Небезпечний вейпінг:* рекомендації CDC щодо менеджменту захворювань, спричинених використанням електронних сигарет

07.05.2020

Новина про нещодавно зареєстровані в США випадки захворювань, які характеризуються тяжким ураженням легень і пов’язані з використанням електронних сигарет і вейпів, сколихнула весь світ і стала причиною серйозного переосмислення «безпечності» сучасних електронних пристроїв для куріння. Станом на 27 вересня в 46 штатах і на одній із територій США зафіксовано 805 випадків захворювань і 12 смертей (у штатах Каліфорнія, Флорида, Джорджія, Іллінойс, Індіана, Канзас, Міннесота, Міссісіпі, Міссурі та Орегон), пов’язаних із вживанням електронних сигарет і вейпінгом.

Що відомо на сьогодні: особливості електронних сигарет і рідин, які застосовували потерпілі

Електронні сигарети (вейпи, е-сигарети, ENDS (electronic nicotine delivery systems – ​електронні системи постачання нікотину) тощо) – ​сучасні пристрої для куріння, механізм дії яких полягає в нагріванні рідини з наступним утворенням аерозолю, який курець вдихає в легені. Є різні форми, розміри та дизайн електронних сигарет: деякі з приладів нагадують класичні сигарети, сигари або трубки для куріння, інші можуть мати вигляд ручки, USB-накопичувача тощо. Більшість із них оснащені батареєю, нагрівальним елементом і місцем для зберігання рідини.

Процес куріння електронних сигарет прийнято називати вейпінгом. Рідини, які використовують для вейпінгу, можуть містити нікотин, THC (tetrahydrocannabinol – ​тетрагідроканабінол), CBD-умісні олії (cannabinoid oils – ​канабіноїд-умісні олії), ароматизатори (зокрема діацетил) та інші добавки. Своєю чергою, THC – ​головний психоактивний компонент марихуани. Електронні сигарети можуть використовуватися для вживання марихуани або інших наркотиків. Аерозоль, який утворюється під час застосування електронних сигарет, також може містити важкі метали (нікель, станум і свинець). Споживачі електронних сигарет не завжди можуть знати про справжній склад засобів, які вони використовують. Наприклад, було виявлено, що деякі засоби із заявленим нульовим умістом нікотину насправді його містили.

На сьогодні CDC проаналізували 771 із 805 випадків захворювань, спричинених уживанням електронних сигарет. Було встановлено, що приблизно 69% хворих – ​чоловіки, майже дві третини (62%) – ​особи віком від 18 до 34 років (з них 22% – ​від 18 до 21 року), а 16% пацієнтів ще не досягли 18-річного віку. Усі потерпілі були споживачами електронних сигарет.

Також CDC проаналізували дані 513 пацієнтів про речовини, які застосовували для куріння електронних сигарет за 30 днів до появи симптомів захворювання. Аналіз випадків захворювань, пов’язаних із вейпінгом, продемонстрував, що одним із головних факторів розвитку тяжкого ураження легень у курців електронних сигарет є THC-умісні добавки. Зокрема, майже 77% хворих уживали засоби для вейпінгу / куріння електронних сигарет, які містили THC. Також 57% хворих повідомили про вживання нікотин-умісних засобів для вейпінгу / куріння електронних сигарет. Більшість пацієнтів уживали електронні сигарети з THC-умісними добавками або з THC-умісними добавками та нікотином одночасно. Деякі пацієнти повідомляли про вживання лише нікотин-умісних засобів. Проте жодну з вивчених речовин досі не вдалося пов’язати з усіма випадками тяжких уражень легень серед курців електронних сигарет, і дослідження тривають.

Захворювання, спричинене вживанням електронних сигарет: клінічна картина

Були зібрані та проаналізовані дані щодо симптомів, які спостерігали в пацієнтів із захворюванням, спричиненим уживанням електронних сигарет. Зокрема, у хворих спостерігалися: кашель, задишка та біль у грудях; нудота, блювання та діарея; лихоманка, слабкість і біль у животі. У деяких пацієнтів симптоми розвивалися впродовж кількох днів, тоді як в інших – ​протягом кількох тижнів.

Визначення випадку ураження легень, зумовленого вейпінгом або вживанням електронних сигарет

Рекомендації CDC щодо визначення випадку ураження легень, зумовленого вейпінгом або вживанням електронних сигарет, наведені в таблиці.

Також CDC наголошують, що всі ці визначення випадків застосовують для їх реєстрації та наступного аналізу, проте вони не є клінічними діагнозами. Після отримання додаткової інформації визначення випадків можуть оновитися.

Рекомендації щодо менеджменту захворювання, спричиненого вживанням електронних сигарет

Доки триває пошук речовини, яка призвела до тяжкого ураження легень в осіб, які застосовували електронні пристрої для куріння, CDC рекомендує утриматися від застосування THC-умісних рідин для куріння. Дорослим, які вживають електронні сигарети для відмови від курінння, CDC рекомендує не повертатися до вживання «класичних» сигарет. У разі появи в осіб, які застосовують електронні пристрої для куріння, вищеописаних симптомів захворювання, CDC рекомендує негайно звернутися до спеціаліста. Незалежно від результатів дослідження, що триває, CDC наголошує:

  • Кожен, хто використовує електронні пристрої для куріння, не має купувати засоби (наприклад, електронні сигарети або рідини для вейпінгу, які містять THC або CBD) у неофіційних постачальників, а також самостійно змінювати склад або додавати до цих засобів речовини, не передбачені виробником.
  • Не мають уживати електронні сигарети або засоби для вейпінгу:

- особи молодого віку;
- вагітні;
- дорослі особи, які раніше не вживали тютюнових виробів.

Зважаючи на реєстрацію захворювань, пов’язаних із вживанням електронних сигарет / засобів для вейпінгу, CDC рекомендує спеціалістам:

  • У разі реєстрації випадку захворювання, яке характеризується ураженням легень невідомої етіології, та за наявності даних щодо вживання особою електронних сигарет / вейпінгу протягом останніх 90 днів спеціаліст має повідомити про нього в місцеві органи виконавчої влади.
  • Запитувати в пацієнтів, які вживають електронні сигарети / засоби для вейпінгу, про наявність респіраторних симптомів упродовж останніх 90 днів.
  • Якщо є підстави для визначення електронних сигарет / вейпінгу як можливої причини ураження легень у пацієнта, спеціаліст має отримати детальну інформацію щодо:

- складу речовин, які використовували для куріння, наприклад: нікотин, канабіноїди (марихуана, THC, THC-концентрати, CBD, CBD-олії, синтетичні канабіноїди та ін.), ароматизатори тощо;
- виробництва речовин, які використовували для куріння: комерційні рідини (наприклад, бутильовані засоби для вейпінгу, картриджі), рідини, виготовлені «у домашніх умовах», повторно застосовані картриджі тощо;
- пристроїв, що застосовували для куріння, зокрема інформацію про виробника, найменування бренду, найменування та серійний номер продукту, пристрою або рідини, а також про те, чи може користувач змінювати налаштування пристрою або модифікувати засоби для куріння;
- дати придбання засобів, які застосовують для вейпінгу або вживання електронних сигарет;
- способу вживання речовин: аерозолізація, змащування, даббінг (від англ. dabbing – ​вдихання пару, який утворюється під час нанесення речовин (зазвичай екстракту марихуани) на розігріту металеву конструкцію) тощо;
- інших можливих факторів: обміну з іншими особами засобами, які застосовують у процесі вейпінгу або вживання електронних сигарет (електронними пристроями для куріння, рідинами, заправками або картриджами).

  • Визначити, чи доступні засоби (електронні пристрої, рідини тощо), що їх вживав пацієнт, для дослідження.
  • Розглянути всі можливі причини розвитку респіраторних симптомів і симптомів ураження травного тракту (інфекційні, ревматологічні, онкологічні тощо), за необхідності залучити відповідних спеціалістів (інфекціоністів, пульмонологів, токсикологів та ін.) та використовувати всі доступні методи діагностики (зокрема, для виключення респіраторних інфекцій).
  • Розглянути питання щодо необхідності застосування кортикостероїдів. Повідомляється, що застосування кортикостероїдів у пацієнтів із захворюванням, спричиненим уживанням електронних пристроїв для куріння, сприяє клінічному покращенню.
  • Забезпечити дослідження матеріалу БАЛ, якщо це необхідно. У деяких хворих дослідження матеріалу БАЛ виявило наявність так званих ліпідних альвеолярних макрофагів, які поглинули олійні часточки. Ідентифікація цих клітин стала основою для реєстрації випадків ліпоїдної пневмонії, розвиток якої пов’язаний із вдиханням ліпідів у складі аерозолів електронних пристроїв для куріння. Рішення щодо доцільності проведення БАЛ має приймати спеціаліст у кожному окремому випадку.
  • Забезпечити проведення біопсії легень, якщо це необхідно. Проводячи біопсію легень, найкраще досліджувати свіжі зразки тканин, при цьому важливо забезпечити фарбування ліпідів (рутинні методи фарбування можуть зруйнувати ліпіди в тканинах).
  • Також СDC наголошує, що в деяких випадках, ще до отримання результатів додаткових методів обстеження, доцільно забезпечити хворому емпіричне лікування, спрямоване на різні можливі причини розвитку респіраторних симптомів. У сезон грипу СDC рекомендує спеціалістам розглядати грип як одну з можливих причин розвитку ураження легень ­невідомого походження в осіб із уживанням електронних сигарет / вейпінгом в анамнезі. Слід розглянути питання щодо необхідності одночасного застосування терапії, спрямованої проти як інфекційної патології, так і ураження легень, асоційованого з вейпінгом.

Висновки

Отже, доцільним є проведення додаткових досліджень з оцінки безпеки та довгострокових наслідків застосування електронних пристроїв для куріння. Згідно з рекомендаціями СDC електронні сигарети можуть бути корисними в осіб, які використовують їх як альтернативу «класичним» сигаретам та іншим тютюновим виробам. Оскільки більшість засобів, що застосовують при використанні електронних пристроїв для куріння, містять нікотин, треба враховувати відомі факти щодо впливу нікотину на здоров’я:

  • спричинює звикання;
  • небезпечний для плоду;
  • може завдавати шкоди та порушувати розвиток головного мозку підлітків;
  • небезпечний для вагітних і дітей.

СDC рекомендує не починати застосовувати електронні пристрої для куріння особам, які ніколи не вживали тютюнових виробів раніше.

Підготувала Анастасія Козловська

Тематичний номер «Пульмонологія, Алергологія, Риноларингологія» № 1 (50), 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Пульмонологія та оториноларингологія

19.06.2024 Алергія та імунологія Пульмонологія та оториноларингологія Хірургія, ортопедія та анестезіологія Нове глобальне визначення гострого респіраторного дистрес-синдрому

У результаті консенсусної конференції за участю 32 експертів з інтенсивної терапії гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС), а також спільної роботи членів кількох товариств із реаніматології було сформульовано нове глобальне визначення ГРДС, яке включає певні критерії ідентифікації пацієнтів із цим синдромом, методи швидкої діагностики розладу, у тому числі в медичних закладах з обмеженими ресурсами, а також особливості проведення високопотокової назальної оксигенотерапії (HFNO) та неінвазивної вентиляції легень (NIV) у пацієнтів із ГРДС...

16.06.2024 Педіатрія Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Сучасні підходи до лікування гострих і хронічних захворювань глотки

Більшість пацієнтів із болем у горлі ніколи не звертаються по лікарську допомогу, тому складно з’ясувати частоту гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) у вигляді гострих фарингітів у тому чи іншому регіоні країни. Сьогодні вважається, що дитина може хворіти на застуду 5-10 разів на рік і це вже не вважається патологією, хоча лише нещодавно використовувався термін-діагноз «діти, що часто хворіють». У дорослих частота застудних вірусних захворювань становить у середньому 2-3 епізоди на рік [1, 2]....

15.06.2024 Неврологія Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Риногенний головний біль: проблема та рішення

19-20 березня в онлайн-форматі відбувся освітній захід «Академія сімейного лікаря», в рамках якого доцент кафедри отоларингології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ), лікар-отоларинголог вищої категорії, доктор медичних наук, професор Юлія Валеріївна Дєєва представила до уваги слухачів доповідь, де розглянула особливості ведення хворих із риногенним головним болем....

12.06.2024 Педіатрія Пульмонологія та оториноларингологія Бронхіоліти у дітей

Ця клінічна настанова є адаптованою для системи охорони здоров’я України версією клінічних настанов National guidance for the manegement of children with bronchiolitis, Royal College of Paediatrics and Child Health (2021), Infants and Children – Acute Management of Bronchiolitis, NSW (2018), Bronchiolitis in children: diagnosis and management, NICE guideline (2015) та CHQ-GDL-60012 – Bronchiolitis – Emergency management in children (2019), що були обрані робочою групою як приклад найкращої практики надання медичної допомоги дітям з вірусним бронхіолітом (ВБ) і ґрунтуються на даних доказової медицини щодо ефективності і безпеки медичних втручань, фармакотерапії та організаційних принципів її проведення. ...