Клінічна діагностика пошкоджень м’якотканинних елементів плечового суглоба

Патологія м’якотканинних елементів плечового суглоба є дуже поширеним явищем. Водночас клінічна діагностика таких ушкоджень серед клініцистів вважається складним завданням. Проте ця складність зумовлена лише відсутністю інформації в доступній літературі із зазначеного питання. Ми намагалися продемонструвати в представленій статті, що клінічна діагностика ушкоджень плеча є насправді дуже простою і доступною для будь-якого спеціаліста.

Р.О. Сергієнко

А.Я. Вовченко

М.М. Сатишев

Плечовий суглобовий комплекс складається з 5 ланок: плечолопатковий суглоб, акроміально-ключичний суглоб, грудино-ключичний суглоб, лопатково-реберне з’єднання та субакроміальний псевдосуглоб.
Центральною ланкою комплексу є плечолопатковий суглоб.

Плечовий суглоб зв’язаний зі скелетом тулуба за допомогою лише грудино-ключичного суглоба. Кісткові елементи плечолопаткового суглоба не забезпечують його стабільності (рис. 1, 2).
Стабільність плеча забезпечується пасивними елементами – суглобовою губою, плечолопатковими зв’язками та активними елементами – м’язами ротаційної манжети плеча (РМП) (рис. 3).

До м’язів, що контролюють плечовий суглоб, належать: дельтовидний м’яз (musculus deltoideus); м’язи скапулярної групи (musculus serratus anterior, musculus trapezius, musculus rhomboideus, musculus levator scapulae); м’язи аксіо-гумеральної групи (musculus pectoralis major, musculus latissimus dorsi).
Плечовий суглоб – найбільш рухомий суглоб людини, він виконує елевацію, ротацію, горизонтальний рух, депресію, утримання навантаженої кінцівки.
Для нормальної елевації необхідним є нормальне функціонування всіх груп м’язів та ланок комплексу: порушення роботи будь-якої з них призводить до порушення плечолопаткового ритму елевації, що є першою і найголовнішою ознакою патології плеча.

Типовою локалізацією болю при патології плечового суглоба є еполетна зона (рис. 4). Для диференційної діа-гностики (для з’ясування, чи не є біль у плечі проявом шийного остеохондрозу) виконується тест Спурлінга: тиск рукою на голову пацієнта в положенні сидячи при ротації і згинанні голови в бік імовірного ураження. Швидке виникнення болю та парестезії, що іррадіюють у руку, – ознака шийної радикулопатії.
Порушення плечолопаткового ритму є першою постійною важливою клінічною ознакою захворювання плеча.
Для визначення порушення плечолопаткового ритму пацієнта просять:
– підняти вгору обидві випрямлені руки;
– закласти руки за голову і розвести лікті;
– поставити руки на пояс.
Клініцист спостерігає за наявністю асиметрії при цих рухах, яка фіксуватиметься в будь-якому випадку у разі патології плечового суглоба.

Пошкодження хрящової губи

Анамнез: зазвичай пацієнти вказують на зв’язок із травмою.
Вік: пошкодження притаманне особам молодого віку.
Скарги: біль типової локалізації, клацання, відчуття нестабільності.
Огляд: порушення плечолопаткового ритму з ураженого боку.
Запідозрити пошкодження суглобової губи можливо за допомогою простих клінічних тестів (рис. 5-7).

Ультразвукове (УЗД) та рентге­нівське дослідження є недостатньо інформативними і реєструють лише так звані «непрямі ознаки» пошкодження суглобової губи. Тому у разі підозри на пошкодження суглобової губи слід рекомендувати проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) плеча на апараті потужністю 1,5 Тесла.

Синдром субакроміального конфлікту

Анамнез: зазвичай пацієнти не вказують на зв’язок із травмою.
Вік: пошкодження притаманне особам середнього віку.
Скарги: синдром субакроміального конфлікту характеризується болем типової локалізації в межах 70-120^° елевації плеча.
Огляд: порушення плечолопаткового ритму з ураженого боку (рис. 8).

При підозрі на синдром субакроміального конфлікту рекомендовано виконати боковий знімок субакроміального простору (лопатки) та УЗД плеча у фахівців, які практикують дослідження опорно-рухового апарату (рис. 9).

Пошкодження ротаторної (обертальної) манжети плеча

Анамнез: пацієнти не завжди вказують на зв’язок із травмою.
Вік: пошкодження притаманне особам середнього та старшого віку.
Скарги: характеризується болем типової локалізації в межах 70-120^° елевації плеча.
Огляд: порушення плечолопаткового ритму з ураженого боку (рис. 10).

У разі підозри на пошкодження РМП рекомендовано виконати боковий знімок субакроміального простору (лопатки) та УЗД плеча (рис. 11) у фахівців, які практикують дослідження опорно-рухового апарату та МРТ (на апараті потужністю 1,5 Тесла).

Адгезивний капсуліт плечового суглоба

В основі цього захворювання лежить проліферативне запалення в капсулі плечового суглоба, що призводить до її рубцевого переродження, контрактури та адгезії до голівки плеча. Основні стадії перебігу адгезивного капсуліту представлено в таблиці.

Анамнез: пацієнти іноді вказують на зв’язок із травмою, скаржаться на виражений біль протягом декількох місяців, особливо вночі, а в подальшому – на обмеження рухів.
Вік: пошкодження притаманне особам середнього віку, переважно жінкам, у чоловіків захворювання частіше поєднується із цукровим діабетом.
Скарги: захворювання проявляється болючим обмеженням активних і пасивних рухів у плечі.
Огляд: порушення плечолопаткового ритму з ураженого боку, виражена гіпотрофія м’язів надпліччя.
При підозрі на адгезивний капсуліт рекомендовано виконання УЗД плеча у фахівців, які практикують дослідження опорно-рухового апарату, та МРТ-дослідження (рис. 12).