Мавпяча віспа: нова пандемія?

24.10.2022

Мавпяча віспа (МВ) – рідкісне вірусне зоонозне захворювання, симптоми якого у людини схожі з симптомами, що спостерігалися в минулому у пацієнтів із натуральною віспою (яка була повністю ліквідована у світі в 1980 р. за допомогою вакцинації), проте перебіг його набагато легший. Захворювання викликає вірус віспи мавп, що належить до orthopoxvirus, який також включає вірус натуральної та коров’ячої віспи, родини poxviridae. Вірус вражає всі вікові групи, проте серед дітей частота тяжкого перебігу вища.

Відповідно до наявних даних, перший спалах МВ датований 1958 р., коли випадки захворювання, схожого на віспу, відбулися у мавп. У людей перший випадок МВ було зафіксовано в 1970 р. в Демократичній Республіці Конго протягом періоду посилених зусиль з ліквідації натуральної віспи. Відтоді інформація про нові випадки МВ почала постійно надходити з регіонів Центральної та Західної Африки. Більшість випадків МВ зареєстрована у Демократичній Республіці Конго та Нігерії.

Історично МВ реєстрували в осіб, що проживають в ендемічних регіонах Центральної та Західної Африки, проте у травні 2022 р. випадки інфікування були зафіксовані у декількох неендемічних країнах Європи. Станом на вересень 2022 р. про підтверджені випадки повідомило більше 10 країн, у тому числі Іспанія, Португалія, Німеччина, Бельгія, Франція, Нідерланди, Італія та Швеція. Це свідчить про те, що рідкісний вірус шириться Європою.

МВ у дітей та підлітків

Наразі відомо, що інфікування МВ відбувається в результаті прямого контакту з кров’ю, біологічними рідинами, ураженою шкірою або слизовими оболонками інфікованих людей та тварин, а також через заражені вірусом предмети – постільну білизну та одяг. МВ також може передаватися плоду під час вагітності або новонародженому при тісному контакті під час і після народження.

Хоча дані щодо МВ у дітей обмежені, наявні дані про інфікування вірусом Clade I і Monkeypox.s, відповідно до яких інфекція у дітей віком до 8 років має тяжкій перебіг. Крім того, будь-яка людина з ослабленим імунітетом або певними захворюваннями шкіри, наприклад екземою, має підвищений ризик інфікування МВ.

У 2022 р. зафіксовано спалах МВ, спричинений вірусом Clade IIb, інфікування яким зазвичай супроводжується менш тяжким перебігом порівняно з інфікуванням вірусом Clade I. Дані щодо перебігу Clade IІ у дітей відсутні, проте відомо, що інфекція не асоціюється з розвитком ускладнень, таких як енцефаліт, пневмонія, сепсис, абсцес, обструкція дихальних шляхів, кератит тощо.

Клінічна картина

Подібно до інфекції в дорослих осіб, ключовою ознакою МВ у дітей і підлітків є висип, який прогресує від макулопапульозних уражень до везикул, пустул і, нарешті, струпів. До початку епідемії МВ у 2022 р. лихоманка та лімфаденопатія вважалися ключовими ознаками МВ, однак теперішній спалах продемонстрував, що ці симптоми наявні не в усіх хворих. Інші симптоми зазвичай включають втому та головний біль. Утруднене ковтання та кашель можуть розвиватися при ураженні ротоглотки. Ураження очей, набряк повік або утворення кірочок на повіках можуть виникнути, коли є ураження поблизу ока або безпосередньо в оці, що може розвиватися у випадку, коли пацієнт торкається цих місць рукою після дотику до ураженої ділянки шкіри.

Часто висип при МВ можна сплутати з іншими захворюваннями, які супроводжуються висипом та характерні для дитячого віку, включно з вітряною віспою, контагіозним молюском, герпесом, сифілісом (включаючи вроджений), кір, алергічні висипання на шкіри тощо. Тому для визначення етіології захворювання та проведення диференційної діагностики діти і підлітки, які мають ознаки/симптоми МВ, повинні пройти відповідну оцінку, особливо ті, що відповідають епідемічним критеріям МВ. При підозрі на МВ хворого слід перевіряти на наявність контакту з людьми/тваринами із підтвердженим діагнозом МВ або наявністю схожих симптомів (висипу). Усі випадки ймовірного інфікування МВ повинні бути негайно оцінені лікарем і, за показаннями, може розглядатися подальша терапія.

Показання до лікування

Відповідно до сучасних рекомендацій, хворі на МВ потребують ретельного моніторингу загального стану протягом усього періоду хвороби. У педіатричних пацієнтів особливу увагу слід приділяти тому, щоб уражені ділянки були закриті, не дозволяти дітям їх розчісувати, торкатися очей, оскільки це може призвести до аутоінокуляції та більш тяжкого перебігу захворювання, розвитку ускладнень. 

Хоча більшість випадків МВ у дітей/підлітків не потребують лікування, терапію слід розглянути для таких груп пацієнтів:

  • дітей/підлітків з хронічною патологією (геморагічною хворобою, конфлюентними ураженнями, енцефалітом, обструкцією дихальних шляхів через лімфаденопатію та іншими станами, що вимагають госпіталізації);
  • дітей/підлітків з ускладненнями МВ (пневмонією, сепсисом, ураженням очей, абсцесом тощо);
  • дітей/підлітків із групи ризику тяжкого перебігу МВ, зокрема:
    • дітей віком <8 років;
    • дітей/підлітків з імунодефіцитом;
    • дітей/підлітків із атопічним дерматитом в анамнезі або іншим активним ексфоліативним захворюванням шкіри (екземою, опіками, імпетиго, оперізуючим герпесом, простим герпесом, важким акне, важким пелюшковим дерматитом, псоріазом, хворобою Дар’є тощо);
    • дітей/підлітків із аномальними інфекціями, такими як інфекції очей, обличчя або статевих органів.

Рекомендована терапія

Відповідно до протоколів дослідження, препаратом вибору для лікування інфекцій, спричинених вірусом МВ, у тому числі для лікування дітей/підлітків із тяжким перебігом МВ або з групи підвищеного ризику, є тековірімат. Перед початком лікування цим препаратом важливо враховувати індивідуальні ризики та переваги такої терапії.

Докази ефективності тековірімату для лікування МВ отримані з досліджень на тваринах і свідчать, що застосування препарату асоційовано зі зниженням смертності внаслідок МВ та зменшенням тривалості захворювання. До початку епідемії МВ у 2022 р. препарат тековірімат застосовувався у 28-місячної дівчинки та не супроводжувався розвитком побічних ефектів. Проте наразі дані клінічних досліджень стосовно ефективності та безпеки препарату у педіатричній популяції відсутні.

Дослідження на тваринах продемонстрували, що застосування тековірімату в дуже високих дозах асоційоване з нефротоксичністю. Діюча речовина гідроксипропіл-β-циклодекстрин може асоціюватися з ураженням нирок у дітей <2 років через незрілість їх нирок, тому при терапії тековіріматом рекомендовано проводити ретельний моніторинг функції нирок принаймні щотижня під час лікування дітей/підлітків із МВ, особливо дітей віком <2 років.

Інші варіанти лікування можуть бути розглянуті як додаткова терапія до тековірімату або як альтернатива при неефективності 1-ої лінії, розвитку ускладнень або побічних реакцій. 

Імуноглобулін до вірусу вісповакцини (VIG – Vaccinia immune globulin) може бути рекомендований у тяжких випадках, хоча дані щодо його ефективності відсутні.

Постконтактна профілактика 

Дані щодо постконтактної профілактики МВ у дітей обмежені, і наразі відсутні ліцензовані вакцини чи інші методи профілактики МВ у дітей/підлітків. Доцільність постконтактної профілактики повинна визначатися індивідуально для кожного пацієнта. Профілактичні терапевтичні стратегії включають вакцинацію, введення імуноглобуліну та прийом противірусних препаратів. 

Стаття друкується у скороченні.

Підготувала Анна Хиць

Повну версію статті можна знайти за посиланням https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMc060792

Фото з інтернету

Тематичний номер «Педіатрія»№ 3 (64)-4 (65) 2022 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Інфекційні захворювання

23.11.2022 Інфекційні захворювання Ефективність мефенамінової кислоти в комбінації зі стандартною терапією в лікуванні COVID-19 порівняно зі стандартною терапією: рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження

Коронавірусна хвороба (COVID‑19), спричинена коронавірусом тяжкого гострого респіраторного синдрому‑2 (SARS-CoV‑2), стала безпрецедентним викликом системі охорони громадського здоров’я та призвела до загибелі значної кількості людей у всьому світі [1]....

14.11.2022 Інфекційні захворювання Ефективність і безпека інозину пранобексу в лікуванні пацієнтів із COVID‑19

Пандемія коронавірусної хвороби (COVID‑19) спонукала до прискореного пошуку ліків і вакцин для зниження захворюваності, смертності та стримування поширення інфекції. У пошуку доступного лікування COVID‑19 було отримано позитивний досвід застосування інозину пранобексу....

10.11.2022 Інфекційні захворювання Онкологія та гематологія Скринінг раку легені під час пандемії COVID-19

У деяких частинах світу пандемія хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), випробовувала системи охорони здоров’я близько до межі витривалості. Справедливо, що значна частина уваги на сьогодні зосереджена на безпосередніх потребах пацієнтів, які страждають від цього захворювання, особливо тих, хто перебуває у критичному стані. Дві пов’язані клінічні ситуації, які привертають увагу до цих питань, – це скринінг раку легені й оцінка та лікування випадково виявлених вузликів у легенях....

04.11.2022 Інфекційні захворювання Молнупіравір, або «Пігулка одужання» для амбулаторних хворих на COVID‑19

З настанням осені знову збільшився рівень захворюваності на COVID‑19 як в усьому світі, так і в Україні. Особливості сучасного лікування COVID‑19 розглядалися на науково-практичній конференції «Мистецтво лікування: лікування і профілактика інфекційних та неінфекційних захворювань», яка відбулася 15 вересня під егідою ВГО «Асоціація превентивної та антиейджинг медицини». Декілька доповідей, представлених на цьому заході, було присвячено особливостям сучасної етіотропної терапії COVID‑19 згідно з даними доказової медицини. Пропонуємо нашим читачам ознайомитися з основними положеннями доповіді професора Віктора Володимировича Маврутенкова «COVID‑19. Мінімізація ризиків розвитку ускладнень захворювання»....