18 липня, 2018
Здоров’я українців: чи є вихід?
Профілактика хронічних неінфекційних захворювань – реальний шлях поліпшення демографічної ситуації в Україні
Людство віками стикалося з пандеміями – масовими захворюваннями, що мали катастрофічні наслідки для суспільства. Чума у Європі в ХІV ст., чорна віспа у ХІХ ст., іспанський грип на початку ХХ ст. і, нарешті, ВІЛ, або «чума ХХІ сторіччя», вже в наш час. Проте нещодавно світ визнав глобальну загрозу іншої пандемії, яка, на відміну від попередніх, має планетарний характер. До того ж істотною відмінністю нової пандемії є те, що вона неінфекційна, тобто не передається вірусами чи інфекціями.
Головною причиною поширення хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ) у світі науковці вважають нездоровий спосіб життя (вживання тютюну та алкоголю, надмірна вага та відсутність фізичної активності, нездорове харчування). За статистичними даними, щороку внаслідок як безпосереднього вживання тютюну, так і пасивного куріння помирає майже 6 млн людей. До 2030 року ця кількість збільшиться до 7,5 млн що становитиме 10% усіх випадків смерті. Близько 3,2 млн людей щороку помирають через гіподинамію. В осіб з недостатньою фізичною активністю ризик смерті зростає на 30-40%.
Для нашої країни проблема ХНІЗ є однією з найактуальніших. Варто лише зазначити, що саме вони, особливо серцево-судинні, рак та діабет, – головні причини смертності в Україні, яка за цим показником посідає друге місце у Європі. 7 українців з 10 помирають внаслідок серцево-судинних захворювань. Кожен 4-й не доживає до 60 років, кожен 5-й – до 35. Середня тривалість життя українців становить 62-67 років, європейців – 78-83 роки. Не менш небезпечною є проблема поширення раку та діабету серед українців. Щороку реєструється 160 тис. випадків захворювань на рак, близько 90 тис. онкохворих помирають, з яких 35% – це особи працездатного віку.
Щодня діагностується близько 500 випадків онкологічних захворювань, щогодини 10 українців із цим діагнозом помирають. Ризик захворіти на рак мають понад 30% чоловіків працездатного віку. За розрахунками науковців, до 2020 року кількість тих, хто вперше захворів на рак, перевищить 200 тис., а це населення обласного центру в Україні. Левова частка випадків передчасної смертності в нашій країні припадає саме на серцеві хвороби, рак та діабет. Утворився так званий трикутник смерті, який забирає життя сотні тисяч українців, більшість з яких є особами працездатного віку.
Не додають українцям здоров’я і різноманітні агресії, які значно примножують людські втрати, як-от сільськогосподарська, харчова, ГМО, фармацевтична, побутова, вільнорадикальна, паразитарна, екологічна та ендоекологічна, а також дефіцит нутрієнтів, Омега‑3, йодо- та селенодефіцит, т. зв. солодка агресія (цукор і швидкі вуглеводи), електромагнітна тощо…
Що ж робити нам, пересічним громадянам, аби вберегтися від передчасної смерті? Які резерви здоров’я ми маємо мобілізувати і використовувати, аби не потрапити в міцні обійми інфаркту, раку, діабету і т. ін.? Сподіватися на дієвість медичної реформи та роботи сімейного лікаря? Не варто. У поле зору реформованої медицини в особі сімейного лікаря ми потрапимо вже хворими, тобто вже із сформованими клінічно і морфологічно хворобами.
Може, варто розвивати в Україні превентивну медицину з її комплексним багатовекторним, системним оздоровленням громадян ще на етапі факторів ризику (зона небезпечного здоров’я), спрямованим на мінімізацію їх дії, а також вищезгаданих смертоносних агресій, запровадження масових скринінг-тестів, універсальних програм активної профілактики з корекцією харчування, фізичної активності, застосування нутрицевтиків, фітопрепаратів тощо.
«Не надійся на медицину, вона непогано лікує, але не може зробити людину здоровою. Вона навіть не може навчити її бути здоровою» – стверджував М. Амосов. За даними ВООЗ, здоров’я громадян залежить від медицини лише на 12%, від екології – на 25%, спадковості – на 25% і здорового способу життя – на 50%. Загалом причини смерті, яким можна запобігти з допомогою системних превентивних заходів, становлять 40%, а в працездатному віці цей показник сягає 70%. Замислимося, скільки це завчасно попереджених інфарктів, онкологічних хвороб, діабетів з їх трагічними наслідками. «Протидій хворобі на початку – марно сподіватися на лікування, коли хвороба вкоренилася від довгого зволікання», – підкреслював Овідій.
Сьогодні профілактика розуміється лише як індивідуальний підхід, який виявляється в кращому разі у порадах щодо здорового способу життя, а частіше – у призначенні лікарем медикаментів. Немедикаментозні методи і популяційна профілактика майже не використовуються. Як підтверджує досвід, для досягнення ефекту потрібні популяційні підходи, які не тільки змінюють поведінку населення, а й формують здорове соціальне середовище.
Отже, зниження захворюваності можливе шляхом здійснення, з одного боку, стратегій, що заохочують здоровий спосіб життя і створюють сприятливе для здоров’я середовище (на рівні всього населення), а з іншого – стратегій, спрямованих на зниження ступеня ризику за рахунок профілактичних заходів на індивідуальному рівні (для категорій підвищеного ризику). Тобто будь-яка профілактична програма повинна включати комплекси популяційних (нешкідливих і дешевих) та індивідуальних (з максимальною користю в конкретних випадках) профілактичних заходів.
«Відповідально заявляю: більше 70% ліків призначаються даремно, а лікарі просто засліплені вірою в могутність таблеток. Бійтеся потрапити в полон до лікарів, тому що будь-який лікар завжди націлюється на хворобу, але тільки не на здоров’я!» (М. Амосов). «Майбутнє належить медицині профілактичній» (М. Пирогов).
Лікарі-практики майже не вдаються до профілактичних заходів через відсутність достатнього рівня знань, часу і бажання, тобто стратегії індивідуальної профілактики немає. Та ніхто їх і не зобов’язує до цього, у т. ч. і МОЗ України. З іншого боку, вони не обізнані в популяційних підходах, внаслідок чого і популяційна профілактика не розвивається.
У країні немає єдиної системи стандартів навчання методам профілактики ХНІЗ як на перед-, так і на післядипломному рівні. Таким чином, існує потреба в зміцненні організаційно-кадрового потенціалу служб охорони здоров’я для здійснення профілактики ХНІЗ. Це означає подальший розвиток системи підготовки кадрів і поліпшення роботи щодо розповсюдження знань.
Зважаючи на катастрофічну демографічну ситуацію стосовно здоров’я українців та основних причин виникнення ХНІЗ, логічно було б розвивати превентивну медицину в таких напрямах:
- Натуральне харчування (більшість людей помирає від неповноцінного харчування, тобто від дефіциту харчових речовин).
- Фізична активність. «Потрібно, щоб до фізичних вправ долучилась кожна людина. Без цього нікчемні всі розмови про здоровий спосіб життя» (М. Амосов).
- Рання діагностика (масові скринінг-тести).
- Боротьба зі шкідливими звичками. «Люди не помирають – люди вбивають себе» (Сенека).
- Активна профілактика із застосуванням нутрицевтиків, фітопрепаратів ще на доклінічній стадії задля зниження впливу факторів ризиків, у першу чергу кардіо-, онко-, метаболічних та інших ризиків виникнення хронічних захворювань.
Профілактичні заходи, у тому числі фітотерапевтичні, – це передусім дієта з обмеженням калорій, уживання морепродуктів, рухова активність, регулярне застосування адаптогенів, геро- та гепатопротекторів, біопептидів, натуральних антиоксидантів, полівітамінних комплексів, регулярна дегельмінтизація, Омега‑3, йодо-, селенопрофілактика, споживання продуктів бджільництва, рибні дні, дотримання водного режиму, ендоекологічна детоксикація організму (натуральні фітосорбенти, клітковина), покращення реологічних властивостей крові, контроль ваги тіла (ІМТ), фунго- та фітоонкопрофілактика, відмова від шкідливих звичок та багато інших доступних та дешевих резервів зміцнення здоров’я громадян.
Існує загальносвітова практика застосування стандартів лікування (клінічних протоколів), розроблених ВООЗ і рекомендованих лікарям для лікування хвороб. Згоден, світова практика. Але чому вітчизняна медицина бачить себе на етапі уже сформованих захворювань? Чи не занадто близько і пізно ми підпускаємо вже сформовані хвороби? Якщо б в Україні пріоритетною була превентивна медицина, як це в країнах Європи, Середземномор’я, Скандинавії, Японії, де середня тривалість життя становить понад 80 років, то тоді було б доречно говорити про стандарти профілактики (доклінічні протоколи), які варто застосовувати ще на стадії наявних факторів ризику.
Іншими словами, існують світові стандарти лікування, а де ж стандарти профілактики ХНІЗ, якщо йдеться про пандемію останніх у світі і, зокрема, в Україні?
Враховуючи надвисоку смертність українців від хронічних захворювань, це саме на часі. Йдеться про впровадження в практику універсальних програм активної профілактики захворювань. Ці програми розроблені в медичному центрі «Горицвіт» (Буковина), отримали позитивну оцінку науковців і рекомендовані для широкого застосування в практичній медицині. Ми пропонуємо санітарно-освітню літературу, буклети, таблиці здоров’я, компакт-диски з профілактичної тематики, слайд-матеріали для проведення лекторіїв здоров’я тощо.
Алгоритм профілактики ХНІЗ
З допомогою розроблених універсальних скринінг-тестів і масового їх застосування доцільно було б умовно поділити населення України на 3 категорії:
- практично здорові;
- громадяни з наявними факторами ризику;
- хворі (чим і займається, власне, система охорони здоров’я).
На жаль, сьогодні в системі охорони здоров’я відсутня структура з питань профілактики захворювань. Це не належить до сфери діяльності сімейної медицини при надмірній її завантаженості (1600 пацієнтів на лікаря).
Медичний центр «Горицвіт» пропонує створити окрему структуру – від Національного інституту здоров’я до центрів, кабінетів здоров’я при лікувально-профілактичних установах, оздоровчих центрів, у т. ч. на територіях новостворених об’єднаних громад.
Лікарі мають заробляти на здоров’ї громадян, а не на їхніх хворобах. За визначенням професора Г. Л. Апанасенка, у зоні безпечного здоров’я перебуває менше 1% українців, натомість як 10 років тому цей показник становив 8%.
Пропонуються 4 напрями діяльності:
- підготовка населення (саносвітня робота, школи здоров’я);
- підготовка медперсоналу (лікарі-санологи);
- підготовка медичної інфраструктури (центри, кабінети здоров’я);
- підготовка соціально-оздоровчої інфраструктури (спортмайданчики, басейни, фітнес-клуби тощо).
Це єдиний шлях системного оздоровлення населення, який за декілька років зможе суттєво поліпшити демографічну ситуацію в Україні. Перш ніж запропонувати програму розвитку превентивної медицини, нам довелося вивчити, систематизувати досвід тих країн, які з допомогою останніх зуміли зупинити високу захворюваність та смертність громадян.
Йдеться про фінський досвід (програма «Північна Карелія») і досвід Японії, Швеції та Італії. Завдяки тривалому перебуванню в Норвегії і вивченню здорового способу життя її громадян, я переконався, що пріоритет розвитку профілактики в медицині має бути визначальним, якщо держава дійсно хоче вибратися з демографічної ями.
Без вирішення цих проблем, без впровадження превентивної медицини реформа в медичній галузі не зупинить стрімку депопуляцію населення, основною причиною якої є надвисока смертність українців саме через ХНІЗ.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 13-14 (434-435), липень 2018 р.