Клінічна картина гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду у дітей та підлітків

Гіпоталамічний синдром пубертатного періоду (ГСПП) – це нейроендокринний синдром, який виникає в пубертатному або постпубертатному періоді внаслідок функціональних ендокринних порушень. У більшості випадків складно з’ясувати його головну причину, оскільки маніфестація часто настає через роки після дії причинного фактора. Останнім часом в Україні по­ши­ре­ність ГСПП зросла удвічі. Щороку реєструється 18-20 тисяч нових випадків ожиріння серед дітей до 14 років. В умовах промислових міст частота ГСПП ще вища – 99,3 на 1000 підлітків [9, 12, 36, 53].

Враховуючи високу поширеність ГСПП у дитячій популяції, схильність до прогресування, виникнення ускладнень, розвитку мозкових судинних змін, слід надавати великого значення ранній діагностиці початкових порушень та встановленню основних клінічних критеріїв у дітей та підлітків.

Клінічна симптоматика при ГСПП зумовлена порушенням регіонарної і системної мікроциркуляції з переважанням симптомів церебральної ангіо­дистонії і зміною реагування вегетативних структур коронарних судин, що призводить до функціональних кардіальних порушень внаслідок ішемії міокарда [7, 13, 35].

При цьому доволі поширеною та ранньою ознакою ГСПП є судинна мозкова недостатність, спричинена ураженням серцево-судинної системи, яка клінічно проявляється невротичними станами, що супроводжуються загальною слабкістю, підвищеною втомлюваністю при розумовому та фізичному навантаженні [15, 51]. При функціональній недостатності гіпоталамуса, яка є проявом дисбалансу нейротрансміттерів, діти стають чутливими до метеорологічних факторів (електромагнітні бурі, зміни температури повітря, вологості, атмосферного тиску, різкі зміни погоди) [2, 16, 41].

Можна стверджувати, що судинний потік є голов­ним органом-мішенню при розвитку ГСПП. Слід розглядати проблему ГСПП у дітей та підлітків із позиції судинного ризику. Поліпшення ранньої діагностики судинного ураження та ризику розвитку його ускладнень – пришвидшеного атеросклеротичного процесу, тромбоутворення – повинно розвиватися із двох взаємно доповнюючих позицій удосконалення методів догоспітальної діагностики високого атерогенного, тромбогенного ризику та ендотеліальної дисфункції [20, 31, 46].

Прояви ГСПП залежать від зони ураження гіпоталамуса (переднього чи заднього відділу) і викликаних нейрогуморальних розладів у гіпоталамо-гіпофізарній ділянці.

Серед хворих із ГСПП переважають дівчатка віком 12-16 років. У значної частини хворих ГСПП перебігає з періодичними нападами (пароксизмами), у вигляді кризів.

Гіпоталамічний криз у типових випадках характеризується змішаними симптомами: дифузним головним болем, рідко несистемним запамороченням, болем у ділянці серця, серцебиттям, тяжким диханням, ознобоподібним тремором, відчуттям неспокою, страху, іноді спрагою, відчуттям голоду, болем в епігастральній ділянці. Потім настають позиви до сечовипускання з виділенням знач­ної кількості світлої сечі. Напад закінчується, як правило, різкою загальною слабкістю. Розвиваються переважно симпатоадреналові і вагоінсулярні кризи [3, 10, 29].

Симпатоадреналові кризи при ГСПП можуть провокуватися емоційним перенапруженням, зміною метеорологічних умов, менструаціями, больовими факторами. Пароксизми зазвичай виникають раптово ввечері або вночі, іноді їм передують такі прояви, як головний біль, зміни настрою, в’ялість або важкість у ділянці серця. Під час нападу виникає тремор, «гусяча шкіра», серцебиття, похолодіння й оніміння кінцівок, підвищення артеріального тиску (АТ), тахікардія. Іноді симпатоадреналові кризи супроводжуються підвищенням температури тіла до 38-39 °С, збудженням, страхом смерті (панічна атака). Тривалість кризів може бути від 15 хвилин до трьох і більше годин, після цього протягом декількох годин зберігається слабкість і страх перед повторним подібним нападом [18, 30, 44].

Вагоінсулярні кризи при ГСПП супроводжуються відчуттям жару, приливами до обличчя і голови, запамороченням, задишкою, неприємним відчуттям в епігастральній ділянці, нудотою, завмиранням серця, пітливістю, загальною слабкістю. Може спостерігатись посилена перистальтика кишечника, часте й у великих об’ємах сечовиділення, повторні позиви до випорожнення. Можливий розвиток алергічних проявів у формі кропив’янки і навіть набряку Квінке. Часто виникає брадикардія (до 45-50 уд. за 1 хв), АТ знижується до 90/60-80/50 мм рт. ст. Вміст 17-оксикортикостероїдів у сечі зменшений.

Часто при ГСПП характер кризів є змішаним, об’єднуючи симптоми вагоінсулярного і симпато­адреналового кризів [25, 28, 35, 47].

Залежно від переважання тих чи інших симптомів виокремлюють гіпоталамічний синдром із:

• гіпоталамічною епілепсією – 3%;
• вегето-вісцерально-судинними розладами – 32%;
• порушенням терморегуляції – 4%;
• нервово-м’язовими розладами – 10%;
• нейротрофічними порушеннями – 9%;
• нейроендокринними порушеннями – 27%;
• нервово-психічними розладами – 15%;

Загалом при ГСПП спостерігаються загальна слабкість, підвищена втомлюваність, фізичне і психічне виснаження, погана переносимість зміни метеорологічних умов, поколювання в ділянці серця, схильність до алергічних реакцій, нестійкі випорожнення, відчуття нестачі повітря, емоційні розлади (тривога, напади панічного страху), порушення сну, підвищена пітливість. Об’єктивно виявляють тахікардію, асиметрію АТ із схильністю до його підвищення, тремор пальців і рук [1, 5, 34].

Гіпоталамічний синдром із гіпоталамічною (діенцефальною) епілепсією. Початковими симптомами нападу є біль у ділянці серця, серцебиття, ознобоподібний тремор, іноді розлади дихання, біль у ділянці шлунка, нерідко підйом температури й АТ, страх. Надалі настає розлад свідомості, частіше короткочасний, і тонічні судоми. Характерна серійність нападів – по декілька на день, рідше спостерігають один напад на тиждень. У пацієнтів із гіпоталамічною епілепсією при проведенні електроенцефалографії реєструються епілептичні розлади у вигляді спалахів гострих поодиноких хвиль [27, 50, 55].

Гіпоталамічний синдром із вегето-вісцерально-судинними розладами. Ця форма трапляється найчастіше (до 32% випадків). Вегето-вісцерально-судинні порушення виникають завжди пароксизмально, у вигляді кризів. На основі переважання тих чи інших клінічних симптомів можна виокремити синдром із переважним порушенням функції серцево-судинної системи, дихання або шлунково-кишкового тракту. При порушенні функції серцево-судинної системи криз починається із серцебиття, до якого приєднується біль у ділянці серця. Нерідко виникає пароксизмальна тахікардія і порушення ритму серця у вигляді екстрасистолії. Характерні різного плану неприємні, незвичайні симптоми з боку серця (тремтіння, завмирання, стискування). У третини хворих відзначено коливання АТ з переважним його підвищенням [1, 11, 37].

При порушенні функції дихання хворі скаржаться на задишку, з якої починається криз. Клінічні прояви схожі на напад бронхіальної астми: спостерігається порушення дихального ритму у вигляді гальмування або прискорення дихання, у деяких випадках розлади дихання супроводжуються загрудинним болем, хворі скаржаться на неможливість вдихнути на повні груди. Нерідко провідними є розлади з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді болю в епігастрії, неприємних симптомів із боку живота, нудоти, відрижки повітрям чи жовчю, порушення перистальтики кишечника, прискорення акту дефекації, іноді проносів. Подібні порушення внутрішніх органів виявляються і у хворих із неврозами, але при ГСПП усі вегето-вісцеральні розлади перебігають пароксизмально, а при неврозах ці порушення постійні [9, 43].

Гіпоталамічний синдром із порушенням терморегуляції. Основна роль гіпоталамуса – регуляція температури тіла. У пацієнтів із ГСПП спостерігають порушення температури шкіри, підвищення температури тіла від субфебрильних до фебрильних цифр, аж до розвитку гіпертермічного кризу, що характеризується швидким підвищенням температури тіла до 39-40 °С на фоні тривалого субфебрилітету. Для терморегуляторних порушень типовим є ранкове підвищення температури і її зниження до вечора, відсутність ефекту від прийому жарознижувальних препаратів. Розлади терморегуляції частіше спостерігаються в дитячому і юнацькому віці та залежать від фізичного й емоційного напруження. Проявом терморегуляційних порушень при ГСПП можуть бути постійна мерзлякуватість, непереносимість протягів і низьких температур. Такі пацієнти постійно кутаються, носять одяг не по погоді. У більшості хворих озноб супроводжується тяжким профузним потовиділенням і частим сечовиділенням. Особливу увагу необхідно приділяти хворим із тривалим субфебрилітетом, у яких відсутня патологія внутрішніх органів. У таких пацієнтів, як правило, виявляють поряд із субфебрилітетом низку інших гіпоталамічних симптомів (спрагу, ожиріння, напади відчуття голоду). У частини хворих порушення терморегуляції постійні, що і є основним симптомом ГСПП [1, 21, 54].

Гіпоталамічний синдром із нервово-м’язовими розладами. Незважаючи на те, що гіпоталамус не є руховим центром, при його ураженні відзначено своє­рідні нервово-м’язові порушення, що проявляються у вигляді загальної слабкості. Найбільш характерна загальна слабкість, особливо фізична астенія, що спостерігається у хворих із гіпоталамічними кризами. Наприкінці кризу виникає адинамія, що перебігає на тлі інших гіпоталамічних розладів і супроводжується сечовиділенням у великій кількості. Хворі характеризують цей стан як «дерев’яність» кінцівок. Значне місце серед нервово-м’язових розладів посідають міастенічні явища, що розвиваються на тлі субфебрилітету, відчуття голоду і спраги, безсон­ня і неприємних відчуттів у ділянці серця. Нервово-м’язові розлади не завжди перебігають пароксизмально [17, 26].

Гіпоталамічний синдром із нейротрофічними розладами. Гіпоталамус є одним із ланцюгів складної нервової системи, що бере участь у здійсненні трофічних функцій, особливо трофіки шкіри, кінцівок. Серед порушень найчастішими є ожиріння, набряки, що виникають на фоні загальної слабкості, спраги, головного болю, ознобу та гіпотермії; нерідко спостерігається набряк обличчя гіпофізарно-гіпоталамічного генезу [4, 22].

Гіпоталамічний синдром із нейроендокринними порушеннями. Ураження гіпоталамуса у більшості випадків супроводжується порушеннями функції залоз внутрішньої секреції. Виділяють порушення, пов’язані з гіпер- або гіпофункцією гіпофіза або інших ендокринних залоз. Таким чином, зміни функції залоз внутрішньої секреції при ГСПП необхідно вважати вторинними. Нейроендокринні розлади при ГСПП проявляються порушенням білкового, вуглеводного, жирового, водно-сольового обміну, булімією, анорексією, спрагою. Нейроендокринні порушення можуть супроводжуватися синдромами Іценка – Кушинга, нецукрового діабету, акромегалією. Часто відзначається пригнічення гонадотропної функції передньої частки гіпофіза, що призводить до аменореї або дисменореї у дів­чаток і зниження потенції у хлопців [40, 48, 56].

Гіпоталамічний синдром із нервово-психічними розладами. Розлади мотивації і потягів при ГС характеризуються емоційно-мнестичними порушеннями, різними фобіями, зміною лібідо, патологічною сонливістю і безсонням, частою зміною настрою, дратівливістю, гнівом тощо [24, 38].

Зріст хворих, як правило, високий (кістковий вік випереджає паспортний на 2-3 роки). Ожиріння виникає, як правило, ще в ранньому дитинстві. Спостерігається рівномірне гіноїдне ожиріння (за жіночим типом), інколи – євнухоїдні пропорції тіла (з широким тазом). Характерною є псевдоєвнухоподібна будова тіла, херувимоподібність або матронізм, відкладення жиру за жіночим типом. На шкірі живота, внутрішньої поверхні плечей і стегон, верхнього квадранта стегон, рідше в ділянці попереку – поперечні, незападаючі смуги (стриї рожевого кольору), які можуть виникати швидко, протягом декількох тижнів. Характерною особливістю стрий є зворотній розвиток – зменшення маси тіла супроводжується їхнім регресом і/або зникненням кольору [39, 42, 52].

Шкірними проявами є ліпоми, бородавки, вітіліго, гіперпігментація складок. Дермографізм, як правило, червоний, швидко зникає. Шкіра може бути ніжною, не смагне на сонці, в зв’язку з чим у юнаків вона частіше біла, з мармуровим відтінком (херувимоподібність). Шкіра задньої поверхні плечей і стегон, як правило, шорстка. Волосся сальне, із схильністю до випадіння. Ріст волосся на обличчі у хлопців пізній. Нігті тонкі та ламкі. Виявляється жирова себорея, нерідко юнацькі вугрі. Часто спостерігається акроціаноз, гіпергід­роз, «льодяні» кисті, довгі пальці, гіпермобільність суглобів. Верхні та нижні кінцівки у хворих також повні (що відрізняє їх від пацієнтів із синдромом Іценка – Кушинга). Виявляють також збільшення молочних залоз; гінекомастія, як правило, несправжня, без залозистої тканини. Тембр голосу високий [19, 32].

До симптомів швидко приєднується нейроциркуляторна дистонія і/або артеріальна гіпертензія. Хворих турбує булімія (особливо в другій половині доби), спрага і поліурія. Може спостерігатися порушення толерантності до глюкози/приєднання цукрового діабету 2 типу [49].

Часто турбує головний біль, зниження працездатності, пам’яті, швидка втомлюваність. Можуть спостерігатись замкнутість, агресивність і/або плаксивість, депресивні стани. Водночас таким пацієнтам властива гіперсексуальність. Виявляється варіабельність порушень функціонального стану щитоподібної залози (еу-, гіпо-, гіпертиреоз) [1, 23].

При додатковому обстеженні виявляються зміни на очному дні у вигляді ангіопатії сітківки, особливо при стійкій артеріальній гіпертензії. Часто діаг­ностується дисліпопротеїнемія IV типу (за класифікацією D.S. Fredrickson), для якого характерне підвищення концентрації тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності; рівень загального холестерину в нормі [6, 33].

Майже у третини хворих відзначається «пласка» (гіперінсулінемічна) глікемічна крива, часто діагностуються порушення толерантності до вуглеводів (при типовому клінічному варіанті ГСПП показники індексу інсулінорезистентності НОМА-IR сягають максимальних значень) [43, 45].

У хворих на ГСПП виникають також і характерні порушення обміну білків сполучної тканини: підвищується активність еластази, навіть за відсутності смуг розтягнення. Високий рівень активності еластази спостерігається за умов активності процесу, а при ремісії – нормалізується [1, 14].

Оцінка гормонального статусу виявляє помірне підвищення секреції адренокортикотропного гормону, лютеїнізуючого гормону, значне зростання рівнів кортизолу, фолікулостимулюючого гормону, С-пептиду, імунореактивного інсуліну, лептину в крові; підвищується екскреція 17-оксикортикостероїдів та 17-кетостероїдів із добовою сечею. Концентрація соматотропного гормону, трийодтироніну і тироксину в крові може бути помірно підвищеною або в межах норми. У деяких хворих виявляється підвищення секреції вільного трийодтироніну й помірне підвищення вмісту вільного тироксину [1, 8].

Література

1. Антошкіна А.М. Гіпоталамічний синдром пубертатного періоду / А.М. Антошкіна, М.І. Відерська, І.Ф. Пилипенко // Медицина транспорту України. – 2010. – № 2. – С. 85-89.

2. Артериальная гипертензия и ожирение у подростков и лиц молодого возроста / А.М. Стародубова, О.А. Кисляк, Е.М. Петрова [та ін.] // Врач. – 2010. – № 1. – С. 13-17.

3. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М. Дифферинциальная диагностика и лечение эндокринных заболеваний: Руководство. – М.: Медицина, 2002. – 752 с.

4. Богацька Н.В. Імуногенетичні та дерматографічні маркери схильності до гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду у хлопчиків / Н.В. Богацька, Л.І. Глотка // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. – 2011. – № 4 (37). – С. 59-64.

5. Болотова Н.В. Особенности формирования метаболического синдрома у детей и подростков / Н.В. Болотова, С.В. Лазебникова, А.П. Аверьянов // Педиатрия. – 2007. – Т. 86, № 3. – С. 35-39.

6. Большова О.В. Патогенетичні аспекти й основні напрями лікування гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду / О.В. Большова // Здоров’я України (тематичний номер). – 2011. – С. 24-25.

7. Буряк В.Н. Структура вегетативных дисфункций в пубертатном возрасте / В.Н. Буряк // Здоровье ребенка. – 2007. – № 2. – С. 125-128.

8. Вербовой А.Ф. Гормонально-метаболические показатели и лептин у юношей с ожирением, манифестировавшим в пубертатный период / А.Ф. Вербовой, И.А. Фомина // Фарматека. – 2010. – № 16. – С. 68-70.

9. Герасимова Т.В. Ведення пацієнтів-підлітків з гіпоталамо-гіпофізарною дисфункцією / Т.В. Герасимова // Медицинские аспекты здоровья женщины. – 2010. – № 9 – 10. – С. 5-9.

10. Герега В.О. Клінічні прояви гіпоталамічного синдрому в пацієнток пубертатного періоду / В.О. Герега // Український науково-медичний журнал. – 2011. – № 1. – С. 501-502.

11. Глотка Л.І. Генетична характеристика гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду у хлопців: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. біол. наук: спец. 03.00.15. «Генетика» / Л.І. Глотка – Х., 2010. – 20 с.

12. Диагностика и лечение эндокринных заболеваний у детей и подростков / Под ред. проф. Н.П. Шабалова. – М.: МЕДпресс-информ, 2003. – 544 с.

13. Электрокардиографические особенности у подростков с избыточной массой тела и ожирением / А.С. Сенаторова, Т.В. Чайченко, Н.Р. Бужинская [и др.] // Перинатология и педиатрия. – 2011. – № 1. – С. 137-140.

14. Зелінська Н.Б. Стан надання спеціалізованої допомоги дітям з ендокринною патологією в Україні у 2010 році / Н.Б. Зелінська, С.І. Осташко, Н.Г. Руденко // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2011. – № 3 (35). – С. 19-25.

15. Каладзе Н.Н. Артериальная гипертензия при эндокринных заболеваниях у детей / Н.Н. Каладзе, А.В. Юрьева // Таврический медико–биологический вестник. – 2011. – № 2. – С. 131-135.

16. Квашнина Л.В. Оценка физического развития ребенка / Л.В. Квашнина // Мистецтво лікування. – 2006. – № 12. – С. 74-76.

17. Коновалова Н. В. Систолическая и диастолическая функции миокарда у подростков с гипоталамическим синдромом пубертатного периода / Н. В. Коновалова // Международный медицинский журнал. – 2011. – № 3. – С. 43-46.

18. Кожухар О.В. Маркери метаболічного синдрому у дітей та підлітків (огляд літератури та власних досліджень) / О.В. Кожухар, М.В. Хайтович, Р.В. Терлецький // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2006. – № 2. – С. 37-41.

19. Кресюн В.Й., Величко В.І. Епідеміологія, фактори ризику та діагностика надмірної маси тіла та ожиріння у дітей Одеського регіону: Метод. рекоменд. – Київ, 2012. – 24 с.

20. Леонтьева И.В. Метаболический синдром как педагогическая проблема / И.В. Леонтьева // Рос. вестн. перинатологии и педиатрии. – 2008. – № 3. – С. 41-45.

21. Леонтьева И.В. Метаболический синдром у детей и подростков: спорные вопросы / И.В. Леонтьева // Педиатрия. – 2010. – № 2. – С. 146-150.

22. Малиновська Т.М. Гіпоталамічний синдром пубертатного періоду // Раціональна діагностика та лікування ендокринних захворювань у дітей та підлітків. – К., 2008. – С. 250-257.

23. Малиновська Т.М. Метаболічний синдром у дітей та підлітків: особливості клінічного перебігу, показників вуглеводного та ліпідного обміну / Т.М. Малиновська, О.В. Большова // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2011. – № 4. – С. 172-177.

24. Малявська С.И. Педиатрический метаболический синдром: состояние высокого риска / С.И. Малявська // Педиатрия. – 2010. – № 4. – С. 119-121.

25. Метаболический синдром у детей и подростков с ожирением: диагностика, критерии рабочей классификации, особенности лечения / Л.В. Козлова, В.В. Бекезин, С.Б. Козлов [и др.] // Педиатрия. 2009. – № 6. – С. 142-151.

26. Метаболический синдром у детей и подростков: вопросы патогенеза и диагностики / И.Г. Морено, Е.В. Неудахин, Е.Н. Гурьева [и др.] // Педиатрия. – 2010. – № 4. – С. 116-119.

27. Метаболический синдром у детей и подростков / Л.А. Балыкова, О.М. Солдатов, Е.С. Самошкина [и др.] // Педиатрия. – 2010. – № 3. – С. 127-134.

28. Миняйлова Н.Н. Диагностические аспекты гипоталамического и метаболического синдромов у детей / Н.Н. Миняйлова, Л.М. Козакова // Педи­атрия. – 2002. – № 4. – С. 98-101.

29. Миняйлова Н.Н. Клинико-метаболические аспекты диагностики ожирения и его различных форм у детей и подростков: автореф. дис. на соискание ученой степени доктора мед. наук : спец. 14.01.08. «Педиатрия» / Н.Н. Миняйлова. – Томск, 2012. – 38 с.

30. Нефедова Ж.В. Особенности метаболического синдрома у детей и подростков с артериальной гипертензией на фоне гипоталамического синдрома / Ж.В. Нефедова, М.К. Соболева // Журн. клин. и эксперим. медицины. – 2004. – № 3. – С. 62-65.

31. О метаболическом синдроме у детей и подростков с ожирением / С.Е. Лебедькова, Т.Н. Игнатова, О.Ю. Трусова [ и др.] // Педиатрия. – 2010. – № 2. – С. 151-155.

32. Олексик О.Ф. Гіперпролактинемія і гіпоталамічний синдром / О.Ф. Олексик // Проблеми ендокринної патології. – 2004. – № 4. – С. 72-75.

33. Олексик О.Ф. Порівняльний аналіз концентрації деяких гормонів та показників ліпідного обміну в юнаків з гіпоталамічним синдромом та ожирінням / О.Ф. Олексик // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2008. – № 2. – С. 73-80.

34. Про затвердження протоколів лікування дітей з ендокринними захворюваннями (додатки «Вікові індекси маси тіла у дітей») Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.02.2009 р. № 55.

35. Протокол надання медичної допомоги дітям, хворим на ожиріння. Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 254 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча ендокринологія”» від 27.04.2006 р. – Київ, 2005.

36. Плехова Е.И. Роль гормона эпифиза мелатонина в патогенезе метаболических нарушений при гипоталамическом синдроме у мальчиков-подростков / Е.И. Плехова, О.О. Хижняк, С.И. Турчина // Проблемы ендокринной патологии. – 2003. – № 3. – С. 61-66.

37. Плехова О.І., Хижняк О.О., Багацька Н.В. Гіпоталамічний синдром пубертатного періоду у хлопців (клініка, діагностика, прогнозування перебігу, лікування ): Метод. рекоменд. – Харків, 2005. – 24 с.

38. Полякова В.К. Нормативы индекса массы тела и обхвата талии: их роль в диагностике ожирения у детей и подростков / В.К. Полякова, А.П. Аверьянов, Н.Б. Болотова // Педиатрия. – 2009. – № 6. – С. 17-21.

39. Порушення вуглеводного обміну у дітей та підлітків з ожирінням / О.А. Будрейко, Л.Д. Нікітіна, С.О. Чумак // Перинатология и педиатрия. – 2011. – № 3. – С. 118-119.

40. Ресненко А.Б. Гипоталамическое ожирение: миф или реальная проблема / А.Б. Ресненко // Вопр. диагностики в педиатрии. – 2010. – № 5. – С. 47-50.

41. Роль наследственных и средовых факторов в формировании гипоталамического синдрома пубертатного периода у мальчиков / Хижняк О.О., Плехова Е.И., Сулима Т.Н. [и др.] // Ендокринологія. – 2003. – № 2. – С. 221-227.

42. Сенаторова А.С. Антропометрические предикторы ремоделирования миокарда у подростков с избыточной массой тела и ожирением / А.С. Сенаторова, Т.В. Чайченко, А.Д. Бойченко // Здоровье ребенка. – 2011. – № 8. – С. 25-29.

43. Сергієнко О.О. Юнацький гіпоталамічний синдром пубертатного періоду: патогенез, діагностика, лікування, профілактика: методичні рекомендації / М-во охорони здоров’я України, [авт. О.О. Сергієнко, О.Ф. Олексик, В.О. Сергієнко]. – К., 2006. – 22 с.

44. Сергієнко О.О. Основи захворювань гіпоталамо-гіпофізарної системи. – Львів: Атлас, 2010. – 116 с.

45. Сутурина Л.В. Гипоталамический синдром: основные звенья патогенеза, диагностика, патогенетическая терапия и прогноз : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора мед. наук : спец. 14.01.08. «Педиатрия» / Л.В. Сутурина. – Иркутск, 2002. – 38 с.

46. Уварова Е.В. Гипоталамическая дисфункция: этиопатогенез и клиника (обзор литературы) / Е.В. Уварова, Е.П. Хащенко // Репродуктив. здоровье детей и подростков. – 2010. – № 1. – С. 65-76.

47. Хижняк О.О. Роль наследственных и средовых факторов в формировании гипоталамического синдрома пубертатного периода у мальчиков / О.О. Хижняк, Е.И. Плехова, Т.Н. Сулима // Ендокринология. – 2003. – Т.8, № 2. – С. 221-227.

48. Хижняк О.О. Особенности липидного обмена у мальчиков-подростков с гипоталамическим синдромом пубертатного периода / О.О. Хижняк, Т.Н. Сулима // Ендокринология. – 2003. – Т.8, № 1. – С. 73-78.

49. Хижняк О.О. Клініко-патогенетична характеристика сімей хлопців із гіпоталамічним синдром пубертатного періоду / О.О. Хижняк, Н.В. Богацька // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. – 2005. – № 3 (8). – С. 25-38.

50. Хижняк О.О. Клініко-патогенетичні особливості перебігу гіпота­ламічного синдрому пубертатного періоду у підлітків чоловічої статі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора мед. наук : спец. 14.01.14. «Ендокринологія» / АМН України. Ін-т пробл. ендокр. Патології ім. В. Я. Данилевського. – Х., 2005. – 38 с.

51. American Association of Clinical Endocrinologists 2002. Finding and recommendations from the AACE conference on insulin resistance syndrome [Електронний ресурс]. – 2010. – http://www.aace.cjm/pub/.

52. Boney C.M. Metabolic syndrome in childhood: association with birth weight, maternal obesity / C. M. Boney, А. Verma, R. Tucrer // Gestational Diabetes Mellitus. – 2005. – Vol. 115, № 3. – Р. 290-296.

53. Calcaterra V. Prevalence of metabolic syndrome in children and adolescents with varying degrees of obesity / V. Calcaterra, C. Klersy, Т. Muratori // Clin. Endocrinol. – 2008. – Vol. 68, № 6. – Р. 868-872.

54. Cali A.M. Obesity in children and adolescents / А.М. Cali // J. Clin. Endocrinol. Metab. – 2008. – Vol. 93, № 4. – Р. 31-36.

55. Sun S.S. Systolic blood pressure in childhood predicts hypertension and metabolic syndrome later in life / S.S. Sun, G.D. Grave, R.M. Siervogel // Pediatrics. – 2007. – Vol. 119, № 2. – Р. 237-246.

56. Wang X. Metabolic syndrome in obese children born large for gestational age / X. Wang, L. Liang, F.U. Junfen // Indian. J. Pediatr. – 2007. – Vol. 74, № 6. – Р. 561-565.