31 березня, 2018
Громадська організація «Всеукраїнське об’єднання захисту медичних працівників»
На запитання читачів відповідає юрист громадської організації «Всеукраїнське об’єднання захисту медичних працівників» (ГО «ВОЗМП») Лілія Секелик.
? У Чернівцях два дні поспіль не вщухали снігопади. Через це сталося коротке замикання (струм був силою 380 Вт), внаслідок чого згоріла оргтехніка та апаратура в оргметодвідділі обласної клінічної лікарні. Хто має компенсувати вартість ремонту високовартісної оргтехніки? Чи повинен заклад ремонтувати її за власний рахунок?
Статтею 323 Цивільного кодексу (ЦК) України встановлено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків внаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом вищезазначеної ст. 1166 ЦК для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту – нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі – Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
На сьогодні в Чернівцях діють Тимчасові правила благоустрою м. Чернівців, які затверджені рішенням Чернівецької міської ради від 03.02.2015 № 1489 (далі – Правила), а також Положення про Інспекцію з благоустрою при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради, що затверджене рішенням Чернівецької міської ради від 28.01.2016 № 82.
Зокрема, п. 5.1. Правил передбачено, що зимове прибирання забезпечує нормальний рух пішоходів та транспорту і включає: підмітання та зсув снігу; усунення слизькості; прибирання снігу та сніжно-льодяних утворень до твердого покриття.
На територіях прибирання суб’єкти господарювання та підприємницької діяльності прибирають тротуари від снігу і льоду та посипають їх піском; прибирають дахи, водостічні труби, карнизи від льоду із забезпеченням заходів безпеки (встановлення огорож на тротуарах і негайне прибирання скинутого снігу та льоду).
Отже, вимагати відшкодування збитків ви можете лише при доведенні причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями Інспекції з благоустрою при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради щодо прибирання снігу та короткого замикання, наслідком якого стало пошкодження оргтехніки.
Лікар загальної практики – сімейної медицини працює за контрактом, дія якого закінчується в серпні 2018 року. Далі має намір перекваліфікуватися, тому придбав путівку для проходження курсів з підвищення кваліфікації з березня 2018 року. Як правильно відсторонити його від роботи на 3 місяці? Чи можливо розірвати контракт?
Статтею 78 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII передбачено, що медичні працівники зобов’язані постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності.
Відповідно до п. 1 Положення про порядок проведення атестації лікарів, яке затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про подальше удосконалення атестації лікарів» від 19 грудня 1997 року № 359 (далі – Порядок), атестація лікарів спрямована на удосконалення діяльності закладів охорони здоров’я усіх форм власності щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.
Порядком передбачено такі види атестації лікарів:
- на визначення знань і практичних навичок із присвоєнням (підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст»;
- на присвоєння кваліфікаційної категорії;
- на підтвердження кваліфікаційної категорії.
Відповідно до п. 7 розділу ІІІ Порядку кваліфікація лікарів-спеціалістів визначається атестаційною комісією за трьома кваліфікаційними категоріями: друга, перша, вища.
Відповідно до ст. 122 Кодексу законів про працю України при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 № 524 за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством.
Враховуючи викладене, навчання працівника з метою присвоєння кваліфікаційної категорії, що відбулося в порядку, передбаченому чинним законодавством, не може бути підставою для розірвання контракту.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 5 (426), березень 2018 р.