Кларитроміцин-МБ – ​потужність швидкої діі

01.08.2020

Стаття  в форматі PDF

Макроліди – ​один з основних класів антимікробних препаратів, які використовуються сьогодні в клінічній практиці. Найбільш добре вивченим і застосовуваним із 1991 року є кларитроміцин – ​напівсинтетичний макролід, синтезований в результаті заміщення гідроксильної групи еритроміцину в положенні С6 на метоксігруппу, що дало можливість отримати унікальні властивості, характерні тільки для кларитроміцину, значно розширити спектр його дії та знизити кількість побічних ефектів, властивих еритроміцину.

Кларитроміцин має широкий спектр дії та проявляє високу антибактеріальну активність до грампозитивних і грамнегативних бактерій, а також внутрішньоклітинних збудників, що дає можливість застосовувати його в лікуванні захворювань дихальної системи, ЛОР органів, шкіри і м’яких тканин в якості емпіричної терапії вже з перших днів захворювання.

Внутрішньовенна форма випуску кларитроміцину допомагає обійти складну систему шлунково-кишкового тракту (ШКТ) при розчиненні та всмоктуванні, забезпечити короткий період напіввиведення і призначити ступеневе лікування в разі тяжкого перебігу інфекційного процесу. Єдиний внутрішньовенний кларитроміцин на ринку України – ​це ­Кларитроміцин-МБ (маркетинг компанії «Деспіна Фарма Лтд», Велика Британія).

Механізм і спектр дії кларитроміцину

Кларитроміцин блокує синтез білка на рівні рибосомальної РНК прокаріот з 50S структурою, пригнічуючи транспортну РНК і реалізуючи в переважній більшості випадків бактеріостатичну дію, яка перешкоджає розвитку інфекційно-токсичного шоку під час лікування. Бактерицидна дія кларитроміцину також зазначається, але залежить від дози препарату. 

Кларитроміцин-МБ активний відносно кокової групи бактерій, лістерій, дифтерійної палички, гонококів і менінгококів, спірохет і бруцел. Завдяки збалансованому розподілу ­внутрішньо- (64%) і позаклітинної (36%) концентрації діє в тому числі й на внутрішньоклітинні мікро­організми (Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma spp., Legionella spp., Helicobacter pylori). Унаслідок зміни хімічної структури кларитроміцин вигідно відрізняється від інших макролідів більш високою активністю проти Haemophilus influenzae за рахунок утворення метаболіту 14-гідрокси-­кларитроміцину з антибактеріальною активністю. Покращена кислотостійкість препарату ­Кларитроміцин-МБ забезпечує найбільш високу активність проти Helicobacter рylori, а також Staphylococcus aureus і Moraxella catarrhalis серед всіх макролідів. Ефективний проти атипових мікобактерій – ​збудників інфекцій опортуністів при синдромі імунодефіциту.

Особливості й переваги внутрішньовенного препарату Кларитроміцин-МБ®

Біодоступність пероральних форм антимікробних препаратів залежна від стану ШКТ і прийому їжі. Втрати лікарського засобу при всмоктуванні й дегенерації під впливом шлункового соку потребують застосування більш високих доз. Крім цього, пригнічується індигенна мікрофлора кишечнику, і виникає необхідність у подальшій її корекції. Інфузійна форма Кларитроміцину-МБ позбавлена цих недоліків, вона показана пацієнтам із анатомічними особливостями, які скорочують час пасажу їжі через ШКТ (ілео-, колостома).

Одна з найважливіших властивостей кларитроміцину – ​руйнування матриксу біоплівки мікроорганізмів, що дає можливість досягти високої ефективності антибактеріальної терапії, запобігти хронізації інфекції і посприяти ерадикації бактерій. Крім високої ефективності ­Кларитроміцин-МБ відрізняє мінімальний ризик розвитку резистентності, що пояснюється коротким періодом напіввиведення – ​усього 3,8 год і 7,3 год для його метаболіта. Причому збільшення дозування препарату вдвічі лише незначно підвищує Т1/2. А після закінчення курсу лікування протягом декількох годин концентрація падає нижче мінімального активного порога.

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину, а висока антибактеріальна активність зумовлена швидким досягненням значних концентрацій в крові (значуще перевищують MIC90 для загальних патогенів) після внутрішньовенного введення препарату ­Кларитроміцин-МБ завдяки хорошій розчинності у воді й ліпідах. Це зумовлює його здатність накопичуватися в різних органах, тканинах і біологічних рідинах, переважно в легенях і бронхіальному секреті, піднебінних мигдаликах, передміхуровій залозі, у міжклітинній рідині та внутрішньоклітинно, а також усередині матрикса біоплівки різних мікроорганізмів, де концентрація препарату в десятки разів перевищує таку в плазмі крові. Ці особливості, поряд із високою кислотостійкістю і активністю щодо Helicobacter pylori, дають підстави вважати Кларитроміцин-МБ препаратом першої лінії терапії виразки шлунка, асоційованої з Helicobacter pylori; гнійних ускладнень інфекційного процесу; тяжкого перебігу легеневої інфекції; пневмонії, асоційованої з штучною вентиляцією легень; сепсису.

Також зазначена активність кларитроміцину щодо атипових патогенів, тому він схвалений для лікування пневмонії, викликаної Mycoplasma pneumoniae і Chlamydophila pneumoniae, Legionella pneumophila. Виявлена, крім того, постантибіотична дія кларитроміцину на різні патогени, які викликають інфекції дихальних шляхів, зокрема Streptococcus pneumoniae (чутливі та резистентні до пеніциліну), Streptococcus pyogenes, Moraxella catarrhalis і Haemophilus influenzae, що ще раз доводить доцільність застосування препарату ­Кларитроміцину-МБ при тяжких легеневих інфекціях.

Однак висока ефективність препарату Кларитроміцин-МБ® зумовлена не тільки антимікробною, а ще й протизапальною та імуномодулюючою дією; він сприяє пригніченню синтезу і секреції прозапальних цитокінів (IL‑8, IL‑6, IL‑2, TNF-α та ін.), а також еозинофільного запалення; підвищенню продукції глюкокортикоїдів і фагоцитарної активності нейтрофілів; підвищенню макрофагів, що сприяє транс­портуванню та накопиченню кларитроміцину у вогнищі запалення. Протизапальні властивості кларитроміцину були продемонстровані в декількох клінічних дослідженнях, які показали, що прийом препарату призводив до зниження вираженості клінічних симптомів хронічного синуситу: було виявлено значуще зниження рівнів різних маркерів запалення слизової синусів у пацієнтів із клінічно стабільним хронічним синуситом.

Ще однією перевагою призначення Кларитроміцину-МБ у пацієнтів із легеневими інфекціями є його бронходилатаційна дія, яка реалізується за рахунок зниження бронхіальної гіперреактивності (зменшення вивільнення ендотеліну‑1, пригнічення холінергічної реакції гладких м’язів бронхів), поліпшення мукоциліарного кліренсу й зниження секреції слизу келихоподібними клітинами. Це дуже важлива властивість препарату для пацієнтів із наявністю бронхіальної обструкції внаслідок гіперпродукції слизу і порушення транспорту мокротиння. Потреба в призначенні відхаркувальних засобів у хворих із загостренням ХОЗЛ, які отримували кларитроміцин, виявилася майже вдвічі меншою, ніж у пацієнтів, які приймали інші антибіотики (37 і 63% відповідно) (McLeod C. et al., 2000).

Наявність інфузійної форми кларитроміцину допомагає швидше досягти контролю над захворюванням і скоротити терміни лікування в рамках ступінчастої антибактеріальної терапії завдяки тому, що пікова концентрація в плазмі крові (Сmах) кларитроміцину при внутрішньовенному введенні майже в 4 рази вища за таку при пероральному застосуванні: Сmах для інфузії – ​2,75 мкг/мл, для таблеток – ​0,74 мкг/мл. Це дає можливість скоротити терміни госпіталізації, знизити ризик приєднання внутрішньолікарняної інфекції та підвищити прихильність до лікування.

Висновок

  • Кларитроміцин – ​сучасний добре вивчений високоефективний макролід для лікування захворювань дихальної системи, ЛОР органів, шкіри і м’яких тканин.
  • Кларитроміцин-МБ – ​єдиний на ринку України внутрішньовенний кларитроміцин, макролід широкого спектра дії з бактеріостатичною, дозозалежною бактерицидною дією проти грамнегативних и грампозитивних, атипових і внутрішньоклітинних мікроорганізмів.
  • Завдяки складній хімічній структурі кларитроміцин характеризується високою безпекою і може бути використаний в ­педіатричній практиці.
  • Кларитроміцин утворює активний метаболіт – ​14-гідрокси-кларитроміцин, який має антибактеріальну активність проти Haemophilus influenzae.
  • Висока ефективність і низький ризик розвитку резистентності до кларитроміцину зумовлені швидким досягненням максимальної концентрації та коротким періодом напіввиведення.
  • Крім антибактеріальної дії кларитроміцин надає протизапальний та імуномодулюючий ефект, знижує продукцію мокротиння.
  • Сmах внутрішньовенного препарату Кларитроміцин-МБ майже в 4 рази перевищує таку таблетованої форми, що дає підстави починати терапію з інфузій.
  • Кларитроміцин має високу активність проти Helicobacter pylori, Staphylococcus aureus і Moraxella catarrhalis, якщо порівняти з іншими макролідами, а також має здатність накопичуватися в різних органах і тканинах, матриксі біоплівок.
  • Кларитроміцин здатен руйнувати біоплівки, запобігаючи рецидивам захворювання і хронізації процесу.

Підготувала Ірина Чумак

Тематичний номер «Пульмонологія, Алергологія, Риноларингологія» № 2 (51), 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Пульмонологія та оториноларингологія

05.01.2021 Пульмонологія та оториноларингологія EPOS 2020: нові погляди на лікування гострого та хронічного риносинуситу

Незважаючи на пандемію коронавірусу, триває активна робота міжнародних наукових медичних товариств із розроблення й оновлення положень чинних рекомендацій щодо діагностики та лікування різноманітних захворювань. Нещодавно Європейське ринологічне товариство представило оновлену версію погоджувального документа стосовно діагностики й лікування гострого та хронічного риносинуситу (РС) і назальних поліпів (НП) (European Position Paperon Rhinosinusitis and Nasal Polyps, EPOS), яка стала відомою в медичному колі під назвою EPOS 2020....

31.12.2020 Педіатрія Пульмонологія та оториноларингологія Тактика ведення дітей із гострим середнім отитом

Гострий середній отит (ГСО) – найчастіше бактеріальне захворювання в амбулаторній практиці отоларингологів і педіатрів та основна причина призначення антибактеріальної терапії дітям. В еру глобальної боротьби з антибіотикорезистентністю рішення про призначення антибіотика має бути обґрунтованим, а лікарський засіб – володіти протимікробною дією проти збудника інфекційного захворювання....

31.12.2020 Педіатрія Пульмонологія та оториноларингологія Українсько-польський досвід у лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів

Останнім часом у зв’язку з поширеністю коронавірусної інфекції можливість обміну досвідом між лікарями дещо обмежується. Проте, незважаючи на всю складність епідемічної ситуації у країні, українські вчені продовжують співпрацю з фахівцями з інших країн світу в онлайн-режимі. За підтримки Польської академії наук (ПАН) в Україні 25 вересня 2020 року в режимі онлайн-трансляції відбувся українсько-польський науково-практичний симпозіум «Сучасні погляди на лікування захворювань верхніх дихальних шляхів»....

14.12.2020 Пульмонологія та оториноларингологія Сучасні підходи до лікування риносинуситів із позицій EPOS 2020

Триває низка науково-практичних конференцій, присвячених актуальним питанням діагностики та лікування різноманітних захворювань. Нещодавно онлайн-естафету дистанційної післядипломної освіти продовжив конгрес EPOS 2020 – олімпійський факел з вогнем високо тримали оториноларингологи. Провідні вітчизняні фахівці презентували основні положення оновлених рекомендацій з лікування гострого та хронічного риносинуситу (РС) і назальних поліпів (European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal polyps, EPOS), які у лютому цього року представило Європейське ринологічне товариство. Протягом двох діб (16, 17 жовтня) тривала активна робота конгресу, під час якого виступили відомі спікери....