Актуальні питання профілактики поліомієліту в світі

14.08.2015

Поліомієліт – гостра вірусна інфекція, відома ще з другої половини ХІХ століття. Збудником поліомієліту є вірус з роду ентеровірусів, що має три серотипи. Джерелом поліомієлітної інфекції є хвора людина або вірусоносій, у якого немає симптомів захворювання на поліомієліт. Зараження відбувається повітряно-крапельним або фекально-оральним шляхом, при потраплянні активного вірусу поліомієліту до рота через забруднені руки, слину, їжу або воду.

Початок поліомієліту характеризується підвищенням температури тіла, міальгією, головним болем, розладами шлунково-кишкового тракту, загальною слабкістю, катаральними явищами. Є паралітична і непаралітична форми поліомієліту. Найбільш загрозливою є паралітична форма поліомієліту, коли виникає периферичний параліч з втратою сухожильних рефлексів та поступовою атрофією м’язів. У разі перенесення паралітичного поліомієліту розвивається стійка інвалідність. Загальна кількість дітей і дорослих з паралічами поліомієлітного походження у світі становить 10-20 млн [2, 3].

Єдиним надійним захистом від цієї небезпечної інфекції є вакцинація. Натепер у світі для імунізації дитячого населення використовують два типи вакцин – живу оральну поліомієлітну (ОПВ) та інактивовану поліомієлітну (ІПВ) вакцину.

Оральна поліомієлітна вакцина, яку розробив Альберт Себін у 1955 р., застосовується в імунопрофілактиці понад 50 років. Багаторічний досвід використання цієї вакцини підтвердив її високу ефективність у подоланні епідемії поліомієліту, а надалі й припинення циркуляції дикого поліовірусу на більшій території земної кулі. Водночас при використанні ОПВ є, хоч і вкрай низький, ризик виникнення паралітичного вакциноасоційованого поліомієліту (ВАПП) у дітей з порушеннями в імунному статусі (як у щеплених, так і у осіб, що контактували з ними). Частота ВАПП становить 0,1-0,3 випадку на 100 тис. щеплених [1]. Крім того, при тривалій циркуляції вакцинного вірусу в популяції з недостатнім рівнем специфічного імунітету відбувається формування поліовірусу вакцинного походження з реверсією нейровірулентних властивостей.

На теперішній час багато країн продовжують використовувати ОПВ [8, 9] у рутинній вакцинопрофілактиці (табл. 1).

Таблиця 1. Схеми імунізації оральною поліомієлітною вакциною в деяких країнах світу

Країна

Схема імунізації (вік, у якому проводять щеплення)

Американський регіон

Антигуа і Барбуда

2, 4, 6, 18 місяців; 5 років

Аргентина

2, 4, 6, 18 місяців; 6 років

Барбадос

2, 4, 6, 18 місяців; 4,5, ≥ 11 років

Беліз

2, 4, 6 місяців; 4 роки

Болівія

2, 4, 6 місяців

Бразилія

2, 4, 6, 15 місяців

Венесуела

2, 4, 6, 18 місяців; 5 років

Гаїті

< 15 днів, 6, 10, 14 тижнів

Гренада

6-8, 16-20, 24-28 тижнів; 18 місяців; 4.5, >14 років

Гондурас

2, 4, 6, 18 місяців

Домініканська Республіка

2, 4, 6, 18 місяців; 3,5 року

Еквадор

2, 4, 6, 18 місяців

Колумбія

2, 4, 6, 18 місяців; 5 років

Куба

< 1, 1, 2, 9 років

Нікарагуа

2, 4, 6 місяців

Панама

2, 4, 6, 15-18 місяців; 4-5 років

Парагвай

2, 4, 6, 18 місяців; 4 роки

Перу

2, 4, 6 місяців

Уругвай

2, 4, 6, 12 місяців

Чилі

2, 4, 6, 18 місяців

Африканський регіон

Алжир

Після народження; 3, 4, 5, 18 місяців; 6, 12, 16 років

Ангола

Після народження; 2, 4, 6 місяців

Гвінея Бісау

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Демократична Республіка Конго

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Екваторіальна Гвінея

Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 15 місяців

Ефіопія

6, 10, 14 тижнів

Замбія

6, 10, 14 тижнів

Камерун

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Кенія

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Конго

Після народження; 8, 12, 16 тижнів

Мозамбік

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Нігер

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Нігерія

6, 10, 14 тижнів

Сенегал

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Центральна Африканська Республіка

6, 10, 14 тижнів

Чад

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Європейський регіон

Албанія

2, 4, 6 місяців; 2, 6 років

Азербайджан

4-7 днів; 2, 3, 4, 18 місяців

Вірменія

1,5, 2,5, 3,5, 18,0 місяців; 6 років

Грузія

2, 3, 4, 18 місяців; 5 років

Казахстан

2, 3, 4, 12 місяців

Киргизія

Після народження; 2,0 3,5, 5,0 місяців

Республіка Молдова

2, 4, 6, 22 місяці; 7 років

Таджикистан

Після народження; 2, 3, 4, 12 місяців

Туркменистан

2-3 дні; 2, 3, 4, 18 місяців

Узбекистан

3 дні; 2, 3, 4, 16 місяців; 7 років

Південно-Східний Азіатський регіон

Бангладеш

6, 10, 14, 38 тижнів

Демократична Республіка Корея

Після народження, 6, 10, 14 тижнів, 9 місяців

Індія

Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 16-24 місяці

Непал

6, 10, 14 тижнів

Пакистан

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Таїланд

2, 4, 6 місяців

Східно-Середземноморський регіон

Афганістан

Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 9 місяців

Єгипет

2, 4, 6, 18 місяців

Ємен

Після народження; 6, 10, 14 тижнів

Катар

2, 4, 6, 18 місяців; 4-6 років

Марокко

Після народження; 6, 10, 14 тижнів; 18 місяців; 5 років

Об’єднані Арабські Емірати

2, 4, 6, 18 місяців; 6 років

Туніс

2, 3, 6, 18 місяців; 6, 12, 18 років

Західно-Тихоокеанський регіон

В’єтнам

2, 3, 4 місяці

Ірак

Після народження; 2, 4, 6, 18 місяців; 4-6 років

Іран

Після народження; 2, 4, 6, 18 місяців; 6 років

Камбоджа

6, 10, 14 тижнів

Китай

2, 3, 4 місяці; 4 роки

Малайзія

2, 3, 5, 18 місяців; 7 років

Монголія

Після народження; 2, 3, 4 місяці

Сінгапур

3, 4, 5, 18 місяців; 6-7, 10-11 років

Філіппіни

6, 10, 14 тижнів

Інактивована поліомієлітна вакцина була розроблена доктором Джонасом Солком у 1950 р. на основі інактивації формаліном поліовірусу, який отримували методом культивування в культурі клітин. Вакцина була впроваджена в практику в багатьох країнах світу з 1955 р. Із самого початку вона вважалася безпечнішою, ніж ОПВ, але її ефективність не відповідала встановленим вимогам. У 1978 р. був створений новий удосконалений варіант вакцини Солка, що не поступався за профілактичною ефективністю ОПВ [4-6]. Більшість розвинутих країн світу використовують тільки ІПВ (Фінляндія, Франція, Нідерланди, Швеція, Люксембург, Австрія, Бельгія, Данія, Німеччина, Ірландія, Англія тощо).

На сьогодні при проведенні профілактичних щеплень ІПВ застосовується і як моновакцина, і у складі комбінованих вакцин, що призначені для профілактики чотирьох, п’яти або шести інфекційних хвороб.

Схеми імунізації можуть відрізнятися як за кількістю щеплень, так і за віком, коли їх необхідно отримати [8, 9] (табл. 2).

Таблиця 2. Країни, де застосовують імунізацію ІПВ, ІПВ + ОПВ, та схеми застосування вакцин

Країна

Схема імунізації

Примітка

Американський регіон

Аргентина

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 6 років)

Групи ризику для ОПВ

Багами

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4-6 років)

Барбадос

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців)

Спеціальні групи

Беліз

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4-5 років)

ВІЛ+

Бразилія

ІПВ (2, 4, 6, 15 місяців): частина країни

Спеціальні групи

Гайана

ІПВ (2, 4, 6, 18, 45 місяців)

Спеціальні групи

Гондурас

ІПВ (2, 4, 6, 18, місяців)

Імунокомпромісні діти

Канада

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 4-6 років)

Колумбія

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 5 років)

Імунокомпромісні діти

Коста-Рика

ІПВ

Введено з січня 2011 р.

Мексика

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців) + ОПВ (> 6 місяців; < 5 років)

Панама

ІПВ (6 тижнів; 3, 5-6, 18 місяців; 4-6 років)

ВІЛ+

Парагвай

ІПВ (2, 4, 6 місяців)

Групи ризику

Перу

ІПВ (2, 4, 6 місяців)

Діти від ВІЛ+ матерів

Сальвадор

ІПВ (2, 4, 6 місяців)

Групи ризику

США

ІПВ (2, 4, 6-18 місяців; 4-6 років)

Ямайка

ІПВ (6 тижнів; 3, 5-6, 18 місяців; 4-6 років)

Імунокомпромісні діти

Тринідад і Тобаго

ІПВ (2, 4, 5, 18 місяців: 4-5 років)

ВІЛ+, імунокомпромісні діти

Африканський регіон

Південна Африка

ОПВ (при народженні, 6 тижнів) + ІПВ (10, 14 тижнів, 18 місяців)

Західно-Середньоземноморський регіон

Бахрейн

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців; 5 років)

Для представників груп високого ризику та тих, хто з ними контактує

Ірак

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців)

Імунокомпромісні діти

Катар

Імунокомпромісні діти

Оман

ІПВ (9 тижнів) + ОПВ (4, 6, 18 місяців; 6, 17 років)

Саудівська Аравія

ІПВ (2 місяці) + ОПВ (4, 6, 12, 18 місяців; 4-6 років)

Сірійська Арабська Республіка

ІПВ (3, 4 місяці) + ОПВ (5, 7, 12, 18 місяців, 6 років)

Європейський регіон

Австрія

ІПВ [(0-1 рік) × 3, 1-2 роки]

Бельгія

ІПВ (8, 12, 16 тижнів, 15 місяців, 5-7 років)

Білорусь

ІПВ (3, 4, 5 місяців) + ОПВ (18, 24 місяці, 7 років)

Болгарія

ІПВ (2, 3, 4, 16 місяців, 6 років)

Велика Британія

ІПВ (2, 3, 4 місяці, 3-5 років)

Греція

ІПВ (2, 4, 6-18 місяців; 4-6 років)

Данія

ІПВ (3, 5, 12 місяців, 5 років)

Естонія

ІПВ (3,0 4,5, 6,0 місяців; 2, 6-7 років)

Ізраїль

ІПВ (2, 4, 6, 12 місяців, 7 років)

Ісландія

ІПВ (3, 5, 12 місяців, 14 років)

Іспанія

ІПВ (2, 4, 6, 15-18 місяців)

Ірландія

ІПВ (2, 4, 6 місяців, 4-5 років)

Італія

ІПВ (3, 5, 11-12 місяців; 5-6 років)

Кіпр

ІПВ (2, 4, 6, 15-18 місяців; 4-6 років)

Латвія

ІПВ (3,0 4,5, 6,0 18,0 місяців; 7, 14 років)

Литва

ІПВ (3,0, 4,5, 6,0, 18 місяців; 6 років)

Люксембург

ІПВ (2, 3, 4, 13 місяців; 5-6, 15-16 років)

+ Як бустер кожні 10 років, якщо є необхідність

Мальта

ІПВ (2, 3, 4 місяці) + ОПВ (3, 6 років)

Монако

ІПВ (≥ 2 місяці)

Нідерланди

ІПВ (2, 3, 4, 11 місяців; 4, 9 років)

Німеччина

ІПВ (2, 3, 4, 11-14 місяців; 9-17 років)

Норвегія

ІПВ (3, 5, 12 місяців; 7, 15 років)

Польща

ІПВ (3-4, 5-6, 16-18 місяців)

Португалія

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 5-6 років)

+ Мандрівники

Російська Федерація

ІПВ (3,0, 4,5, 6,0 місяців) + ОПВ (18, 20 місяців; 14 років)

Румунія

ІПВ (2, 4, 6, 12 місяців; 9 років)

Сербія

ІПВ (> 12 місяців)

Імунокомпромісні діти

Словаччина

ІПВ (2, 4, 10 місяців; 5 років)

Словенія

ІПВ (3,0, 4,5, 6,0, 18,0 місяців)

Туреччина

ІПВ (2, 4, 6, 18 місяців) + ОПВ (6, 18 місяців, 6 років)

Угорщина

ІПВ (2, 3, 4, 18 місяців, 6 років)

Україна

ІПВ (3, 4 місяці) + ОПВ (5, 18 місяців, 6, 14 років)

Фінляндія

ІПВ (3, 5, 12 місяців; 4-6 років)

+ Для тих, хто подорожує до ендемічного регіону

Франція

ІПВ (2, 3, 4, 16-18 місяців; 6, 11-13 років)

Хорватія

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 1, 6, 14 років)

Чеська Республіка

ІПВ (13, 17, 21 тиждень; 18 місяців; 10 років)

Швейцарія

ІПВ (2, 4, 6, 15-24 місяці; 4-7 років)

Швеція

ІПВ (3, 5, 12 місяців, 5-6 років)

Південно-Східний Азіатський регіон

Індонезія

ІПВ (2, 3, 4, 9 місяців): частина країни

Західно-Тихоокеанський регіон

Австралія

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4 роки)

Малайзія

ІПВ (2, 3, 5, 18 місяців): частина країни

Нова Зеландія

ІПВ (6 тижнів; 3, 5 місяців; 4 роки)

Палау

ІПВ (6 тижнів; 4, 6 місяців; 4-6 років)

Республіка Корея

ІПВ (2, 4, 6 місяців; 4-6 років)

Примітки: ІПВ – інактивована поліомієлітна вакцина; ОПВ – оральна поліомієлітна вакцина; ВІЛ+ – позитивні за вірусом імунодефіциту людини.

У більшості країн світу перше щеплення проводиться у віці 2 або 3 місяців, зокрема і при застосуванні комбінованих вакцин. Інтервали між дозами первинного комплексу в різних країнах становлять від 4 до 8 тижнів, а загальна кількість щеплень – від 4 (наприклад, Ісландія, Ірландія, Іспанія, Італія, Португалія, Словенія) до 6 (Люксембург, Хорватія). Ревакцинація ІПВ, згідно зі схемами для різних країн, може проводитися на 2-му році життя, у 5-7, 9-17 років. У деяких країнах реалізуються комбіновані схеми, коли для декількох перших щеплень застосовують ІПВ, а надалі – ОПВ (Україна, Російська Федерація, Туреччина тощо). Схеми імунізації можуть переглядатися, в них вносяться зміни з метою підвищення ефективності.

Відповідно до чинного календаря профілактичних щеплень України для профілактики поліомієліту, ІПВ застосовується для перших двох щеплень та при протипоказаннях до введення ОПВ – для всіх наступних щеплень. Вакцина ОПВ застосовується для 3-6-го щеплень (відповідно в 4, 18 місяців, 6 та 14 років).

У 1988 р. на 41-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було прийнято резолюцію про ерадикацію поліомієліту у світі. Це поклало початок Глобальній ініціативі з ліквідації поліомієліту, яку очолювали ВООЗ, національні уряди, об’єднання Ротарі Інтернешнл, Центр з контролю і профілактики хвороб США, Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ. Завдяки їхній плідній роботі перемога над хворобою стала можливою.

Результатом спільних зусиль було зменшення випадків захворювання в світі більш ніж на 99% – з 350 000 у 1988 р. до 406 випадків у 2013 р. [9]. Кількість ендемічних країн зменшилася зі 125 у 1988 р. до 3 – у 2013 р. (Пакистан, Афганістан та Нігерія). Із 3 відомих типів поліовірусу дикий поліовірус типу 2 припинив циркуляцію в 1999 р., що дає змогу говорити про ерадикацію пов’язаних із ним захворювань. Останній випадок поліомієліту, викликаного диким поліовірусом типу 3 був зареєстрований у квітні 2012 р. у Пакистані. 4 регіони ВООЗ були сертифіковані як вільні від поліомієліту наприкінці минулого – початку теперішнього століття (Американський регіон – у 1994 р., Західно-Тихоокеанський – у 2000 р., Європейський  – у 2002 р.). Останнім досягненням є визнання такого статусу для Південно-Східного Азіатського регіону, яке відбулося 27 березня 2014 р. [12].

Однак, незважаючи на досягненні успіхи, щорічно реєструються випадки завозу дикого поліовірусу на території, що тривалий час вважалися вільними від поліомієліту. За наявності сприйнятливих умов, а саме низького рівня охоплення щепленнями, інтенсивних міграційних процесів, військових дій, вірус має змогу поширюватися серед населення.

У 2010 р. широкомасштабна епідемія поліомієліту, викликана індійським варіантом дикого поліовірусу типу 1, спостерігалася в Таджикистані (457 випадків, зокрема 29 летальних). Цей вірус також став причиною 14 випадків захворювання у Росії, 3 – у Туркменистані, 1 – у Казахстані. Того ж року значний спалах поліомієліту було зареєстровано в Демократичній Республіці Конго (184 випадки, зокрема 89 летальних). У 2011 р. 4 випадки паралітичного поліомієліту, пов’язані із завізним пакистанським варіантом дикого поліовірусу типу 1, спостерігалися в Китаї.

У 2013 р. по всій території Ізраїлю розпочалася інтенсивна циркуляція дикого поліовірусу типу 1, який виявили у 24 регіонах країни як при дослідженні стічних вод (67 позитивних проб), так і при обстеженні здорових людей (вірус виділено від 27 дітей віком до 9 років та 1 дорослого) [13]. Така ситуація виникла на фоні високого рівня охоплення дитячого населення щепленнями ІПВ. З метою припинення циркуляції вірусу були проведені загальнонаціональні заходи щодо масової імунізації ОПВ дітей віком до 9 років.

Протягом періоду 2013 р. – 20 березня 2014 p. у Сирії зареєстровано 37 випадків інфікування диким поліовірусом типу 1 [14]. До такої ситуації призвело те, що показники охоплення щепленнями знизилися з 91% у 2010 р. до 68% у 2012 р. У 2014 р. (21 березня) з’явилися повідомлення про поширення цього вірусу на території Іраку, де випадки поліомієліту не реєструвалися з 2000 р. У відповідь на спалах поліомієліту в Сирії були проведені імунізаційні заходи у 7 країнах із залученням 22 млн дітей.

Значну небезпеку для країн із недостатнім рівнем охоплення щепленнями поряд із диким поліовірусом мають поліовіруси вакцинного походження (VDPVs). Для поліовірусу типів 1 та 3 це віруси, які мають 1,0% та більше відмінностей від вакцинного штаму за нуклеотидними послідовностями в регіоні геному, що кодує зовнішній протеїн VР1; для типу 2 – 0,6% та більше таких відмінностей. Ці зміни пов’язані з реверсією нейровірулентних властивостей вакцинного вірусу в процесі його тривалої циркуляції в популяції з низьким рівнем охоплення щепленнями [6]. Такі збудники у сприйнятливих осіб викликають захворювання з тими ж наслідками, як і дикі поліовіруси (паралітичний поліомієліт та інвалідність). Кількість виявлених та пов’язаних з ними паралітичних випадків у світі достатньо висока, з тенденцією до зростання ролі VDPV типу 2. В окремі роки, починаючи з 2006 р., кількість випадків виявлення циркулюючого VDPV2 у світі становила від 180 до 60 [6].

В останні 5 років проблема поліомієліту знову набула надзвичайної актуальності не тільки для України, де нині існує небезпека поширення дикого поліовірусу в разі його завозу, але й загалом для Европейського регіону ВООЗ, оскільки це ставить під загрозу статус останнього як вільного від поліомієліту. У матеріалах 7-го засідання Незалежної ради з моніторингу зазначено, що Україна має статус країни високого ризику разом із країнами Африканського Рогу, Кенією, Лівією, Сомалі, Угандою, Єменом [7].

Така ситуація зумовлена зниженням рівня охоплення вакцинацією дитячого населення країни, зокрема трьома першими дозами поліомієлітної вакцини (2 дози ІПВ + 1 доза ОПВ). Цей показник знизився з > 98% у 2007 р. до 71% у 2011 р. Згідно з керівництвами Незалежної ради з моніторингу, 25-ї та 26-ї нарад Європейської сертифікаційної комісії (Копенгаген, 2011 та 2012 рр.), було рекомендовано в найкоротший термін виправити ситуацію щодо рівня охоплення трьома щепленнями проти поліомієліту та провести «підчищувальну» імунізацію тих дітей, які не отримали за віком належний термін вакцинального комплексу. Однак рівень охоплення вакцинацією в наступні роки залишався низьким (у 2012 р. та 2013 р. становив 76,7 та 81,8% відповідно).

За результатами досліджень, проведених 32 вірусологічними лабораторіями Державної санітарно-епідеміологічної служби України в 2013 р., проаналізовано стан популяційного імунітету населення до поліовірусу трьох типів. Загальна кількість обстежених становила 3610 осіб. Специфічні антитіла визначали в реакції нейтралізації вірусу із застосуванням перещеплювальної клітинної культури НЕр-2 та вакцинних штамів поліовірусу.

Частка обстежених із відсутністю антитіл до поліо­вірусу типів 1, 2 та 3 становила 3,4, 3,5 та 8,0% відповідно. Діти перших трьох років життя становлять групу високого ризику щодо типів поліовірусу 1 та 2 відповідно: у віці до одного року незахищених виявилося 10,4 та14,2%; у віці 1 рік – 9,8 та 12,1%; у віці 2 роки – по 6,0%; у віці 3 роки – 8,4 та 6,0%.

Починаючи з 4 років цей показник для поліовірусу типу 1 коливався від 0 до 4,7%, для типу 2 – від 0,5 до 3,8%. Ураховуючи той факт, що циркуляцію дикого поліовірусу типу 2 у світі припинено, діти, що не мають до нього антитіл, є групою ризику щодо ВАПП, пов’язаного з вакцинним вірусом цього типу, та сприятливим фоном для формування VDPV2.

Надзвичайно низьким є рівень захищеності від поліо­вірусу типу 3. Частота сприйнятливих осіб становила: у віці до одного року – 24,5%; 1 рік – 16,7%; 2 роки – 12,6%; 3 роки – 11,7%; 4 роки – 9,4%; 5 років – 9,6%; 6-14 років – від 3,3 до 6,8%; ≥ 15 років – 7,5%.

Україна є і буде залишатися зоною підвищеного ризику щодо поліомієліту для Європейського регіону, поки не буде відновлено належний рівень рутинної імунізації (> 95%) та не будуть прищеплені всі діти, що не отримали вчасно щеплення за віком, починаючи з 2008 р. Важливою складовою оцінки статусу країни як території, вільної від поліомієліту, є епіднагляд за випадками гострого в’ялого паралічу серед дітей віком до 15 років, який передбачає вірусологічне обстеження таких пацієнтів з метою своєчасного виявлення дикого поліовірусу та оперативного реагування.

Висновки

1. Діти перших років життя мають високу сприйнятливість до поліомієліту, що підтверджується результатами аналізу стану специфічного імунітету.

2. Станом на сьогодні в Україні є серйозна проблема низької прихильності до імунопрофілактики.

3. Попри наявність високоефективних поліомієлітних вакцин, в Україні останніми роками імунопрофілактика цієї інфекції здійснюється неналежним чином, що призвело до різкого зниження охоплення дитячого населення трьома щепленнями при необхідному рівні > 95%.

4. До нагальних проблем, пов’язаних з ризиком виникнення та зростання захворюваності на поліомієліт належать:

  • забезпечення планового охоплення > 95% дитячого населення вакцинацією;
  • імунізація всіх дітей, які не мають повноцінного захисту внаслідок неотримання щеплень за віком протягом попередніх років (тобто тих, що народилися в 2008 р. і пізніше);
  • здійснення епідеміологічного нагляду за гострими в’ялими паралічами в повному обсязі (із дотриманням на належному рівні всіх його індикаторних показників якості).

Література

1. Медуницын Н.В. Вакцинология. – М.: Триада–Х, 2004. – 181 с.

2. Чумаков М.П. Полиомиелитная пероральная живая вакцина. Некоторые итоги работ по массовой иммунизации населения Советского Союза против полиомиелита живой вакциной из штаммов А. Себина. – Москва. – 1961. – С. 12-27.

3. Еpee-Bounya A., Gitterman B.A., Moon R.Y. Parental opinions regarding poliomyelitis immunizations. // Clin Pediatrs (Рhila). – 2001. – № 40 (8). – P. 434-440.

4. Fifteen years of experience with Vero-produced enhanced potency inactivated poliovirus vaccine // Pediatrs Infect Dis. J. – 1997. – № 3. – P. 312-322.

5. Macadam A.O., Minor P.A., Stone D.I., Almond J.I. Attenuated polioviruses vaccine containing them and vaccination methods using them // British Technology Group Limited. – 1997. US Patent 5639462. US class – P. 236-435.

6. Vaccine-derived polioviruses detected worldwide, July 2012 – December 2013 // Weekly epidemiological record. – 2014. – V. 89, № 12. – Р. 117-132.

7. Global Polio Eradication Initiative: 7th meeting of the Independent Monitoring Board // Weekly epidemiological record. – V. 87, № 51/52. – Р. 509-526.

8. Поліомієліт: імунопрофілактика та її вплив на еволюцію епідемічного процесу / за ред. В.І. Задорожної. – К.: ДІА, 2012. – 272 с.

9. WHO: Vaccine preventable diseases monitoring system // Last update: 15 December 2010. – http://apps.who.int/immunization_monitoring/en/globalsummary/ countryprofileselect.cfm

10. Surveillance systems to track progress towards global polio eradication, 2012-2013 // Weekly epidemiological record. – 2014. – № 7, V. 89, P. 165-173.

1. Poliomyelitis // WHO Media centre: Fact sheet. – 2014. – № 114. – Updated March [Electronic resource] / Access to the resource: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs114/ru/

12. Meeting of the Strategic Advisory Group of Experts on immunization, April 2014 – conclusions and recommendations // Weekly epidemiological record. – 2014. – № V. 89, № 21. – Р. 221-236.

13. Poliovirus detected from environmental samples in Israel and West Bank and Gaza Strip // WHO: Global Alert and Response. – Disease outbreak news. – 20 september 2013 [Electronic resource] / Access to the resource: http://www.who.int/csr/don/2013_09_20_polio/en/

14. Polio outbreak in the Middle East – update: Ongoing transmission in the Syrian Arab Republic with international spread // WHO: Global Alert and Response. – Disease outbreak news. – 21 March 2014 [Electronic resource] / Access to the resource: http://www.who.int/csr/don/2014_3_21polio/en/

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

27.03.2024 Терапія та сімейна медицина Бенфотіамін: фокус на терапевтичний потенціал

Тіамін (вітамін В1) – важливий вітамін, який відіграє вирішальну роль в енергетичному обміні та метаболічних процесах організму загалом. Він необхідний для функціонування нервової системи, серця і м’язів. Дефіцит тіаміну (ДТ) спричиняє різноманітні розлади, зумовлені ураженням нервів периферичної та центральної нервової системи (ЦНС). Для компенсації ДТ розроблено попередники тіаміну з високою біодоступністю, представником яких є бенфотіамін. Пропонуємо до вашої уваги огляд досліджень щодо корисних терапевтичних ефектів тіаміну та бенфотіаміну, продемонстрованих у доклінічних і клінічних дослідженнях....

24.03.2024 Гастроентерологія Терапія та сімейна медицина Основні напрями використання ітоприду гідрохлориду в лікуванні патології шлунково-кишкового тракту

Актуальність проблеми порушень моторної функції шлунково-кишкового тракту (ШКТ) за останні десятиліття значно зросла, що пов’язано з великою поширеністю в світі та в Україні цієї патології. Удосконалення фармакотерапії порушень моторики ШКТ та широке впровадження сучасних лікарських засобів у клінічну практику є на сьогодні важливим завданням внутрішньої медицини....

24.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Розувастатин і розувастатин/езетиміб у лікуванні гіперхолестеринемії

Дисліпідемія та атеросклеротичні серцево-судинні захворювання (АСССЗ) є провідною причиною передчасної смерті в усьому світі (Bianconi V. et al., 2021). Гіперхолестеринемія – ​третій за поширеністю (після артеріальної гіпертензії та дієтологічних порушень) фактор кардіоваскулярного ризику в світі (Roth G.A. et al., 2020), а в низці європейських країн і, зокрема, в Польщі вона посідає перше місце. Актуальні дані свідчать, що 70% дорослого населення Польщі страждають на гіперхолестеринемію (Banach M. et al., 2023). Загалом дані Польщі як сусідньої східноєвропейської країни можна екстраполювати і на Україну....

24.03.2024 Терапія та сімейна медицина Життя в дослідженні нових ліків

Однією із найвагоміших знахідок із часу відкриття дигіталісу Нобелівський комітет назвав синтез і дослідження β-блокаторів, які зараз мають провідні стабільні позиції у лікуванні більшості серцево-судинних хвороб (ішемічна хвороба серця – ​стенокардія, гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, тахіаритмії) (Радченко О.М., 2010). Це епохальне відкриття зроблено під керівництвом британського фармаколога Джеймса Блека (James Whyte Black), який отримав за нього Нобелівську премію в 1988 році. ...