28 березня, 2019
Застосування східницьких мінеральних вод у комплексній реабілітації хворих на хронічний панкреатит із супутнім цукровим діабетом
Станом на сьогодні відмічається зростання захворюваності на хронічний панкреатит (ХП) у загальній структурі захворювань органів травлення. За даними ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», в нашій державі близько 1 млн хворих на ХП [4].
Незважаючи на достатню кількість досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, дотепер залишаються не з’ясованими питання діагностики, лікування та реабілітації хворих на ХП із супутнім цукровим діабетом (ЦД), що являє собою глобальну проблему людства [6]. Зокрема, не до кінця вивчений взаємозв’язок між екзо- та ендокринною функцією підшлункової залози (ПЗ) у хворих на ХП, поєднаний з ЦД [2]. Хоча відомо, що основою ендокринних порушень при ХП є морфологічні особливості розташування острівців серед ацинарної тканини, а не ізольовано від неї, що сприяє забезпеченню взаємодії між екзо- і ендокринними клітинами ПЗ [7]. У зв’язку з певними особливостями кровопостачання ПЗ виокремлюють інсулоацинарну судинну систему. У ПЗ кровоток спрямований від острівців до екзокринної тканини. Таке специфічне кровопостачання ПЗ (її інсулоацинарна система) є однією з основ функціональної взаємодії між ендо- та екзокринною тканинами, тобто гормони ПЗ впливають на її зовнішню секрецію і навпаки [3]. Крім того, зміни в ПЗ хворих на ХП з ЦД часто відбуваються на тлі стеатогепатозу або навіть стеатогепатиту, що є етапами прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) [1].
Сучасне протокольне лікування (ПЛ) ХП проводять згідно з протоколами МОЗ України та мають на меті: усунення, по можливості, агресивних провокуючих факторів (алкоголю та тютюну); дотримання дієти з урахуванням супутніх патологій, зокрема НАЖХП; зменшення больового синдрому; корекцію секреторної та інкреторної недостатності ПЗ; лікування супутніх захворювань; професійну і соціальну реабілітацію; застосування спазмолітиків та прокінетиків, у разі потреби нейролептиків, аналгетиків, зокрема наркотичних; використання адекватної замісної терапії [3, 5].
Пероральна ензимотерапія показана пацієнтам із наявною зовнішньосекреторною недостатністю (ЗСН) ПЗ або з іншими клінічними та лабораторними ознаками недостатності поживних речовин. Необхідно надавати перевагу мінімікросферам або мікросферам з ентеророзчинним покриттям, які продемонстрували вищу ефективність при лікуванні пацієнтів із екзокринною недостатністю ПЗ [2, 5]. Стандартна базисна терапія коморбідності ХП із ЦД не є достатньо ефективною для корекції екзокринної та ендокринної недостатності ПЗ, а також корекції дисліпідних порушень, недостатності антиоксидантних систем захисту, стану печінки як органу метаболічної детоксикації та інших життєво важливих функцій, що порушуються при ХП і ЦД [5]. Тому в такій ситуації ПЛ рекомендовано підсилити призначенням адеметіоніну для відновлення функції печінки при порушенні харчування, вживанні алкоголю або внаслідок шкідливого впливу чинників ендогенних і екзогенних факторів. Причому було запропоновано прийом адеметіоніну в таблетованій формі.
Реабілітація хворих на ХП у поєднанні з ЦД потребує комплексного системного і персоніфікованого підходу, оскільки така коморбідність характеризується ускладнювальним взаємовпливом даних нозологій, ще глибшим ураженням ПЗ як основного органа, що задіяний у формуванні патологічних проявів у кожного пацієнта, а також ураженням суміжних органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та інших органів і систем. Процес комплексної реабілітації, метою якого є максимально можливе відновлення втрачених функцій вищеназваних органів, особливо ПЗ, повинен, окрім стандартних протокольних підходів, включати ад’ювантні дієві методи, які показали на практиці свою ефективність, але потребують поглибленого вивчення і наукового обґрунтування. До таких методик належить застосування лікувальних можливостей мінеральних вод (МВ) як в умовах санаторно-курортних закладів, так і в умовах амбулаторної практики за місцем проживання пацієнтів [4].
Метою дослідження було проаналізувати ефективність реабілітації хворих на ХП із супутнім ЦД із застосуванням пероральної форми адеметіоніну та курсу лікування питними МВ Східницького родовища.
Матеріали і методи
Для виконання основного завдання було обстежено 77 хворих на ХП із супутнім ЦД, які перебували на диспансерному обліку в Центрі первинної медико-санітарної допомоги м. Тернополя і на курсовому санаторному лікуванні на курорті «Східниця» (лікувально-оздоровчий комплекс «ТуСтань»). Джерелом інформації для клініко-анамнестичного аналізу слугували медичні карти амбулаторного хворого (форма 025/о) і санаторно-курортні карти пацієнтів з ХП упродовж 2015-2018 рр. Вік пацієнтів був від 25 до 65 років. Середній вік хворих ХП з ЦД становив 52,86±0,83 року. Середня тривалість захворювання в групі хворих на ХП із ЦД становила 10,96±0,39 року. Залежно від програм лікування пацієнтів було поділено на 3 групи: 1-ша група (ПЛ – 26 хворих) отримувала ПЛ (ферментний препарат чистого панкреатину, інгібітор протонної помпи (пантопразол по 40 мг), спазмолітик (мебеверин) та/або прокінетик (домперидон), метформін по 1000 мг двічі на день); 2-га група (ПЛ+АМ – 26 хворих), окрім ПЛ, отримувала оригінальний адеметіонін курсом тривалістю один місяць; 3-тя група, окрім ПЛ і адеметіоніну за вищеописаною схемою, приймала курс лікування питними МВ Східницького родовища за запропонованою методикою. Слабомінералізована МВ типу «Нафтуся» (східницьке джерело № 18) підсилює виділення підшлункового соку з активацією в ньому панкреатичних ферментів. МВ типу «Нафтуся» Східницького родовища, яка має аналогічну лікувальну дію, відрізняється від трускавецької трохи більшим вмістом гідрокарбонатів, що надає благотворний вплив на лужно-кислу рівновагу хворих на ЦД [4]. Тому при ХП у фазі легкого загострення або нестійкої ремісії, особливо при поєднанні з ЦД, «Нафтусю» призначали в обмеженому дозуванні по 100-150 мл на прийом, підігрітою до 37-40 °C, три рази на день за 60 хв до їди. При супутній артеріальній гіпертензії «Нафтусю» призначали з обережністю, краще МВ джерела № 10 (вона діє м’якше) в аналогічному режимі.
При наявності супутніх проблем з нирками (є пісок у нирках) додатково призначали також МВ джерела № 1 за 30 хв після їди по 150 (через деякий час – 200) мл.
Через 60 хв після їди хворим на ХП у поєднанні з ЦД також призначали середньомінералізовану МВ джерела № 2 (содова) Східницького родовища з високим вмістом гідрокарбонатів, що гальмують секрецію ПЗ, по 150 (через деякий час – 200) мл [4]. Цей курс лікування під контролем лікаря застосовували упродовж 14 днів з оцінкою стану пацієнтів до початку і після закінчення лікування.
Діагноз ХП верифікували на підставі протоколу № 638 від 10.09.2014, а ЦД – згідно із протоколом від 21.12.2012 № 1118 [4, 5]. Для оцінки ЗСН ПЗ, згідно з наказом від 10.09.2014 № 638 МОЗ України, використовували новий неінвазивний тест – визначення рівня фекальної панкреатичної еластази‑1 імуноферментним методом. Для діагностики порушень ендокринної функції ПЗ застосовували визначення рівня глюкози крові натще глюкозооксидазним методом та глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) методом іонообмінної хроматографії.
Отримані дані були статистично опрацьовані за допомогою програм Microsoft Excel і Statistica‑6.0. Обчислювалися середні арифметичні величини (M) з середньою квадратичною похибкою (m). Перевірка гіпотез про достовірність різниці двох середніх (р) виконувалася за допомогою U‑критерія Манна-Уїтні. Результати вважали достовірними при рівні їхньої статистичної значущості р<0,05.
Результати та обговорення
При дослідженні ефективності програм корекції на динаміку показників екзо- та ендокринної функції ПЗ були отримані результати, які наведені в таблиці.
У процесі дослідження була встановлена наявність позитивної динаміки у всіх групах порівняння, однак ступінь її вираженості в них відрізнявся. Було виявлено поліпшення секреторної та інкреторної функцій ПЗ: рівень фекальної α-еластази виріс на 58,5% у 1-й групі, на 82,6% – у 2-й групі і на 93,4% – у 3-й групі, рівень глюкози в крові зменшився на 9,2% у 1-й групі, на 13,3% – у 2-й групі та на 19,5% – у 3-й групі; рівень HbA1c збільшився на 4,9% у 1-й групі, на 9,2% – у 2-й групі і на 12,2% – у 3-й групі; копрограма змінилася на 24,5% у 1-й групі, на 38,6% – у 2-й групі і на 55,2% – у 3-й групі.
Отже, було відмічено статистично значуще поліпшення результатів у 2-й групі пацієнтів порівняно з 1-ю групою (p<0,05), що свідчить про ефективність застосування адеметіоніну у комплексній програмі корекції у хворих на ХП із ЦД. Однак вираженішу динаміку за показниками екзо- та ендокринної функції ПЗ виявили у 3-й групі хворих порівняно з 2-ю та 1-ю групою відповідно, що вказує на доцільність додаткового призначення курсу терапії питними МВ Східницького родовища за запропонованою схемою.
Висновки
Проведеним дослідженням доведено ефективність включення до комплексної стандартної протокольної програми терапії хворих на ХП із супутнім ЦД адеметіоніну в таблетках по 500 мг 2 рази на день упродовж місяця та 14-денного курсу лікування питними МВ Східницького родовища за запропонованою схемою за статистично значущим поліпшенням показників екзо- та ендокринної функції ПЗ (р<0,05).
У перспективі планується визначити динаміку показників ендогенної інтоксикації та систем антиоксидантного захисту під впливом різних програм лікування.
Список літератури знаходиться в редакції.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (449), лютий 2019 р.