31 травня, 2016
Анемія та інші трофологічні розлади при коморбідності хронічного панкреатиту й ішемічної хвороби серця
При хронічному панкреатиті (ХП) виникає порушення балансу між надходженням нутрієнтів (харчових речовин) в організм і його потребами в них. Формується недостатність білків, жирів, вуглеводів і мікрокомпонентів (вітамінів і деяких хімічних елементів) органічного та неорганічного складу, що використовуються організмом людини для забезпечення життєдіяльності.
Л.С. БабінецьУ разі ХП дефіцит харчових речовин виникає як за екзогенним варіантом (недостатнє споживання нутрієнтів з їжею: щадне харчування внаслідок больового синдрому, нераціональне – при зловживанні алкоголем, через соціально-економічні фактори і низьку культуру), так і за ендогенним (порушення утилізації нутрієнтів в організмі хворого). Розвивається і за певних умов поглиблюється трофологічна недостатність (ТН), яка характеризується синдромами дефіциту енергії, білка, вітамінів, мікроелементів та електролітів. На тлі прогресуючої функціональної недостатності підшлункової залози і поглиблення ТН вичерпуються запаси нутрієнтів у тканинах, що спочатку веде до біохімічних і функціональних змін, а надалі проявляється численними складними клінічними симптомами. ХП сприяє прогресуванню ТН, що реалізується зниженням маси тіла, розвитком анемічного синдрому (АС), остеодефіциту, імунодефіциту. Встановлено, що
Н. А. МельникАС у хворих на ХП є маркером тяжкості захворювання та предиктором резистентності до лікування. Оскільки всмоктування заліза здійснюється у верхніх відділах тонкої кишки, а засвоєння цього мікроелемента визначається рівнем абсорбції переважно у дванадцятипалій кишці та проксимальних відділах тонкої кишки, то у хворих на ХП має місце симптоматика залізодефіциту (від латентного дефіциту заліза до залізодефіцитної анемії легкого, середнього та, в деяких випадках, тяжкого ступеня).
Метою дослідження було вивчити особливості і характер АС та зміни трофологічного статусу (ТС) у хворих на ХП із супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС), а також оцінити взаємозв’язок між параметрами ТС та показниками анемії у таких пацієнтів.
Матеріали та методи
У рамках дослідження спостерігали 52 хворих на ХП, які перебували на диспансерному обліку в центрі первинної медико-санітарної допомоги і отримували лікування в денному стаціонарі Тернопільської міської лікарні № 2. Джерелом інформації слугували медичні карти амбулаторного хворого (форма 025/о) і медичні карти стаціонарного хворого (форма 003/о) пацієнтів з ХП за період 2013-2014 рр. Було проаналізовано дані 27 жінок і 25 чоловіків. Вік пацієнтів варіював від 27 до 69 років, більшість учасників були працездатного віку. Було сформовано дві групи: особи із ХП (n=20) та хворі на ХП у поєднанні з ІХС (стабільна стенокардія напруги І-ІІ ФК; n=32). Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. У дослідження не включали пацієнтів із гострими формами ІХС в анамнезі; цукровим діабетом середнього та важкого ступеня тяжкості, які потребують прийому інсуліну; артеріальною гіпертензією ІІ-ІІІ ступеня та тяжкими супутніми захворюваннями. Діагноз ХП верифікували згідно із загальноприйнятими в клініці критеріями. Діагноз ІХС встановлювали відповідно до рекомендацій Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду, класифікації, затвердженої на VI Національному конгресі кардіологів України (2000), та наказу МОЗ України від 14.02.2002 р. № 54; функціональний клас стенокардії напруги – за класифікацією стенокардії Канадської асоціації кардіологів (1976). Для оцінки ТС хворих на ХП використовували низку антропометричних показників [3]. Індекс маси тіла (ІМТ) визначали за формулою:
ІМТ = М/Р2,
де М – маса тіла (у кілограмах);
Р – зріст (у метрах).
За норму вважали ІМТ від 18,5 до 24,9 кг/м2.
Запаси жиру в організмі визначали шляхом вимірювання шкірно-жирової складки над трицепсом (ШЖСТ). Значення ШЖСТ <9,5 мм у чоловіків і <13 мм у жінок вказували на енергетичну недостатність.
Висновок щодо соматичного пулу білка робили на підставі показника окружності м’язів плеча (ОМП), який обчислювали за формулою:
ОМП = ОП – 0,314 × ШЖСТ,
де ОМП – окружність м’язів плеча (у сантиметрах); ОП – окружність плеча (у сантиметрах); ШЖСТ (у міліметрах).
Нормою вважали ОМП ≥23 см у чоловіків та ≥21 см у жінок.
Для оцінки АС використовували визначення таких лабораторних показників обміну заліза за загальноприйнятими методиками: залізо сироваткове (ЗС; норма – 6,6-26,0 мкмоль/л для жінок і 10,6-28,3 мкмоль/л для чоловіків), феритин (ФТ; 10,0-147,0 нг/мл для жінок і 22,0-346,0 нг/мл для чоловіків) та трансферин (ТФ; 215,0-380,0 мг/дл для жінок та чоловіків).
Показники норми загальної залізозв’язувальної здатності сироватки (ЗЗЗС) знаходяться в межах 49,0-69,0 ммоль/л. Розрахунок латентної залізозв’язувальної здатності сироватки (ЛЗЗС) проводився за формулою: ЛЗЗС = ЗЗЗС – ЗС.
У нормі цей показник становить 32,0-46,0 ммоль/л.
Для визначення насиченості трансферину залізом (НТЗ) використовували таку формулу: НТЗ = ЗС / ЗЗЗС × 100%. Значеннями норми для цього показника є 16,0-50,0%.
Рівень гемоглобіну (HBG) визначали фотометричним методом, кількість еритроцитів (RBC) у крові – рутинним методом; нормою вважали ≥120 г/л для чоловіків і ≥110 г/л для жінок та 4,0-5,0×1012/л для чоловіків і 3,7-4,7×1012/л для жінок відповідно.
Статистична обробка отриманих даних виконувалася на персональному комп’ютері з використанням стандартних пакетів програм Microsoft Excel та за допомогою комп’ютерної програми Statistica for Windows 6.0 (Stat Soft inc., США).
Результати та обговорення
Були проаналізовані антропометричні показники, за якими оцінювали запаси жиру і соматичний пул білка як маркери ТС (табл. 1).
У значної частини обстежених відмічалися розлади харчування. Так, встановлено, що середнє значення ІМТ в учасників групи ХП + ІХС було на 21% вищим за таке в пацієнтів групи ХП. У хворих на ХП ІМТ становив 25,09±1,22 кг/м2, натомість в осіб з ХП + ІХС – 30,28±0,99 кг/м2; при цьому в обох порівнюваних групах даний показник був достовірно вищим за такий у контрольній групі. Зокрема, в групі ХП + ІХС нормальну та надлишкову вагу мали 6 (18,75%) і 8 (25%) пацієнтів відповідно проти 12 (60%) та 4 (20%) у групі ХП. У 18 (56,25%) учасників з ІХС було виявлено ожиріння різного ступеня тяжкості: І ст. – у 7 (21,88%) осіб, ІІ ст. – в 11 (34,37%). У групі ХП був один хворий з ожирінням І ст., ожиріння ІІ ст. мало місце в 3 (15%) пацієнтів.
Встановлено, що в учасників групи ХП + ІХС товщина ШЖСТ була вищою, ніж у хворих групи ХП. Це свідчило про надлишок запасів жиру. Середнє значення окружності талії (ОТ) було достовірно вищим у хворих на ХП порівняно з відповідним показником в учасників групи контролю, проте слід відмітити, що ОТ у хворих із супутньою ІХС вказував на абдомінальну форму ожиріння. Водночас спостерігалося достовірне зниження показника ОМП у групі ХП + ІХС порівняно з таким у групі контролю, що свідчило про збіднення соматичного пулу білка (скелетних м’язів). Таким чином, надлишок маси тіла у хворих групи ХП + ІХС формувався за рахунок жирових надлишків при деякій втраті білка.
Про збіднення вісцерального пулу білка свідчило встановлення достовірно нижчого рівня HGB у пацієнтів з ХП + ІХС у порівнянні з відповідним показником у хворих групи ХП: 102,34±2,84 проти 120,05±4,31 г/л. Також виявлено розвиток анемії легкого та середнього ступеня тяжкості у 24 (75%) учасників з ХП + ІХС, натомість серед осіб без ІХС таких було 10 (50%). Анемія легкого ступеня відмічалася у 8 (25%) хворих групи ХП + ІХС і 6 (30%) пацієнтів групи ХП, середнього ступеня тяжкості – у 16 (50%) і 4 (20%) хворих відповідно (рис. 1, 2).
Щодо показників обміну заліза, то аналіз отриманих даних виявив достовірне зниження рівня RBС, ЗС, НТЗ і ФТ та достовірне збільшення рівня ЗЗЗС, ЛЗЗС і ТФ у хворих (як у чоловіків, так і в жінок) в обох досліджуваних групах стосовно відповідних показників в учасників контрольної групи (табл. 2). Отримані результати довели наявність тенденції до формування АС залізодефіцитного характеру як у хворих на ХП в поєднанні із ІХС, так і в пацієнтів тільки з ХП.
Наступним етапом дослідження було виявлення можливих кореляційно-регресійних взаємозв’язків між параметрами ТН і досліджуваними показниками анемії у хворих групи ХП + ІХС. Аналіз коефіцієнтів кореляції між ШЖСТ, ОТ та кількістю еритроцитів у крові вірогідно засвідчив наявність помірних обернених кореляційних зв’язків між вищеназваними антропометричними показниками та кількістю RBC (r= -0,35 і r= -0,36 відповідно).
Також простежувався достовірний помірний обернений зв'язок між рівнем HBG у крові та ІМТ (r= -0,37; табл. 3).
Це підтвердило, що надлишок запасів жиру у хворих групи ХП + ІХС призводить до поглиблення тяжкості анемії.
Висновки
Трофологічні порушення при ХП швидше прогресували за наявності ІХС, про що свідчив розвиток анемії різного ступеня тяжкості в 75% пацієнтів групи ХП + ІХС (проти 50% у групі ХП) з достовірно нижчим рівнем HGB порівняно з таким в учасників групи ХП.
При цьому достовірно знижувався і соматичний пул білка (за рівнем ОМП) на тлі збільшення ІМТ і товщини ШЖСТ. Отже, надлишок запасів жиру і збіднення соматичного пулу білка у хворих групи ХП + ІХС були більш виражені порівняно з відповідними показниками в пацієнтів групи ХП, що вказує на достовірну білкову недостатність.
Враховуючи показники обміну заліза, можна зробити висновок, що анемія як у пацієнтів з ХП у поєднанні з ІХС, так і у хворих на ХП без ІХС мала залізодефіцитний характер.
Доведено, що надлишок запасів жиру в пацієнтів з ХП + ІХС призводив до поглиблення тяжкості анемії.
Список літератури знаходиться в редакції.
| Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 8 (381), квітень 2016 р. |