Сучасні можливості медикаментозної корекції пароксизмальних тахіаритмій: місце та роль аміодарону

Початок весни завжди пов’язують із відродженням та оновленням природи, появою нових сил і надій. Символічною весняною подією стало проведення IX Науково-практичної конференції «Функціональна діагностика серцево-судинних хвороб», адже кардіологи, аритмологи, сімейні лікарі, терапевти мали змогу ознайомитися з доповідями провідних спеціалістів, які розкривали сучасні аспекти діагностики та терапії різноманітної кардіологічної патології....

17.04.2021 Кардіологія Ступенева терапія артеріальної гіпертензії в розрізі доказової медицини

Артеріальна гіпертензія (АГ), що є провідним фактором ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ), з’являється внаслідок поєднання генетичних, екологічних і соціальних детермінант [1]. До факторів навколишнього середовища належать надмірна маса тіла / ожиріння, нераціональне харчування, надмірна кількість натрію, недостатній уміст калію в раціоні, недостатня фізична активність і споживання алкоголю [1, 2]....