5 березня, 2020
Клінічний досвід застосування спрея Спарклін у дітей із гострим післявірусним риносинуситом
Підтримка оптимального фізіологічного рівня процесів імунологічного захисту й очищення слизових оболонок носа, які потребують елімінаційної терапії від патологічного вмісту, є одним з основних аспектів лікування запальних захворювань порожнини носа в дітей і дорослих. З цією метою використовують щоденний туалет носа, який у дітей рекомендовано проводити як у нормі, так і при різних хворобах носа та приносових пазух [1, 7].
Застосування топічних деконгестантів у дитячому віці при хворобах верхніх дихальних шляхів (ВДШ) обмежене суворими показаннями і пов’язане з виникненням небажаних побічних реакцій (негативним впливом на роботу миготливого епітелію, блокуванням мукоциліарного транспорту та ін.) [2, 3].
Згідно з міжнародними і національними рекомендаціями з лікування гострого та хронічного риносинуситу, промивання носа ізотонічними й гіпертонічними розчинами є важливою лікувальною процедурою [4, 6]. Вона сприяє швидкому очищенню порожнини носа від густого слизового, гнійного або слизово-гнійного вмісту, перешкоджає колонізації мікробних патогенів у ВДШ, а також сприяє зволоженню слизової оболонки носа, покращує роботу мукоциліарного апарату [5]. Виконання цих простих гігієнічних заходів здатне запобігати інфікуванню слизових ВДШ респіраторними вірусами.
Важливим аспектом ефективності зазначеного лікувально-профілактичного заходу є правильність його проведення. Останнє асоціюється з певними складнощами, особливо в дітей. У педіатричній практиці найзручнішою формою використання сольових розчинів для назального зрошування є спрей.
На сьогодні в Україні для лікування запальних захворювань порожнини носа в дітей і дорослих доступний препарат Спарклін виробництва вітчизняної компанії «Фармак». При місцевому застосуванні препарату в дітей важливим є визначення його протизапальної дії на слизову оболонку носа і приносових пазух, а також функціональне очищення, яке забезпечується за рахунок додавання СО2 до складу засобу.
Знання цих характеристик назального спрея Спарклін поряд із його інноваційними перевагами дозволить розширити показання і модифікувати режим використання препарату з найменшим ризиком для пацієнта. Це послужить підставою для оптимізації програми комплексної терапії та профілактики захворювань респіраторного тракту в дітей і дорослих, а також для їх реабілітації після проведення оперативних втручань при ендоназальній функціональній ринохірургії.
Метою цього клінічного дослідження було оцінити ефективність терапії, загальну та локальну переносимість спрея Спарклін при лікуванні гострого поствірусного риносинуситу (ГПРС) у дітей.
Матеріали та методи
Було проведено порівняльне, в паралельних групах, дослідження клініко-лабораторної ефективності з оцінкою терапевтичного ефекту, загальної та локальної переносимості спрея Спарклін при лікуванні ГПРС у дітей.
Під клінічним спостереженням перебували 30 дітей, які отримували амбулаторне лікування в ЛОР‑відділенні дитячої клінічної лікарні № 1 м. Києва, що є базою кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. Хлопчиків було 16, дівчаток – 14, віковий діапазон учасників варіював від 8 до 14 років, середній вік дорівнював 11,5±0,7 року. Усі пацієнти були випадковим чином розподілені на 2 групи: 1-ша (основна група; n=18) застосовувала стандартну терапію і препарат Спарклін; 2-га (контрольна група; n=12) – стандартну терапію і назальний деконгестант (ксилометазолін). Режим застосування препарату Спарклін – по 2-3 впорскування в кожну ніздрю 3-4 р/добу протягом 7 днів.
Первинними завданнями дослідження були такі: встановити клініко-лабораторну ефективність назального спрея Спарклін у дітей із ГПРС, оцінити здатність місцевої дії спрея щодо відновлення захисних властивостей слизової оболонки носа і приносових пазух.
Первинною змінною ефективності слугувало процентне співвідношення зміни вихідних (початок дослідження) і кінцевих (7-й день) показників назоцитограми (цитоморфологічного дослідження зі слизової носа) і складу мікрофлори порожнини носа; вторинною – вираженість і тривалість клінічних ознак ГПРС і загальних симптомів захворювання. Перемінна безпеки – небажані явища та побічні реакції на використовувані препарати.
Клінічний метод проведеного дослідження складався з оцінки даних анамнезу, клінічної картини захворювання, загальноклінічних методів дослідження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі). Мікробіологічне дослідження проводилося шляхом взяття стерильним ватним тампоном матеріалу із середнього носового ходу, його посіву на кров’яний агар із подальшою оцінкою отриманих ізольованих колоній.
Забір матеріалу для цитоморфологічного аналізу зі слизової оболонки носа проводився шляхом взяття мазків ватним тампоном-зондиком і нанесення на предметне скло та, після висушування на повітрі, доставкою в клінічну лабораторію лікарні. Цитологічний висновок надавався на основі оцінки співвідношення клітинних елементів крові, епітелію та мікрофлори в мазку. Отримані результати оброблялися методом варіаційної статистики за допомогою непараметричного критерію U Вілкоксона. У процесі обробки отриманих результатів використовувався персональний комп’ютер із залученням програми Microsoft Excel.
Дослідження було проведено відповідно до етичних принципів медичного дослідження, закріплених Гельсінкською декларацією, і Належної клінічної практики (GCP).
Результати й обговорення
На момент початку клінічного дослідження в пацієнтів обох груп спостереження відмічалися утруднення носового дихання, періодичний кашель, нерідко нічний, похропування під час сну, слизові або слизово-гнійні виділення з носових ходів; періодично непокоїв головний біль при вираженому набряку слизової носа. Підвищена стомлюваність й ослаблення нормальної життєдіяльності були відзначені у 28 пацієнтів, порушення сну – у третини хворих. Перед початком лікування при риноскопічному обстеженні пацієнтів було виявлено виражену гіперемію і набряк слизових оболонок носових раковин, характерні виділення з носа (рис. 1). Статистично значимих відмінностей між середніми значеннями всіх облікових ознак у порівнюваних групах не зафіксовано.
Рис. 1. Риноскопічна картина ГПРС (ліва половина носа) в дитини 7 років за даними відеоендоскопії до початку терапії (а) та на 3-й день лікування спреєм Спарклін (б)
Під час проведеного комплексного лікування порівняльний аналіз динаміки вираженості клінічних симптомів показав їх істотне ослаблення в обох групах. Однак в основній групі, учасники якої використовували препарат Спарклін, раніше відновлювалося носове дихання й усувалися інші прояви ГПРС. Дані клінічного аналізу стану слизової носа при передній риноскопії в динаміці лікування в дітей обох груп спостереження представлені на рисунку 2.
Рис. 2. Риноскопічна картина ГПРС у дітей основної та контрольної груп
На тлі проведеної терапії в дітей основної групи відзначалося швидше відновлення носового дихання, в учасників контрольної групи цей ефект був досягнутий меншою мірою. У дітей 1-ї групи спостереження мало місце значне поліпшення прохідності носових ходів, що пов’язано з ефективнішим механічним видаленням серозно-слизового вмісту з порожнини носа за допомогою препарату Спарклін. У результаті досягалася можливість більш повного видалення патологічного вмісту з носових ходів і приносових пазух, що істотно підвищувало ефективність проведеної терапії. Під час лікування хворих основної групи майже не турбувало відчуття сухості й печіння в порожнині носа. Крім того, за рахунок рефлекторної протинабрякової дії позитивні результати при використанні препарату Спарклін досягалися в пацієнтів із відчуттям закладеності носа, пов’язаної тільки з набряком, без обструкції носових ходів патологічним умістом.
Лікування ГПРС із використанням назальних деконгестантів не мало таких властивостей, тому ефект проявлявся тільки в дітей із механічною перешкодою повітряному потоку у вигляді слизових виділень і прямо залежав від ступеня видалення останніх.
Дані цитоморфологічного дослідження слизової оболонки носа (назоцитограми) наведені в таблиці 1.
Як видно з даних, представлених у таблиці 1, застосування препарату Спарклін в основній групі спостереження забезпечувало достовірне зменшення кількості запальних клітин (еозинофілів, нейтрофілів, лімфоцитів) на мукозальній поверхні слизової носа в дітей із ГПРС у порівнянні з учасниками контрольної групи. Крім того, в порівнянні з місцевим використанням назальних деконгестантів регулярне зрошення порожнини носа Спаркліном значною мірою сприяло нормалізації процесів імунного очищення слизової, що проявлялося у вигляді зменшення кількості мікрофлори.
При цьому зниження числа випадків реєстрації дистрофічно зміненого епітелію при використанні препарату Спарклін свідчить про відновлення нормальної цитоархітектоніки мукозального шару слизової носа, чого не відбувалося в контрольній групі при застосуванні деконгестанту.
Посилення процесів імунного кліренсу підтверджується також отриманими результатами мікробіологічного дослідження слизової носа до і після лікування (враховувалися тільки пацієнти з титрами мікрофлори >10×3; табл. 2).
Отже, отримані дані бактеріологічного дослідження свідчать про виражену опосередковану протимікробну дію препарату Спарклін, про що повідомлялося в публікаціях колег зі Швеції, які вивчали вплив цього назального спрея на біоплівки.
Таким чином, ерадикація Streptococcus pyogenes і Staphylococcus aureus, досягнута у хворих на ГПРС дітей основної групи, дозволяє рекомендувати назальний спрей Спарклін як засіб для ефективної санації порожнини носа і носової частини глотки з метою елімінації бактеріальних збудників.
Отримані дані вказують також на наявність у назального спрея Спарклін позитивного неспецифічного ефекту щодо стимулювання факторів локальної резистентності як клітинних, так і гуморальних. При цьому зазначені ефекти назального спрея збігаються з результатами, отриманими при цитоморфологічному дослідженні зі слизової оболонки носа, тобто зниження числа дистрофічно зміненого епітелію в мукозальному шарі слизової оболонки носа свідчить про виражену протизапальну і регенераторну дію назального спрея Спарклін. Зменшення кількості мікробних клітин при бактеріоскопії й ізольованих колоній при мікробіологічному дослідженні демонструє достовірно виражену антимікробну дію цього назального спрея.
Слід зауважити, що лікування ГПРС із додаванням назального спрея Спарклін в основній групі спостереження всіма пацієнтами переносилося добре, про що свідчать дані локальної переносимості (рис. 3). Вищі ефективність і безпека назального спрея Спарклін у порівнянні з відповідними показниками деконгестантів пояснюються особливостями його складу, що містить 0,04% СО2.
Рис. 3. Локальна переносимість назального спрея Спарклін у дітей із ГПРС
Що стосується виникнення алергічних реакцій, то випадків небажаних явищ і проявів побічних дій назального спрея Спарклін при проведенні цього клінічного спостереження не відзначалося. При цьому динамічне спостереження за хворими показало швидше та триваліше поліпшення якості життя в пацієнтів основної групи в порівнянні з контрольною, що в сукупності з отриманими даними дозволяє рекомендувати назальний спрей Спарклін для широкого використання в терапії ГПРС й інших запальних захворювань порожнини носа в дітей і дорослих.
Висновки
- Назальний спрей Спарклін є ефективним і безпечним засобом комплексної терапії для лікування інфекцій ВДШ, у тому числі ГПРС у дітей.
- На підставі отриманих даних цитоморфологічного та мікробіологічного досліджень слизової носа в пацієнтів із ГПРС вважаємо, що місцеве застосування назального спрея Спарклін продемонструвало хороший протизапальний, опосередкований антимікробний і регенераторний ефекти.
- Лікування ГПРС у дітей із використанням назального спрея Спарклін сприяє швидшому відновленню носового дихання, зменшенню закладеності, набряку слизової оболонки носа за рахунок ефективного механічного видалення патологічного вмісту з порожнини носа; імунного очищення назальної частини слизової оболонки; рефлекторного, тонізуючого, протизапального та протинабрякового впливу на слизову.
- Встановлений високий профіль безпеки і переносимості назального спрея Спарклін дозволяє широко рекомендувати його для терапії ГПРС та інших запальних захворювань порожнини носа як у дітей старшого віку, так і в дорослих.
Список літератури знаходиться в редакції.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 3 (472), лютий 2020 р.