Використання препарату Зіпелор у лікуванні хворих на гострий тонзилофарингіт

Стаття у форматі PDF

Запальні захворювання ЛОР-органів мають велику розповсюдженість. У структурі найчастіших діагнозів, пов’язаних із захворюваннями ЛОР-органів, частка гострого тонзиліту та гострого фарингіту сягає до 14%.

У клінічній картині гострих тонзилофарингітів провідним є т. зв. горловий синд­ром, який проявляється відчуттям саднення та подразнення в горлі, спонтанним болем у горлі, болем при ковтанні. Ці симптоми значно погіршують якість життя пацієнта. У клінічних рекомендаціях із лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів Американського товариства інфекційних хвороб зазначається, що високий рівень доказовості мають нестероїдні протизапальні препарати.

Альтернативою є препарати, котрі містять у своєму складі бензидаміну гідрохлорид і переривають процес синтезу простагландинів і прозапальних цитокінів на етапі активації МАР-кінази.

Один із таких препаратів вітчизняного виробництва – Зіпелор у формі спрея для ротової порожнини (АТ «Фармак») із вираженою місцевою знеболювальною, протизапальною й антиексудативною дією.

Метою дослідження було вивчення ефективності використання препарату у хворих на гострий тонзилофарингіт.

Матеріали та методи

На базі амбулаторно-поліклінічних установ клініки отоларингології ДЗ «Дніпро­петровська медична академія МОЗ України» було проведено лікування 30 пацієнтів віком від 19 до 62 років із гострим тонзилофарингітом, яким до схеми стандартного лікування призначався препарат Зіпелор у формі спрея для ротової порожнини (4 розпилення 4 р/добу) впродовж 7 днів.

Як критерії клінічної ефективності було обрано дані фарингоскопічного дослідження й оцінка стану хворого за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) від 1 до 10. Дослідження виконували на 3-й, 5-й і 7-й день лікування.

При фарингоскопічному дослідженні проводилася оцінка змін слизової глотки (набряк) у балах (0-2) (0 – немає набряку, 1 – помірний набряк, 2 – сильний набряк).

За шкалою ВАШ оцінювалися рівень інтенсивності болю при ковтанні та тривалість ефекту знеболення після застосування препарату Зіпелор на 3-й, 5-й і 7-й день лікування.

Дані випробування оброблялися методом варіаційної статистики. Різниця вважалася статистично значущою при достовірній погрішності р<0,05.

Результати й обговорення

На рисунку 1 представлено результати фарингоскопічного дослідження глотки в пацієнтів, отримані на 3-й, 5-й і 7-й день лікування.

На рисунках 2, 3 представлено результати оцінки за ВАШ інтенсивності болю при ковтанні та тривалість ефекту знеболення після застосування препарату Зіпелор.

Ефект знеболення в глотці впродовж 2-4 год після застосування препарату спостерігався в 70% пацієнтів уже на 3-тю добу лікування.

Найбільший ефект при застосуванні Зіпелору відзначався на 5-ту добу від початку лікування.

Побічних небажаних явищ і алергічних реакцій, пов’язаних із застосуванням препарату, не спостерігалося.

Висновки

1. Зіпелор є ефективним місцевим знеболювальним засобом при гострому тонзилофарингіті.
2. Використання цього препарату сприяло значному зменшенню інтенсивності больового синдрому починаючи з 3-го дня лікування.
3. Застосування Зіпелору у хворих на гострий тонзило­фарингіт сприяло ефекту знеболення в глотці впродовж 2-4 год після використання препарату в 70% пацієнтів уже на 3-тю добу лікування.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 18 (487), 2020 р.