27 квітня, 2020
Дієтичні добавки: мода чи життєва необхідність?
Дискусії, які точаться щодо раціонального харчування, одні з найгостріших у сучасному світі. У кожної людини власне уявлення про те, що таке «здоровое» чи «нездорове» харчування і як зробити його «більш здоровим». Ці питання набули актуальності в останньому десятиріччі внаслідок інтенсивного впровадження нових технологій виробництва продуктів харчування (застосування генно-модифікованих організмів, штучних консервантів, підсилювачів смаку, фарбників тощо). І свою особливу нішу в численних гострих суперечках щодо раціонального харчування і взагалі здорового способу життя посідає питання користі або шкоди додавання до їжі біологічно активних добавок (БАД).
Нездорове харчування (надмірне споживання насичених жирів, трансжирів, легкозасвоюваних вуглеводів, солі і недостатнє – фруктів, овочів, риби) є відомим чинником ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Проте чи в повній мірі оцінюється масштаб негативного впливу шкідливих харчових звичок на здоров’я людини?
У 2019 р. в авторитетному журналі The Lancet були опубліковані шокуючі результати масштабного дослідження ризику споживання основних харчових продуктів та поживних речовин у 195 країнах, проведеного Global Burden of Disease (GBD). У дослідженні був кількісно оцінений вплив неоптимального споживання їжі на смертність і захворюваність від неінфекційних захворювань (НІЗ) [27]. Основний висновок цього аналізу – у 2017 р. 11 млн смертей у світі (22% усіх летальних випадків серед дорослої популяції) асоційовані з порушеннями харчування та недостатнім отриманням деяких продуктів [27], що перевищує кількість смертей від підвищеного рівня артеріального тиску (10,4 млн випадків) та куріння (8 млн випадків) [27].
У цьому системному аналізі оцінювали ризик розвитку захворювання (вплив на кінцеву точку – смерть або інвалідність) залежно від особливостей харчування серед дорослих у віці ≥25 років. Були проаналізовані дані національних репрезентативних оцінок споживання різних продуктів харчування та поживних речовин за період з 1 січня 1980 до 31 грудня 2016 року, наявні в базах даних MEDLINE та Global HEalth Data Exchange. Для аналізу було обрано 15 чинників харчування, які зазвичай пов’язують із ризиком для здоров’я. Серед них харчування з низьким умістом:
- фруктів;
- овочів;
- бобових;
- горіхів та насіння;
- зерен;
- молочних продуктів;
- клітковини;
- кальцію;
- морепродуктів та омега‑3 жирних кислот (ЖК);
- поліненасичених ЖК
та високим умістом:
- червоного або обробленого м’яса;
- напоїв із цукром;
- трансжирів;
- натрію.
Результати, отримані дослідниками, свідчать про те, що у 2017 р. 11 млн смертей та 255 млн років життя з інвалідністю (РЖІ) були асоційовані з харчовими чинниками ризику, провідними з яких виявилися високе споживання натрію (3 млн смертей та 70 млн РЖІ), низьке споживання цільних зерен (3 млн смертей та 82 млн РЖІ) та низьке споживання фруктів (2 млн смертей та 65 млн РЖІ). Хоча вплив окремих дієтичних чинників дещо різнився в різних країнах, загалом саме згадані три спричинили понад 50% смертей та 66% РЖІ, асоційованих із характером харчування [27].
Упродовж останніх десятиліть несприятливі наслідки вживання деяких продуктів харчування пов’язували передусім із цукром, жирами та сіллю [30-32]; а ось результати систематичного аналізу GBD2017 р. показують, що наступними провідними чинниками ризику смерті є (крім уже згаданих продуктів із високим вмістом натрію й низьким вмістом цільних зерен і фруктів) низьке споживання горіхів та насіння, овочів та омега‑3 ЖК. На кожен із цих трьох чинників припадає понад 2% смертей у світі. Згідно з результатами цього систематичного аналізу харчування з високим умістом цукру, червоного й обробленого м’яса посідають останні місця в рейтингу 15 причин смерті внаслідок порушень харчування, а дієта з високим умістом трансжирних кислот – лише 10-те місце.
Ці вражаючі результати, крім того, що вкотре підтверджують серйозні негативні наслідки шкідливих харчових звичок для здоров’я населення, ще й показують дещо інший рейтинг дієтичних чинників ризику, ніж той, що обговорювався останнім часом, а також що неоптимальне харчування стає причиною більшої кількості смертей, ніж будь-які інші ризики, зокрема куріння [24-26]. А значить – є нагальна потреба в поліпшенні раціону харчування населення різних країн. Стверджується, що така тактика може потенційно запобігти одному з п’яти випадків смерті у світовій популяції [27].
Результати цього систематичного аналізу вчергове привернули увагу до проблеми «здорового» харчування. Незважаючи на критику та обмеження аналізу [28], висновок про те, що спосіб харчування є одним із найважливіших чинників, який визначає стан здоров’я людини, не викликає сумніву.
Є думка, що збалансоване харчування забезпечує організм усіма необхідними вітамінами і мікроелементами. Чи так це насправді і що таке «збалансоване харчування»?
Теорія збалансованого харчування дуже активно розвивалася в 1940-1960 рр. та відіграла важливу роль як у розвитку медицини, так і в народному господарстві, і в економіці загалом. Згідно з цією теорією [20]:
- кількість уживаних харчових речовин має відповідати енерговитратам організму;
- їжа складається з кількох компонентів, які різняться за фізіологічним значенням: корисні, баластні та шкідливі (чи токсичні), а також незамінні речовини (не можуть утворюватися в організмі, але необхідні для його життєдіяльності);
- обмін речовин у людини визначається рівнем концентрації амінокислот, моносахаридів, ЖК, вітамінів і мінеральних речовин;
- утилізацію їжі здійснює сам організм.
Завдяки теорії збалансованого харчування вдалося позбутися низки «хвороб дефіциту», були розроблені нормативи харчування та харчові раціони для різних груп населення, що, своєю чергою, сприяло інтенсифікації розвитку харчової та переробної промисловості [5].
Проте саме з задекларованим цією теорією акцентом на продукти тваринного походження та рафіновану безбаластну їжу пов’язують розвиток багатьох хронічних НІЗ – так званих хвороб цивілізації (атеросклерозу, діабету, хвороб травного тракту, остеоартрозу, онкологічних захворювань тощо). Крім того, наприкінці ХХ ст. були отримані нові дані щодо фізіології травлення, гормональної системи кишечнику, ролі мікробіоти у травленні тощо, що в комплексі змусило переглянути теорію збалансованого харчування й розробити нову концепцію – раціонального/адекватного харчування, згідно з якою їжа має бути не лише збалансованою, а й раціональною, тобто відповідати потребам організму [19].
«Раціональне харчування – це доцільно організоване та своєчасне постачання до організму людини поживної та смачної їжі, яка містить оптимальну кількість харчових речовин, необхідних для підтримування життя, росту, розвитку та підвищення працездатності» [1]. Концепція раціонального харчування базується на 7 головних законах, які сформульовані відповідно до сучасних наукових уявлень (табл. 1).
Теорія раціонального/адекватного харчування відповідає зміненим на сьогодні рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо оптимального харчування населення Європи, в яких добова потреба середнього європейця в енергії була знижена до 2400 ккал (замість 3000 ккал), зроблений акцент на переважанні продуктів рослинного походження, зниження частки жирів (не більше 30% енергетичної цінності), цукру (не більше 8-10% енергетичної цінності раціону) та солі (не більше 5 г на добу).
Крім теорії раціонального харчування сучасна нутриціологія розглядає й інші концепції:
- функціонально-гомеостатичну теорію харчування В.В. Ванханена та В.Д. Ванханена, в яку включені положення збалансованого й адекватного харчування, а також враховані функції їжі та її біологічна дія на організм людини [2];
- диференційованого харчування, яка базується на сучасних даних про склад харчових продуктів, взаємодію іх компонентів та вплив на організм залежно від його фізіологічних особливостей [20];
- індивідуального харчування, яка враховує генетичні особливості кожної людини [20].
Отже, у науковому сенсі термін «збалансоване харчування» асоціюється з концепцією збалансованого харчування, яка була суттєво переглянута ще наприкінці минулого сторіччя. У сучасній літературі частіше використовують термін «раціональне харчування».
Законодавством України визначені санітарні норми щодо вимог до харчування населення, де вказані добові потреби в енергії, харчових компонентах для різних груп населення [15]. Ці норми відображають зміни структури та якості харчування сучасної людини впродовж останніх 100 років зі зниженням енерготрат людини до 2000-2300 ккал/добу та відповідним зменшенням об’єму натуральної їжі [14].
Результати епідеміологічних досліджень свідчать: харчування населення України не відповідає цим гігієнічним нормам. За статистикою, у 1990-2015 рр. споживання основних продуктів харчування в Україні було нижчим за раціональні норми, установлені щодо вживання м’яса та м’ясопродуктів (нижче на 38,6%), молока та молочних продуктів (нижче на 44,7%), фруктів (нижче на 43,3%), риби та рибних продуктів (нижче на 55%) з одночасним перевищенням раціональної норми споживання хлібних продуктів та картоплі [12].
Результати згаданого дослідження порівнянні з такими аналізу харчування основних соціальних і демографічних груп населення України в 1990-2017 рр., який був проведений Н.А. Галушко. Аналіз продемонстрував позитивні й негативні зміни в харчуванні населення України за цей період. Позитивними тенденціями стало зниження споживання жирів та збільшення надходження з їжею тваринних білків, негативними – високі рівні споживання з їжею доданого цукру і трансжирів, дисбаланс омега‑6 і омега‑3 поліненасичених ЖК та дефіцит споживання фруктів [3].
Дані цих епідеміологічних досліджень свідчать про те, що «американський тип» харчування сьогодні характерний, на жаль, і для України. Він полягає в застосуванні більшої кількості макронутрієнтів (найперше жирів та простого цукру), високоочищених продуктів харчування та малому вмісту мікронутрієнтів. Недостатнє надходження мікронутрієнтів з їжею може призводити до розвитку дефіциту біологічно активних речовин (БАР) в організмі та створює передумови для розвитку майже 70% найбільш поширених захворювань [4]. З огляду на це, ризик розвитку патологічних станів можна знизити шляхом призначення препаратів, що містять мікронутрієнти, – тобто біологічно активних добавок (БАД) (табл. 2).
«Ідеального» харчового продукту немає, практично кожний реальний харчовий продукт не є збалансованим для людини, тобто не містить макро- та мікронутрієнтів у необхідних кількостях і співвідношеннях. Необхідність постачання організму всіх незамінних компонентів харчування потребує вживання великої кількості різних харчових продуктів, що призводить до надлишкового споживання окремих нутрієнтів та енергії і, таким чином, підвищує ризик появи надмірної маси тіла [11].
У цій ситуації більшість учених-нутриціологів дійшли висновку про необхідність широкого застосування БАД, які представляють собою концентрати натуральних або ідентичних натуральним БАР, призначених для безпосереднього вживання або введення до складу харчових продуктів та розроблених для корекції хімічного складу раціонів харчування [13]. Саме БАД є основним джерелом мікронутрієнтів. Спеціалісти з нутриціології вважають, що повноцінне харчування без прийому БАД неможливе [8].
Згідно з даними маркетингових досліджень, проведених DISCOVERY Research Group, світовий ринок БАД є одним із таких, що швидко розвивається, а лідером із продажу БАД вважаються США. Сьогодні в Японії БАД входять до раціону харчування 90%, у США – 80%, Німеччині та Франції – 60%, Росії та Білорусі – до 10% населення [18]. Як показують дані DISCOVERY Research Group, у наших найближчих сусідів темпи приросту ринку БАД складають 12% натурального и 32% кошторисного об’єму. В Україні після відміни державної реєстрації частка БАД зросла з 3,4% у 2015 до 6% у 2019 році [9].
За прогнозами ВООЗ, БАД – із переходом до біотехнологій і фармацевтичних препаратів рослинного походження – стануть основними точками зростання фармацевтичного ринку у світі, а їх частка в наступному десятиріччі досягне 60% і перевищуватиме в загальному обсязі аналогічний показник фармакологічних лікарських засобів (ЛЗ) [10].
У зв’язку з активним розширенням ринку проблема БАД останнім часом привертає особливу увагу. В Україні склалося неоднозначне ставлення до БАД, що частково пояснюється некоректною промоційною активністю виробників та дистриб’юторів цих продуктів [7].
Сьогодні значна кількість мікронутрієнтів, які входять до складу БАД, мають доказову базу, яка дала їм можливість увійти до рекомендацій Європейського кардіологічного товариства (ЄКТ). Так, згідно з результатами подвійного сліпого рандомізованого клінічного дослідження, проведеного в 326 кардіологічних центрах та 31 центрі внутрішньої медицини Італії, призначення омега‑3-поліненасичених ЖК у дозі 1 г сприяло зниженню смертності (відносний ризик (ВР) 0,91; р=0,041) та комбінованої точки «смерть або госпіталізація» (ВР 0,92; р=0,009) [29]. Нині препарати, що містять ейкозапентаєнову та докозагексаєнову кислоту в дозі 850-882 мг у співвідношенні 1:1,2, рекомендовані ЄКТ в якості допоміжної терапії пацієнтам із симптоматичною хронічною серцевою недостатністю [22]. Можливості призначення дієтичних добавок і функціональної їжі (фітостеролів, харчових волокон, сої, поліконазолу та берберіну) пацієнтам із дисліпідеміями розглядаються експертами ЄКТ та обговорені в Рекомендаціях з ведення цієї категорії пацієнтів (2019) [23].
Відповідно до законодавства України замість дещо скомпроментованого терміну БАД прийнятий термін «дієтична добавка» (ДД) – «харчовий продукт, що споживається в невеликих визначених кількостях додатково до звичайного харчового раціону, який є концентрованим джерелом поживних речовин, у тому числі білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин (цей перелік не є виключним), і виготовлений у вигляді таблеток, капсул, драже, порошків, рідин або в інших формах» [16].
Залежно від призначення, ДД поділяють на допоміжні джерела їжі та біологічно активних речовин [6]:
- для оптимізації вуглеводного, жирового, білкового, вітамінного та інших видів обміну речовин за різних функціональних станах;
- для нормалізації або покращення функціонального стану органів або систем організму людини, самостійно або в складі продуктів, що здійснюють загальнозміцнювальну, сечогінну, тонізуючу, заспокійливу та інші види дій за різних функціональних станах;
- для зниження вірогідності захворювання, нормалізації мікрофлори травного тракту, в якості ентеросорбентів тощо.
Основні цілі призначення ДД [18]:
- раціоналізація харчування конкретної особи з урахуванням ії фізіологічних потреб і енергозатрат;
- зниження калорійності раціону;
- підвищення неспецифічної резистентності організму;
- спрямовані зміни метаболізму;
- зв’язування та виведення з організму токсичних і чужорідних речовин;
- нормалізація кишечної мікробіоти.
ДД не вважаються ЛЗ, за наявності патологій можуть застосовуватися тільки як доповнення до основної терапії [18]. Проте БАР, які є компонентами ДД, можуть мати властивості ЛЗ. Сьогодні деякі БАР, що входять у склад БАД, уже зареєстровані також як ліки. Наприклад, антимітоген рослинного походження паклітаксел, який є в Переліку основних лікарських засобів ВООЗ як препарат першої лінії для хіміотерапії пацієнтів із поширеною формою рака яєчника, раніше входив до списку ДД для застосування у хворих на рак молочної залози, шийки матки, яєчників та легень. Мікронутрієнти коензим Q10 и L-карнітин є єдиними ефективним засобами лікування «хвороб мітохондрій» [21].
Традиційно виділяють 5 груп ДД [6]:
1. Нутріцевтики – для корекції складу їжі та доведення вмісту природних макро- і мікронутрієнтів в добовому раціоні до рівня, що відповідає потребам здорової людини (поживні речовини, харчові волокна, вітаміни, макро- і мікроелементи, амінокислоти).
2. Парафармацевтики – для профілактики, допоміжної терапії та підтримки у фізіологічних межах функціональної активності органів і систем (біофлаваноїди, антиоксиданти, фітоестрогени тощо).
3. Пребіотики – вибірково стимулюють ріст або біологічну активність мікрофлори кишечнику, підтримують її нормальний склад і біологічну активність.
4. Еубіотики – до їх складу входять живі мікроорганізми (зазвичай біфідобактерії, лактобактерії) чи їх метаболіти, що нормалізують біологічну активність мікрофлори травного тракту.
5. Пробіотичні мікроорганізми – живі непатогенні й нетоксичні мікроорганізми (переважно роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Lactococcus, Propionibacterium тощо), представники захисних груп нормального кишкового мікробіоценозу людини і природних симбіотичних асоціацій, позитивно впливають на організм, підтримують нормальний склад і біологічну активність мікрофлори травного тракту.
Ефективність у комплексній терапії та профілактиці захворювань внутрішніх органів продемонстрували ті ДД, чиї компоненти належать до груп нутріцевтиків та парафармацевтиків і споживання яких може сприяти підвищенню скоротливої здатності міокарда лівого шлуночка серця, нормалізації ліпідного спектра плазми крові, покращенню стану мікроциркуляції, має кардіопротекторний ефект [17].
Нутріцевтики (вітаміни, поліненасичені ЖК, мінеральні речовини та мікроелементи, низка амінокислот та моно/діцукориди, харчові волокна) дають можливість [14]:
- швидко ліквідувати дефіцит есенціальних харчових речовин;
- індивідуалізувати харчування конкретної здорової особи з урахуванням її потреб, які можуть суттєво розрізнятися залежно від статі, віку, інтенсивності фізичного навантаження, фізіологічного стану тощо;
- задовольняти змінені фізіологічні потреби в харчових речовинах хворої людини;
- підвищувати неспецифічну резистентність організму до дії несприятливих чинників довкілля;
- підсилювати зв’язування і виведення чужорідних і токсичних речовин із організму.
Нутріцевтики є ефективною формою первинної та вторинної профілактики, складовою комплексного лікування хронічних захворювань (ожиріння, атеросклерозу, серцево-судинних захворювань, імунодефіцитних станів тощо) [14].
Парафармацевтики – мінорні компоненти їжі – органічні кислоти, біофлаваноїди, біогенні аміни, регуляторні ді- та олігопептиди тощо. Функціональна роль парафармацевтиків полягає в [14]:
- регуляції у фізіологічних межах функціональної активності органів та систем;
- адаптогенному ефекті;
- регуляції нервової діяльності;
- адаптації до екстремальних умов.
Отже, нераціональне харчування – це не тільки збільшення вживання холестеролу, насичених жирів, простих вуглеводів, тваринних білків та калорійності раціону, а й зниження кількості мікронутрієнтів їжі. В умовах полімікронутрієнтного дефіциту, характерного для країн Європи, зокрема й України, повстає питання доцільності застосування ДД як основних джерел різних мікронутрієнтів для покращення харчового статусу людини (нутріцевтики) або в якості профілактичних засобів та допоміжної терапії різних патологічних станів і регуляції діяльності організму в межах фізіологічної норми (парафармацевтики).
ДД – це зазвичай комплексні препарати, які містять натуральні або ідентичні натуральним БАР. Кожен компонент ДД має специфічну (регуляція біохімічних реакцій та фізіологічних функцій, характерних для цього мікронутрієнта) та неспецифічну (участь у регуляції широкого спектру біохімічних реакцій та фізіологічних функцій поряд з іншими мікронутрієнтами) властивості. Сучасні ДД розробляються з урахуванням складових, які здійснюють комплексну дію завдяки синергізму компонентів для досягнення максимальних фізіологічних ефектів. Випускають ДД у зручних для прийому формах.
Література
1. Безпека життєдіяльності: навч. посібн. / С.В. Лукащук-Федик та ін. Тернопіль: ФОП Шпак В.Б., 2015. 386 с.
2. Ванханен В.В., Ванханен В.Д. Учение о питании. Питание здорового и больного человека. Донецк: Донеччина, 2000. 352 c.
3. Галушко Н.А. Еволюція системи харчування населення незалежної України. Український журнал сучасних проблем токсикології. 2018. № 2-3. С. 107-117.
4. Гичев Ю.Ю., Гичев Ю.П. Новое руководство по микронутриентологии (биологически активныедобавки к пище и здоровье человека). М.: «Триада-Х», 2009. 304 с.
5. Гігієна харчування з основами нутриціології: підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. / Т.І. Аністратенко, Т.М. Білко, О.В. Благодарова, Н.О. Бутильська, В.Д. Ванханен, А.О. Василенко, Н.В. Велика, В М. Водоп’янов, С. І. Гаркавий, А.А. Григоренко, Ю.Г. Григоров. К.: Медицина, 2007. 527 c.
…
32. WHO. Global action plan for the prevention and control of noncommunicable diseases: 2013-2020. 2013. URL: http://apps.who.int/ iris/
bitstream/10665/94384/1/9789241506236_eng.pdf (accessed Dec 12, 2016).
Повний список літератури знаходиться в редакції.
UA-NP-CARD-PUB‑032020-004