26 травня, 2020
Особливості харчової поведінки та харчування школярів у початковій школі
На стан здоров’я дитини впливає велика кількість чинників: соціальний стан, конкретне середовище, місце проживання, епігенетичні фактори та багато інших. З віком ці фактори та їх вплив на людину змінюються. Відбувається постійна складна взаємодія, коли у певних випадках переважає спадкова складова, в інших – вплив навколишнього середовища, родини.
Орієнтовну, але доволі ґрунтовну функціонально-структурну модель факторів, які впливають на здоров’я людини, більше 25 років тому запропонував Б.А. Кобринський (рис. 1) [1]. Якщо вплив біологічних та соціально-гігієнічних факторів на процес формування здоров’я дитини в ранньому віці переважно залишається на рівні сім’ї, то у подальшому все більший вплив мають організовані колективи, в які потрапляє дитина: дошкільні та шкільні навчальні заклади. Європейське регіональне бюро ВООЗ наголошує, що школи є впливовим середовищем, яке може формувати і підтримувати здоров’я дитини [2]. Це дуже важливе питання, оскільки врівноваженість із зовнішнім середовищем забезпечує своєчасність росту і розвитку дитячого організму та дає можливість відвідувати дошкільні, шкільні заклади й оволодівати знаннями та навичками, відповідно до віку, без виникнення дезадаптації.
Рис. 1. Дескриптивна (функціонально-структурна) модель впливу факторів ризику на стан здоров’я дітей (за Б.А. Кобринським)
На сьогоднішній день високий темп життя, інтенсифікація навчального процесу, інформаційні перенавантаження, тривала дія інших факторів ризику сприяють виникненню функціональних розладів, які з часом призводять до формування стійкої патології, порушуючи як здоров’я дитини, так і її здатність до систематичного навчання [3].
В останні роки все більше уваги приділяють харчуванню як вагомому фактору програмування стану здоров’я дитини. Якщо спочатку доволі критичним щодо харчування вважали перші місяці життя, то пізніше цей період «харчового програмування» здоров’я розширили до 3 років, далі цей період продовжував збільшуватися і тепер охоплює роки, коли дитина починає вчитися у початковій школі. Хоча з урахуванням сучасних аспектів епігенетики взагалі можна сказати, що харчування є одним із надзвичайно важливих аспектів збереження здоров’я, працездатності і гармонії з навколишнім світом в усі вікові періоди.
У 2013 році працівниками кафедри педіатрії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького разом з Інститутом педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України та Харківським національним медичним університетом було проведене мультицентрове дослідження харчування дітей від 9 місяців до 3 років, метою якого було виявлення основних дефіцитів споживання макро- і мікронутрієнтів, порушень харчової поведінки у дітей раннього віку. В дослідженні брали участь 350 дітей по всій Україні.
105 дітям зробили аналіз крові на визначення рівня трансферину, феритину, гемоглобіну, гематокриту та кількість еритроцитів. За результатами дослідження був отриманий висновок, що харчовий раціон дітей раннього віку в Україні, як і в багатьох інших розвинутих країнах, загалом є незбалансованим, містить надлишок енергії та білків, але недостатню кількість мікроелементів і вітамінів, наслідком чого могли бути порушення фізичного розвитку (насамперед надлишкова маса тіла) і підвищена інфекційна захворюваність. Найсуттєвішим виявився харчовий дефіцит цинку, заліза, кальцію і вітамінів A, D, E, B6, B12, B1. Були встановлені статистично значущі асоціації між харчовими дефіцитами, залізодефіцитною анемією та інфекційною захворюваністю [4].
У подальшому нас зацікавила проблема шкільного харчування та його вплив на формування стану здоров’я дітей, що відповідає тематиці численних досліджень у різних країнах [5]. Школи в усьому світі вважаються платформою для впровадження інтегрованого пакету заходів, які включають корекцію харчування, споживання харчових добавок із мікроелементами, вітамінами або фортифікацію страв на місці, контроль за інфекціями, зміцнення здоров’я та здобуття життєвих навичок з метою покращення здоров’я та якості харчування [6]. Доведено, що недостатнє або надмірне харчування в шкільні роки може гальмувати фізичний та психічний розвиток дитини. Низький показник індексу маси тіла (ІМТ) відповідно до віку у школярів може спричинити затримку статевого дозрівання, дефіцит м’язової сили та працездатності, зниження щільності кісток у подальшому житті [7]. Надлишкова маса тіла або ожиріння школярів збільшують ризик підвищення кров’яного тиску, виникнення метаболічного синдрому, неінсулінозалежного діабету (типу 2) та психологічних порушень [8]. Адекватна кількість мікроелементів має вирішальне значення для формування здоров’я та розвитку в дитинстві. Важка анемія, яка може бути наслідком дефіциту заліза, фолатів або вітаміну В12, серед інших причин негативно впливає на фізичну та інтелектуальну працездатність, пізнавальний розвиток дитини [9]. Вітамін А дуже важливий для здоров’я очей та для імунної функції [10], відіграє роль в етіології анемії. Достатня кількість йоду має вирішальне значення в оптимізації розумового розвитку та запобігання порушень щитоподібної залози [11]. Цинк необхідний для багатьох біологічних процесів, а його дефіцит може негативно впливати на розвиток мозку та процеси пізнання [12]. Зростає кількість свідчень, що поліпшення харчування школярів може позитивно впливати на пізнання, ріст, фізичний розвиток та інші аспекти здоров’я. Вивчення особливостей харчування та здоров’я в цій віковій групі сприятиме визначенню пріоритетів та встановленню національних програм, спрямованих на покращення фактичного харчування школярів [7].
У роботах аспіранта нашої кафедри І. Пасічнюк (2014-2018) наведений аналіз показників фізичного розвитку та харчового раціону школярів Львівщини, який мав певну залежність від місця проживання дитини. За даними аналізу, дефіцит маси тіла був більш характерним для міських учнів початкової школи (11,8%); тенденція до затримки росту теж частіше спостерігалася у школярів Львова (3,3%) порівняно з учнями області (1,9%). У загальній популяції школярів худорлявість була ознакою кожної 20-ої дитини (5,1%). Надлишкова маса тіла була більш притаманна дітям із сільської місцевості (33,3%), ніж міським школярам (16,67%). Загальна поширеність ожиріння становила 10,3%. Достовірної різниці частоти ожиріння серед учнів міста та області виявлено не було (13,3% проти 7,6%).
Автором були встановлені вірогідні відмінності особливостей харчової поведінки серед школярів різних вікових груп як міста, так і села: спосіб приготування, місце споживання, частота прийому їжі, «перекусів» упродовж дня (печиво, випічка, цукерки тощо), споживання «недитячих» продуктів харчування, в тому числі напоїв зі шкідливими інгредієнтами (кольорові газовані води, енергетичні напої).
Добовий рівень споживання нутрієнтів і калорійна забезпеченість у більшості школярів. незалежно від місця їх проживання, не відповідали сучасним рекомендаціям. У початкових класах характерним було надмірне споживання білків, насичених жирів, холестеролу, надмірна калорійність раціону, недостатнє споживання поліненасичених жирів. Для харчового раціону учнів м. Львова на той час характерним був надлишок калорій за рахунок вуглеводів, збільшення кількості яких значною мірою асоціювалося зі споживанням їжі швидкого приготування та солодких газованих напоїв.
Цікавим був висновок з досліджень автора, шо харчовий раціон більшості школярів не забезпечував добової потреби у мікроелементах. Школярі м. Львова мали вірогідно нижчий рівень добового споживання фосфору та вищий рівень споживання заліза порівняно з ровесниками з області. Кількість дітей, у раціоні яких було недостатньо кальцію, магнію та йоду, зростала з віком. Натомість харчовий дефіцит фосфору, заліза, міді та цинку з віком зменшувався, а харчовий дефіцит селену залишався незмінним. У дівчат харчовий дефіцит заліза був вірогідно більшим [13].
За даними досліджень І. Пасічнюк, сучасний харчовий раціон школярів не забезпечує оптимальну кількість добової норми вітамінів. Кількість дітей, харчовий раціон яких містив недостатньо ретинолу, ергокальциферолу, токоферолу, тіаміну, рибофлавіну, з віком зменшувалася. Натомість збільшувався відсоток дітей із харчовим дефіцитом цианокобаламіну, фолієвої та аскорбінової кислот на фоні стабільного дефіциту добового споживання піридоксину. У більшості школярів (96,4%) визначалися поєднані дефіцити вітамінів і мікроелементів [14].
За даними анкетного опитування (2017), близько 83% батьків м. Львова вважали харчування школярів добрим. Більшість школярів (74%) повноцінно їли 3-4 рази на добу, тоді як 20,4% – тільки 1-2 рази на добу, що не забезпечувало адекватне потрапляння усіх необхідних нутрієнтів дитині, яка росте і розвивається. Також слід наголосити на тому, що 5,5% респондентів зазначили частоту повноцінного споживання їжі більше 5 разів на добу, що, у свою чергу, могло призводити до надмірного калоражу раціону і перевантаження організму окремими нутрієнтами. Популярною шкільною їжею були булочки, печиво, круасани, сік, різноманітні продукти швидкого харчування. 56,7% школярів, на думку батьків, споживали недостатню кількість молочних продуктів, 44,7% школярів – риби, 16,4% – м’яса, 12,9% – овочів і 10,3% – фруктів.
Згідно з рекомендованими нормами, м’ясні продукти мають бути в щоденному раціоні кожного школяра. Проте менше половини школярів (41,2%) споживали м’ясні продукти щоденно, а біля 20% – тільки 1 раз на тиждень.
Порушений апетит спостерігався у 13,2% школярів, їх потрібно було примушувати їсти вчасно і в достатній кількості. Відсоток таких дітей зменшується з 24,1% серед школярів початкових класів до 4,2% у випускних класах. Близько 14% школярів не снідали дома перед школою. Близько 23% дітей їли безпосередньо перед сном і 36,3% часто споживали їду під час перегляду телевізора, сидіння біля комп’ютера або під час користування іншими електронними гаджетами.
Слід зауважити, що за даними анкетного опитування, вже в початковій школі 9,9% дітей постійно або періодично дотримувалися специфічної дієти. Так, 4% школярів початкової школи знаходилися на низькокалорійній дієті, 2,6% – на гіпоалергенній, 0,6% – на вегетаріанській і 2,7% – на інших дієтах. Враховуючи можливість розвитку дефіциту споживання окремих нутрієнтів у цих групах дітей, вони повинні перебувати під наглядом дієтолога або поінформованого педіатра, щоб забезпечити адекватне потрапляння в організм усіх харчових інгредієнтів.
У 2017 р. були затверджені нові норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії. Ці норми для дітей представлені у таблиці 1.
Для оцінки фактичного споживання нутрієнтів у 2019 р. нами було проведено ретельне обстеження харчової поведінки 190 учнів та харчового раціону 174 школярів 1-4 класів двох шкіл м. Львова.
Батьки дітей заповнювали спеціальні анкети, де потрібно було ретельно записати 3-денний раціон харчування дитини (2 будні й 1 вихідний день). Велися спеціально розроблені щоденники, для зважування продуктів харчування, які з’їла дитина, використовувалися електронні ваги. Харчова цінність раціону визначалася за допомогою ліцензованої комп’ютерної програми Dietplan 7 (Великобританія). Були розраховані і включені в аналіз такі показники, як добова калорійність продуктів, кількість спожитих білків, різних видів жирів, вуглеводів, макроелементів (кальцію, фосфору, калію, натрію, хлору, магнію), есенціальних мікроелементів (заліза, цинку, йоду, фтору, міді, селену, хрому, молібдену, кобальту, марганцю), різних вітамінів. Результати інтерпретувалися відповідно до норми (підвищене, знижене або нормальне споживання) для кожного макро- і мікронутрієнту, вітамінів. Програма дозволила визначити добове споживання усіх основних нутрієнтів із урахуванням віку, статі, фізичної активності та інших особливостей дітей, відповідно до нормативних значень споживання нутрієнтів і калорійності харчових продуктів, рекомендованих Committee of Medical Aspects of Food Policy та адаптованих для норм і стандартів України 2017 року.
Згідно з аналізом, порушення апетиту мали 28,9% школярів початкової школи, при цьому знижений або поганий апетит мали 23,6%, надмірний – 5,3% дітей.
14,2% батьків вважали, що їхні діти харчуються нерегулярно, 2,1% – незадовільно за якісним складом. Більшість школярів (86,3%) харчувалися 3-4 рази на добу, проте частка таких, що повноцінно їли 1-2 рази на добу, сягала 10%. Було визначено, що 17,9% школярів не їдять зранку, приблизно стільки ж дітей батьки були вимушені примушувати їсти. Поза домом їли 40,5% дітей, 71,5% дітей споживали (на думку батьків) багато солодощів, печива, булочок. Регулярно споживали м’ясо 45,8% дітей, рибу – 32,1%, молоко – 43,2%, чіпси – 10,5%, фастфуд – 8,4%. Майже кожна третя дитина не хотіла пити молоко (19,5% ніколи його не вживали), 34,2% не любили їсти овочі, 14,2% – м’ясо, 8,4% – фрукти.
74,7% дітей їли у школі сніданки, 50% – обіди, 32,6% споживали у школі канапки, печиво, чіпси.
Практично всі діти їли ті страви, що й уся їхня сім’я. Значна кількість дітей (78,9%) мала звичку їсти, переглядаючи телевізійні програми, 83,7% дітей зазвичай їли на ніч.
88,5% школярів із групи обстеження не дотримувалися дієти, 0,5% були на вегетаріанській дієті, 1,6% – на низькокалорійній, 4,7% – на гіпоалергенній, 4,7% – на інших дієтах.
13,7% батьків були не задоволенні харчуванням дітей вдома, 50% – харчуванням у школі.
На думку 65,8% батьків, їхні діти недостатньо споживали рибу, 20% – м’ясо, 43,7% – овочі, 34,2% – молоко та сир.
23,2% школярів регулярно вживали полівітаміни, 11,6% – живі бактерії, 10% – мінеральні комплекси, 4,7% – харчові добавки.
Нормальний індекс маси тіла був визначений у 73,7% школярів, знижений – у 9%, збільшений – у 17,3% дітей.
Аналіз харчової цінності раціону та добового споживання нутрієнтів за допомогою програми Dietplan 7 дозволив отримати результати як у цифрових даних, так і в графічному зображенні, що дозволило детально проаналізувати добове споживання усіх нутрієнтів кожною дитиною та надати індивідуальні рекомендації дітям, які були включені у дослідження. Для ілюстрації наводимо поодинокі зразки графічних заключень, які були отримані нами під час дослідження (рис. 2-8).
Рис. 2. Дитина Н. Частка поживних речовин у щоденному раціоні
Рис. 3. Дитина К. Частка поживних речовин у щоденному раціоні
Рис. 4. Дитина В. Джерело протеїнів у щоденному раціоні
Рис. 5. Дитина В. Джерело протеїнів у щоденному раціоні
Рис. 6. Дитина О. Відсоток денного споживання макро- та мікронутрієнтів відповідно до рекомендованої дози
Рис. 7. Дитина І. Відсоток денного споживання вітамінів відповідно до рекомендованої дози
Рис. 8. Дитина А. Харчові продукти із вмістом вітаміну D у раціоні
Згідно з отриманими результатами, щоденне споживання нутрієнтів для більшості дітей початкової школи не було оптимальним.
Відповідне добове споживання білка спостерігалося лише у 27,77% дітей 1-4 класів, жирів – у 21,97%, вуглеводів – у 28,32%, енергії – у 24,85% дітей (табл. 4).
У 90,77% школярів цієї вікової групи було визначено добовий дефіцит споживання йоду, у 80,92% – магнію, у 69,36% – селену, у 64,16% – заліза, у 61,85% – кальцію, у 38,73% – цинку (табл. 4).
У 95,38% школярів спостерігалося зменшення добового споживання вітаміну Е, у 92,49% – біотину, у 91,9% – вітаміну D, у 85,55% – ніацину, у 75,14% – ретинолу, у 60,69% – фолатів, у 60,12% – каротину, у 54,34% – пантотенату, у 39,31% – рібофлавіну (табл. 4).
Підсумовуючи результати нашого дослідження, можна зробити висновок, що у значної кількості учнів початкової школи харчування є незбалансованим і не забезпечує потреб метаболізму дитини, яка росте і розвивається, і тому потребує корекції. У значної кількості дітей спостерігається поєднаний дефіцит споживання макро-, мікроелементів та вітамінів, що може призводити до легкого розвитку дефіцитних станів і виникнення відповідних порушень у здоров’ї дитини. Для адекватної корекції харчування дітей цієї вікової групи доцільним є проведення індивідуальної оцінки добового раціону із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій та наданням персональних рекомендацій стосовно модифікації харчування та вживання харчових добавок.
Література
- Слабкий Г.О., Тєряєва О.Г. Виховання здорової людини як засіб первинної профілактики захворювань // Медичні перспективи. – 2001. – Т. VІ, № 1. – С. 118-120.
- Здоровье – 21: Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ. – ВОЗ, Европ. региональное бюро, Копенгаген, 1999. – С. 310.
- Стан здоров’я школярів в Україні (огляд літератури) / С.Л. Няньковський, М.С. Яцула, М.І. Чикайло, І.П. Пасічнюк // Здоровье ребенка. – 2012. – № 5. – С. 109-114.
- Няньковський С.Л. Харчові дефіцити у дітей перших 3 років життя за даними мультицентрового дослідження в Україні / С.Л. Няньковський, О.Г. Шадрін, В.А. Клименко, Д.О. Добрянський, О.С. Івахненко, М.О. Яворська, О.М. Платонова, Г.Л. Солодовнік, В.В. Заєць // Здоровье ребенка. – 2013. – № 5. – С. 89-97.
- UNICEF Early Childhood Page. Available at: http://www.unicef.org/earlychildhood/index_40752.html.
- Cora Best, Nicole Neufingerl, Laura van Geel, Tina van den Briel, Saskia Osendarp. The nutritional status of school-aged children: Why should we care? // Food and Nutrition Bulletin, 2010. – vol. 31, no. 3. – The United Nations University. – Р. 400-417.
- World Health Organization. Physical status: the use and interpretation of anthropometry. Report of a WHO Expert Committee. World Health Organ Tech Rep Ser 1995; 854: 1-452.
- World Health Organization. Diet, nutrition and the prevention of chronic diseases. World Health Organ Tech Rep Ser. – 2003; 916:i–viii, 1-149.
- B. de Benoist, McLean E., Egli I., Cogswell M. Worldwide prevalence of anaemia 1993-2005: WHO Global Database on Anemia. Geneva and Atlanta, Ga, USA: World Health Organization and Centers for Disease Control and Prevention, 2008.
- Sommer A., Davidson F.R. Assessment and control of vitamin A deficiency: The Annecy Accords. J Nutr 2002; 132:2845S-50S.
- Allen L., B. de Benoist, Dary O., Hurrell R. Guidelines on food fortification with micronutrients. Geneva: World Health Organization/Food and Agriculture Organization, 2006.
- Golub M.S., Keen C.L., Gershwin M.E., Hendrickx A.G. Developmental zinc deficiency and behavior. J Nutr 1995; 125:2263S-71S.
- Няньковський С.Л. Динаміка стану здоров’я школярів в Україні за даними анкетного опитування / С.Л. Няньковський, М.С. Яцула, О.С. Няньковська, А.В. Титуса // Здоровье ребенка. – 2018. – Т. 13, № 5. – С. 425-431.
- Пасiчнюк І.П. Вплив нутритивного забезпечення та харчової поведінки на фізичний розвиток школярів у міський та сільській місцевостях //Автореф. дис. к. мед. н. – Львів, 2018. – 18 с.
Тематичний номер «Педіатрія» №2 (53) 2020 р.