Назальний спрей ксилітолу в профілактиці гострого середнього отиту в дітей: ізраїльський досвід

20.05.2024

Стаття у форматі PDF

Ксилітол сьогодні широко використовують у формі назального спрея​як патогенетичний і симптоматичний засіб при інфекціях верхніх дихальних шляхів й алергічному риніті. Механізм дії ксилітолу за цих станів обумовлений низкою властивостей: як осмоліт він приєднує значну кількість води, захищаючи клітини від проникнення патогенів й алергічних факторів; покращує мукоциліарний кліренс; має противірусну й антибактеріальну активність; сприяє відновленню слизової оболонки носа та носового дихання (Хайтович М.В., 2023). Одним із перспективних напрямів застосування назального спрея ксилітолу є профілактика гострого середнього отиту (ГСО) в дітей.

ГСО є вкрай поширеним захворюванням, особливо в дітей віком від 1 до 4 років. Значну проблему становить рецидивуючий ГСО, який визначають як ≥3 епізодів протягом 6 міс або ≥4 епізодів на рік. Ведення ГСО включає тактику «пильного очікування» або призначення топічних чи системних антибіотиків. Такі превентивні заходи, як профілактична антибіотикотерапія, встановлення тимпаностомічної трубки та аденоїдектомія, не продемонстрували значної ефективності.

Перші клінічні дослідження ксилітолу для профілактики ГСО проводилися 30 років тому; тоді ксилітол застосовувався у формі жувальної гумки чи льодяників і був не надто популярним. У попередніх дослідженнях продемонстрована дієвість назального спрея з ксилітолом у лікуванні COVID‑19 та алергічного риніту (GoC.G. et al., 2020; Sanchez-Gonzalez M. et al., 2021). Нещодавно вчені з Ізраїлю опублікували результати дослідження, у якому вивчали застосування цього засобу при рецидивуючому ГСО (MargulisI. et al., 2024).

Ізраїльське дослідження

У дослідження включали дітей віком 1-4 роки з ≥3 епізодами ГСО за останні 3 міс. Застосовували такі діагностичні критерії: еритема або випинання барабанної перетинки разом зі швидкою появою болю чи лихоманки або спонтанна перфорація барабанної перетинки з подальшими виділеннями з вуха. Критеріями виключення були імунодефіцит, черепно-лицеві чи вушні аномалії, хронічний середній отит, профілактичне лікування антибіотиками, встановлена тимпаностомічна трубка.

Під час першого візиту дітей обстежили, а батькам видали 3 флакони назального спрея ксилітолу, який вони мали застосовувати 2-3 рази на день протягом 3 міс.

Кількість епізодів ГСО, а також призначення системних і топічних антибіотиків порівняли для трьох періодів: 3 міс до включення в дослідження, під час використання спрея ксилітолу та впродовж наступних 3 міс.

Загалом до дослідження залучили 68 дітей, із яких 66 (97%) завершили спостереження. Шістдесят три дитини (95%) були віком 12-24 міс; середній вік становив 15 міс.

Середня кількість епізодів ГСО протягом 3 міс застосування ксилітолу склала 1,06значно нижче, ніж за 3 міс до включення в дослідження (4,12; р<0,001) (рис. 1). Середня кількість епізодів ГСО у наступні 3 міс після завершення терапії ксилітолом становила 0,79, що статистично не відрізнялося від показника під час лікування (р=0,082).

Рис. 1. Середня кількість епізодів ГСО у 3-місячні інтервали відповідно до застосування назального спрея ксилітолу (р<0,001)

Рис. 1. Середня кількість епізодів ГСО у 3-місячні інтервали відповідно до застосування назального спрея ксилітолу (р<0,001)

Примітка: * p<0,001 порівняно з показником до застосування.

Профілактична ефективність назального спрея ксилітолу не залежала від сезону (рис. 2). Вік дитини також не вплив на результати.

Рис. 2. Середня кількість епізодів ГСО у різні сезони відповідно  до застосування назального спрея ксилітолу

Рис. 2. Середня кількість епізодів ГСО у різні сезони відповідно до застосування назального спрея ксилітолу

Примітка: * p<0,001 порівняно з показником до застосування.

Упродовж послідовних 3-місячних інтервалів відзначили значне зменшення кількості епізодів ГСО, які потребували лікування системними (3,35 0,65 0,41; p<0,001) і топічними антибіотиками (1,38 0,55 0,32; p<0,001) (рис. 3).

Рис. 3. Середня кількість епізодів ГСО, які потребували призначення пероральних (А) чи топічних (Б) антибіотиків, відповідно до застосування назального спрея ксилітолу

Рис. 3. Середня кількість епізодів ГСО, які потребували призначення пероральних (А) чи топічних (Б) антибіотиків, відповідно до застосування назального спрея ксилітолу

Примітка: * p<0,001 порівняно з показником до застосування.

Лікування ксилітолом переносилося напрочуд добре: не зафіксовано жодного серйозного побічного ефекту. Не було жодного випадку ускладненого ГСО, і жодна дитина не потребувала госпіталізації. Як зазначили батьки, 66 дітей отримували спрей щодня протягом 3 міс, тобто комплаєнс становив 97%.

Обговорення

Результати дослідження свідчать про високу ефективність назального спрея ксилітолу в профілактиці рецидивуючого ГСО в дітей віком від 1 до 4 років. Щоденне застосування ксилітолу забезпечило значне зниження кількості епізодів ГСО, а також потреби в призначенні системних і топічних антибіотиків протягом 3 міс під час та 3 міс після лікування. Профіль безпеки дослідженого засобу був відмінним.

Автори зазначають, що критерії включення (≥3 епізодів ГСО за останні 3 міс) відрізняються від загальних критеріїв рецидивуючого ГСО (≥3 епізодів протягом 6 міс або ≥4 епізодів на рік), тобто до дослідження, імовірно, залучали дітей із вищим ризиком, ніж у середній популяції таких хворих. Мотивація батьків взяти участь у клінічному дослідженні та отримувати тривалу профілактичну терапію була зумовлена високою частотою ГСО, значним рівнем страждань і дискомфорту. Отже, батьки дітей із частішими епізодами вочевидь були більш зацікавленими брати участь. Хай там як, назальний спрей ксилітолу був ефективним у пацієнтів із «тяжчим» рецидивуючим ГСО.

Попри те що спрей ксилітолу не порівнювався з іншими лікарськими формами, отримані результати є вельми ­обнадійливими з огляду на раніше опубліковані дані. Так, встановлена середня кількість епізодів ГСО на місяць під час і після застосування назального спрея ксилітолу становила 0,35 та 0,27 відповідно. Ці показники є значно нижчими, як порівняти з 0,96 епізоду на місяць у дітей групи плацебо з дослідження Koivunen і співавт. (2004).

Ізраїльскі дослідники підкреслюють високий комплаєнс до щоденного застосовування назального спрея ксилітолу (97%), однаково високу профілактичну ефективність в осінньо-зимовий і весняно-літній періоди (попри загалом вищу захворюваність на ГСО восени та взимку), а також значне зменшення потреби в антибіотикотерапії, що дозволяє знизити частоту резистентних патогенів і майбутні побічні ефекти.

Відмінна переносимість назального спрея ксилітолу завдячує лікарській формі: назальний спрей доставляє активну речовину безпосередньо в носоглотку, без жодних системних (зокрема, шлунково-кишкових) небажаних ефектів.

Зрештою, назальний спрей ксилітолу знижував частоту госпіталізацій через ГСО, що, разом з економічною доступністю засобу, свідчить при високу фармакоекономічну ефективність спрея ксилітолу як профілактики рецидивуючого ГСО.

В Україні назальний спрей ксилітолу представлений під брендом Снотті від компанії «Юрія-Фарм». Снотті використовується як додатковий засіб при інфекційних та алергічних захворюваннях порожнини носа, придаткових пазух і носоглотки, для полегшення видалення назального секрету та усунення закладеності носа при утрудненому носовому диханні, а також для щоденної гігієни порожнини носа. З огляду на результати проведеного дослідження, з метою попередження ГСО в дітей молодшого віку Снотті можна застосовувати в щоденному режимі 3-місячними курсами, і за таких умов профілактичний ефект буде зберігатися принаймні впродовж наступних 3 міс.


КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА

Жанна Анатоліївна Терещенко, кандидат медичних наук, доцент кафедри оториноларингології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ)

– Актуальність проблеми ГСО в педіатричній практиці насамперед зумовлена епідеміологією захворювання: близько 80% дітей переносять щонайменше один епізод ГСО у віковому періоді до 3 років; 40% дітей мають до 6 епізодів ГСО до 7-річного віку.

Причинами великої поширеності патології є як анатомічні особливості будови вуха в дитини, так і часті інфекційні захворювання носа та носоглотки. У дітей молодшого віку барабанна перетинка товстіша, слухова труба ширша та розташована більш горизонтально, ніж у дорослих, що сприяє швидшому поширенню інфекції з носоглотки до порожнини середнього вуха. У новонароджених і дітей грудного віку в середньому вусі замість тонкої слизової оболонки та повітря міститься міксоїдна тканина, яка є сприятливим середовищем для розмноження та росту бактерій.

У більшості випадків прогноз ГСО є сприятливим, проте необхідно пам’ятати про ускладнення перенесеного серед­нього отиту, а саме стійке зниження слуху, яке в дітей раннього віку може негативно вплинути на загальний інтелектуальний розвиток, становлення мовлення, формування стійкої перфорації барабанної перетинки та розвиток внутрішньочерепних ускладнень або ускладнень з боку внутрішнього вуха, які є життєво небезпечними. Отже, профілактика ускладнень після перенесеного ГСО є вельми важливою.

Методів специфічної профілактики ГСО на сьогодні немає. Неспецифічними заходами, котрі дозволяють запобігти його розвитку, є збереження вільного носового дихання, профілактика та своєчасне лікування гострих респіраторних інфекцій, підтримка імунітету. Грудне вигодовування упродовж 3 міс знижує частоту ГСО протягом першого року життя малюка. Ризик розвитку ГСО може знижувати й вакцинація від пневмококової інфекції, але не від грипу.

З огляду на результати ізраїльського дослідження назальний спрей ксилітолу є ефективним і безпечним засобом профілактики ГСО в дітей молодшого віку. Його також можна застосовувати для лікування ГСО,  інфекційних та алергічних захворювань придаткових пазух і носоглотки в дітей віком від 6 місяців та в дорослих.


Підготувала Марія Неляпіна

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (568), 2024 р

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Пульмонологія та оториноларингологія

19.06.2024 Алергія та імунологія Пульмонологія та оториноларингологія Хірургія, ортопедія та анестезіологія Нове глобальне визначення гострого респіраторного дистрес-синдрому

У результаті консенсусної конференції за участю 32 експертів з інтенсивної терапії гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС), а також спільної роботи членів кількох товариств із реаніматології було сформульовано нове глобальне визначення ГРДС, яке включає певні критерії ідентифікації пацієнтів із цим синдромом, методи швидкої діагностики розладу, у тому числі в медичних закладах з обмеженими ресурсами, а також особливості проведення високопотокової назальної оксигенотерапії (HFNO) та неінвазивної вентиляції легень (NIV) у пацієнтів із ГРДС...

16.06.2024 Акушерство/гінекологія Терапія та сімейна медицина Урологія та андрологія Уромуне®-МВ140 у профілактиці рецидивуючих інфекцій сечовивідних шляхів: інноваційний підхід із доведеною ефективністю

Рецидивуючі інфeкції сечовивідних шляхів (рІСШ) залишаються нагальною соціальною проблемою та фінансовим тягарем для системи охорони здоров’я. Зростаюча поширеність рІСШ і глобальний виклик, спричинений зростанням антибіотикорезистентності у світі, спонукає науковців, експертів і практикуючих лікарів впроваджувати ефективні неантибіотичні засоби та інноваційні підходи з метою запобігання епізодам ІСШ...

16.06.2024 Психіатрія Терапія та сімейна медицина Застосування прегабаліну за тривожних розладів у сучасних українських реаліях

Ще в 1621 р. Роберт Бьортон зробив один із перших достатньо точних описів тривожного розладу: «Цей стан спричиняє у людини низку ефектів, зокрема почервоніння чи збліднення, тремтіння, посилене потовиділення, раптові припливи жару або холоду, пришвидшене серцебиття, зомління». Патологічна тривожність існувала завжди, а в ХХІ ст. вона стала типовою характеристикою нашого часу. Оскільки пацієнти із тривожними розладами зазвичай лікуються амбулаторно, ці стани отримують менше уваги клінічних психіатрів, ніж хвороби, які потребують стаціонарного лікування, але є менш поширеними (наприклад, шизофренія та біполярні афективні розлади) (Bandelow B., Michaelis S., 2015)....

16.06.2024 Ревматологія Терапія та сімейна медицина Оптимальний профіль безпеки пульс-терапії кортикостероїдами: систематичний огляд і метааналіз

Глюкокортикоїдні препарати (кортикостероїди) відіграють важливу роль у менеджменті лікування багатьох захворювань запального, алергічного, імунологічного й онкологічного ґенезу. Токсичний потенціал цих лікарських засобів є однією з найчастіших причин ятрогенних хвороб....