14 серпня, 2015
Актуальні питання профілактики поліомієліту в світі
Поліомієліт – гостра вірусна інфекція, відома ще з другої половини ХІХ століття. Збудником поліомієліту є вірус з роду ентеровірусів, що має три серотипи. Джерелом поліомієлітної інфекції є хвора людина або вірусоносій, у якого немає симптомів захворювання на поліомієліт. Зараження відбувається повітряно-крапельним або фекально-оральним шляхом, при потраплянні активного вірусу поліомієліту до рота через забруднені руки, слину, їжу або воду.
Початок поліомієліту характеризується підвищенням температури тіла, міальгією, головним болем, розладами шлунково-кишкового тракту, загальною слабкістю, катаральними явищами. Є паралітична і непаралітична форми поліомієліту. Найбільш загрозливою є паралітична форма поліомієліту, коли виникає периферичний параліч з втратою сухожильних рефлексів та поступовою атрофією м’язів. У разі перенесення паралітичного поліомієліту розвивається стійка інвалідність. Загальна кількість дітей і дорослих з паралічами поліомієлітного походження у світі становить 10-20 млн [2, 3].
Єдиним надійним захистом від цієї небезпечної інфекції є вакцинація. Натепер у світі для імунізації дитячого населення використовують два типи вакцин – живу оральну поліомієлітну (ОПВ) та інактивовану поліомієлітну (ІПВ) вакцину.
Оральна поліомієлітна вакцина, яку розробив Альберт Себін у 1955 р., застосовується в імунопрофілактиці понад 50 років. Багаторічний досвід використання цієї вакцини підтвердив її високу ефективність у подоланні епідемії поліомієліту, а надалі й припинення циркуляції дикого поліовірусу на більшій території земної кулі. Водночас при використанні ОПВ є, хоч і вкрай низький, ризик виникнення паралітичного вакциноасоційованого поліомієліту (ВАПП) у дітей з порушеннями в імунному статусі (як у щеплених, так і у осіб, що контактували з ними). Частота ВАПП становить 0,1-0,3 випадку на 100 тис. щеплених [1]. Крім того, при тривалій циркуляції вакцинного вірусу в популяції з недостатнім рівнем специфічного імунітету відбувається формування поліовірусу вакцинного походження з реверсією нейровірулентних властивостей.
На теперішній час багато країн продовжують використовувати ОПВ [8, 9] у рутинній вакцинопрофілактиці (табл. 1).
Таблиця 1. Схеми імунізації оральною поліомієлітною вакциною в деяких країнах світу
|
Країна |
Схема імунізації (вік, у якому проводять щеплення) |
|
Американський регіон |
|
|
Антигуа і Барбуда |
2, 4, 6, 18 місяців; 5 років |
|
Аргентина |
2, 4, 6, 18 місяців; 6 років |
|
Барбадос |
2, 4, 6, 18 місяців; 4,5, ≥ 11 років |
|
Беліз |
2, 4, 6 місяців; 4 роки |
|
Болівія |
2, 4, 6 місяців |
|
Бразилія |
2, 4, 6, 15 місяців |
|
Венесуела |
2, 4, 6, 18 місяців; 5 років |
|
Гаїті |
< 15 днів, 6, 10, 14 тижнів |
|
Гренада |
6-8, 16-20, 24-28 тижнів; 18 місяців; 4.5, >14 років |
|
Гондурас |
2, 4, 6, 18 місяців |
|
Домініканська Республіка |
2, 4, 6, 18 місяців; 3,5 року |
|
Еквадор |
2, 4, 6, 18 місяців |
|
Колумбія |
2, 4, 6, 18 місяців; 5 років |
|
Куба |
< 1, 1, 2, 9 років |
|
Нікарагуа |
2, 4, 6 місяців |
|
Панама |
2, 4, 6, 15-18 місяців; 4-5 років |
|
Парагвай |
2, 4, 6, 18 місяців; 4 роки |
|
Перу |
2, 4, 6 місяців |
|
Уругвай |
2, 4, 6, 12 місяців |
|
Чилі |
2, 4, 6, 18 місяців |
|
Африканський регіон |
|
|
Алжир |
Після народження; 3, 4, 5, 18 місяців; 6, 12, 16 років |
|
Ангола |
Після народження; 2, 4, 6 місяців |
|
Гвінея Бісау |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Демократична Республіка Конго |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Екваторіальна Гвінея |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 15 місяців |
|
Ефіопія |
6, 10, 14 тижнів |
|
Замбія |
6, 10, 14 тижнів |
|
Камерун |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Кенія |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Конго |
Після народження; 8, 12, 16 тижнів |
|
Мозамбік |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Нігер |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Нігерія |
6, 10, 14 тижнів |
|
Сенегал |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Центральна Африканська Республіка |
6, 10, 14 тижнів |
|
Чад |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Європейський регіон |
|
|
Албанія |
2, 4, 6 місяців; 2, 6 років |
|
Азербайджан |
4-7 днів; 2, 3, 4, 18 місяців |
|
Вірменія |
1,5, 2,5, 3,5, 18,0 місяців; 6 років |
|
Грузія |
2, 3, 4, 18 місяців; 5 років |
|
Казахстан |
2, 3, 4, 12 місяців |
|
Киргизія |
Після народження; 2,0 3,5, 5,0 місяців |
|
Республіка Молдова |
2, 4, 6, 22 місяці; 7 років |
|
Таджикистан |
Після народження; 2, 3, 4, 12 місяців |
|
Туркменистан |
2-3 дні; 2, 3, 4, 18 місяців |
|
Узбекистан |
3 дні; 2, 3, 4, 16 місяців; 7 років |
|
Південно-Східний Азіатський регіон |
|
|
Бангладеш |
6, 10, 14, 38 тижнів |
|
Демократична Республіка Корея |
Після народження, 6, 10, 14 тижнів, 9 місяців |
|
Індія |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 16-24 місяці |
|
Непал |
6, 10, 14 тижнів |
|
Пакистан |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Таїланд |
2, 4, 6 місяців |
|
Східно-Середземноморський регіон |
|
|
Афганістан |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 9 місяців |
|
Єгипет |
2, 4, 6, 18 місяців |
|
Ємен |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів |
|
Катар |
2, 4, 6, 18 місяців; 4-6 років |
|
Марокко |
Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 18 місяців; 5 років |
|
Об’єднані Арабські Емірати |
2, 4, 6, 18 місяців; 6 років |
|
Туніс |
2, 3, 6, 18 місяців; 6, 12, 18 років |
|
Західно-Тихоокеанський регіон |
|
|
В’єтнам |
2, 3, 4 місяці |
|
Ірак |
Після народження; 2, 4, 6, 18 місяців; 4-6 років |
|
Іран |
Після народження; 2, 4, 6, 18 місяців; 6 років |
|
Камбоджа |
6, 10, 14 тижнів |
|
Китай |
2, 3, 4 місяці; 4 роки |
|
Малайзія |
2, 3, 5, 18 місяців; 7 років |
|
Монголія |
Після народження; 2, 3, 4 місяці |
|
Сінгапур |
3, 4, 5, 18 місяців; 6-7, 10-11 років |
|
Філіппіни |
6, 10, 14 тижнів |
Інактивована поліомієлітна вакцина була розроблена доктором Джонасом Солком у 1950 р. на основі інактивації формаліном поліовірусу, який отримували методом культивування в культурі клітин. Вакцина була впроваджена в практику в багатьох країнах світу з 1955 р. Із самого початку вона вважалася безпечнішою, ніж ОПВ, але її ефективність не відповідала встановленим вимогам. У 1978 р. був створений новий удосконалений варіант вакцини Солка, що не поступався за профілактичною ефективністю ОПВ [4-6]. Більшість розвинутих країн світу використовують тільки ІПВ (Фінляндія, Франція, Нідерланди, Швеція, Люксембург, Австрія, Бельгія, Данія, Німеччина, Ірландія, Англія тощо).
На сьогодні при проведенні профілактичних щеплень ІПВ застосовується і як моновакцина, і у складі комбінованих вакцин, що призначені для профілактики чотирьох, п’яти або шести інфекційних хвороб.
Схеми імунізації можуть відрізнятися як за кількістю щеплень, так і за віком, коли їх необхідно отримати [8, 9] (табл. 2).
Таблиця 2. Країни, де застосовують імунізацію ІПВ, ІПВ + ОПВ, та схеми застосування вакцин
|
Країна |
Схема імунізації |
Примітка |
|
Американський регіон |
||
|
Аргентина |
ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 6 років) |
Групи ризику для ОПВ |
|
Багами |
ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4-6 років) |
|
|
Барбадос |
ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців) |
Спеціальні групи |
|
Беліз |
ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4-5 років) |
ВІЛ+ |
|
Бразилія |
ІПВ (2, 4, 6, 15 місяців): частина країни |
Спеціальні групи |
|
Гайана |
ІПВ (2, 4, 6, 18, 45 місяців) |
Спеціальні групи |
|
Гондурас |
ІПВ (2, 4, 6, 18, місяців) |
Імунокомпромісні діти |
|
Канада |
ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 4-6 років) |
|
|
Колумбія |
ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 5 років) |
Імунокомпромісні діти |
|
Коста-Рика |
ІПВ |
Введено з січня 2011 р. |
|
Мексика |
ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців) + ОПВ (> 6 місяців; < 5 років) |
|
|
Панама |
ІПВ (6 тижнів; 3, 5-6, 18 місяців; 4-6 років) |
ВІЛ+ |
|
Парагвай |
ІПВ (2, 4, 6 місяців) |
Групи ризику |
|
Перу |
ІПВ (2, 4, 6 місяців) |
Діти від ВІЛ+ матерів |
|
Сальвадор |
ІПВ (2, 4, 6 місяців) |
Групи ризику |
|
США |
ІПВ (2, 4, 6-18 місяців; 4-6 років) |
|
|
Ямайка |
ІПВ (6 тижнів; 3, 5-6, 18 місяців; 4-6 років) |
Імунокомпромісні діти |
|
Тринідад і Тобаго |
ІПВ (2, 4, 5, 18 місяців: 4-5 років) |
ВІЛ+, імунокомпромісні діти |
|
Африканський регіон |
||
|
Південна Африка |
ОПВ (при народженні, 6 тижнів) + ІПВ (10, 14 тижнів, 18 місяців) |
|
|
Західно-Середньоземноморський регіон |
||
|
Бахрейн |
ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 5 років) |
Для представників груп високого ризику та тих, хто з ними контактує |
|
Ірак |
ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців) |
Імунокомпромісні діти |
|
Катар |
Імунокомпромісні діти |
|
|
Оман |
ІПВ (9 тижнів) + ОПВ (4, 6, 18 місяців; 6, 17 років) |
|
|
Саудівська Аравія |
ІПВ (2 місяці) + ОПВ (4, 6, 12, 18 місяців; 4-6 років) |
|
|
Сірійська Арабська Республіка |
ІПВ (3, 4 місяці) + ОПВ (5, 7, 12, 18 місяців, 6 років) |
|
|
Європейський регіон |
||
|
Австрія |
ІПВ [(0-1 рік) × 3, 1-2 роки] |
|
|
Бельгія |
ІПВ (8, 12, 16 тижнів, 15 місяців, 5-7 років) |
|
|
Білорусь |
ІПВ (3, 4, 5 місяців) + ОПВ (18, 24 місяці, 7 років) |
|
|
Болгарія |
ІПВ (2, 3, 4, 16 місяців, 6 років) |
|
|
Велика Британія |
ІПВ (2, 3, 4 місяці, 3-5 років) |
|
|
Греція |
ІПВ (2, 4, 6-18 місяців; 4-6 років) |
|
|
Данія |
ІПВ (3, 5, 12 місяців, 5 років) |
|
|
Естонія |
ІПВ (3,0 4,5, 6,0 місяців; 2, 6-7 років) |
|
|
Ізраїль |
ІПВ (2, 4, 6, 12 місяців, 7 років) |
|
|
Ісландія |
ІПВ (3, 5, 12 місяців, 14 років) |
|
|
Іспанія |
ІПВ (2, 4, 6, 15-18 місяців) |
|
|
Ірландія |
ІПВ (2, 4, 6 місяців, 4-5 років) |
|
|
Італія |
ІПВ (3, 5, 11-12 місяців; 5-6 років) |
|
|
Кіпр |
ІПВ (2, 4, 6, 15-18 місяців; 4-6 років) |
|
|
Латвія |
ІПВ (3,0 4,5, 6,0 18,0 місяців; 7, 14 років) |
|
|
Литва |
ІПВ (3,0, 4,5, 6,0, 18 місяців; 6 років) |
|
|
Люксембург |
ІПВ (2, 3, 4, 13 місяців; 5-6, 15-16 років) |
+ Як бустер кожні 10 років, якщо є необхідність |
|
Мальта |
ІПВ (2, 3, 4 місяці) + ОПВ (3, 6 років) |
|
|
Монако |
ІПВ (≥ 2 місяці) |
|
|
Нідерланди |
ІПВ (2, 3, 4, 11 місяців; 4, 9 років) |
|
|
Німеччина |
ІПВ (2, 3, 4, 11-14 місяців; 9-17 років) |
|
|
Норвегія |
ІПВ (3, 5, 12 місяців; 7, 15 років) |
|
|
Польща |
ІПВ (3-4, 5-6, 16-18 місяців) |
|
|
Португалія |
ІПВ (2, 4, 6 місяців; 5-6 років) |
+ Мандрівники |
|
Російська Федерація |
ІПВ (3,0, 4,5, 6,0 місяців) + ОПВ (18, 20 місяців; 14 років) |
|
|
Румунія |
ІПВ (2, 4, 6, 12 місяців; 9 років) |
|
|
Сербія |
ІПВ (> 12 місяців) |
Імунокомпромісні діти |
|
Словаччина |
ІПВ (2, 4, 10 місяців; 5 років) |
|
|
Словенія |
ІПВ (3,0, 4,5, 6,0, 18,0 місяців) |
|
|
Туреччина |
ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців) + ОПВ (6, 18 місяців, 6 років) |
|
|
Угорщина |
ІПВ (2, 3, 4, 18 місяців, 6 років) |
|
|
Україна |
ІПВ (3, 4 місяці) + ОПВ (5, 18 місяців, 6, 14 років) |
|
|
Фінляндія |
ІПВ (3, 5, 12 місяців; 4-6 років) |
+ Для тих, хто подорожує до ендемічного регіону |
|
Франція |
ІПВ (2, 3, 4, 16-18 місяців; 6, 11-13 років) |
|
|
Хорватія |
ІПВ (2, 4, 6 місяців; 1, 6, 14 років) |
|
|
Чеська Республіка |
ІПВ (13, 17, 21 тиждень; 18 місяців; 10 років) |
|
|
Швейцарія |
ІПВ (2, 4, 6, 15-24 місяці; 4-7 років) |
|
|
Швеція |
ІПВ (3, 5, 12 місяців, 5-6 років) |
|
|
Південно-Східний Азіатський регіон |
||
|
Індонезія |
ІПВ (2, 3, 4, 9 місяців): частина країни |
|
|
Західно-Тихоокеанський регіон |
||
|
Австралія |
ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4 роки) |
|
|
Малайзія |
ІПВ (2, 3, 5, 18 місяців): частина країни |
|
|
Нова Зеландія |
ІПВ (6 тижнів; 3, 5 місяців; 4 роки) |
|
|
Палау |
ІПВ (6 тижнів; 4, 6 місяців; 4-6 років) |
|
|
Республіка Корея |
ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4-6 років) |
|
|
Примітки: ІПВ – інактивована поліомієлітна вакцина; ОПВ – оральна поліомієлітна вакцина; ВІЛ+ – позитивні за вірусом імунодефіциту людини. |
||
У більшості країн світу перше щеплення проводиться у віці 2 або 3 місяців, зокрема і при застосуванні комбінованих вакцин. Інтервали між дозами первинного комплексу в різних країнах становлять від 4 до 8 тижнів, а загальна кількість щеплень – від 4 (наприклад, Ісландія, Ірландія, Іспанія, Італія, Португалія, Словенія) до 6 (Люксембург, Хорватія). Ревакцинація ІПВ, згідно зі схемами для різних країн, може проводитися на 2-му році життя, у 5-7, 9-17 років. У деяких країнах реалізуються комбіновані схеми, коли для декількох перших щеплень застосовують ІПВ, а надалі – ОПВ (Україна, Російська Федерація, Туреччина тощо). Схеми імунізації можуть переглядатися, в них вносяться зміни з метою підвищення ефективності.
Відповідно до чинного календаря профілактичних щеплень України для профілактики поліомієліту, ІПВ застосовується для перших двох щеплень та при протипоказаннях до введення ОПВ – для всіх наступних щеплень. Вакцина ОПВ застосовується для 3-6-го щеплень (відповідно в 4, 18 місяців, 6 та 14 років).
У 1988 р. на 41-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було прийнято резолюцію про ерадикацію поліомієліту у світі. Це поклало початок Глобальній ініціативі з ліквідації поліомієліту, яку очолювали ВООЗ, національні уряди, об’єднання Ротарі Інтернешнл, Центр з контролю і профілактики хвороб США, Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ. Завдяки їхній плідній роботі перемога над хворобою стала можливою.
Результатом спільних зусиль було зменшення випадків захворювання в світі більш ніж на 99% – з 350 000 у 1988 р. до 406 випадків у 2013 р. [9]. Кількість ендемічних країн зменшилася зі 125 у 1988 р. до 3 – у 2013 р. (Пакистан, Афганістан та Нігерія). Із 3 відомих типів поліовірусу дикий поліовірус типу 2 припинив циркуляцію в 1999 р., що дає змогу говорити про ерадикацію пов’язаних із ним захворювань. Останній випадок поліомієліту, викликаного диким поліовірусом типу 3 був зареєстрований у квітні 2012 р. у Пакистані. 4 регіони ВООЗ були сертифіковані як вільні від поліомієліту наприкінці минулого – початку теперішнього століття (Американський регіон – у 1994 р., Західно-Тихоокеанський – у 2000 р., Європейський – у 2002 р.). Останнім досягненням є визнання такого статусу для Південно-Східного Азіатського регіону, яке відбулося 27 березня 2014 р. [12].
Однак, незважаючи на досягненні успіхи, щорічно реєструються випадки завозу дикого поліовірусу на території, що тривалий час вважалися вільними від поліомієліту. За наявності сприйнятливих умов, а саме низького рівня охоплення щепленнями, інтенсивних міграційних процесів, військових дій, вірус має змогу поширюватися серед населення.
У 2010 р. широкомасштабна епідемія поліомієліту, викликана індійським варіантом дикого поліовірусу типу 1, спостерігалася в Таджикистані (457 випадків, зокрема 29 летальних). Цей вірус також став причиною 14 випадків захворювання у Росії, 3 – у Туркменистані, 1 – у Казахстані. Того ж року значний спалах поліомієліту було зареєстровано в Демократичній Республіці Конго (184 випадки, зокрема 89 летальних). У 2011 р. 4 випадки паралітичного поліомієліту, пов’язані із завізним пакистанським варіантом дикого поліовірусу типу 1, спостерігалися в Китаї.
У 2013 р. по всій території Ізраїлю розпочалася інтенсивна циркуляція дикого поліовірусу типу 1, який виявили у 24 регіонах країни як при дослідженні стічних вод (67 позитивних проб), так і при обстеженні здорових людей (вірус виділено від 27 дітей віком до 9 років та 1 дорослого) [13]. Така ситуація виникла на фоні високого рівня охоплення дитячого населення щепленнями ІПВ. З метою припинення циркуляції вірусу були проведені загальнонаціональні заходи щодо масової імунізації ОПВ дітей віком до 9 років.
Протягом періоду 2013 р. – 20 березня 2014 p. у Сирії зареєстровано 37 випадків інфікування диким поліовірусом типу 1 [14]. До такої ситуації призвело те, що показники охоплення щепленнями знизилися з 91% у 2010 р. до 68% у 2012 р. У 2014 р. (21 березня) з’явилися повідомлення про поширення цього вірусу на території Іраку, де випадки поліомієліту не реєструвалися з 2000 р. У відповідь на спалах поліомієліту в Сирії були проведені імунізаційні заходи у 7 країнах із залученням 22 млн дітей.
Значну небезпеку для країн із недостатнім рівнем охоплення щепленнями поряд із диким поліовірусом мають поліовіруси вакцинного походження (VDPVs). Для поліовірусу типів 1 та 3 це віруси, які мають 1,0% та більше відмінностей від вакцинного штаму за нуклеотидними послідовностями в регіоні геному, що кодує зовнішній протеїн VР1; для типу 2 – 0,6% та більше таких відмінностей. Ці зміни пов’язані з реверсією нейровірулентних властивостей вакцинного вірусу в процесі його тривалої циркуляції в популяції з низьким рівнем охоплення щепленнями [6]. Такі збудники у сприйнятливих осіб викликають захворювання з тими ж наслідками, як і дикі поліовіруси (паралітичний поліомієліт та інвалідність). Кількість виявлених та пов’язаних з ними паралітичних випадків у світі достатньо висока, з тенденцією до зростання ролі VDPV типу 2. В окремі роки, починаючи з 2006 р., кількість випадків виявлення циркулюючого VDPV2 у світі становила від 180 до 60 [6].
В останні 5 років проблема поліомієліту знову набула надзвичайної актуальності не тільки для України, де нині існує небезпека поширення дикого поліовірусу в разі його завозу, але й загалом для Европейського регіону ВООЗ, оскільки це ставить під загрозу статус останнього як вільного від поліомієліту. У матеріалах 7-го засідання Незалежної ради з моніторингу зазначено, що Україна має статус країни високого ризику разом із країнами Африканського Рогу, Кенією, Лівією, Сомалі, Угандою, Єменом [7].
Така ситуація зумовлена зниженням рівня охоплення вакцинацією дитячого населення країни, зокрема трьома першими дозами поліомієлітної вакцини (2 дози ІПВ + 1 доза ОПВ). Цей показник знизився з > 98% у 2007 р. до 71% у 2011 р. Згідно з керівництвами Незалежної ради з моніторингу, 25-ї та 26-ї нарад Європейської сертифікаційної комісії (Копенгаген, 2011 та 2012 рр.), було рекомендовано в найкоротший термін виправити ситуацію щодо рівня охоплення трьома щепленнями проти поліомієліту та провести «підчищувальну» імунізацію тих дітей, які не отримали за віком належний термін вакцинального комплексу. Однак рівень охоплення вакцинацією в наступні роки залишався низьким (у 2012 р. та 2013 р. становив 76,7 та 81,8% відповідно).
За результатами досліджень, проведених 32 вірусологічними лабораторіями Державної санітарно-епідеміологічної служби України в 2013 р., проаналізовано стан популяційного імунітету населення до поліовірусу трьох типів. Загальна кількість обстежених становила 3610 осіб. Специфічні антитіла визначали в реакції нейтралізації вірусу із застосуванням перещеплювальної клітинної культури НЕр-2 та вакцинних штамів поліовірусу.
Частка обстежених із відсутністю антитіл до поліовірусу типів 1, 2 та 3 становила 3,4, 3,5 та 8,0% відповідно. Діти перших трьох років життя становлять групу високого ризику щодо типів поліовірусу 1 та 2 відповідно: у віці до одного року незахищених виявилося 10,4 та14,2%; у віці 1 рік – 9,8 та 12,1%; у віці 2 роки – по 6,0%; у віці 3 роки – 8,4 та 6,0%.
Починаючи з 4 років цей показник для поліовірусу типу 1 коливався від 0 до 4,7%, для типу 2 – від 0,5 до 3,8%. Ураховуючи той факт, що циркуляцію дикого поліовірусу типу 2 у світі припинено, діти, що не мають до нього антитіл, є групою ризику щодо ВАПП, пов’язаного з вакцинним вірусом цього типу, та сприятливим фоном для формування VDPV2.
Надзвичайно низьким є рівень захищеності від поліовірусу типу 3. Частота сприйнятливих осіб становила: у віці до одного року – 24,5%; 1 рік – 16,7%; 2 роки – 12,6%; 3 роки – 11,7%; 4 роки – 9,4%; 5 років – 9,6%; 6-14 років – від 3,3 до 6,8%; ≥ 15 років – 7,5%.
Україна є і буде залишатися зоною підвищеного ризику щодо поліомієліту для Європейського регіону, поки не буде відновлено належний рівень рутинної імунізації (> 95%) та не будуть прищеплені всі діти, що не отримали вчасно щеплення за віком, починаючи з 2008 р. Важливою складовою оцінки статусу країни як території, вільної від поліомієліту, є епіднагляд за випадками гострого в’ялого паралічу серед дітей віком до 15 років, який передбачає вірусологічне обстеження таких пацієнтів з метою своєчасного виявлення дикого поліовірусу та оперативного реагування.
Висновки
1. Діти перших років життя мають високу сприйнятливість до поліомієліту, що підтверджується результатами аналізу стану специфічного імунітету.
2. Станом на сьогодні в Україні є серйозна проблема низької прихильності до імунопрофілактики.
3. Попри наявність високоефективних поліомієлітних вакцин, в Україні останніми роками імунопрофілактика цієї інфекції здійснюється неналежним чином, що призвело до різкого зниження охоплення дитячого населення трьома щепленнями при необхідному рівні > 95%.
4. До нагальних проблем, пов’язаних з ризиком виникнення та зростання захворюваності на поліомієліт належать:
- забезпечення планового охоплення > 95% дитячого населення вакцинацією;
- імунізація всіх дітей, які не мають повноцінного захисту внаслідок неотримання щеплень за віком протягом попередніх років (тобто тих, що народилися в 2008 р. і пізніше);
- здійснення епідеміологічного нагляду за гострими в’ялими паралічами в повному обсязі (із дотриманням на належному рівні всіх його індикаторних показників якості).
Література
1. Медуницын Н.В. Вакцинология. – М.: Триада–Х, 2004. – 181 с.
2. Чумаков М.П. Полиомиелитная пероральная живая вакцина. Некоторые итоги работ по массовой иммунизации населения Советского Союза против полиомиелита живой вакциной из штаммов А. Себина. – Москва. – 1961. – С. 12-27.
3. Еpee-Bounya A., Gitterman B.A., Moon R.Y. Parental opinions regarding poliomyelitis immunizations. // Clin Pediatrs (Рhila). – 2001. – № 40 (8). – P. 434-440.
4. Fifteen years of experience with Vero-produced enhanced potency inactivated poliovirus vaccine // Pediatrs Infect Dis. J. – 1997. – № 3. – P. 312-322.
5. Macadam A.O., Minor P.A., Stone D.I., Almond J.I. Attenuated polioviruses vaccine containing them and vaccination methods using them // British Technology Group Limited. – 1997. US Patent 5639462. US class – P. 236-435.
6. Vaccine-derived polioviruses detected worldwide, July 2012 – December 2013 // Weekly epidemiological record. – 2014. – V. 89, № 12. – Р. 117-132.
7. Global Polio Eradication Initiative: 7th meeting of the Independent Monitoring Board // Weekly epidemiological record. – V. 87, № 51/52. – Р. 509-526.
8. Поліомієліт: імунопрофілактика та її вплив на еволюцію епідемічного процесу / за ред. В.І. Задорожної. – К.: ДІА, 2012. – 272 с.
9. WHO: Vaccine preventable diseases monitoring system // Last update: 15 December 2010. – http://apps.who.int/immunization_monitoring/en/globalsummary/ countryprofileselect.cfm
10. Surveillance systems to track progress towards global polio eradication, 2012-2013 // Weekly epidemiological record. – 2014. – № 7, V. 89, P. 165-173.
1. Poliomyelitis // WHO Media centre: Fact sheet. – 2014. – № 114. – Updated March [Electronic resource] / Access to the resource: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs114/ru/
12. Meeting of the Strategic Advisory Group of Experts on immunization, April 2014 – conclusions and recommendations // Weekly epidemiological record. – 2014. – № V. 89, № 21. – Р. 221-236.
13. Poliovirus detected from environmental samples in Israel and West Bank and Gaza Strip // WHO: Global Alert and Response. – Disease outbreak news. – 20 september 2013 [Electronic resource] / Access to the resource: http://www.who.int/csr/don/2013_09_20_polio/en/
14. Polio outbreak in the Middle East – update: Ongoing transmission in the Syrian Arab Republic with international spread // WHO: Global Alert and Response. – Disease outbreak news. – 21 March 2014 [Electronic resource] / Access to the resource: http://www.who.int/csr/don/2014_3_21polio/en/