22 січня, 2017
Переохолодження організму
Ю.В. МарушкоПереохолодження може бути загальним, коли організм тривалий час зазнає дії низьких температур і не здатний до самостійного посилення процесів теплоутворення, та місцевим у вигляді обмороження окремих ділянок тіла внаслідок тривалого судинного спазму з подальшими тромбозами, трофічними та некротичними порушеннями. Переохолодження можуть спричиняти вітер, висока вологість повітря, тривала дія холоду, поганий захист тіла одежею, стискання кінцівок тісним взуттям.
Діагностичні критерії
Діагностують чотири ступеня загального переохолодження організму.
І ступінь – температура тіла утримується на рівні 37 °C за рахунок периферійної вазоконстрикції і посилення теплопродукції.
ІІ ступінь – температура тіла 36-35 °C, шкіра бліда, холодна, м’язовий тремор (озноб), відчуття болю від переохолодження, тахікардія, системна гіпертензія. Діти у свідомості, можливе легке психічне збудження.
ІІІ ступінь – температура тіла 34-30 °C, м’язовий тремор припиняється, больова чутливість зменшується і далі зникає. Свідомість порушується, дихальний об’єм зменшується, тахікардія змінюється на брадикардію чи інші види аритмій.
ІV ступінь – температура тіла 29-26 °C, дихання рідке й поверхневе, пульс ниткоподібний, системний артеріальний тиск не визначається. Надалі настає смерть.
Обмороження може відбутися непомітно і призвести навіть до гангрени. За обмороження найчастіше вражаються дистальні відділи кінцівок: пальці рук і ніг, вуха, ніс. Спочатку обморожена шкіра блідо-ціанотична, холодна, нечутлива, дитина відчуває оніміння цих ділянок, «повзання мурашок» (дореактивний період). Кінцівки холодні на дотик, виражений їх набряк. Больова й тактильна чутливість в уражених тканинах зникає. Дуже рідко спостерігається обледеніння тканин. У подальшому шкіра може побіліти чи набути сіруватого відтінку. У міру зігрівання відчувається сильний місцевий біль і можуть бути різні зміни залежно від ступеня обмороження.
Розрізняють чотири ступеня обмороження.
1 ступінь – уражена ділянка шкіри бліда, після відігрівання червоніє, у деяких випадках має темно-червоний відтінок, починається розвиток набряку. Омертвіння шкіри не виникає. Перші ознаки такого обмороження – відчуття печіння, поколювання з подальшим онімінням ураженої ділянки тіла. Потім виникають свербіж шкіри та незначний або сильний біль.
2 ступінь – шкірні пухирі з некрозом поверхневих шарів до базального шару. Шкіра синьо-червона, набрякла й болюча, щільна на дотик. У міру нагрівання відбувається виражений набряк з відшаруванням епітелію шкіри й наповненням шкірних пухирів спочатку прозорою рідиною, а надалі й геморагічно-серозним вмістом.
3 ступінь – тотальний некроз шкіри і підшкірної основи. Шкіра білого кольору, тверда на всю глибину. Пухирі, що виникли на початковій стадії, заповнені рідиною з кров’ю, їхнє дно фіолетово-червоного кольору, нечутливе до дотику. Відбувається відмирання всіх елементів шкіри з виникненням після одужання на цих місцях грануляцій та рубців. Уражені нігті знов не відростають або відростають деформованими. Відторгнення тканин, що відмерли, закінчується на другому-третьому тижні, після чого розпочинається рубцювання, яке триває до місяця. Інтенсивність та тривалість болю більш виражена, ніж при обмороженні 2 ступеня.
4 ступінь – ураження і змертвіння всіх глибше розташованих тканин – м’язів, сухожилків, кісток. Уражена ділянка тіла темно-синього кольору, інколи з «мармуровим» малюнком. Набряк виникає одразу після відігрівання і швидко збільшується. Температура ураженої ділянки шкіри значно нижча, ніж на прилеглих частинах тіла. Відсутність пухирів при швидко та значно поширеному набряку, відсутність чутливості свідчать про наявність обмороження 4 ступеня.
Невідкладна допомога
Загальне переохолодження
- Помістити переохолодженого в тепле приміщення, зняти холодну білизну та одяг.
- Не змінювати положення тіла постраждалого, не робити різких рухів під час переміщення, оскільки це може спровокувати фібриляцію шлуночків.
- Укрити дитину сухими теплими ковдрами.
- Здійснити оксигенотерапію зволоженим і підігрітим до 40 °C киснем.
- За необхідності транспортування покласти пакети з гарячою водою, загорнені в рушники, на голову, сонні та стегнові артерії, бічні поверхні грудної клітки, але не зігрівати кисті і стопи.
- За можливості повільно зігрівати потерпілого протягом 6-12 год у ванні з теплою водою (до 40 °C) до температури тіла 34-35 °C. Зігрівання необхідно проводити поступово зі швидкістю 0,5-2 °C на 1 год.
- Здійснити інфузійну терапію теплим розчином
(40-42 °C) Рінгера-Локка чи ізотонічним розчином натрію хлориду в/в у дозі 10-20 мл/кг за год та 1-2% розчином натрію гідрокарбонату в дозі 2-3 ммоль/кг. - Можна промити шлунок теплою водою через назогастральний зонд.
- За необхідності провести серцево-легеневу реанімацію.
Обмороження
- Помістити потерпілого в тепле приміщення, акуратно звільнити від одягу чи взуття уражені ділянки тіла.
- Якщо виявлене обмороження:
– не терти й не масажувати постраждалу ділянку;
– не прикладати сніг чи лід – це небезпечно;
– не використовувати для відігрівання гарячі камені чи вогонь;
– не давати пити алкогольні напої;
– не дозволяти потерпілому ходити, спираючись на недавно відморожену ногу;
– не розкривати пухирі, що з’явилися.
- Зігріти відморожену ділянку: укутати в теплу ковдру чи накласти багатошарову теплоізоляційну пов’язку – шар марлі, товстий шар вати, знову шар марлі і ззовні прогумовану тканину, яка закриває всю кінцівку.
- За можливості зігрівання кінцівки проводити в теплій ванні протягом 30-45 хв з поступовим підвищенням температури води з 30 до 40 °C, можливі ванни зі слабким розчином калію перманганату.
- Накласти суху асептичну пов’язку або пов’язку з антибіотиками.
- При больовому синдромі ввести 50% розчин аналгіну по 0,5 мг/кг або трамадол по 1-2 мг/кг в/м.
- Проводити інфузійну терапію теплими (40-42 °C) розчинами – див. вище, давати тепле питво.
- Терміново госпіталізувати в хірургічне відділення чи відділення термічних уражень.
За матеріалами навчального посібника «Невідкладна педіатрія»
(Ю.В. Марушко, Г.Г. Шеф, Київ, 2014)