Комплексний погляд на здоров’я дитини: стоматологія як складова профілактики та лікування системних захворювань

Стоматологічне здоров’я – невід’ємна складова загального стану здоров’я людини, особливо в дитячому віці. Порожнина рота є вхідними воротами для багатьох інфекцій та захворювань, які можуть вплинути на весь організм. Проблеми з прикусом, бруксизм та неналежний догляд за ротовою порожниною можуть спричинити головний біль, проблеми із травленням, порушення сну та інші симптоми, що негативно позначаються на фізичному й психологічному розвитку дитини. Тому вкрай важливо, щоб лікарі різних спеціальностей, які надають медичну допомогу дітям, були обізнані про взаємозв’язок стоматологічної патології із загальним станом здоров’я дитини.

У рамках X Академічної школи з педіатрії свою доповідь «Головний біль у дітей: чи існує зв’язок з прикусом?» представила членкиня Європейського ортодонтичного товариства (EOS), академік Української академії наук національного прогресу, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Мирослава Стефанівна Дрогомирецька. У ній вона розглянула проблему взаємозв’язку між порушеннями прикусу та виникненням головного болю в дітей.

Головний біль є поширеною скаргою серед дітей та підлітків, що входить до п’яти найбільш актуальних проблем дитячого здоров’я. Статистика показує, що в групі дітей від 3 до 7 років 45-50% скаржаться на головний біль, а у віці від 15 років ця цифра зростає до 60-80%. Незважаючи на поширеність цієї проблеми, багато батьків не знають про повторюваний головний біль у своїх дітей. 

Згідно з Міжнародною класифікацією, головний біль буває первинним (90%) та вторинним (10%). До первинного відносять мігрень, головний біль напруги, кластерний біль. Вторинний пов’язаний із травмою, ураженням судин, певною інфекцією тощо. Вторинний, або симптоматичний, головний біль може бути пов’язаний із травмою голови та шиї, краніальними чи цервікальними судинними захворюваннями, порушенням гомеостазу, болем обличчя разом з головним болем, а також патологією черепа і шиї.

У дітей раннього віку (до року) головний біль проявляється занепокоєнням, закиданням голови, гримасою, відмовою від їжі, відригуванням, блюванням. У віці 2-3 роки діти притискають руки до голови, смикають волосся, що може супроводжуватися млявістю, зниженням апетиту, невмотивованою агресією, порушенням сну. Діти старше 3 років вже можуть описати головний біль.

Головний біль при порушенні прикусу

Головний біль напруги є найпоширенішим видом у дітей. Він виникає після напружених занять, іспитів, тривалої домашньої роботи і пов’язаний зі скороченням м’язів м’яких тканин голови або потилично-шийної ділянки. Дитина відчуває, ніби голова затиснута обручем, біль зосереджується в ділянці чола або скронь, може бути стискаючим, пульсуючим. Згідно з даними літератури, при головному болю напруги існують скелетно-м’язові та психоемоційні порушення, що відіграють важливу роль в їх розвитку. Характерними є високий рівень тривоги, депресія, підвищена напруга краніальних і шийних м’язів, болючість при пальпації тригерних точок, порушення постави з підвищенням навантаження на шийний відділ, а також зниження больового порога в прекраніальних та шийних м’язах.

Такі ж симптоми можуть зустрічатися при порушеннях прикусу, спричинених вродженими або набутими аномаліями структури черепа і щелеп. Неправильний прикус може викликати адаптивне положення голови, що призводить до головного болю. Механічне здавлення корінців або спинномозкових нервів, які беруть участь у формуванні великого чи малого потиличного нерва, може викликати головний біль у потиличній ділянці. М’язовий фактор також відіграє роль у виникненні головного болю. М’язовий масив потилично-шийної ділянки складається з кількох шарів м’язів, різноспрямованих за своєю функцією. Спазм цих м’язів може стискати нерви, провокуючи головний біль у потиличній ділянці та голові.

Дослідження показують, що існує тісний зв’язок між прикусом і положенням перших двох шийних хребців (атланта та осьового хребця). Рухи нижньої щелепи синхронізуються з рухами цих хребців, вони є третьою точкою опори для них. Травма шиї або неправильне положення шийних хребців може призвести до неврологічної симптоматики, у тому числі гострого зубного та головного болю. Крім того, неправильне положення черепних кісток може впливати на розвиток прикусу і навпаки – аномалії прикусу можуть викликати адаптивні зміни в опорно-руховому апараті, включаючи шийний відділ хребта. Постура та положення тіла в просторі забезпечуються пропріорецептивною імпульсацією від первинних та вторинних датчиків. Оклюзія (прикус) є частиною постуральної системи, і найменша її зміна може спричинити постуральне порушення. Існує взаємний вплив між порушеннями прикусу та постури, адаптивні зміни можуть відбуватися як з боку опорно-рухового апарату, так і з боку зубощелепної системи.

Для лікування і профілактики головного болю, пов’язаного з порушеннями прикусу, необхідний комплексний підхід, який враховує положення шийних хребців, скронево-нижньощелепного суглоба та інших краніальних структур (табл. 1). Корекція прикусу за допомогою ортодонтичного лікування може нормалізувати положення нижньої щелепи, сприяти симетрії обличчя та покращити постуру, що, в свою чергу, може зменшити або усунути головний біль.

Таким чином, головний біль у дітей є поширеною проблемою, яка може бути пов’язана з порушеннями прикусу та адаптивними змінами в опорно-руховому апараті, включаючи положення шийних хребців та краніальних структур. Для профілактики й лікування головного болю необхідний комплексний підхід з урахуванням стану зубощелепної системи, постури і положення тіла в просторі. Корекція прикусу може сприяти усуненню або зменшенню головного болю у дітей.

Бруксизм та його клінічні прояви

Мирослава Дрогомирецька у своїй доповіді також розглянула визначення та форми бруксизму, його клінічні прояви, наслідки, етіологічні теорії, вікові особливості, а також підходи до лікування й профілактики.

Бруксизм визначається як мимовільне скреготіння зубами під час сну або вдень.  За даними різних авторів, поширеність бруксизму серед дітей становить від 15 до 40%. Ця проблема доволі актуальна, оскільки може призводити до серйозних наслідків для здоров’я ротової порожнини та загального стану дитини. 

Розрізняють 2 основні форми бруксизму: денний та нічний. Перший характеризується стисканням зубів протягом дня, що, як правило, пов’язують із психологічними порушеннями, стресом або емоційним напруженням. Нічний бруксизм проявляється скреготінням зубами під час сну, що, ймовірно, є наслідком подразнення центральної нервової системи.

Бруксизм може мати різноманітні клінічні прояви і наслідки для здоров’я ротової порожнини, жувальної мускулатури та скронево-нижньощелепного суглоба. Серед основних проявів можна виділити:

• стирання емалі зубів, що призводить до підвищеної чутливості, особливо вранці після нічного скреготіння;
• травми зубів, такі як відколи або розхитування;
• головний біль, біль у жувальних м’язах та скронево-нижньощелепному суглобі;
• клацання, хрускіт або інші звуки у скронево-нижньощелепному суглобі, що може свідчити про зміщення диска або дисфункцію суглоба;
• постійний біль обличчя;
• загальна втома, порушення сну та неспокійний стан у денний час, пов’язані з нічним скреготінням.

Крім того, бруксизм може призводити до зниження висоти прикусу та порушення нормального функціонування краніомандибулярної системи.

Існують кілька теоретичних підходів до пояснення причин виникнення бруксизму у дітей.

Стоматологічна теорія. Неправильний прикус або оклюзійні перешкоди (наприклад, зуб, що знаходиться в неправильному положенні) сприймаються центральною нервовою системою як перешкоди, і організм намагається їх усунути шляхом перетирання зубів за допомогою м’язової активності. Ця теорія розглядає бруксизм як спробу нейром’язової системи ліквідувати оклюзійні перешкоди.

Психологічна теорія. Бруксизм розглядається як соматична реакція на психологічне навантаження, стрес, тривогу чи депресивний синдром. Скреготіння зубами вважається своєрідним клапаном для емоційної розрядки та зниження психологічної напруги. Ця теорія пов’язує бруксизм із психосоціальними та психопатологічними факторами.

Остеопатична теорія. Пов’язує бруксизм із дисфункціями скронево-нижньощелепного суглоба та порушеннями в краніомандибулярній системі. Згідно з цією теорією, бруксизм є проявом черепно-нижньощелепних дисфункцій, які призводять до гіпертонусу жувальних м’язів і мимовільного стирання зубів.

Сьогодні найбільш визнаною вважається психологічна теорія, оскільки бруксизм розглядається як соматоформний прояв психологічного стану дитини. Проте інші теорії також можуть мати певне значення та доповнювати розуміння цього явища.

Вікові особливості теж відіграють роль у прояві бруксизму. У дошкільному віці пік бруксизму часто збігається з періодом зміни молочних зубів постійними. Це може бути пов’язано з інтенсивним ростом організму та потребою в більшій кількості кальцію. У дітей шкільного віку, особливо підлітків, бруксизм може бути пов’язаний з гормональними змінами та емоційними перевантаженнями, що супроводжують цей період.

Лікування і профілактика бруксизму залежать від виявлених причин та індивідуальних особливостей кожного випадку. Крім того, підходи до лікування включають кілька методів, у тому числі стоматологічне лікування, медикаментозну терапію та фізіотерапевтичне лікування (табл. 2). Проте загальні рекомендації включають:

• усунення оклюзійних перешкод та корекцію прикусу за допомогою ортодонтичного лікування;
• застосування нічних капових та оклюзійних шин для захисту зубів від стирання;
• психологічну терапію і методи релаксації для зниження стресу та емоційної напруги;
• фізіотерапевтичні процедури для зняття напруги жувальних м’язів;
• медикаментозне лікування (у разі необхідності) для усунення симптомів і корекції порушень сну.

Крім того, важливо звертати увагу на загальний стан здоров’я дитини, її емоційний стан і психологічний клімат у сім’ї та навколишньому середовищі.

Отже, бруксизм є поширеним явищем серед дітей, яке може мати різноманітні клінічні прояви та наслідки для здоров’я ротової порожнини і загального стану дитини. Існують різні теоретичні підходи до пояснення його етіології, проте психологічна теорія, що розглядає бруксизм як реакцію на психологічне навантаження, є найбільш визнаною на сьогоднішній день. Вікові особливості також відіграють роль у прояві бруксизму. Підходи до лікування і профілактики повинні враховувати індивідуальні особливості кожного випадку і поєднувати різні методи, спрямовані на усунення причин і наслідків цього явища. Подальші дослідження необхідні для кращого розуміння бруксизму і розробки ефективних стратегій його лікування та профілактики.

Лікар-пародонтолог, кандидат медичних наук Мар’яна Володимирівна Слободяник у рамках онлайн-семінару «Рідкісні захворювання. Генетика для медичних професіоналів» представила доповідь, в якій акцентувала увагу учасників семінару на сучасних підходах до догляду за ротовою порожниною.

Стан ротової порожнини є невід’ємною частиною загального стану здоров’я людини. Мікробіом ротової порожнини тісно пов’язаний з макроорганізмом, і його дисбаланс може призвести до численних ускладнень, включаючи захворювання пародонту, карієс, а також системні захворювання, такі як серцево-судинна патологія та атеросклероз. 

У здоровій ротовій порожнині присутні близько 774 видів бактерій, які формують біоплівку на поверхні зубів та ясен. Ця біоплівка є складною структурою, що складається з різноманітних бактерій, вбудованих у матрицю полімерів, яка забезпечує захист мікроорганізмів від імунної системи організму та антибактеріальних агентів. Порушення балансу в цій біоплівці, спричинене поганою гігієною порожнини рота, призводить до розмноження патогенних бактерій, що викликає запалення ясен (гінгівіт) і пародонтит.

Клінічні дослідження показали, що пародонтопатогенні бактерії, такі як Porphyromonas gingivalis, Tannerella forsythia та Treponema denticola (відомі як червоний комплекс), можуть потрапляти в системний кровотік під час жування, чищення зубів або професійної гігієни порожнини рота. Це явище, відоме як транзиторна бактеріємія, пов’язане з підвищеним ризиком розвитку атеросклерозу, інфекційного ендокардиту та інших серцево-судинних захворювань.

Роль біоплівки та її контроль

Біоплівка є ключовим чинником розвитку стоматологічних захворювань. Ця структура формується через адгезію бактерій до поверхні зубів та ясен з подальшим їх розмноженням і утворенням полімерної матриці. Біоплівка забезпечує захист бактерій від імунної системи організму та антибактеріальних агентів, ускладнюючи їх видалення. Позбавлення біоплівки є основною метою профілактики та лікування стоматологічних захворювань.

Один з найефективніших методів руйнування біоплівки – професійна гігієна порожнини рота, що проводиться стоматологом з використанням ультразвукових скалерів, ручних інструментів (кюретів) та абразивно-полірувальних систем з порошками на основі гліцину або еритритолу. Ці методи забезпечують ефективне видалення біоплівки і зубного нальоту без пошкодження м’яких тканин. Важливо зазначити, що профілактика та своєчасне лікування стоматологічних захворювань є ключовими факторами для підтримки здоров’я ротової порожнини і запобігання системним ускладненням. Основні підходи включають наступні дії.

• Професійна гігієна порожнини рота. Регулярна професійна гігієна, що проводиться стоматологом, є найефективнішим способом видалення біоплівки та зубного нальоту. Її рекомендовано проводити кожні 6 місяців або частіше (кожні 3-4 місяці), залежно від стану здоров’я пацієнта і ступеня ризику розвитку захворювань пародонту.
• Індивідуальна гігієна порожнини рота. Регулярне чищення зубів є ключовим фактором контролю біоплівки та запобігання утворенню зубного нальоту. Рекомендовано використовувати звукові електричні зубні щітки з датчиком тиску, які забезпечують ефективне видалення нальоту завдяки кавітаційним рухам. Ці щітки створюють потік рідини (слини і зубної пасти), який проникає на 2-3 мм глибше, ніж звичайні щітки, дозволяючи ефективно чистити міжзубні проміжки та під’ясенну ділянку. Для міжзубних проміжків необхідно використовувати міжзубні йоржики відповідного діаметра або зубну нитку (для фронтальних зубів та при скупченості). Міжзубні йоржики більш ефективні, ніж зубна нитка, для видалення нальоту та залишків їжі з міжзубних проміжків.
• Антисептики та ополіскувачі. Використання антисептичних ополіскувачів на основі хлоргексидину або рослинних екстрактів (без спирту) у поєднанні зі звуковими зубними щітками може покращити контроль біоплівки та зменшити запалення ясен. Однак слід уникати тривалого використання ополіскувачів із хлоргексидином через можливі побічні ефекти.
• Лікування гінгівіту та пародонтиту. У випадку розвитку гінгівіту або пародонтиту необхідно звернутися до стоматолога для професійної гігієни та, у разі потреби, призначення антибактеріальних препаратів системної дії. Своєчасне лікування цих захворювань важливе для запобігання подальшому руйнуванню тканин пародонту і системним ускладненням.
• Профілактика серцево-судинних захворювань. Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або підвищеним ризиком розвитку ускладнень, пов’язаних із транзиторною бактеріємією, рекомендовано проводити професійну гігієну порожнини рота під прикриттям системних антибактеріальних препаратів. Це дозволяє мінімізувати ризик потрапляння патогенних бактерій у системний кровотік під час проведення професійної гігієни.

Особливості догляду за ротовою порожниною у дітей

Формування звички правильної гігієни порожнини рота у дитячому віці є важливим фактором профілактики стоматологічних захворювань у майбутньому. Дітям рекомендовано використовувати спеціальні звукові електричні зубні щітки з дитячими насадками та ігровими додатками, що мотивують дитину до ретельного чищення зубів. Ці додатки часто мають вигляд віртуальних вихованців, які «почуваються добре» та отримують нагороди, коли дитина ретельно чистить зуби.

Для профілактики карієсу і гінгівіту у дітей з ортодонтичними конструкціями (брекет-системами, ретейнерами тощо) необхідно використовувати іригатори для ефективного видалення залишків їжі з-під цих конструкцій. Іригатори створюють потік води, який вибиває залишки їжі з важкодоступних місць, запобігаючи накопиченню біоплівки і розвитку запальних процесів.

Таким чином, догляд за ротовою порожниною є важливим аспектом загального здоров’я людини. Підтримка балансу мікробіому ротової порожнини, регулярна професійна та індивідуальна гігієна, а також своєчасне лікування стоматологічних захворювань є ключовими факторами профілактики системних ускладнень, таких як серцево-судинні захворювання та атеросклероз. Впровадження сучасних підходів до догляду за ротовою порожниною, включаючи використання звукових електричних зубних щіток, міжзубних йоржиків та антисептичних ополіскувачів, дозволяє ефективно контролювати біоплівку та запобігати розвитку стоматологічних захворювань. Регулярний професійний догляд, правильна індивідуальна гігієна і своєчасні діагностика й лікування стоматологічних захворювань є запорукою збереження здоров’я ротової порожнини та загального добробуту організму.

Міждисциплінарний підхід до забезпечення загального здоров’я дітей із залученням лікарів-стоматологів є надзвичайно актуальним та важливим. Порушення прикусу, бруксизм, захворювання пародонту та дисбаланс мікробіому ротової порожнини можуть призводити до таких проблем, як головний біль, порушення сну, проблеми з травленням, а також сприяти розвитку серцево-судинних захворювань та атеросклерозу. Тісна співпраця між педіатрами, стоматологами, ортодонтами, пародонтологами та іншими спеціалістами дозволить реалізувати комплексний підхід до профілактики й лікування захворювань у дітей. Регулярний професійний догляд, правильна індивідуальна гігієна, своєчасне лікування стоматологічних захворювань і корекція порушень прикусу можуть значно покращити здоров’я дітей та запобігти виникненню серйозних ускладнень. Отже, залучення лікарів-стоматологів до міждисциплінарної команди, яка забезпечує загальне здоров’я дітей, є надзвичайно важливим та актуальним. Такий підхід дозволить комплексно вирішувати проблеми, пов’язані зі стоматологічним здоров’ям, і сприятиме покращенню фізичного та психологічного розвитку дітей.

Підготувала Анна Сочнєва

Тематичний номер «Педіатрія» № 2 (73) 2024 р.