21 липня, 2020
Гестаційний цукровий діабет: лікувально-профілактичні заходи в питаннях та відповідях
Головною метою надання медичної допомоги вагітним із гестаційним діабетом (ГД) є зниження частоти ускладнень вагітності, дитячої перинатальної захворюваності та смертності до популяційного рівня. Досягти цієї мети можливо насамперед завдяки якомога більш ранній повній корекції порушень вуглеводного обміну.
Підходам до лікування ГД, попередженню ускладнень для матері та дитини під час вагітності за цієї патології було присвячене продовження розмови із завідувачем відділення акушерської ендокринології та патології плода ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. акад. О. М. Лук’янової НАМН України», доктором медичних наук, професором Тетяною Василівною Авраменко та старшим науковим співробітником відділення, доктором медичних наук Іриною Михайлівною Мелліною.
? Відомо, що першочерговим завданням лікувальнопрофілактичної допомоги вагітним із ГД є повна корекція порушень вуглеводного обміну. Які основні заходи передбачає терапія ГД? Лікарі якої спеціальності мають лікувати вагітних із цим захворюванням?
– Лікування вагітних із ГД бажано здійснювати сумісно акушером-гінекологом, ендокринологом, можливо, терапевтом, які добре обізнані з цією патологією. Однак з огляду на поширеність ГД лікарів-ендокринологів, які займаються веденням таких хворих, явно недостатньо. Враховуючи, що лікування жінки необхідно проводити відразу після встановлення у неї діагнозу ГД, за відсутності поруч висококваліфікованого ендокринолога, розпочинати терапевтичні заходи мають передусім акушери-гінекологи.
Лікування вагітних із ГД перш за все включає:
- раціональне харчування;
- регулярні помірні фізичні навантаження (за умови відсутності протипоказань – загрози невиношування вагітності, передлежання плаценти тощо);
- щадний режим (передусім психоемоційний спокій).
Крім загального спостереження за станом жінки й майбутньої дитини, терапія ГД обов’язково проводиться під самоконтролем за показниками глікемії вагітної.
? Як має харчуватися жінка із ГД?
– Лікувальне харчування є першочерговою, обов’язковою і вкрай важливою складовою терапії вагітних із ГД. Дієтотерапія хворої на ГД передбачає повноцінне харчування вагітної: достатнє за кількістю калорій, багате на білок, вітаміни, мінерали. Водночас необхідним є виключення з раціону вуглеводів, що легко засвоюються, а також обмеження складних вуглеводів (що повільно засвоюються) і тугоплавких жирів. Їжу слід вживати відвареною, приготованою на парі, або у сирому вигляді. Їсти треба невеличкими порціями, розподіливши добовий об’єм харчування на 5‑6 прийомів – 3 основних, а також 2‑3 перекуси. Нічний проміжок часу між останнім і першим прийомами їжі не має перевищувати 12 годин.
Рекомендується вживати нежирне м’ясо, рибу, кисломолочний і твердий сир, курячі яйця, різні овочі, квасолю та інші бобові, фрукти, за винятком бананів і винограду. Картоплю, макаронні вироби, крупи (гречану, вівсяну, рис), чорний хліб слід споживати у помірній кількості. Необхідна відмова від цукру та виробів, що його містять: цукерок, шоколаду, печива, тортів, тістечок, здоби тощо. Не слід вживати манну крупу, білий хліб. При цьому прийом рідини не обмежується. Уживання кухонної солі – звичайне.
? Що розуміється під щадним режимом у вагітних, хворих на ГД? Які фізичні навантаження доцільні для цих жінок?
– Щадний режим у вагітних із ГД включає обмеження значних психоемоційних і фізичних навантажень; максимальне уникнення стресових ситуацій на роботі, у побуті, вдома; правильну організацію праці та відпочинку; достатній за часом нормальний нічний сон.
Дослідження, які було проведено в нашому відділенні, показали, що вагітним із ГД притаманний високий рівень особистісної та реактивної тривожності, що призводить до низької стресостійкості. За частих або тяжких стресів, яких так багато в сучасному житті, низька стресостійкість асоціюється з високим ризиком розвитку ускладнень перебігу вагітності. У відповідь на стрес, як відомо, підвищується і рівень глюкози у крові. Враховуючи це, психоемоційний спокій для вагітних із ГД особливо важливий.
Із фізичних навантажень рекомендується дозована ходьба (не менше 150 хв/тиж), за можливості – плавання, виконання комплексів лікувальної фізкультури для вагітних.
? Як має здійснювати вагітна із ГД самоконтроль за показниками глюкози у крові?
– Самоконтроль рівня глікемії виконується пацієнткою за допомогою портативного приладу – глюкометра. Визначення вмісту глюкози провадиться у капілярній крові 4 рази на день: натще (як мінімум після 8 год нічного «голодування») і через 1 або 2 год після трьох основних прийомів їжі. Згідно з рекомендаціями Міжнародної федерації акушерів та гінекологів (FIGO, 2015), ефективною корекцією глікемії є показник глюкози капілярної крові натще <5,3 ммоль/л, через 1 год після прийому їжі – <7,8 ммоль/л, через 2 год – <6,7 ммоль/л. Однак значне зниження рівня глюкози крові може призводити до кетоацидозу, а також до затримки розвитку плода і народження дитини з низькою масою тіла. З урахуванням нашого досвіду спостереження за вагітними із ГД вважаємо за доцільне дотримуватися таких показників глікемії: натще – у межах 4,6‑5,2 ммоль/л, через 1 год після прийому їжі – 6,1‑6,9 ммоль/л.
У разі якщо протягом 1‑2 тиж не вдається досягти нормалізації глікемії за допомогою дієти і змін способу життя в цілому, до лікування додається інсулінотерапія та/або прийом метформіну.
Показанням до проведення інсулінотерапії у хворих на ГД є також наявність ознак діабетичної фетопатії, що визначається за даними ультразвукового дослідження. Такі ознаки посередньо свідчать про тривалу гіперглікемію.
До ультразвукових ознак діабетичної фетопатії відносять:
- крупний плід;
- гепатоспленомегалію;
- кардіомегалію/кардіоміопатію;
- подвійні контури голівки та/або животика;
- набряк і потовщення підшкірно-жирового шару;
- потовщення шийної складки;
- вперше виявлене або зростаюче багатоводдя (у разі виключення інших його причин).
? Інсулін, метформін – це засоби, які безпечні для вагітних?
– Так. Із цього приводу у світі проведено чимало досліджень. Вони свідчать, що використання інсуліну й метформіну не протипоказане під час вагітності й грудного вигодовування.
? За якими схемами призначається інсулін вагітним жінкам? В яких випадках використовують метформін?
– Схема інсулінотерапії та тип препарату інсуліну визначається залежно від даних глікемії. У разі підвищення рівня глюкози крові після прийому їжі призначається інсулін короткої або ультракороткої дії за 5‑15 хв до початку їди. Враховуючи, що чутливість до інсуліну індивідуальна, доза препарату підбирається в процесі нагляду за пацієнткою орієнтовно з розрахунку: 1 одиниця інсуліну короткої дії при підшкірному введенні знижує рівень глікемії на 2 ммоль/л.
У разі підвищення рівня глюкози крові натще використовується інсулін напівдобової дії о 21‑22-й годині підшкірно. Доза препарату розраховується так само, як і при призначенні інсуліну короткої дії.
Метформін призначається при підвищенні рівня глюкози крові одночасно й натще, і після прийому їжі. Передусім цей препарат додається до інсулінотерапії у випадках використання високої, але недостатньо ефективної дози інсуліну; можливо застосовувати метформін також й у вигляді монотерапії. Лікування метформіном починають із дози 850‑1000 мг/добу, за необхідності дозу підвищують.
При отриманні інсулінотерапії та/або метформіну пацієнтка також має здійснювати самоконтроль глікемії не менше 4 разів на добу: натще і через 1 год після трьох основних прийомів їжі; додатково – у разі порушення самопочуття.
? Мабуть призначати інсулін або метформін вагітним мають все ж таки лікарі-ендокринологи?
– Безумовно, це є більш правильним. До того ж розпочинати інсулінотерапію (підбір препарату, визначення дози), призначати метформін краще за умов спеціалізованого стаціонару для вагітних під спостереженням ендокринолога.
? Як проводити спостереження за вагітною із ГД, щоб своєчасно визначити, чи достатньо тільки дієтотерапії, чи потрібно призначати додатково інсулін та/або метформін? Як не пропустити початок розвитку тих чи інших ускладнень вагітності?
– За наявності певних умов та відсутності порушень перебігу вагітності розпочинати спостереження і лікування жінок із ГД можливо амбулаторно. Його мають здійснювати разом (бажано) акушер-гінеколог та ендокринолог.
Крім оцінки показників глікемії, обстеження жінок із ГД здійснюється так само, як й інших вагітних, але частіше. На етапі підбору терапії з метою нормалізації глікемії пацієнтка має оглядатися лікарями не рідше 1 разу на тиждень. За досягнення стійкої нормалізації показників глюкози крові й неускладненого перебігу вагітності в терміні до 26‑28 тижнів огляд і обстеження проводяться не рідше 1 разу на 2 тижні; після 28 тижнів – щотижнево.
Вкрай важливим при ГД є також контроль стану самою пацієнткою. Відразу після виявлення ГД і при відвідуванні лікаря в подальшому вагітну необхідно детально інформувати про те, як вона має харчуватися і поводитися в цілому; як повинна контролювати показники глікемії та оцінювати їхні значення; за яких змін або порушень самопочуття звертатися по медичну допомогу, куди та як швидко. Жінці слід роз’яснити, що значною мірою сприятливий перебіг та закінчення вагітності для неї самої та дитини залежатиме від чіткого виконання рекомендацій лікаря й самоконтролю стану.
Самоконтроль стану включає:
- визначення рівня глікемії капілярної крові 4 рази на день (натще і тричі через 1 год після основних прийомів їжі) та додатково у разі незадовільного самопочуття;
- визначення наявності кетонурії 2‑3 рази на тиждень;
- вимірювання артеріального тиску щодня вранці та ввечері, а також додатково при поганому самопочутті;
- підрахунок кількості рухів плода протягом 1 год щодня починаючи з 28-го тижня вагітності;
- вимірювання маси тіла щотижнево;
- проведення загального аналізу сечі перед відвідуванням лікаря 1 раз на 2 тижні в терміні вагітності до 28 тижнів, щотижнево – після 28 тижнів;
- ведення щоденника стану, а на етапі підбору терапії – також щоденника харчування.
У разі якщо протягом 1‑2 тижнів досягти нормалізації показників глікемії не вдається або з’являються ознаки ускладнень перебігу вагітності, жінку слід направляти під нагляд і лікування до спеціалізованого стаціонару для вагітних.
? Повертаючись до питання про лікування вагітних із ГД, розкажіть, будь ласка, чи існують якісь інші додаткові засоби терапії цієї категорії хворих?
– Терапія, що спрямована тільки на нормалізацію вуглеводного обміну, особливо в разі пізнього початку, далеко не завжди забезпечує сприятливе закінчення вагітності для матері й дитини у жінок, хворих на ГД. Ведеться пошук додаткових засобів для лікування захворювання і профілактики його акушерських ускладнень.
Дослідженнями, які нами було проведено, встановлено доцільність призначення вагітним із ГД пероральних препаратів, що містять магній, а також L-аргінін. Ці препарати слід застосовувати у вагітних разом з іншими заходами й засобами для запобігання розвитку захворювання, більш ефективного його лікування та профілактики ускладнень вагітності.
? Чому ви рекомендуєте препарати магнію за цієї патології?
– Магній – один із дванадцяти основних життєво необхідних хімічних елементів організму людини, який бере участь у безлічі процесів життєдіяльності. Нормальний рівень магнію в організмі визнано основоположною константою, що визначає здоров’я людини. Натомість нестача магнію є одним із найбільш поширених дефіцитних станів у сучасному світі. Порушення гомеостазу цього елемента відіграє важливу роль у розвитку захворювань практично всіх органів і систем організму.
Поповнення нестачі магнію у вагітних, хворих на ГД, є особливо важливим для ряду процесів. Так, магній позитивно впливає на психоемоційний стан: знижує або усуває тривожність, дратівливість, відчуття пригніченості, нормалізує сон. Цей біологічно активний елемент є природним антистресовим фактором. За умов стресу він захищає організм від негативного впливу надмірної кількості катехоламінів. Відомо, що магній бере участь у секреції та реалізації ефектів інсуліну й запобігає формуванню або посиленню інсулінорезистентності. У масштабних дослідженнях, які було проведено останніми роками в різних країнах світу, встановлено, що майже в усіх хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу спостерігається дефіцит магнію. На думку дослідників, нестача магнію в організмі є незалежним фактором ризику виникнення порушень толерантності до глюкози й розвитку ЦД 2-го типу. Було доведено, що адекватне споживання магнію знижує ризик розвитку ЦД 2-го типу, а нормалізація магніємії шляхом тривалого використання препаратів, що містять магній, покращує перебіг захворювання й запобігає виникненню його ускладнень.
Нормальний вміст магнію в організмі, що досягається з відносно ранніх термінів гестації й підтримується на достатньому рівні в подальшому, дозволяє суттєво зменшити у жінок число випадків прееклампсії, невиношування вагітності, порушень стану плода і новонародженого. Це забезпечується такими ефектами магнію, як периферична вазодилатуюча дія та покращення мікроциркуляції, нормалізація процесів енергообміну й росту, позитивний вплив на імунний статус, токолітична дія, забезпечення гормонального балансу (підвищення рівня прогестерону), позитивна дія на психоемоційний стан і нормалізація сну.
? Наразі в наших аптеках представлено чимало різних магнієвмісних препаратів для перорального прийому. Чи всі вони однаковою мірою можуть використовуватися для усунення нестачі магнію у вагітних?
– Для поповнення вмісту магнію в організмі вагітних жінок необхідно застосовувати пероральні магнієвмісні препарати саме у вигляді органічних сполук із цитратом, лактатом, підолатом, які, на відміну від неорганічних, мають високу біодоступність, ефективну дію, добре переносяться й безпечні навіть при тривалому прийомі.
? У якій дозі, з якого терміну вагітності та як тривало слід рекомендувати приймати органічні сполуки магнію при ГД?
– З метою запобігання розвитку ГД у жінок із факторами ризику захворювання такі препарати бажано призначати з дозою магнію 300‑400 мг/добу починаючи з 12‑14-го тижня вагітності, а за необхідності – навіть із І триместру (їх безпечність навіть із найранніших термінів вагітності є доведеною) постійно й до самих пологів.
Для покращення перебігу ГД, профілактики акушерських ускладнень для матері й дитини органічні магнієвмісні засоби доцільно використовувати такою ж самою дозою з моменту встановлення захворювання постійно аж до розродження.
? Останнім часом у практиці лікарів різних спеціальностей широко застосовується L-аргінін. За якої патології його використовують акушери-гінекологи та якими є підстави для призначення L-аргініну вагітним із ГД?
– Натепер порушенню функції ендотелію відводиться значна роль у патогенезі ускладнень вагітності (прееклампсії, плацентарної недостатності, порушень стану плода). Ендотеліальна дисфункція є важливим фактором у розвитку найрізноманітніших серцево-судинних захворювань і судинних ускладнень за наявності іншої патології. Ключова роль у запуску патологічних процесів при ендотеліальній дисфункції належить абсолютному або відносному зниженню синтезу оксиду азоту, який має вазодилатуючий ефект, запобігає агрегації формених елементів крові, покращує мікроциркуляцію, чинить вазопротекторну дію.
Для нормалізації ендотеліальної функції з метою профілактики й лікування цілого ряду патологічних процесів, у т.ч. під час вагітності, використовують донатор оксиду азоту – умовно незамінну амінокислоту L-аргінін. Останній усуває нестачу оксиду азоту, а також забезпечує антиоксидантну, протизапальну, мембраностабілізуючу і цитопротекторну дію. Одночасна корекція цілого ряду порушень за допомогою L-аргініну дозволяє достатньо швидко забезпечувати стабільний клінічний ефект.
Дослідженнями останніх років показано, що L-аргінін також позитивно впливає на обмін глюкози, стимулюючи вироблення інсуліну та зменшуючи толерантність до глюкози.
Численними клінічними дослідженнями встановлено ефективність використання L-аргініну при цілому ряді серцево-судинних захворювань; препарат широко призначають лікарі-андрологи й сексопатологи. L-аргінін позитивно впливає на різні функції організму, що слабшають із віком. Так само успішно застосовують L-аргінін для профілактики й лікування акушерської патології: прееклампсії, у т.ч. на фоні екстрагенітальної патології; плацентарної недостатності, дистресу та затримки внутрішньоутробного росту плода; невиношування вагітності.
? Як слід призначати препарати L-аргініну при ГД?
– Для профілактики розвитку ГД у жінок із факторами ризику захворювання L-аргінін рекомендуємо з 12‑14-го тижня вагітності протягом 30 днів дозою 1000 мг/добу в декілька прийомів. Через 2 тижні перерви такі курси слід повторювати аж до розродження.
У разі виявлення ГД із лікувально-профілактичною метою L-аргінін призначаємо з будь-якого терміну вагітності (але не раніше 12 тижнів) такими самими повторними курсами до пологів.
? Чи існують якісь особливості розродження у жінок із ГД? Чи мають ці пацієнтки отримувати під час пологів спеціальну терапію?
– Спосіб розродження хворих на ГД, так само як й інших вагітних, визначається станом матері та плода, терміном гестації, особливостями родових шляхів і відповідністю розмірів плода розмірам таза жінки.
Під час пологів у жінок із ГД незалежно від того, отримували вони під час вагітності інсулінотерапію та/або метформін чи тільки дієтотерапію, рівень глюкози у крові необхідно підтримувати в межах 5,5‑7,8 ммоль/л. Контроль цього показника має здійснюватися щогодини. Корекцію глікемії в пологах проводять тільки інсуліном короткої дії або 5‑10% розчином глюкози (краще всередину).
У пацієнток із ГД, які отримували під час вагітності інсулін та/або метформін (це так званий ГД класу А2), перед плановим розродженням per vias naturales або шляхом кесаревого розтину вечірню дозу пролонгованого інсуліну знижують до однієї третини, а вечірню дозу інсуліну короткої дії залишають без змін. У разі розродження через природні родові шляхи ранкову дозу інсуліну короткої дії вводять лише за необхідності; при операції кесаревого розтину інсулін короткої дії не вводять зовсім. Прийом метформіну перед плановим розродженням відміняють за 2 доби.
У випадку спонтанного виникнення родової діяльності у хворих на ГД класу А2, коли жінка вже отримала звичайну повну дозу інсуліну або метформіну, протягом пологів за контролю рівня глікемії проводиться зазвичай внутрішньовенне введення 5% розчину глюкози із розрахунку 5‑10 г глюкози за 1 год. При терміновому кесаревому розтині на фоні отримання звичайної повної дози інсуліну або метформіну також здійснюється внутрішньовенне крапельне введення глюкози.
? Відомо, що жінки, які перенесли під час вагітності ГД, та їхні діти мають високий ризик розвитку тяжких хронічних захворювань у подальші роки життя. Чи можуть акушери-гінекологи якимось чином допомогти їм уникнути значних порушень здоров’я в майбутньому?
– Диспансерний нагляд, проведення заходів профілактики у жінок, що страждали від ГД, – справа передусім сімейних лікарів. Однак вони не знайомі з проблемою ГД, і, як правило, надання лікувально-профілактичної допомоги пацієнткам, які перенесли ГД, належним чином ще не організоване. Тому саме акушери-гінекологи, ендокринологи, терапевти, які проводять спостереження за вагітними із ГД, можуть і повинні обов’язково (бажано неодноразово) надавати рекомендації своїм пацієнткам щодо підтримання належного стану здоров’я.
Перш за все у жінок, які перенесли ГД, слід всіляко підтримувати грудне вигодовування. Вже це позитивно впливає на здоров’я матері та дитини й знижує у них ризик розвитку серйозних захворювань.
Пацієнток, у яких було діагностовано ГД, доцільно інформувати про високий ризик виникнення в них цілого ряду хронічних захворювань та про необхідність стежити за станом свого здоров’я, а саме:
- для виключення або підтвердження наявності ЦД 2-го типу через 6‑8 тижнів після пологів рекомендується визначити рівень глюкози венозної крові натще, а у разі нормального її показника – виконати пероральний тест толерантності до глюкози (із 75 г глюкози); підготовка до проведення тесту та його виконання – такі ж самі, як і під час вагітності; нормативні значення показників глікемії поза вагітністю – інші;
- раз на 1‑2 міс слід перевіряти масу тіла, вимірювати артеріальний тиск;
- щороку мають здійснюватися огляд сімейного лікаря або терапевта, оцінюватися показники вуглеводного обміну (краще за допомогою визначення рівня глікозильованого гемоглобіну) та обміну холестерину, виконуватися електрокардіограма.
Ще більш ретельного спостереження потребують діти матерів із ГД. Особливості їх нагляду значною мірою залежать від стану дитини при народженні.
Для запобігання виникненню захворювань таким пацієнткам настійливо слід рекомендувати:
- раціональне харчування зі значним зменшенням споживання вуглеводів, що легко засвоюються, а також складних вуглеводів і тугоплавких жирів;
- підтримання нормальної маси тіла;
- фізичну активність;
- відмову від шкідливих звичок.
Дотримуватися здорового способу життя жінкам із ГД під час вагітності та їхнім дітям вкрай необхідно завжди. Значною мірою це допоможе запобігти розвитку в них тяжкої хронічної патології.
На завершення розмови хочемо сказати, що у відділенні акушерської ендокринології та патології плода Інституту педіатрії, акушерства і гінекології ми завжди готові надати жінкам із ГД висококваліфіковану медичну допомогу, у тому числі й за участі досвідченого лікаря-ендокринолога. Така допомога включає амбулаторне консультування та спостереження; обстеження й лікування за умов стаціонару; розродження пацієнтки. За необхідності в нашому лікувальному закладі передбчено також виходжування немовлят, що народилися з тими чи іншими порушеннями стану здоров’я. Тож давайте долати ГД разом!
Тематичний номер «Акушерство, Гінекологія, Репродуктологія» № 2 (38) 2020 р.