25 квітня, 2018
Механізм психічних порушень при системному червоному вовчаку
Учені з Медичної школи Гарварда (США) та Університету Отто фон Ґеріке (м. Магдебург, Німеччина) виявили, що запалення, яке виникає при аутоімунних захворюваннях, зокрема при системному червоному вовчаку (рідше хвороба Лібмана-Сакса), призводить до знищення зв’язків між нейронами в головному мозку. В результаті чого у хворих можуть з’являтись психоневрологічні симптоми, такі як тривожність, депресія, судоми і порушення когнітивних функцій.
Зокрема, сигналом до знищення нервової тканини виявився інтерферон I типу, а блокування його рецепторів у мозку успішно зняло неврологічні симптоми в мишей. Результати проведеного дослідження наведено в статті A.R. Bialas et al. «Microglia-dependent synapse loss in type I interferon-mediated lupus», опублікованій у журналі Nature (2017; 546: 539–543).
Науковці висунули нову гіпотезу, що при системному червоному вовчаку периферичний інтерферон I типу проникає через гематоенцефалічний бар’єр до головного мозку, де активує мікроглію, зумовлюючи її надмірну активність. Для перевірки цього припущення взяли кілька ліній модельних мишей із зазначеним захворюванням, що викликане різними мутаціями. Спільним критерієм включення був підвищений рівень інтерферону I типу і виражені неврологічні симптоми (погіршення здатності проходити лабіринти і соціальна агресія).
У мишей із системним червоним вовчаком і підвищеним рівнем інтерферону в мозку спостерігалася індукція мішеней інтерферону і підвищена активність мікроглії.
Щоб з’ясувати, що саме «поїдає» мікроглія, вчені виділили вказані клітини з мозку і пофарбували специфічними барвниками до різних компонентів нервових клітин. Як виявилося, інтерферон-активовані клітини мікроглії воліють «поїдати» синапси, тобто контакти між нейронами. «Заклопотані» синаптичні бульбашки всередині клітин мікроглії були помітні під мікроскопом. Отже, в мозку хворих на системний червоний вовчак порушується взаємодія між нейронами, зовнішнім проявом якої стають саме різноманітні неврологічні порушення.
Після введення мишам препарату, що являє собою антитіло до рецептора інтерферону I типу, який блокує його, у тварин знизився рівень молекулярних маркерів відповіді на інтерферон і нормалізувалась активність мікроглії. Крім того, після лікування поведінка мишей не відрізнялася від здорової популяції. Автори зробили висновок, що системний червоний вовчак може добре піддаватися лікуванню, що було продемонстровано на мишачій моделі захворювання.
За матеріалами www.nature.com