20 вересня, 2024

Розувастатин та езетиміб – переваги поєднання в лікуванні гіперхолестеринемії

Менеджмент ведення пацієнта з серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) тісно пов’язаний із корекцією факторів ризику. Дисліпідемії, високий артеріальний тиск (АТ), цукровий діабет (ЦД), ожиріння, нездорове харчування та тютюнокуріння можна модифікувати й контролювати, що сприятиме зниженню ризику патологій та поліпшенню прогнозу. Серед модифікованих чинників ризику ССЗ дисліпідемії, зокрема гіперхолестеринемія, відіграють фундаментальну роль. Нині доступні нові терапевтичні підходи, які розширюють можливості поліпшення ліпідного профілю плазми та суттєвого зниження смертності й інвалідизації пацієнтів.

ССЗ є основною причиною смерті та інвалідізації в усьому світі, призводячи до понад 18,5 млн смертей на рік, причому ІХС є причиною половини з них, а 88% смертей від ІХС зумовлені метаболічними факторами ризику. Серед них вплив підвищених рівнів холестерину (ХС) ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) відіграє причинну роль у ~44% випадків (Pirillo, Norata, 2023). Зміни способу життя в поєднанні зі швидким старінням населення зумовлюють збільшення кількості осіб, більш сприйнятливих до ССЗ. Такими зокрема є пацієнти з гіперхолестеринемією – патологічним станом, за якого рівень ХС у крові перевищує 5,2 ммоль/л. Надлишок ХС підвищує ризик розвитку атеросклерозу і серйозних ССЗ – артеріальної гіпертензії (АГ), ІХС, інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту.

Зазвичай причинами гіперхолестеринемії є надмірне надходження в організм жирів на тлі їх уповільненого розщеплення, гіподинамія, брак фізичних навантажень, малорухомий спосіб життя. Гіперхолестеринемія може також мати сімейний характер, тобто розвиватися в результаті обтяженої спадковості. Згідно із даними дослідження за участю 1 тис. респондентів, в Україні поширеність гіперхолестеринемії в середньому становить 69,4% і збільшується з віком, а високий рівень ХС ЛПНЩ спостерігається у 68,1% (Romanov et al., 2019).

Дисліпідемії є одним із найважливіших модифікованих факторів ризику ССЗ. У генетичних, епідеміологічних та клінічних дослідженнях було встановлено причинно-наслідковий зв’язок між підвищеним рівнем ХС ЛПНЩ і більшою ймовірністю ССЗ. Клінічні та генетичні дослідження показали, що зменшення вмісту ХС ЛПНЩ знижує ризик серцево-судинних (СС) подій, незалежно від механізму, за допомогою якого досягається такий результат (Ference et al., 2017; Boren et al., 2020). На додаток, чим значнішим є зниження концентрації ХС ЛПНЩ, тим більшою є клінічна користь.

Лікування гіперхолестеринемії нині є набагато ефективнішим, ніж це було десять років тому. Адже крім основних препаратів, застосовуваних із цією метою – статинів, доступні нові терапевтичні підходи, які розширили можливості зниження рівня ліпідів (Pirillo et al., 2021).

Ефективні підходи фармакотерапії гіперхолестеринемії

Заходи із профілактики та застосування ефективних засобів лікування впродовж останніх десятиліть дозволили суттєво знизити смертність, спричинену ССЗ. Визначну роль у цьому відіграє використання інгібіторів 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А редуктази (ГМГ-КоА-редуктази), або статинів, які на сьогодні є одними з найпоширеніших препаратів у світі (Targher et al., 2019).

Ефективність застосування статинів переконливо продемонстровано у багатьох масштабних клінічних дослідженнях. Препарати цієї групи дієві переважно для зниження концентрації ХС ЛПНЩ, високочутливого С-реактивного білка (вчСРБ) і підвищення рівня ХС ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), чим і зумовлена їх профілактична дія (Luvai et al., 2012).

Зокрема, у метааналізі Cholesterol Treatment Trialists’ Collaborators із залученням даних 90 056 учасників встановлено, що зменшення концентрації ХС ЛПНЩ у плазмі крові на 1 ммоль/л на тлі застосування статинів зумовлює зниження СС-ризику на 20% (Baigent et al., 2005).

Статини ефективно знижують рівень як загального ХС, так і ХС ЛПНЩ. У масштабних рандомізованих контрольованих дослідженнях (РКД) продемонстровано їх ефективність щодо зниження ризику СС-подій і смерті (Colhoun et al., 2004). Крім сприятливих ефектів зменшення вмісту ХС, статинам притаманна плейотропна дія, зумовлена інгібуванням ГМГ-КоА-редуктази, залученої до важливих метаболічних шляхів (Durrington, 2007):

зменшення інтенсивності запалення;
поліпшення функціонування ендотелію;
стабілізування атеросклеротичних бляшок;
пригнічення запальних і тромбогенних реакцій у стінках артерій;
мають антиоксидантні властивості.

Результати низки досліджень у межах постмаркетингового спостереження продемонстрували, що довготривала терапія статинами зазвичай добре переноситься (Alsheikh-Ali et al., 2005; Bellosta et al., 2010). У масштабному метааналізі даних 26 РКД за участю 170 тис. пацієнтів було показано, що зниження рівня ХС ЛПНЩ на кожен 1 ммоль/л із застосуванням лише статинів супроводжувалося зменшенням смертності з будь-яких причин на 10%, а також частоти смерті від СС-ускладнень та інсультів – на 23 і 17% відповідно (Baigent et al., 2010).

Згідно з рекомендаціями ESC/EAC (2019) та Американської кардіологічної асоціації й Американської колегії кардіологів (AHA/ACC, 2018), статини є препаратами першої лінії терапії за гіперхолестеринемії та комбінованих гіперліпідемій у межах профілактики ССЗ (Mach et al., 2020; Grundy et al., 2018).

Переваги розувастатину

Ефективність і хорошу переносимість розувастатину – гідрофільного статину із високою гепатоселективністю – зумовлює його низька системна біодоступність (а отже, низький ризик міотоксичності) та мінімальне залучення до метаболізму системи цитохрому Р450 (Semenova, Sergienko, 2018).

У клінічних РКД в межах програми GALAXY було оцінено ефективність і безпеку розувастатину щодо впливу на ліпідний профіль та маркери запалення, зниження прогресування атеросклерозу в коронарних та сонних артеріях, а також на прогноз захворювання (Schuster et al., 2007).

Терапія розувастатином у дозах 5‑40 мг на добу сприяє зниженню рівня ХС ЛПНЩ на 39‑55% (за даними метааналізів – до 52‑63%) (Barter et al., 2010). За використання пацієнтами із гіперхолестеринемією розувастатин по 10‑40 мг/добу здатний підвищувати рівень ХС ЛПВЩ до 14% і знижувати рівень тригліцеридів (ТГ) до 28%, при цьому 90% максимально можливого гіполіпідемічного ефекту розувастатину досягається через два тижні від початку лікування (Toth, Dayspring, 2011). Виразність гіполіпідемічної дії робить розувастатин препаратом вибору для пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією (Wiegman et al., 2015).

У систематичному огляді з метааналізом M. Jaam et al. (2023) на основі даних 34 196 пацієнтів узагальнили докази щодо порівняльної ефективності й безпеки терапії різними статинами. Було продемонстровано переваги 40 мг розувастатину над 80 г аторвастатину: різниця у зниженні рівня ХС ЛПНЩ становила 4,71%; довірчий інтервал (ДІ) 3,14‑6,01; загальний ефект Z=7,08 (p<0,001).

У дослідженні STELLAR також було продемонстровано вищу користь розувастатину (40 мг) порівняно з аторвастатином (40 і 80 мг) у зниженні рівня ХС ЛПНЩ. Зокрема, розувастатин (10‑80 мг) зменшував концентрацію ХС ЛПНЩ у середньому на 8,2% більше, ніж аторвастатин (10‑80 мг), на 26% більше, ніж правастатин (10‑40 мг) і на 12‑18% більше, ніж симвастатин (10‑80 мг) (р<0,001 для всіх порівнянь). Середні відсоткові зміни вмісту ХС ЛПВЩ у групах розувастатину становили від +7,7 до +9,6% порівняно із +2,1 до +6,8% в усіх інших групах. У різних діапазонах доз розувастатин значно ефективніше знижував загальний рівень ХС (p<0,001), ніж усі препарати порівняння, а рівень ТГ – значно краще (p<0,001), ніж симвастатин і правастатин (Mckenney et al., 2003).

Обмежені можливості досягнення цільових рівнів ХС ЛПНЩ на монотерапії статинами

Статини, зокрема розувастатин, є потужними засобами для зниження рівнів ХС ЛПНЩ і ТГ та запобігання ССЗ. Проте монотерапії статинами може бути недостатньо для досягнення рекомендованих цільових показників у пацієнтів із високим і дуже високим СС-ризиком і для контролю рівня ТГ при змішаній гіперліпідемії (Ferri et al., 2023).

Так, у дослідженні за участю 165 тис. пацієнтів без ССЗ в анамнезі, але із ризиком їх розвитку, яким було призначено монотерапію статинами, понад 50% не досягли цільового рівня ХС ЛПНЩ (Akyea et al., 2019). Це значно підвищило ризик ССЗ, зокрема ІХС, інсультів та захворювань периферичних артерій. Ще складніше досягти контролю рівня ХС ЛПНЩ на монотерапії статинами в осіб із дуже високим СС-ризиком, що було продемонстровано в епідеміологічних дослідженнях DYSIS І та ІІ, здійснених в умовах реальної клінічної практики. Цільового значення ХС ЛПНЩ досягала лише незначна частка осіб із дуже високим СС ризиком. Так, у дослідженні DYSIS ІІ за участю понад 10 тис. осіб із дуже високим СС-ризиком цільового рівня ХС ЛПНЩ (<1,8 ммоль/л) вдалося досягти лише 29,4% пацієнтів із ІХС та 18,9% – із гострим коронарним синдромом (Gitt et al., 2017).

Дані досліджень DA VINCI (Ray et al., 2021) і SANTORINI (Ray et al., 2023) також показали, що серед європейських пацієнтів із високим і дуже високим ризиком атеросклеротичних ССЗ лише приблизно 20‑33% досягають цільових показників ХС ЛПНЩ. Тому перспективною стратегією є комбінування статинів із препаратами інших класів, зокрема езетимібом.

Застосування езетимібу

Езетиміб – представник нового класу ліпідознижувальних речовин, які селективно пригнічують інтестинальну абсорбцію ХС за механізмом дії, відмінним від інших холестерин-знижувальних препаратів. Серед властивостей препарату слід відзначити такі, як:

гальмування всмоктування ХС без впливу на абсорбцію ТГ, жирних і жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу та жиророзчинних вітамінів А і D;
сприяння зниженню кількості ХС, що надходить до печінки;
активація рецепторів ЛПНЩ шляхом посилення кліренсу ХС ЛПНЩ із крові.

Терапія езетимібом зумовлює зниження рівня ХС ЛПНЩ на 20,4% та підвищення концентрації ХС ЛПВЩ майже на 3% (Sudhop et al., 2002; Ouchi et al., 2019).

Ефективність застосування езетимібу для зниження рівня ХС ЛПНЩ із метою первинної профілактики СС-подій у літніх пацієнтів доведено у багатоцентровому дослідженні (n=3796). Пацієнти віком ≥75 років із підвищеним рівнем ХС ЛПНЩ були випадковим чином розподілені для приймання езетимібу (10 мг/добу) або стандартного лікування. Первинним результатом вважали комбінацію раптової серцевої смерті, ІМ, коронарної реваскуляризації або інсульту.

Результати дослідження показали, що езетиміб суттєво знижував частоту первинного результату (відносний ризик [ВР] 0,66; 95% ДІ 0,50‑0,86; p=0,002). Частота вторинних результатів, зокрема комбінованих серцевих подій (ВР 0,60; 95% ДІ 0,37‑0,98; p=0,039) і коронарної реваскуляризації (ВР 0,38; 95% ДІ 0,18‑0,79; p=0,007), була значуще нижчою у групі езетимібу. Отже, використання езетимібу для зниження рівня ХС ЛПНЩ ефективно запобігало СС-подіям, що особливо важливо для первинної профілактики в осіб віком ≥75 років (Ouchi et al., 2019).

Доведено, що езетиміб безпечний у застосуванні та добре переноситься. Монотерапія езетимібом рекомендована за первинної гіперхолестеринемії у пацієнтів, яким статини протипоказані або ж вони їх не переносять (Hammersley, Signy, 2017).

Клінічне використання езетимібу нині зосереджене на його комбінуванні зі статином у випадках, коли:

Концентрація ХС ЛПНЩ належним чином не контролюється після відповідного титрування дози за початкової терапії статином.
Титрування дози обмежене непереносимістю статинів.
Розглядається зміна початкової терапії статинами.

При одночасному застосуванні статинів та езетимібу ефективність зниження рівня ХС ЛПНЩ збільшується на 21‑30% порівняно із монотерапією статинами (Pearson 2005; Hildemann et al., 2007). Комбіноване лікування статинами та езетимібом також забезпечує додаткове зниження ризику ССЗ (Cannon et al., 2015).

Переваги комбінації розувастатину й езетимібу

Ефективність комбінованої терапії розувастатином та езетимібом доведено в низці масштабних досліджень. Первинною метою багатоцентрового 6-тижневого РКД із паралельними групами (ACTE) за участю 440 пацієнтів віком 18‑79 років було порівняння ефективності й безпеки двох стратегій лікування пацієнтів із гіперхолестеринемією та високим СС-ризиком: додавання езетимібу до схеми лікування розувастатином (5 або 10 мг) та подвоєння дози розувастатину (із 5 до 10 мг/добу або з 10 до 20 мг/добу).

До випробування були залучені пацієнти із гіперхолестеринемією та високим / дуже високим ризиком розвитку ІХС, які не досягали рівня ХС ЛПНЩ, рекомендованого Національною освітньою програмою США з питань холестерину (NCEP ATP III), а саме <2,6 ммоль/л для осіб із високим / дуже високим ризиком без атеросклерозу та <1,8 ммоль/л для пацієнтів із дуже високим ризиком, які страждають на атеросклероз судин. Додатково порівнювали ефективність терапевтичних підходів щодо зниження рівня ХС ЛПНЩ залежно від стартової дози розувастатину, досягнення вмісту ХС ЛПНЩ (<1,8 або <2,6 ммоль/л) згідно з NCEP ATP III, зміни відносно вихідного рівня інших ліпідів та безпеку терапії.

Упродовж 45 тижнів вступного періоду дослідження 44,8% пацієнтів отримували розувастатин у відкритому режимі в дозі 5 мг/добу, 55,2% – 10 мг/добу. Надалі осіб, які приймали по 5 мг розувастатину (когорта І), рандомізували на дві групи: учасники першої продовжували приймати по 5 мг розувастатину і додатково – по 10 мг езетимібу; для пацієнтів другої групи титрували стартову дозу розувастатину до 10 мг. Хворих, які приймали по 10 мг розувастатину протягом вступного періоду (когорта ІІ), теж рандомізували на дві групи: учасники першої продовжували приймати по 10 мг розувастатину і додатково – по 10 мг езетимібу; для пацієнтів другої групи титрували стартову дозу розувастатину до 20 мг.

Додавання езетимібу (по 10 мг) до стартової дози розувастатину дало змогу досягти суттєвішого зниження рівня ХС ЛПНЩ, ніж підвищення дози розувастатину як серед усіх пацієнтів (первинна кінцева точка), так і в когортах (вторинна кінцева точка) (рисунок). Значно більшій частці осіб із високим / дуже високим ризиком ІХС без атеросклерозу судин вдалося досягти рівня ХС ЛПНЩ <2,6 ммоль/л та переважній більшості пацієнтів із дуже високим ризиком ІХС і атеросклерозом судин – ХС ЛПНЩ <1,8 ммоль/л у разі додавання до стартової дози розувастатину езетимібу (по 10 мг), ніж за титрації дози розувастатину в бік збільшення.

Рисунок. Досягнення цільового рівня ХС ЛПНЩ після 6 тижнів терапії в межах дослідження ACTE
Примітки: Всі пацієнти (об’єднані дані): додавання 10 мг езетимібу до 5 або 10 мг розувастатину порівняно з титрацією розувастатину до 10 чи 20 мг; когорта І – додавання 10 мг езетимібу до 5 мг розувастатину порівняно з титрацією розувастатину до 10 мг; когорта II – додавання 10 мг езетимібу до 10 мг розувастатину порівняно з титрацією розувастатину до 20 мг; * p<0,001.
Адаптовано за H.E. Bays et al. (2011)

Результати аналізу об’єднаних даних засвідчили, що додавання 10 мг езетимібу до стартової дози розувастатину сприяло суттєвішому зниженню рівня ХС ЛПНЩ порівняно з титруванням доз розувастатину в пацієнтів обох когорт (–21 vs –5,7% відповідно). Учасники обох когорт досягли значнішого зменшення рівня ТГ на тлі комбінованої терапії (розувастатин + езетиміб), ніж у групах титрування доз розувастатину (–6,3 vs –3,2% відповідно). Рівні загального ХС, ХС не-ліпопротеїнів високої щільності (не-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну (Apo) В суттєвіше знизилися в учасників груп комбінованої терапії (розувастатин + езетиміб) порівняно з тими, хто отримував подвоєні дози розувастатину (табл. 2).

Таблиця 2. Зміни вмісту ліпідів та вчСРБ на 6-му тижні від початку лікування в учасників дослідження ACTE
Показники	*Зміни від початку лікування, %**
	Когорта I		Когорта II		Об’єднаний аналіз
	Розувастатин (5 мг) + езетиміб (10 мг), n=98	Розува-статин (10 мг), n=96	Розува-статин (10 мг) + езетиміб (10 мг), n=121	Розува-статин (20 мг), n=121	Всі пацієнти: розувастатин (5, 10 мг) + езетиміб (10 мг), n=219	Всі пацієнти: розува-статин (10, 20 мг), n=217
ХС ЛПНЩ	-17,9	-5,6	-23,7	-6,3	-21,0	-5,7
Загальний ХС	-10,7	-3,9	-14,3	-4,1	-12,6	-3,9
ХС не-ЛПВЩ	-13,6	-5,2	-20,5	-5,7	-17,1	-5,2
ТГ	-1,6	-3,6	-9,8	-2,9	-6,3	-3,2
ApoВ	-11,8	-5,2	-15,7	-4,0	-13,8	-4,4
ХС ЛПВЩ	-2,7	1,8	1,6	1,9	-0,5	1,7
ApoA-I	2,5	0,3	0,0	1,0	-1,2	0,6
ЛПНЩ/ЛПВЩ	-13,8	-5,8	-24,1	-6,3	-19,4	-6,2
Загальний ХС / ХС ЛПВЩ	-5,5	-4,1	-14,9	-4,3	-10,7	-4,2
ХС не-ЛПВЩ / ХС ЛПВЩ	-7,1	-5,1	-20,8	-5,1	-14,6	-5,1
ApoВ/ApoA-I	-8,3	-4,8	-14,6	-3,7	-11,8	-4,2
вчСРБ	-13,1	-13,4	-13,2	-14,1	-14,1	-13,0
Примітки: Середні значення за методом найменших квадратів.* Адаптовано за H.E. Bays et al. (2011)

Терапевтичний ефект езетимібу при його додаванні до стабільної дози (5 або 10 мг) розувастатину порівняно зі збільшенням дози розувастатину зберігався незалежно від віку, статі, раси, ризиків пацієнтів, вихідних рівнів ХС ЛПНЩ і ТГ, наявності в них метаболічного синдрому / ЦД. Профілі безпеки та переносимості в АСТЕ були зіставними для всіх варіантів лікування та відповідали описаним раніше для аналогічних за тривалістю курсів езетимібу та розувастатину. Серйозних побічних ефектів, пов’язаних із прийманням препаратів, не спостерігалося, а частота реакцій із боку печінки, м’язів, шлунково-кишкового тракту та шкіри була низькою та не відрізнялася від такої в інших дослідженнях комбінації езетимібу зі статинами (Bays et al., 2011).

Метою рандомізованого обсерваційного дослідження RACING було порівняння ефективності та безпеки високоінтенсивної монотерапії розувастатином та комбінованого лікування (розувастатин/езетиміб) для осіб з атеросклеротичними ССЗ, яким був імплантований стент із медикаметозним покриттям (n=72050). Зокрема, 10794 пацієнти отримували комбіноване лікування (10 мг розувастатину + 10 мг езетимібу), 61256 хворих – монотерапію розувастатином (20 мг).

Первинною кінцевою точкою була комбінована частота СС-смерті, ІМ, реваскуляризації коронарної артерії, госпіталізації з приводу серцевої недостатності та нефатального інсульту впродовж 3-річного періоду спостереження.

Застосування комбінації розувастатину й езетимібу сприяло нижчій частоті первинної кінцевої точки (11,6 vs 15,2% для групи монотерапії; ВР 0,75; 95% ДІ 0,70‑0,79; p<0,001). Порівняно з монотерапією статином високої інтенсивності, використання комбінації розувастатину й езетимібу було пов’язане з меншою кількістю припинень лікування (6,5 vs 7,6%; ВР 0,85; 95% ДІ 0,78‑0,94; p<0,001) і нижчою частотою нових випадків ЦД (7,7 vs 9,6%; ВР 0,80; 95% ДІ 0,72‑0,88; p<0,001). Загалом комбінована ліпідознижувальна терапія розувастатином та езетимібом асоціювалася зі сприятливими клінічними результатами та дотриманням режиму лікування пацієнтів з імплантованим стентом із медикаментозним покриттям (Lee et al., 2023).

Приблизно 80% випадків смертей від ССЗ пов’язані з атеросклеротичною хворобою (Libby et al., 2011). Основними підходами до її лікування є медикаментозне лікування, черезшкірне коронарне втручання та аортокоронарне шунтування. Фармакотерапія є основною для хворих на ІХС, особливо осіб із тяжким стенозом коронарної артерії, яким протипоказані хірургічні втручання та/або аортокоронарне шунтування. Статини пригнічують запальну реакцію в уже наявній атеросклеротичній бляшці, дозволяють ефективно стабілізувати її та навіть сприяють регресу, що поліпшує прогноз і знижує захворюваність та смертність завдяки зниженню рівня ліпідів у крові (Schwartz et al., 2001).

Проте для деяких пацієнтів монотерапія статинами, навіть у максимальних дозах, є неефективною. У таких випадках необхідно поєднувати статини з іншими гіполіпідемічними препаратами, зокрема з езетимібом.

У дослідженні X. Wang et al. (2016) пацієнтів з ішемічною атеросклеротичною хворобою серця та гіперліпідемією рандомізували на дві групи: учасники першої отримували комбіновану терапію езетимібом (10 мг/добу) і розувастатином (10 мг/добу), другої – лише розувастатином (10 мг/добу). Первинною кінцевою точкою були новий або повторний ІМ, нестабільна стенокардія, серцева смерть та інсульт. Рівні ліпідів крові, вчСРБ, інтерлейкіну‑6 і матриксної металопротеїнази‑9 вимірювали до лікування та через 1, 6 і 12 місяців після нього. Зміни розміру та складу коронарної бляшки визначали за допомогою внутрішньосудинного ультразвукового дослідження.

Результати показали, що комбінація езетимібу та розувастатину сприяла значущому зниженню рівнів загального ХС, ХС ЛПНЩ, вчСРБ, інтерлейкіну‑6 і матриксної металопротеїнази‑9 на всіх етапах лікування. Через 12 місяців кількість бляшок, площа їх поперечного перерізу і частка некротичних бляшок були значно меншими у групі комбінованого лікування, ніж на тлі монотерапії розувастатином (p<0,05). Частота первинної кінцевої точки також ефективніше знижувалася у групі комбінованого лікування. Автори дійшли висновку, що комбінація езетимібу та розувастатину знижує рівень ліпідів у бляшках та підвищує їх стабільність, що може бути пов’язано із потужним інгібувальним ефектом езетимібу й розувастатину на запальні цитокіни (Wang et al., 2016).

Завдяки доведеній ефективності рекомендації щодо застосування комбінованої терапії розувастатином/езетимібом включено до сучасних європейських і світових настанов, черед яких рекомендації Польської асоціації з вивчення ліпідів / Колегії сімейних лікарів Польщі / Польського товариства сімейної медицини (PoLA/CFPiP/PCS, 2016), настанова ACC/AHA (2018) щодо лікування пацієнтів із дисліпідеміями та настанова ESC/EAS (2019) щодо контролю рівня ХС (Banach et al., 2016; Grundy et al., 2018; Mach et al., 2020).

Висновки

Застосування комбінованої терапії розувастатином/езетимібом дозволяє ефективно контролювати рівень ХС ЛПНЩ у пацієнтів із дисліпідемією, має нейтральний вплив на метаболізм глюкози, забезпечує сприятливий профіль безпеки, а також стабілізацію та регрес атеросклеротичних бляшок.

На фармринку України доступний комбінований препарат Розуліп^® Плюс, виготовлений за технологією «дуопіл», кожна капсула якого містить по дві таблетки: одна з 10 (або 20) мг розувастатину і одна з 10 мг езетимібу. Така форма надає пацієнтам можливість приймати препарат один раз на добу, що сприяє поліпшенню прихильності до лікування та забезпеченню належного комплаєнсу, полегшує індивідуальний підбір доз та контроль рівня ХС ЛПНЩ у хворих із різним ризиком ССЗ.

Підготувала Наталія Купко

Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 4 (95) 2024 р.

Номер: Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 4 (95) 2024 р.

Таблиця 1. Оновлені клінічні рекомендації ESC/EAS (2019) щодо лікування дисліпідемій згідно з рівнями ХС ЛПНЩ
Ризик згідно зі SCORE2 для пацієнтів віком до 50 років	Рекомендації
Дуже високий ризик (>7,5%)	Зниження ХС ЛПНЩ на ≥50% від початкового, цільовий рівень – менш ніж 1,4 ммоль/л. Для пацієнтів із ССЗ, що переживають повторний напад протягом двох років (не обов’язково того ж типу, що перший), приймаючи статини в максимально переносимій дозі, рекомендовано знизити рівень ЛПНЩ до <1,0 ммоль/л
Високий ризик (від 2,5 до 7,5%)	Цільовий рівень ХС ЛПНЩ <1,8 ммоль/л
Помірний ризик (до 2,5%)	Цільовий рівень ХС ЛПНЩ <2,6 ммоль/л
Примітка: Адаптовано за F. Mach et al. (2020)

Рекомендації щодо лікування осіб із гіперхолестеринемією

Ефективні підходи фармакотерапії гіперхолестеринемії